Номер провадження: 22-ц/813/4022/24

Справа № 504/4203/22

Головуючий у першій інстанції Добров П.В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 липня 2023 року,

за позовом Виконувача обов`язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону діючого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Одеса до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2022 року виконувач обов`язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, діючий в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Одеса, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в обґрунтування зазначивши, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого у 1983 році Чабанській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса (встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 24.12.2009 у справі № 30/110-09-3308), виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області, в межі котрої входить земельна ділянка загальною площею 3,8 га (військове містечко №Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 ), на якій розташовані об`єкти нерухомого майна Чабанського будинку рибалки. Вказана земельна ділянка відноситься за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності - до державної (з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2014 року по справі № 916/1341/13).

На підставі рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2015 року у справі № 6/63-10-1719, залишеним в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року та Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року, визнано право власності за державою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки (29 об`єктів), яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1540807151227).

Тобто є доведеним встановлений судом факт, що земельна ділянка загальною площею 3,8 га (військове містечко № Чорноморське-3), розташована за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до земель оборони та перебуває на праві постійного користування у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (далі - КЕВ м. Одеса) відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №031728, виданого у 1983 році (запис у Книзі записів державних актів на право користування землею № 35 від 1983 року). Більше того, 08.12.2022 Відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру У Житомирській області здійснено державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки загальною площею 4,0433 га, розташованої у смт Чорноморське Одеського району Одеської області, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого у 1983 році, згідно якої Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеса надано безстрокове право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5122755900:02:003:0074).

Разом з цим, 06.06.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравцем О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 47230526, згідно якого за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846493651227).

Відповідно до п. 11 наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022 рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної нерухомості» Кравця О.В. N? 47230526 від 06.06.2019 скасовано. 08.02.2022 згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на об?єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 припинено.

Водночас, згідно листа КЕВ м. Одеса (вих. №1901 від 23.06.2022) ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою державою в особі МОУ та КЕВ м. Одеса, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на частині вказаної земельної ділянки площею 0,0120 га до теперішнього часу розташований об?єкт житлової нерухомості площею 101 кв.м ( АДРЕСА_2 ), який, як вважає ОСОБА_1 , належить йому на праві приватної власності.

Таким чином, з урахуванням встановлення рішеннями судів того, що земельна ділянка загальною площею 3,8 га (військове містечко №Чорноморське-3), розташована за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до земель оборони та перебуває на праві постійного користування у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (далі - КЕВ м. Одеса) відповідно Державного акту на право постійного користування землею серії Б №031728, виданого у 1983 році, наявні достатні підстави вважати що об?єкт, побудований ОСОБА_1 , є самочинним будівництвом.

Зазначає, що ОСОБА_1 , всупереч вище наведених вимог діючого законодавства України, протиправно, самовільно захопив та до теперішнього часу незаконно утримує і використовує частину земельної ділянки (0,0120 га) загальною площею 3,8 га (військове містечко №Чорноморське-3), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об?єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, об?єкт нерухомості збудований на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, а тому відповідно до положень ст.ст. 16, 376, 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 К України наявні підстави для усунення перешкод позивачам у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення самочинного об`єкта нерухомості.

Просив суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса частиною земельної ділянки (0,0120 га) загальною площею 3,8 га (військове містечко №Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 ), на якій знаходиться об`єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846493651227) шляхом його знесення за рахунок відповідача. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса витрати зі сплати судового збору у сумі 2481 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 липня 2023 року позов Виконувача обов`язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону діючого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Одеса до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса частиною земельної ділянки (0,0120 га) загальною площею 3,8 га (військове містечко №Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 ), на якій знаходиться об`єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846493651227) шляхом його знесення за рахунок відповідача. Судом першої інстанції вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджується незаконність будівництва ОСОБА_1 , об`єкту житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м, на державній земельній ділянці, яка належіть Міністерству Оборони України, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846493651227), та перешкоджання державі в особі Міністерства Оборони України в особі КЕВ м. Одеса у використанні землями оборони за призначенням. Позивач повністю довів наявність свого порушеного права з боку відповідача відповідно до ст. 391 ЦК. Усунення перешкод з боку ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідає критерію законності: втручання держави у право її власності здійснюється на підставі норм ст.ст. 16, 216, 376, 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості і передбачуваності, офіційний текст яких є публічним та загальнодоступним; відповідач не надав жодних доказів в обґрунтування правомірності забудови, документи, які б підтверджували відведення йому земельної ділянки для її використання за цільовим призначенням.

