Номер провадження: 22-ц/813/5275/24
Справа № 514/1872/18
Головуючий у першій інстанції Кравченко П. А.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,,
за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на заочне рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 28 березня 2019 року,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обгрунтування зазначивши, що 07 жовтня 2013 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 680388912.
14.07.2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714 відповідно до умов якого, ТОВ «ФК» «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК» «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК» «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК» «ЦФР» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником.
Згідно п.1.2 Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «ФК» «ЄАПБ» заміняє ТОВ «ФК» «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ФК» «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.
Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки передбачені кредитними договором.
Відповідно до Реєстру боржників додатку № 1 до договору відступлення права вимоги №20170714 від 14.07.2017 року ТОВ «ФК» «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 , яка має непогашену заборгованість за кредитним договором № 680388912 від 07 жовтня 2013 року в сумі 36460,66 грн, з яких: 9417,60 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 грн сума заборгованості за відсотками; 20376,27 грн сума заборгованості за платою за управління кредитом; 6663,79 грн сума заборгованості за пенею.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 36470,66 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 28.03.2019 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну суму заборгованості в розмірі 36460 гривень 66 копійок. Вирішено питання про судові витрати.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що згідно п. 6.2.3. договору відступлення права вимоги, права вимоги переходять до ТОВ «ФК» «ЄАПБ» з моменту підписання сторонами цього договору, після чого ТОВ «ФК» «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому, виконання ТОВ «ФК» «ЄАПБ» та ТОВ «ФК» «ЦФР» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
Згідно п.3.1. договору відступлення права вимоги, ТОВ«ФК» «ЦФР» гарантує, що йому належить право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
На виконання п.6.6. договору відступлення права вимоги, на адресу відповідача зазначену в кредитному договорі, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти від імені ТОВ «ФК» «ЦФР» направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК» «ЄАПБ».
21.07.2017 року від ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідачу ОСОБА_1 направлено повідомлення про зміну умов Кредитного договору № 680388912 від 7 жовтня 2013 року.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 положень кредитного договору № 680388912 від 07 жовтня 2013 року, суд вважав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 36460 гривень 66 копійок є правомірними і підлягають задоволенню.
Тарутинський районний суд Одеської областіухвалою від 27 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишив без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить застосувати до вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» строки позовної давності, скасувати заочне рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 28.03.2019 року та ухвалите нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3248,60 грн, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивачем надано до суду копії письмових доказів, які не засвідчені у встановленому законом порядку та не містять підпису учасника справи, із зазначенням дати такого засвідчення.
На підтвердження набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитним договором від 07 жовтня 2013 року № 680388912 представником позивача надано витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 20170714 від 14.07.2017, який не містить підписів та відбитків печаток сторін договору відступлення прав вимоги № 20170714 від 14.07.2017, що не є належним, допустимим та достовірним доказом факту набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитним договором від 07 жовтня 2013 року № 68038891.
Зазначає, що умовами кредитного договору від 07 жовтня 2013 року № 68038891 не передбачено стягнення плати за управління кредитом.
Посилається, що відповідно до пункту 4 кредитного договору від 07 жовтня 2013 року № 68038891 строк надання кредиту 24 місяці, тобто до 07.10.2015 року. Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України строк протягом якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» мало можливість звернутись з вимогою про стягнення боргу за кредитним договором від 07 жовтня 2013 року № 68038891 сплинув 07.10.2018 року. Позовна заява подана до суду 04.12.2018 року та позивачем не вказано поважних причин пропуску строку позовної давності.
(2) Позиція інших учасників справи
Одеський апеляційний суд ухвалою від 29.04.2024 року відкрив апеляційне провадження, роз`яснив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» копію ухвали про відкриття провадження отримало 30.04.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Від позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 13.05.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий до апеляційного суду засобами поштового зв`язку 02.05.2024 року), в обґрунтування якого позивач зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду цивільної справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, а в її задоволенні слід відмовити.
Посилається, що із загальних умов договору ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів від 18.03.2013 року № 14, а саме відповідно до п. 24 сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами, які виникають з кредитного договору, включно з відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафу, пені) тощо, становить 50 років. Зазначене застереження до кредитного договору є договором про збільшення строків позовної давності. ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитного договору та із загальними умовами з надання кредитів.
В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судову повістку отримав 17.06.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Від представника скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 13.08.2024 року надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 680388912 від 07.10.2013 року на суму 13327 гривень 58 копійок.
14 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЦФР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714 у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК» «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК» «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК» «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК» «ЦФР» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником.
На теперішній час заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» не погашена та складає 36460 гривень 66 копійок, тому суд першої інстанції вважав, що позовна заява підлягає задоволенню.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2013 року між Товариством зобмеженою відповідальністю«Фінансова Компанія»«Центр ФінансовихРішень» та ОСОБА_1 укладено кредитнийдоговір №680388912,відповідно до умов якогокредитодавець зобов`язується надати кредит в сумі 13327,58 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та внести плату за кредитом, зі сплатою 0,01 % за кредитом, щомісячною платою за кредитом 4% від суми кредиту, що становить 533,10 грн, строком на 24 місця.
