ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2504/23 Номер провадження 22-ц/814/2505/24Головуючий у 1-й інстанції Грошова Н.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Антропов Д.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Шаповал І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 26 березня 2024 року, постановлене суддею Грошовою Н.М. (повний текст складено 19 квітня 2024 року),

у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

13.07.2023 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ та додаток до нього АТ «Українська залізниця» від 01.04.2022 №389/ос у частині, що стосується ОСОБА_2 , стягнувши з відповідача на його користь суму заробітної плати та інших виплат, починаючи із 01.04.2022 по дату поновлення дії трудового договору.

В обґрунтування вимог позову зазначає, що перебуває у трудових правовідносинах із АТ «Українська залізниця». Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває; а 19.05.2023 його адвокат звернувся до АТ «Українська залізниця» із адвокатським запитом щодо надання відомостей та доказів на підтвердження призупинення або припинення дії трудових правовідносин, а також чи повідомлявся працівник про таке.

19.06.2023 позивачем отримано відповідь на адвокатський запит, у якій повідомлено, що наказом АТ «Укрзалізниця» від 01.04.2022 №389/ос із ОСОБА_2 призупинено дію трудового договору. Зазначено, що ознайомлення позивача із таким наказом здійснювалося у відповідності до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у тому числі, із використанням особистих засобів електронних комунікацій, у тому числі, шляхом здійснення телефонних дзвінків.

Позивач викладене заперечує та звертає увагу, що відповідач не надав йому своєчасно належним чином засвідчену копію наказу про призупинення дії трудового договору. Підстави переведення його на простій вважає незаконними, оскільки він бажає та може виконувати роботу, абсолютної неможливості надання відповідачем роботи позивачу не вбачалось та не було запропоновано переведення на іншу роботу зі збереженням середньої заробітної плати.

Крім того, наказ №389/ос від 01.04.2022 та додаток до нього не відповідають вимогам ч.2 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме: відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, а також інформація про погодження з військовою адміністрацією, яка здійснює свої повноваження на відповідній території наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору. Про порушення, наявні у наказі та витязі з додатку до нього позивачу стало відомо лише в день його отримання, а саме, 19.06.2023, та просить захистити порушене права згідно із заявленими позовними вимогами.

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 26.03.2024 у задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати - відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що із 24.02.2022 по 15.09.2022 робоче місце позивача знаходилося на території, яка відносилася до території активних бойових дій, що виключало можливість товариства забезпечити його безпечними умовами праці через військову агресію російської федерації проти України.

Доказів того, що позивач із часу призупинення дії трудового договору та до моменту звільнення мав можливість та заявляв про готовність вийти на роботу й виконувати її відповідно до своїх посадових обов`язків матеріали справи не містять. Натомість, позивач не звертався до роботодавця із вимогою про відновлення дії трудового договору, а наказом (розпорядженням) №784/ос від 09.05.2023 був звільнений із 12.05.2023 на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, у зв`язку із переведенням до регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на підставі поданої ним заяви.

Із рішенням районного суду не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання ним роботи із 01.04.2022, зокрема в контексті того, що Департамент внутрішнього аудиту та контролю АТ «Українська залізниця», де він працював на посаді старшого ревізора, продовжував виконувати свої функції до моменту його ліквідації, тоді як АТ «Українська залізниця» належить до об`єктів критичної інфраструктури та не припиняло свою діяльність ні на день.

Наголошує, що зменшення обсягів господарської діяльності є підставою для переведення працівника у простій, а не призупинення трудових правовідносин з діючими працівниками, у той час, як відповідач продовжував здійснювати набір кадрів на вакантні посади. Відтак, поза увагою районного суду залишився той факт, що він є працездатною особою, міг та бажає виконувати свої трудові обов`язки. При цьому, характер його роботи передбачав постійні відрядження, а відповідач, маючи розгалужену систему управлінь та структурних підрозділів по всій території України, мав можливість забезпечити його роботою дистанційно.

Вважає, що лист директора Офісу корпоративного секретаря Молнар М.М. за №АЦСК-07/59 від 07.11.2022, у якому зазначено, що станом на 2022 рік наглядовою радою не затверджувалися Плани внутрішніх аудитів, не є належним доказом, який би визначав неможливість відповідача забезпечити позивача роботою, оскільки відповідні плани затверджуються напередодні року, тобто, у даному разі, до початку війни.

Припускає, що відповідач вибірково призупиняв дії трудових договорів з окремими працівниками за невизначеними, необґрунтованими та прихованими критеріями, що, на його думку, є свідченням упередженого ставлення роботодавця, зокрема, до нього.

Вважає, що районний суд неправильно застосував положення ч.1 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та не врахував відсутність доказів існування обставин, які б виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Натомість, припинення з ним трудового договору відбулося 12.05.2023 на підставі п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України, тобто позивач самостійно знайшов нове місце роботи у великій структурі відповідача та здійснив переведення. При цьому, його попереднє місце роботи у місті Харкові не зруйновано та на сьогодні повноцінно функціонує.