Зайняття самочинним об`єктом нерухомості земельної ділянки державної власності фактично позбавляє державу в особі Міністерства оборони України можливості користуватися та розпоряджатися цим об`єктом державної власності.

Усунення перешкод позивачам у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення самочинного об`єкта нерухомості переслідує легітимну мету контролю за її використанням відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки - її приналежність до земель оборони.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати повністю незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 липня 2023 року, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову виконуючого обов`язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави Україна в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного Управління м. Одеса щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що заявлена вимога усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки (0,0120 га) загальною площею 3,8 га суперечить листу Міністерства оборони України від 05 липня 1999 року за № 163/1/1/1778; заяві Міністерства оборони України від 22.09.2004 року № 220/2022 про відмову від права користування спірними земельними ділянками; листам Південного територіального квартирно - експлуатаційного управління Міністерства Оборони України № 303/22/1/243 від 17 квітня 2009 року № 234/3/1/174 від 05 квітня 2011 року, згідно яких землі використовуються за дозволом на будівництво, встановлення літніх будиночків і господарських будівель квартирно-експлуатаційного Управління міста Одеси від 05 березня 1980 року № 23/1/110, що надавав такі дозволи на будівництво, встановлення літніх будиночків і господарських будівель; наказу командуючого військами Одеського військового округу від 12 лютого 1980 року № 22 «О ликвидации Чабанской рыболовно-туристической базы ВОО ОдВО и создании спортивной базы округа», на виконання якого надавалися дозволи на будівництво, встановлення літніх будиночків і господарських будівель квартирно-експлуатаційним Управлінням міста Одеси 05 березня 1980 року за № 23/1/110.

Позивачем до суду не подавалися вимоги про визнання права власності на землю чи права користування на спірні земельні ділянки, що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 6/63-10-1719 від 08 травня 2012 року.

Посилається на обставини визнання неконституційними положень ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, на підставі якої Міністерство юстиції України скасувало рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на вказані будиночки рибака. Тому вимоги керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону суперечить Конституції України, рішенню Конституційного Суду у справі № 3-270/2019(6302/19) щодо відповідності Конституції окремого припису ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року.

Вважає державну реєстрацію 08.12.2022 року земельної ділянки під кадастровим № 5122855900:02:003:0074, площею 4,0433 га проведену відділом № 1 головного управління Держгеокадастру у Житомирській області такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав власності». Отже позивачем на підтвердження права користування земельною ділянкою надано лише копію Державного акта на право постійного користування землею у якому не визначено меж користування земельною ділянкою, площею 3,8 га за адресою: АДРЕСА_1 . Документації відповідно до якої можна визначити межі земельної ділянки площею 3,8 га за адресою: АДРЕСА_1 позивачем не надано.

Посилається на те, що відсутнє документальне підтвердження подання позову від імені керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Брильова М.О. в той час, коли по даним сайту https://vppdr.gp.gov.ua/ua/guidance.html керівником цієї прокуратури у 2022 році був не ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 .

Крім того, просив суд застосувати позовну давність.

(2) Позиція інших учасників справи

Одеський апеляційний суд ухвалою від 22.01.2024 року відкрив апеляційне провадження, роз`яснив Виконувачу обов`язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Міністерство оборони України, Квартирно - експлуатаційному відділу міста Одеса право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Виконувач обов`язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Міністерство оборони України, Квартирно - експлуатаційному відділу міста Одеса копію ухвали про відкриття провадження отримали 23.01.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від Квартирно - експлуатаційного відділу міста Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що земельна ділянка на якій розташоване нерухоме військове майно «Чабанський будинок рибалки» знаходиться в межах земельної ділянки 4382,6 га та згідно Державного акта на право користування землею серії Б № 031728, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 35 від 1983 року та виданий Чабанській квартирно-експлуатаційній частині, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса (на теперішній час - Одеське квартирно-експлуатаційне управління).

Зазначає, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2014 справа №916/1341/13 військове містечко №Чорноморське-3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за цільовим призначенням відноситься до земель оборони, форма власності - державна.

