Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
26 серпня 2024 р. Справа № 120/479/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін ДПСУ) (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якій просить:
- визнати незаконними дії щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із наявністю у матері дружини інвалідності І групи;
- зобов`язати прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із наявністю у матері дружини інвалідності І групи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що проходить службу під час мобілізації у НОМЕР_2 мобільному прикордонному загоні ДПСУ. У зв`язку з наявністю підстав для звільнення з військової служби ним було подано відповідний рапорт про звільнення. Однак, відповідач листом від 09.12.2023 за № 12/43078/23-Вн відмовив у задоволенні рапорту військовослужбовця, мотивуючи це тим, що сімейним законодавством не передбачено обов`язку чоловіка піклуватись про матір дружини.
Не погоджуючись з такою відмовою, та наголошуючи на наявності визначених законом підстав для звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 26.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
21.03.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення вимог ОСОБА_1 та вказує про таке.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону № 11-ОС від 17.02.2023 «Про особовий склад» зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зарахованого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.02.2023 № 176-ОС у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, який прибув для подальшого проходження служби з прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 17 лютого 2023 року.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону № 15-ОС від 20.02.2023 «Про особовий склад» призначено молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування, з 20 лютого 2023 року.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону № 127-ОС від 15.04.2023 «Про особовий склад» призначено сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування, з 15 квітня 2023 року.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону № 205-ОС від 10.05.2023 «Про особовий склад» призначено сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування, з 10 травня 2023 року.
В той же час ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 від 09 січня 2024 року по справі № 642/91/24 до позивача (підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора», строком на 60 діб, а саме до 08.03.2024 включно.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону № 14-ОС від 10.01.2024 «Про особовий склад» зараховано у розпорядження начальника загону сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування, звільнивши з займаної посади, згідно з підпунктом 7 пункту 127 Положення. Також вирішено припинити виплату грошового забезпечення з дня взяття під варту з 09.01.2024.
Також відповідач у відзиві наголошує, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби не додав жодних документів, які б підтверджували необхідність здійснення саме ОСОБА_3 догляду (піклування) за хворою матір`ю дружини, за таких обставин відсутні законодавчо визначені підстави для звільнення зазначеного військовослужбовця з військової служби.
Крім того, відповідач у відзиві наголосив, що на даний час згідно абзацу 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.
Тобто в разі задоволення вимог позивача вказана обставина не буде перешкодою для його подальшого призову по мобілізації на особливий період і відповідно має місце колізія норм права.
Крім того, відповідач зауважує на понятті "дискреції" щодо вирішення питання про звільнення з військової служби та, посилаючись на практику ВС по справі № 826/14930/18, наголошує, що «Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.».
Поряд з іншими аргументами, представник В/ч 1551 додатково звертає увагу суду, що підпис позивача зазначений в рапорті від 06.12.2023 суттєво відрізняється від підписів зазначених в заяві від 18.01.2024 про виконання ухвали суду від 17.01.2024 у справі № 120/479/24, в позовній заяві та в долучених і посвідчених копіях документів. Враховуючи те, що позивачу ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова Ольховського Є.Б. по справі № 642/91/24 від 09 січня 2024 року обрано запобіжний захист тримання під вартою і з цього часу останній знаходиться під вартою, є обґрунтовані сумніви, що підписи у матеріалах справи зроблені не позивачем, а іншою особою, а від так є підробленими.
Так, у відзиві відповідач просить постановити окрему ухвалу щодо порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України щодо використання завідомо підробленого документа (подання завідомо підроблених процесуальних документів до Вінницького окружного адміністративного суду) та надіслати відповідне повідомлення керівнику Вінницької обласної прокуратури.
Визначаючись щодо клопотання про яке заявляє відповідач у відзиві, суд вказує про таке.
Так, за нормами статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
В той же час, щодо питання, яке порушується заявником у відзиві, відносно постановлення окремої ухвали внаслідок існування у відповідача сумніву щодо особистого підписання позовної заяви та засвідчення копій документів, поданих до суду, особисто ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали, оскільки власне питання про достовірність/недостовірність підпису підлягає вирішенню виключно в порядку експертного дослідження такого підпису та проведення почеркознавчої експертизи, а достовірність його виконання не може бути здійснена судом шляхом лише візуального огляду наявних процесуальних документів.
Крім того у прохальній частині відзиву відповідач просить розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Зважаючи, що клопотання відповідача, висловлене у прохальній частині відзиву, не відповідає вимогам 167 КАС України, суд вважає за доцільне залишити таке без розгляду.
04.04.2024 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами та повідомив суд, що не має наміру подавати відповідь на відзив.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 17.02.2023 № 11-ОС «Про особовий склад» зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зарахованого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.02.2023 № 176-ОС у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, який прибув для подальшого проходження служби з прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 17 лютого 2023 року.