Вважає, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, сформовану у справах №149/1089/22 від 01.06.2023, № 161/7449/22 від 15.09.2023, №161/8196/22 від 31.01.2024, №521/9115/22 від 07.02.2024, №464/2944/22 від 14.02.2024, №201/791/23 від 14.02.2024, №465/3919/22 від 28.02.2024, №243/442/23 від 06.03.2024, №753/12518/22 від 27.03.2024, №507/1435/22 від 27.03.2024.

Просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, що за період із 01.04.2022 по 12.05.2023 склав 297894,29 грн., із розрахунку: 283 робочих дні х 1052,63 грн. середньоденної заробітної плати.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін.

13.06.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а рішення районного суду залишити без змін.

Зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України обсяги господарської діяльності товариства критично зменшилися. Тому з метою забезпечення функціонування підприємства виникла необхідність вжити заходів щодо призупинення дії трудових договорів з працівниками, забезпечити роботою за посадами яких було неможливо і які не могли виконувати роботу, якої не було. При цьому, саме на керівництво підприємства покладаються дискреційні повноваження щодо визначення переліку працівників з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього.

Доводить, що станом на початок травня 2022 року трудові договори були призупинені з усіма працівниками Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, включно із керівництвом, а тому, фактично, робота Департаменту буда зупинена. Натомість, тлумачення статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не вказує на те, що неможливість надання роботи повинна містити виключно абсолютний характер та має розглядатися саме в контексті обмеження, закріпленого статтею 43 Конституції України, зумовленого воєнним станом.

Вважає наявні у справі докази достатніми для підтвердження відсутності організаційної можливості у роботодавця надати позивачу роботу, обумовлену трудовим договором, тоді як позивач не звертався до керівництва товариства із проханням його працевлаштування за весь період призупинення дії трудового договору.

Зазначає, що період часу із 01.04.2022 не можна вважати вимушеним прогулом, оскільки, якби з позивачем не було призупинено дію трудового договору, він би все одно не працював, а перебував у простої та отримував дві третини встановленого йому посадового окладу, а не середній заробіток.

Також вважає, що позивач пропустив установлений ч.1 ст.233 КЗпП України строк звернення в суд із цим позовом, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.

09.08.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення позивача, які за своїм змістом є запереченнями на відзив на апеляційну скаргу.

У суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на підставі наказу (розпорядження) АТ «Укрзалізниця» №2213/ос від 30.11.2016, із 01.12.2016 прийнятий на посаду старшого ревізора відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця»./а.с.83/

Наказом (розпорядженням) про переведення на іншу роботу №2139/ос від 30.08.2017 ОСОБА_3 із 30.08.2017 переведено на посаду старшого ревізора відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця»./а.с.84/

Відповідно до витягу із наказу АТ «Укрзалізниця» №Ц-42/6-В від 24.02.2022 «Про запровадження режиму простою», Статуту АТ «Українська залізниця», затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 02.09.2015№735 та Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», установлено режим простою із 24.02.2022 до відміни для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця» відповідно до Додатку №1. Старший ревізор ОСОБА_3 зазначений у Додатку №1 до наказу № Ц-42/6-В від 24.02.2022./а.с.104-105/

24.02.2022 складено Акт простою, яким засвідчено, що у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану із 24.02.2022 була зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі задачі./а.с.106/

Відповідно до витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 ухвалено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, керівникам регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступних заходів, серед яких час простою з причин, що не залежать від працівника товариства, оплачувати з розрахунку двох третин тарифної ставки (посадового окладу, окладу), встановленої (ого) працівнику./а.с.120-121/

Наказом АТ «Укрзалізниця» №Ц-42/12-В від 24.03.2022 «Про внесення змін до наказу АТ «Укрзалізниця» від 24.02.2022 №Ц-42/6-В, внесено зміни до додатку 1 наказу від 24.02.2022 №Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою», викладеного його у новій редакції, що додається. Наказано керівникам структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити інформування працівників, зазначених у додатку 1 до цього наказу. Старший ревізор ОСОБА_3 зазначений у Додатку №1 до наказу №Ц-42/6-В від 24.02.2022 (в редакції наказу від 24.03.2022 № Ц-42/12-В)./а.с.107,108/

Наказом АТ «Укрзалізниця» №389/ос від 01.04.2022 «З особового складу», у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталася у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності товариства, та запровадження відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від24.02.2022№64/2022 (зі змінами) воєнного стану, керуючись ст.13Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» та іншими нормами законодавчих актів,:

- припинено з 01.04.2022 простій, введений наказом №Ц-42/6 від 24.02.2022 працівникам, які зазначені у Додатку 1 до цього наказу;