В додатку до кредитного договору від 07.10.2013 року № 680388912 сторони визначили умови надання кредиту, а саме: суму кредиту; строк на який надається кредит; повернення кредиту, внесення плати за ним; річна відсоткова ставка, разова плата за кредитом; щомісячна плата за кредитом; витрати на страхування; а також графік платежів. Вказаний додаток підписано кредитодавцем та позичальником ОСОБА_1
Видача коштів у розмірі 12000 грн підтверджується платіжкою № від 07.102013 року, згідно якої призначення платежу надання кредиту за договором № 380388912 від 07.10.2013 року ОСОБА_1 .
В заяві-дорученні ОСОБА_1 просила утримати із суми надано їй кредиту за кредитним договором від 07.10.2013 року № 380388912, укладеного з ТОВ «ФК «ЦФР» суму 847,58 грн та перерахувати її в якості страхового платежу за договором страхування вд 07.10.2013 року.
21.07.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на адресу ОСОБА_1 направлялось повідомлення про зміну умов кредитного договору, в якому повідомлялося про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договору від 14.07.2017 року, розмір заборгованості станом на 14.07.2017 року у сумі 36460,66 грн та вимога про сплату заборгованості.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Оскільки відповідачем підписано кредитний договір № 680388912 від 07.10.2013 року та додаток до кредитного договору від 07.10.2013 року, які містять відомості про суму кредиту, строк, на який надається кредит, порядок повернення, внесення плати за кредитом, річна відсоткова ставка, щомісячна плата за кредитом, витрати на страхування, то сторонами погоджено істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, щомісячна плата за кредитом, пеня, порядок погашення заборгованості тощо.
Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.
Відповідачем обставини підписання кредитного договору та отримання кредитних коштів не заперечуються.
14 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714 у відповідності до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а останнє приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником.
Згідно п.1.2 договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру боржників додатку № 1 до договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 36460,66 грн, з яких:
9417,60 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;
3 грн сума заборгованості за відсотками;
20376,27 грн сума заборгованості за платою за управління кредитом;
6663,79 грн сума заборгованості за пенею.
Згідно п. 6.2.3. Договору відступлення права вимоги, права вимоги переходять до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з моменту підписання сторонами цього договору, після чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому, виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
Згідно п.3.1. договору відступлення права вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» гарантує, що йому належить право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
Доводи апеляційноїскарги проте,що позивачемнадано досуду письмовідокази,які незасвідчені увстановленому закономпорядку,зокрема витягз Реєструборжників додоговору провідступлення права вимоги від 14.07.2017 року не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1,2статті 95 ЦПК Україниписьмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,позивачем допозовної заяви,доданий витягз Реєструборжників додоговору відступленняправ вимоги№ 20170714від 14.07.2017року,засвідчений підписомпредставника ТОВ«ФК «ЄАПБ» ГавриловимЄ.Ю.,який дієна підставі довіреності від 01.12.2018 року та має право засвідчувати копії документів товариства. При цьому, на витязі міститься печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем для спростування доводів апеляційної скарги щодо неналежним чином засвідченого витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги від 14.07.2017 року, надано належним чином засвідчений Реєстр боржників до договору відступлення прав вимоги від 14.07.2017 року, який містить відмітку про засвідчення копії документа та складається зі слів «з оригіналом згідно», назви посадової особи, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, печатки.
Колегія суддів сприяючи всебічному розгляду справи вважає, що надана під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача копія витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги від 14.07.2017 року підлягає долученню до матеріалів справи для з`ясування фактичних обставин справи що стосуються предмету спору.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 680388912 від 07.10.2013 року вбачається, що станом на 08.10.2015 року наявна заборгованість по кредиту у розмірі 36460,66 грн, яка складається з: 9417,60 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 грн сума заборгованості за відсотками; 20376,27 грн сума заборгованості за платою за управління кредитом; 6663,79 грн сума заборгованості за пенею.
Позивачем відсотки за кредитом, пеня, щомісячна плата за кредитом нараховані за період дії договору з 07.10.2013 року по 08.10.2015 року.
Посилання скаржника на те, що позивачем безпідставно нарахована сума заборгованості по платі за управління кредитом в сумі 20376,27 грн, яка не передбачена умовами договору від 07.10.2013 року не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Пунктом 4 кредитного договору від 07.10.2013 року передбачена щомісячна плата за кредитом у розмірі 4,00% від суми кредиту, що становить 533,10 грн. Також щомісячна плата за кредитом передбачена у додатку до кредитного договору від 07.10.2013 року № 680388912 і визначена у розмірі який зазначено в самому договорі. Також графік платежів містить щомісячну плату за кредитом.
Отже сторонами у кредитному договорі від 07.102013 року та додатку до нього, які підписані сторонами, погоджено розмір щомісячної плати за кредитом у сумі 533,10.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування плати за управління кредитом (щомісячної плати за кредитом) здійснювалося кредитодацем, виходячи із умов кредитного договору № 680388912.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції; право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства).
У пункті 7 розділу І рішення від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу [рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А № 262], вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт [рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року]. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною [рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274]. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитися із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження із цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи [рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17 та 18, від 06 лютого 2001 року].