05.12.2023 позивач звернувся із письмовим рапортом до начальника другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з наявністю у матері дружини інвалідності другої групи. До рапорту додав: копію довідки МСЕК серії НОМЕР_4 , копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 , копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_4 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_6 .
Листом від 09.12.2023 № 12/43078/23-Вн відповідач, за результатами розгляду рапорту позивача, повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок та військову службу", вказавши, що військовослужбовцем не надано інших документів, які передбачають, що саме він має здійснювати догляд за хворою матір`ю дружини.
У зв`язку з відсутністю інформації щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, адвокат ОСОБА_7 звернулась до відповідача із відповідним адвокатським запитом від 23.11.2023 (вх. № 8506-23-Вх від 09.12.2023).
Листом від 22.11.2023 № 12/9688-23-Вих відповідач у відповідь на згаданий адвокатський запит повідомив, що листом від 09.12.2023 вх. № 8506-23-Вх відмовлено у задоволенні рапорту позивача.
Разом з тим, ОСОБА_1 не погоджується з діями НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону ДПСУ та вказує, що у зв`язку з наявністю визначених законом підстав відповідач зобов`язаний вирішити питання про звільнення його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок та військову службу".
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII (далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (під час воєнного стану): через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Аналіз абз.6 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту) дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами за таких підстав:
- в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності;
- та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Термін «особа з інвалідністю» визначений статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» як особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 3 цього ж закону визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Пунктом 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабміну України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Таким чином, особою з інвалідністю є особа, якій встановлена I, II чи III група інвалідності.
Отже, критерієм для звільнення з військової служби є, зокрема, інвалідність І або ІІ у батька чи батьків дружини (чоловіка).
Відповідно, військовослужбовець, дружина якого має матір з І групою інвалідності, має право на звільнення з лав ЗСУ на підставі абз.6 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю у дружини матері із числа осіб з інвалідністю I групи, через що у грудні 2023 року звернувся до відповідача із відповідним рапортом.
Так, згідно з матеріалами адміністративної справи ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (прізвище до укладення шлюбу ОСОБА_8 ) (свідоцтво про шлюб від 23.07.2006 серії НОМЕР_6 ).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 ).
Згідно з довідкою серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 є особою з інвалідністю І групи, інвалідність встановлена з 22.01.2009 безтерміново.
Враховуючи, що факт встановлення матері дружини позивача І групи інвалідності підтверджено належними доказами і сторонами не оспорюється, суд погоджується з доводами позовної заяви щодо наявності у позивача права на звільнення з військової служби на підставі абз. 6 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту).
При цьому, зважаючи на підстави для відмови у звільненні позивача з військової служби, що викладені у листі від 09.12.2023 № 12/43078/23-Вн, відносно того, що військовослужбовець не надав разом з рапортом документи, що передбачають необхідність здійснення саме ним постійного догляду за хворою матір`ю дружини, суд зауважує, що такі не ґрунтуються на вимогах законодавства, чинного на момент розгляду рапорту ОСОБА_1 .
З огляду на наведені норми законодавства чинного на момент подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із наявністю у матері дружини інвалідності І групи.
Разом з тим, визначаючись щодо вимог зобов`язального характеру заявлених в межах розгляду цієї справи та вирішуючи чи наявні підстави для зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, суд зважає на таке.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" зокрема п. 2 частини 4 статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено у наступній редакції:
Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров`я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
При цьому п. 3 частини 12 статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" наразі визначає, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
3) під час дії воєнного стану:
військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;
у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Відтак, законодавцем суттєво змінено підстави та умови для звільнення з військової служби зокрема для військовослужбовців, які мають необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, оскільки з урахуванням зазначених вище змін лише наявності у одного з батьків дружини статусу особи з інвалідністю з інвалідністю І групи недостатньо для звільнення з військової служби.
Більше того, законодавцем викладено означену норму у новій редакції та визначено умову щодо відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення особи з інвалідністю або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
За таких обставин суд доходить до висновку, що на час прийняття рішення у цій справі суттєво змінилося правове регулювання, яке визначає підстави для звільнення позивача з військової служби, а тому суд не може зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Відтак, належним способом захисту в цьому випадку є зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 05.12.2023 (вх. № 2.2.1/42578/23-Вн), з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із наявністю у матері дружини інвалідності І групи.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 05.12.2023 (вх. № 2.2.1/42578/23-Вн від 06.12.2023), з урахуванням висновків суду, висловлених за результатами розгляду цієї справи.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 26.08.2024.
Суддя Томчук Андрій Валерійович