- із 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного стану в Україні призупинено дію трудових договорів з працівниками, які зазначені у Додатку 1 до цього наказу;

- призупинення дії трудових договорів не тягне за собою припинення трудових відносин;

- відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, у поряду та строки, передбачені чинним законодавством України;

- директорам департаментів, начальникам структурних підрозділів: вжити всіх можливих заходів щодо ознайомлення з цим наказом працівників, які зазначені у Додатку 1 до цього наказу, шляхом електронного зв`язку та усіма можливими способами сповіщення: табелі обліку використання робочого часу обліковувати працівників, які зазначені у Додатку 1 до цього наказу, буквеним кодом «ПД» «Призупинення дії трудового договору». Відповідно до витягу з додатку до наказу п.66 зазначений ОСОБА_2 , старший ревізор./а.с.17-18/

За змістом листа директора Офісу корпоративного секретаря М.М. Молнар від 07.11.2022 №АЦСК-07/59, адресованого заступнику директора юридичного Департаменту АТ «Укрзалізниця» Мельнику М.А., станом на дату цього листа Плани внутрішніх аудитів на 2022 рік наглядовою радою не затверджувалися./а.с.98/

Представником АТ «Укрзалізниця» надано консолідовані фінансово-економічні показники товариства за 1 квартал 2022 року./а.с.103/

Наказом (розпорядженням) АТ «Укрзалізниця» про припинення трудового договору (контракту) №784/ос від 09.05.2023,із 12.05.2023 звільнено ОСОБА_2 із посади старшого ревізора відділу з контролю за фінансово-господарською діяльністю управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Акціонерного товариства «Укрзалізниця»; підстава: п.5 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з переведенням до регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»./а.с.85/

Наказом (розпорядженням)АТ «Укрзалізниця»№587/освід 12.05.2023 ОСОБА_2 із15.05.2023 прийнятий на посаду провідного економіста відділу методології та нормативної документації Служби статистики регіональної філії «Південна залізниця»; підстава: заява ОСОБА_2 та подання начальника структурного підрозділу «Служба статистики» регіональної філії «Південна залізниця» Н.Островерх./а.с.22/

19.05.2023 адвокат Кириченко Р.Ю. звернувся до АТ «Українська залізниця» із адвокатським запитом, у якому просить: 1) повідомити чи призупинено або припинено АТ «Українська залізниця» дію трудових правовідносин з ОСОБА_2 ? Якщо дію трудових правовідносин призупинено або припинено просить надати належним чином завірену копію документу підтверджуючого цю інформацію; 2) якщо дію трудових правовідносин призупинено або припинено просить повідомити чи повідомлялося належним чином ОСОБА_2 про призупинення або припинення трудових правовідносин? Якщо інформація повідомлялася, просить надати належним чином завірену копію документу підтверджуючого цю інформацію./а.с.13/

08.06.2023 АТ «Українська залізниця», за наслідками розгляду адвокатського запиту, повідомлено, що наказом АТ «Укрзалізниця» від 01.04.2022 №389/ос із ОСОБА_3 призупинено дію трудового договору з 01.04.2022. Навесні 2022 року через активні бойові дії на території України, ознайомлення з наказами про призупинення дії трудових договорів здійснювалось усіма доступними на той час способами сповіщення, відповідно до вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції, що діяла на момент видання зазначених наказів.

Додатково повідомлено, що у зазначений період часу ознайомлення працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» проводилось альтернативними способами з використанням особистих засобів електронних комунікацій, в тому числі - шляхом здійснення телефонних дзвінків./а.с.15/

ОСОБА_3 нараховано у грудні 2021 року: оплату почасову 13661,00 грн., надбавку за вислугу 4098,30 грн., премію 1670,96 грн., матеріальну допомогу - 75,00 грн., а всього 19505,26 грн., у січні 2022 року нараховано: оплату почасову 13661,00 грн., надбавку за вислугу 4098,30 грн., премію 3361,58 грн., матеріальну допомогу - 75,00 грн., матеріальну допомогу 1958,76 грн., а всього 23154,64 грн., у квітні та травні 2022 року нарахування не проводились, у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, що підтверджується відповідними розрахунками заробітної плати за грудень 2021 року, січень, квітень та травень 2022 року.

Із довідки директора та головного бухгалтера АТ «Укрзалізниця» №406 від 16.10.2023 убачається, що заробітна плата, що враховується для розрахунку середньої зарплати за лютий 2022 року 15150,90 грн., березень 2022 року - 0,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що дії роботодавця відповідають положенням вимог статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а тому відсутніми є підстави для визнання незаконним і скасування наказу від 01.04.2022 №389/ос про призупинення дії трудових договорів, зокрема в частині, що стосується позивача, а також задоволення решти вимог, як похідних.