На підставі рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2015 у справі №6/63-10-1719, залишеним в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015, визнано право власності за державою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки (29 об`єктів), яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно, є доведеним встановлений судом факт, що земельна ділянка загальною площею 3,8 га, а саме військове містечко №Чорноморське-3 відноситься до земель оборони, та перебуває на праві постійного користування у Одеського квартирно-експлуатаційного управління (раніше КЕВ м. Одеса) відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б№031728, виданого у 1983 році.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса не отримував та не надавав жодних дозволів на припинення права постійного користування та здійснення будівництва на земельній ділянці військового містечка № НОМЕР_2 .

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду від 28.07.2023 без змін.

Від представника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів в обґрунтування правомірності здійсненої ним забудови, а також документів, які б підтверджували відведення йому земельної ділянки для її використання за цільовим призначенням.

Зазначає, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц. Таким чином, правових підстав для застосування строків позовної давності у даній справі не має.

Посилається, що інші доводи сторони відповідача зводяться до власного розуміння та трактування вимог чинного законодавства України та намагання ввести суд і учасників судового процесу в оману.

Від відповідача ОСОБА_1 02.05.2024 року надійшли пояснення по справі аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

В судове засідання учасники справи не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Міністерство оборони України про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, судову повістку отримало 10.07.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Від Міністерства оборони України надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Виконувач обов`язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судову повістку отримав 10.07.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Квартирно - експлуатаційний відділ міста Одеса та його представник - ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судові повістки отримали 10.07.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 15.08.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотань про витребування доказів, заявлених скаржником у апеляційній скарзі відмовив, з огляду на таке.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у витребуванні у Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області рішення Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області від 01 квітня 2021 року № 123-VIII «Про демонтаж огорож та інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до узбережжя Чорного моря» та залученні Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, апеляційний суд виходив з того, що предметом позову є знесення самочинного будівництва, рішення Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області від 01 квітня 2021 року № 123-VIII не стосується предмету спору у цій справі, разом з тим, спірне нерухоме майно не розташоване на території Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області, тому вважав за необхідне у залученні до участі у справі останньої та витребуванні вказаного рішення відмовити.

Відмовляючи у витребуванні у позивач а Міністерства оборони України, Відділу № 1 Головного управління Дежгеокадастру у Житомирській області технічної документації, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5122755900:02:003:0074 за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт Чорноморське, вулиця Рибацька, належно завіреної копії реєстраційної справи державної права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122755900:02:003:0074, загальною площею 4, 0433 щодо проведеної Відділом № 1 Головного управління Дежгеокадастру у Житомирській області державної реєстрації права власності на 5122755900:02:003:0074, земельну ділянку кадастровий номер 5122755900:02:003:0074, апеляційний суд виходив з того, що вони не стосуються предмету позову у цій справі - знесення самочинного будівництва, рішення Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області від 01 квітня 2021 року № 123-VIII не стосується предмету спору у цій справі, відповідач із зустрічною позовною заявою не звертався, тому апеляційний суд вважав за необхідне у залученні до участі у справі Чорноморської селищної ради Лиманського району Одеської області та витребуванні вказаного рішення відмовити.

Щодо витребування інших доказів, колегія суддів зауважила, що позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції зазначені клопотання не заявлялись, причини неможливості подання відповідних клопотань позивач не надав.

Враховуючи долучення до матеріалів справи наказу Офісу Генерального прокурора № 408К від 10.11.2021 року, підстави для задоволення клопотання про витребування у Генеральної прокуратури України документів на підтвердження повноважень керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону відсутні.

В частині витребування доказів, які стосуються відмови від права користування земельними ділянками, то вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2015 року у справі № 6/63-10-1719.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого у 1983 році Чабанській квартирно - експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирно - експлуатаційний відділ міста Одеси, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Одеського (Лиманського, Комінтернівського) району Одеської області, в межі яких входить земельна ділянка, загальною площею 3,8 га (військове містечко Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 (один)), на якій розташовані об`єкти нерухомого майна Чабанського будинку рибалки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року, постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності ОСОБА_1 на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 припинено.

Це підтверджує незаконність будівництва ОСОБА_1 , об`єкту житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м, на державній земельній ділянці, яка належіть Міністерству Оборони України, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846493651227), та перешкоджання державі в особі Міністерства Оборони України в особі КЕВ м. Одеса у використанні землі оборони за призначенням.

Усунення перешкод з боку ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідає критерію законності: втручання держави у право її власності здійснюється на підставі норм ст.ст. 16, 216, 376, 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості і передбачуваності, офіційний текст яких є публічним та загальнодоступним.

Суд враховував той факт, що відповідач не надав жодних доказів в обґрунтування правомірності забудови, документи, які б підтверджували відведення йому земельної ділянки для її використання за цільовим призначенням.

Враховуючи викладене суд першої інстанції вважав, що позов прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Так, згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зробила висновок про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурором надано суду копію листа від 07 грудня 2021 року № 5-4-1515ВИХ-21, згідно якого він повідомив Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси у порядку, визначеному статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», про необхідність захисту прав держави та намір подати відповідний позов до суду.

Звертаючись до суду із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, прокурор обґрунтував позов порушенням права держави, як власника земельної ділянки, яка належить до земель оборони. На цій земельній ділянці розміщено об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 101 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який на підставі рішення державного реєстратора від 06.06.2019 року зареєстровано за ОСОБА_1 . Вказане рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 04.02.2022 року.

ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою державою в особі Міністерства оборони України в особі КЕВ міста Одеси, оскільки на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості, який побудований останнім.

Згідно з ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 ЗК України, статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

В розумінні статей 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (військові частини); військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно ст.ст. 1,3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

До військового майна належать будинки, споруди, та інше майно. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "'Про правовий режим майна у Збройних Силах України" з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У частинах третій, четвертій статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови (див. постанову Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року по справі № 642/7110/15-ц).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц).

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача)».

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 року по справі 653/1096/16-ц, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 року по справі 906/554/18.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі №911/1659/19.

У постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 369/3261/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за обставин справи, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об`єктів, зокрема й самочинного, будівництва навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди. Власник вправі вимагати усунення із земельної ділянки усіх результатів діяльності (господарювання) відповідача на ній. Оцінка самочинності здійсненого будівництва не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки будь-яке будівництво на чужій земельній ділянці, має розглядатися як таке, що вчинене без правомірних підстав для ведення такої діяльності. Отже, відповідно до вимог цивільного закону незаконний набувач земельної ділянки не набуває права власності на збудовані ним за час незаконного володіння споруди і має право лише на належні йому будівельні матеріали та конструктивні елементи без набуття права власності на споруди, які їх складали.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказано, що «за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальними обставинами для встановлення подібності справ № 263/18985/19 та № 916/1174/22 є (1) наявність самочинного будівництва, на яке (2) неправомірно зареєстровано право власності. Спір щодо подальшої юридичної долі самочинно побудованого майна вирішується виключно відповідно до статті 376 ЦК України, тобто за вимогами про знесення такого майна або про визнання права власності на таке майно. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності».

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого у 1983 році Чабанській квартирно - експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирно - експлуатаційний відділ міста Одеси, виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Одеського (Лиманського, Комінтернівського) району Одеської області, в межі яких входить земельна ділянка, загальною площею 3,8 га (військове містечко Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 (один)), на якій розташовані об`єкти нерухомого майна Чабанського будинку рибалки.

Зазначений державний акт зареєстрований у порядку, встановленому законом за № 35, недійсним не визнавався і не скасований.

Відповідно до пунктів 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.94 №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.95 №18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15.01.95 року до сфери управління відповідне майно з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Відповідно до переліку до зазначеної постанови на Міністерство оборони України покладено управління майном, зокрема, 7 мисливських господарств, 7 будинків рибалки, туристичної бази. З магазинів, 3 стрілецькі стендів військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Міністерству оборони України було предписано прийняти підприємства, організації та об`єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зокрема: мисливські і риболовецькі господарства, будинки мисливця-рибалки, туристичні бази. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Згідно ст.ст. 1,3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Наказом Міністерства оборони України № 649 від 18.12.2019 року закріплено на праві оперативного управління за квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса нерухоме майно Чабанського будинку рибалки у військовому містечку Чорноморське - 3 ( АДРЕСА_1 ), визначене в додатку до наказу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року, постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 року визнано незаконним та скасовано рішення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 87 від 10 листопада 2005 року "Про видачу дозволу на виготовлення технічної документації на будівлі та споруди, які перебувають на балансі мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" і розміщені на території Чабанського будинку рибалки", та визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

08.12.2022 року відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області зареєстровано право державної власності на земельну ділянку, загальною площею 4,0433 га, кадастровий номер 5122755900:02:003:0074, яка розташована за адресою: Одеська область,Одеський район, Чорноморська селищна громада, смт Чорноморське, відповідно до державного акта від 05.02.1993 року Б031728.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравцем Олександром Володимировичем, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №47230526, на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846493651227), за ОСОБА_1 .

За фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42019161010000198 від 08.06.2019 року, в тому числі за фактом самовільного будівництва будівель і споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці Чабанського будинку рибалки, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 197-1, ч.1 ст. 425, ч.3 ст. 426, ч.4 ст. 426-1 КК України.

31.12.2021 року Міністерством оборони України подано скаргу до Міністерства юстиції України (вих. № 407/1958) в порядку ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на реєстраційні дії, проведені державними реєстраторами, в тому числі державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравцем О.В., щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №47230526, про реєстрацію права власності на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846493651227), за відповідачем ОСОБА_1 .

За результатом розгляду скарги, відповідно до пункту 11 наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022 року рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» прийнято ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 47230526від 06.06.2019 року, скасовано.

Згідно відомостей інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, дата формування 28.12.2022 року право власності ОСОБА_1 на будинок рибака, об`єкт житлової нерухомості площею 101 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , припинено.

Нерухомість відповідача побудована на земельній ділянці оборони, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який давав право виконувати будівельні роботи.

В теперішній час ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою державою в особі Міністерства оборони України в особі КЕВ міста Одеси, оскільки на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості, який побудований ОСОБА_1

Установивши, що на земельній ділянці, яка належить до земель оборони, і не була відведена для будівництва відповідачу, без відповідного документа, який давав право виконувати будівельні роботи, побудовано об`єкт нерухомості, який на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець О.В.,набув у власність ОСОБА_1 , і яке скасовано наказом Міністерства юстиції України, відповідач чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою державою в особі Міністерства оборони України в особі КЕВ міста Одеси, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса в користуванні частиною земельної ділянки 0,0120 га, загальною площею 3,8 га, шляхом знесення об`єкту нерухомості, загальною площею 101 кв.м, за власний рахунок ОСОБА_1 , оскільки саме такий спосіб захисту за встановлених обставин справи є належним.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Зобов`язання відповідача знести самочинно побудовану будівлю не порушуватиме принципу пропорційності втручання у його право власності.

Посилання скаржника на те, що позовні вимоги не відповідають документам, а саме прокурор просить усунути перешкоди у користування земельної ділянкою на якій розташований «об`єкт житлової нерухомості за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Чорноморське», проте об`єкту «житлової» нерухомості не має, не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № інформаційної довідки 319016267 від 28.12.2022 року вбачається, що рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.06.2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будинок рибака, об`єкт житлової нерухомості: Так, площею 101 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846493651227; 08.02.2022 року реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України право власності ОСОБА_1 , на вказаний об`єкт нерухомості припинено.

Отже судом першої інстанції у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зазначено, що об`єкт, який підлягає знесенню за рахунок відповідача є об`єктом житлової нерухомості.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява підписана від імені керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері обори Південного району Брильовим М.О., в той час за даними офіційного сайту керівником цієї прокуратури у 2022 році був ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме наказом Офісу Генерального прокурора № 408к від 10.11.2021 року яким на посаду керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону строком на п`ять років з 12.11.2021 року призначено ОСОБА_2 . Доказі на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2022 року № 9-р(ІІ)/2022, яким визнано неконституційним положення статті 37 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі якої Міністерство юстиції України скасувало рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на будинок рибака, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, пунктом 11 наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022 року рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравець О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 47230526 від 06.06.2019 року, скасовано.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2022 № 9-р(II)/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" від 12 травня 2022 року № 2255-IX, а саме „скасування рішення державного реєстратора».

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, статтею 91 Закону України „Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже на час прийняття Міністерством юстиції України наказу № 366/5 від 04.02.2022 року положення статті 37 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" були чинними.

Слід зауважити, що предметом спору у даній справі не є скасування наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022 року, суд згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи апеляційної скарги про те, що державна реєстрація земельної ділянки, кадастровий номер 5122755900:02:003:0174, площею 4,0433 га не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав власності від 03.10.2019 року не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем у встановленому законом порядку рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не оскаржувалося.

Щодо заявлення відповідачем про застосування строку позовної давності, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що «негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення».

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що керівником Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави Україна, в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, заявлено негаторний позов, то позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та висновків, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області 28 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

М.В. Назарова