У пункті 8 розділу І цього рішення вказано, що у разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні [рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року].
Загалом ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2024 року у справі «Діденко проти України» дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був заявник повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач копію позовної заяви із додатками не отримував, конверт повернувся на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», участі у розгляді справи не приймав, то цесвідчить про не забезпечення дотримання принципу рівності сторін у процесі та змагальності, відповідно до яких кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями,наданими іншою стороною, і відповісти на них.
У зв`язку з викладеним відповідач був позбавлений можливості надати заперечення на позовну заяву, доводити перед судом переконливість своїх доводів, зокрема подати до суду клопотання про застосування строку позовної давності.
Як під час звернення із завою про перегляд заочного рішення, так і в апеляційній скарзі відповідачем заявлялося про застосування строку позовної давності.
Враховуючи зазначені вище обставин апеляційний суд вважає необхідним прийняти клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.
Саме такі висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц,які відповідно до вимог частини 4статті 263 ЦПК Українимають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосуванняпозовної давностіза заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосуванняпозовної давності.Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. Ітільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через спливпозовної давностіу разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1,5ст. 261 ЦК України).
Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Оскільки умовами кредитного договору № 680388912від 07.10.2013року встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника, зокрема, щодо сплати окремих платежів, встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку сплати кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності по кожному черговому платежу починається з моменту порушення його виконання.
Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що пунктом 24 загальних мов ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів від 18.06.2013 року сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами, які виникають з кредитного договору, включно з відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафу, пені), тощо становить 50 років, не заслуговують на вагу, виходячи з наступного.
Ураховуючи, що відповідач участі в суді першої інстанції не приймав, судом постановлено заочне рішення, в апеляційній скарзі міститься вимога про застосування строку позовної давності, тому з метою повного та всебічного встановлення обставин по справі, апеляційний суд вважає за доцільне долучити до матеріалів справи і дослідити наказ № 14 від 18.06.2013 року, Загальні умови ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів, надані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу.
Наказом генерального директора ТОВ «ФК «ЦФР» № 14 від від 18.06.2013 року затверджено в новій редакції загальних умов ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам (додаток № 1).
Пунктом 24 загальних умов ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам передбачено, що сторони досягли згоди про те, що позовна давність за спорами, які виникають з кредитного договору, включно з відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафу, пені) тощо, становить 50 років. Зазначене застереження до кредитного договору є договором про збільшення строку позовної давності.
Відповідно дост.259ЦК Українипозовна давність,встановлена законом,може бутизбільшена задомовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом ч.2 ст.207 та п.2ч.1ст.208 Цивільного Кодексу України необхідною та обов`язковою умовою для укладення письмового правочину є те, що сторони власноруч вчиняють підпис при укладенні правочину, а вчинення його між фізичною та юридичною особою вимагає письмової форми.
Кредитній договір від 07.10.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 , та додаток до кредитного договору від 07.10.2013 року не містять умов про збільшення строку позовної давності.
Отже не є складою укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 кредидитного договору умова про збільшення строку позовної давності.
Загальних умов ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів відповідачем ОСОБА_1 не підписані.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували факт укладення сторонами договору про збільшення строку позовної давності у письмовій формі. Така позиція суду узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 04 січня 2015 року у справі за № 6-1926 цс15.
За таких обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальна позовна давність тривалістю у три роки, як це передбачено ст. 257 ЦК України.
Із цим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 позивач звернувся до суду 04.12.2018 року.
Оскільки строк надання кредиту встановлений договором 24 місяці, то строк погашення кредитної заборгованості спливав 07 жовтня 2015 року, із позовом до суду банк звернувся 04.12.2018 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.
Враховуючи викладеніобставини колегіясуддів вважає,що вимогипозивача простягнення звідповідача заборгованостіза кредитнимдоговором,яка виникластаном на08.10.2015року всумі 36460,66грн єобґрунтованими,проте узв`язку зтим,що зпозовом позивач звернувсядо суду04.12.2018року,то таківимоги непідлягають задоволенню,оскільки позивачзвернувся довідповідача ОСОБА_1 з пропускомстроку позовноїдавності,про застосуванняякого заявленовідповідачем призвернені іззаявою проперегляд заочного рішення, та в апеляційній скарзі.
Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що відповідач не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
27березня 2024року Тарутинськийрайонний судОдеської областіухвалою залишивбез задоволеннязаяву про перегляд заочного рішення.
Останнім днемстроку наподання апеляційноїскарги є26.04.2024 року.
Апеляційна скарга сформована у підсистемі (модулі) ЕСІТС Електронний суд 22.04.2024 року.
Отже, апеляційна скарга подана з дотриманням строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що заочне рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 28 березня 2019 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити за пропуском строку позовної давності.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем сплачено 605,60 грн, що підтверджується квитанцією від 20.02.2024 року.
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 2643 грн, що підтверджується квитанцією № 2525-3149-8583-2181 від 22.04.2024 року.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий за подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 3248,60 грн.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 28 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити за пропуском строку позовної давності.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3248,60 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.А.Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
М.В. Назарова