Так, суд першої інстанції правильно керувався нормами статті 64 Конституції України, за змістом якої в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дій цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24-29, 40, 47, 51, 52, 55-62 Конституції України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наступними Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який діє і на момент розгляду справи судом.

Згідно із пунктом 3 указаного Указу Президента України, у зв`язку з введенням воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», регулюються Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 №2136-ІХ, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2023 №2352-ІХ (далі - Закон №2136-ІХ).

Частиною першою статті 13 Закону №2136-ІХ, в редакції чинній на момент видачі оспорюваного наказу, визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

За змістом частин другої, четвертої наведеної норми призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням), в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Отже, спеціальна норма Закону №2136-ІХ передбачає право сторін ініціювати призупинення дії трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи сторонами трудового договору. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надавати роботу працівнику, а працівник не може виконувати роботу. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін ініціювати призупинення дії трудового договору, не є достатньою, оскільки для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачають таке право.

Про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення дії трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівника умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, сформованими у справах №149/1089/22 від 01.06.2023, №754/5488/22 від 14.09.2023, №303/7508/22 від 18.10.2023.

Підставами для призупинення дії трудового договору відповідно до статті 13 Закону 2136-IX може бути не лише абсолютна непрацездатність підприємства через його руйнування чи руйнування частини його інфраструктури, а й інші, викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, яку він виконував раніше, наприклад: скорочення замовлень чи обсягу послуг, які надаються підприємством, суттєве зниження доходів підприємства, неможливість виконання роботодавцем перед працівником зобов`язань з виплати заробітної плати та страхових внесків тощо.

Саме на керівництво підприємства покладаються дискреційні повноваження щодо визначення переліку працівників, з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього (певні посади, що можуть бути незадіяні в умовах зміненої господарської діяльності; кваліфікація окремих працівників, наявність у них певних знань, навичок та умінь, допущення певними працівниками порушень трудового розпорядку тощо).

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Установивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості.

Так, матеріалами справи підтверджено, що наказ АТ «Українська залізниця» від 01.04.2022 №389/ос про призупинення дії трудового договору в частині, що стосується ОСОБА_2 , прийнятий роботодавцем в умовах воєнного стану, у зв`язку із військовою агресією проти України, веденням, починаючи із 2022 року бойових дій у м.Харкові та Харківській області, що очевидно впливало на безпечні й належні умови праці працівників підприємства, яке у зв`язку із територіальним місцем розташування, неодноразово піддавалося ракетним ударам (будівлі підприємства пошкоджені у м.Харкові), що є загальновідомим фактом та у порядку ч.3 ст.82 ЦПК України не потребує доказування.

При цьому, апеляційний суд враховує, що роботодавцем було тимчасово призупинено дію трудових договорів фактично із усіма працівниками Департаменту аудиту та контролю АТ «Українська залізниця», які перебували у трудових відносинах із ним, у зв`язку із неможливістю забезпечити працівників роботою, залишивши працювати працівники, які виконують критично важливі завдання, до яких об`єктивно, в умовах війни, не можна віднести ревізора Департаменту аналізу. Твердження позивача щодо упередженого ставлення до нього та окремих працівників роботодавцем, колегія суддів відхиляє як припущення та оціночні судження.

Доводи апеляційної скарги позивача правильність таких висновків не спростовують,оскільки позивач не надав суду доказів, що у нього, у зв`язку із військовою агресією проти України була можливість та бажання виконувати роботу, визначену його посадовими обов`язками, у тому числі, дистанційно. При цьому, колегія суддів ураховує наступне.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Так, у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Із матеріалів справи убачається, що позивач з початком повномасштабного вторгнення російської федерацій на територію України залишив місце проживання у Харківській області. Із лютого 2022 року до травня 2023 року позивач, за умови добросовісності його дій, міг усвідомлювати, що трудові правовідносини із ним призупинені, зокрема, позивач не виконував свої посадові обов`язки та не отримував заробітну плату. В силу вимог п.8.3 Положення про Департамент внутрішнього аудиту та контролю, характер посадових обов`язків, покладених на позивача, свідчить про неможливість тимчасового переведення на іншу роботу. Тоді як понад рік позивач не звертався до роботодавця із будь-якими заявами, у тому числі, про відновлення дії трудового договору та не ініціював питання забезпечення його роботою у дистанційному режимі.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, урахувавши, що на підприємстві склалися такі обставини, коли роботодавець не мав практичної можливості надати роботу та забезпечити працівникам безпечні умови праці, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання незаконним і скасування оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, як такого, що виданий відповідно до положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а також стягнення середнього заробітку, як похідної позовної вимоги.

Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить, а наведена ним судова практика не є релевантною до спірних правовідносин, які є індивідуальними. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення районного суду слід залишити без змін, як постановлене на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 26 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.08.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак