Справа № 523/9752/23
Провадження №2/523/1388/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" липня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання Дмітірєвої В.С.,
розглянувши увідкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, в спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом Державного професійного-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 про стягнення суми пені та індексу інфляції,
В С Т А Н О В И В:
Державний професійно-технічнийнавчальнийзаклад«Одеський державнийцентрпрофесійногонавчання працівниківпереробноїпромисловості»в особіпредставника ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 , яким просить стягнути суму пені у розмірі 1403,36 гривень та суму сукупного індексу інфляції 92431,15 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» перебуває гуртожиток для слухачів, які проходять навчання у центрі, на підставі оперативного управління. Зазначений об`єкт не передався з державної у комунальну власність, відповідно до Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності». ДПТНЗ «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» на сьогодні належить до сфери Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а до того до управління Мінагрополітики.
Будівлі, споруди, інші основні засоби і матеріальні цінності, що знаходиться на балансі зазначеного навчального закладу, є державної власністю, перебуває у сфері Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (до того управління Міністерства аграрної політики та продовольства України) і закріплено за Державним професійно-технічним навчальним закладом «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» на праві оперативного управління. Згідно із постановою Кабінету міністрів України № 38 від 20.01.1997р. із змінами «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами» адміністрації Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» надається право тимчасового поселення до студентського гуртожитку окремих громадян на тимчасово вільні місця на підставі договору на тимчасове строкове оплатне проживання. Так, керуючись нормами чинного законодавства, а також вимогами зазначеного наказу адміністрація ДПТНЗ «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» уклала договір № 132 від 01.12.2015 р. з громадянкою ОСОБА_1 на платне тимчасове короткострокове проживання в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» за адресою: м. Одеса, вул. Кримська, буд. № 61, та відповідно до Додаткової угоди № З від 01.09.2016 року, якою продовжила термін дії договору до 01.12.2016 року. Більше узгодженого з адміністрацією продовження терміну дії договору і строку проживання не було. Таким чином, дія Договору № 132 від 01.12.2015р. закінчилася 01.12.2016 року. 01 грудня 2016 року відповідачці було вручено повідомлення про те, що Договір на подальше тимчасове проживання з нею на 2017 рік укладатися не буде, але дане повідомлення відповідачка отримати відмовилася в присутності свідків.
Громадянка ОСОБА_1 під час проживання порушила умови розділу II п. 1.4, V п. № Договору від 01.12.2015 року: - за час мешкання відповідач самовільно та без дозволу адміністрації гуртожитку провела реконструкцію приміщень (з`єднання кімнат, встановлення перегородок, пробивання наскрізних отворів), провела воду, каналізацію, установила бойлер, пральну машину - автомат, чим грубо порушила р. 3 п. 5 Договору, згідно якого мешканець не має права включати побутову техніку (електроплити, кип`ятильники, пральні машини, та інше), яка не ввійшла в оплату за проживання без дозволу адміністрації (обмеження навантаження електромереж) згідно технічного проекту.
Відповідно до п. 6 розділу V договору № 132 від 01.12.2015 року з гр. ОСОБА_1 , термін якого закінчив свою дію, мешканець повинен залишити гуртожиток протягом 2-х тижнів з оплатою кожного додаткового дня проживання згідно калькуляції на проживання. При відмові від добровільного виселення, мешканець виселяється примусово. Вартість проживання в гуртожитку визначається відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» за № 736/902/758 від 23.07.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2010 р. за №1196/18491, та фактичних витрат за проживання за минулий період.
За період з 01.11.2020 року по 25.02.2022 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за проживання у жилому приміщенні у розмірі 60450 грн. перед ДПТНЗ «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості», у зв`язку із чим позивач був змушений звернутися до суду.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 25.10.2022 року позовні вимоги ДПТНЗ «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» були задоволенні, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 60 450,00грн за період з 01.11.2020 року по 25.02.2022 року, а також судовий збір.
21 квітня 2023 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 523/6140/22 від 23.12.2022 року виданого Суворовським районним судом м. Одеси.
Вказана заборгованість відповідачем не погашена, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1403,36 грн, виходячи з розрахунку: Пеня = сума боргу х % пені х кількість днів 1403, 36 грн. = 62931 грн. х 0,01% х223 день, а також інфляційні нарахування у розмірі = 92431,15 грн, за період з 01 листопада 2020 року по 01 травня 2023 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не з`явився, останнім було надано суду заяву з проханням задовольнити позовні вимоги, слухати справу у його відсутність в якій також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 яка є законим представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у її відсутність до суду остання не подавала.
Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, враховуючи згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідачки, яка причини неявки не повідомила, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням,дійшов висновку,що позовназаява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 22 жовтня 2022 року у справі № 523/6140/22, позов Державного професійнотехнічногонавчальногозакладу«Одеськийдержавнийцентр професійногонавчанняпрацівниківпереробноїпромисловості»до ОСОБА_1 ,третяособаяканезаявляєсамостійнихвимог щодопредметаспору:МіністерствоаграрноїполітикитапродовольстваУкраїнипро стягненнязаборгованості задоволено, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті вартості за проживання в кімнаті АДРЕСА_1 за період з 01.11.2020 р. по 25.02.2022 р. у розмірі 60450,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Рішення набрало законної сили 01 грудня 2022 року.
Як зазначає позивач, державним виконавцем Першого Суворовського ВДВС у м.Одесі відкрито провадження, але вказана заборгованість відповідачем не погашена, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1403,36 грн, виходячи з розрахунку: Пеня = сума боргу х % пені х кількість днів 1403, 36 грн. = 62931 грн. х 0,01% х223 день, а також інфляційні нарахування у розмірі = 92431,15 грн, за період з 01 листопада 2020 року по 01 травня 2023 року.
В силустатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст.6ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 2ст. 629 ЦК Українипередбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.231 ГК України, згідно якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно з ст.547ЦКУкраїни правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Враховуючи, що пеня як різновид неустойки є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, що передбачено ч.1 ст. 546 ЦК України, правочин щодо неустойки повинен був бути вчинений у письмовій формі.
Як убачається з матеріалів справи до позовної заяви не додано договір у якому б було зазначено положення щодо визначення відповідальності сторін, зокрема за несвоєчасне повернення суми саме у вигляді пені, а також не містить положення про визначення розміру такої неустойки.
Не надано позивачем також будь-якого іншого письмового правочину між ним та відповідачем, який передбачав би пеню за невиконання зобов`язання.
При цьому, суд не може виходити із положень щодо стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченихЗаконом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки згідно зі ст.1 даного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставкиНаціональногобанку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Чинним законодавством також не встановлено неустойку за прострочення виконання грошового зобов`язання, та не передбачено її розмір.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про житлово комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Тобто, законодавець в наведеній нормі передбачив можливість стягнення пені, лише у випадку якщо вона встановлена договором, передбачивши гранічний розмір пені.
Таким чином, позивачем не надані докази тому, що між ним та відповідачем у письмовій формі укладено правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (пені), який містить визначення розміру такої неустойки.
Відтак, на думку суду у позивача відсутня правова підстава для стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1403,36 грн.
Крім того, з наданих позивачем особисто проведених розрахунків, які не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами слідує, що в період з 01.11.2020 року по 01.05.2023 року на суму боргу 62931,00 грн., нараховано інфляційні втрати в розмірі 92431,15 грн.
Відповідно дост.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Уст.625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
З огляду на матеріали справи, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі частини 2статті 625 ЦК Україниінфляційних втрат, за невиконання грошового зобов`язання щодо стягнення коштів, підтвердженого судовим рішенням.
За таких обставин суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідачки інфляційних втрат, разом із тим лише за період з 01.11.2020 року по 23.02.2022 року.
Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан.
Постановою КМУвід 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово- комунальних послуг в період воєнного стану»передбачено, що нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені,інфляційних нарахувань, процентів річних), нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасність та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги заборонено, до припинення скасування воєнного стану в Україні.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню індекс інфляції за період з 01.11.2020 року по 23.02.2022 року, на загальну суму боргу 62931 грн., який за розрахунком суду становить 11882, 26 грн.
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc(100,20:100)x(99,70:100)x(100,80:100)x(100,80:100)x(100,30:100)x(100,20:100)x(99,40 : 100)x(99,80 : 100)x(100,50 : 100)x(101,00 : 100)x(101,30 : 100)x(100,90 : 100)x(101,30 : 100)x(101,00 : 100)x(101,70 : 100)x(100,70 : 100)x(101,30 : 100)x(100,20: 100)x(100,10 : 100)x(99,80 : 100)x(101,20 : 100)x(100,90 : 100)x(100,80 : 100)x(100,60 : 100)x(101,30 : 100)x(101,60 : 100)= 1.18881409
Інфляційне збільшення:
62931,00 x 1.18881409 - 62931,00 =11882,26 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного професійного-технічногонавчальногозакладу«Одеський державнийцентрпрофесійногонавчання працівниківпереробноїпромисловості» підлягають частковому задоволенню.
На підставі: ст.ст. 525, 533, 549, 625, 1046, 1048, 1050ЦивільногокодексуУкраїни та керуючись: ст.ст. 4, 12, 13, 76, 82, 128, 130, 141, 206, ч. 2ст.247, 259, 263-265, 268,279, 280 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Державного професійного-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» до ОСОБА_1 про стягнення суми пені та індексу інфляції задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» (ЄДРПОУ 00452587, місцезнаходження: вул. Кримська, буд.61, м.Одеса)індекс інфляції в сумі 11882,26 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 26 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» (ЄДРПОУ 00452587, місцезнаходження: вул.Кримська, буд.61, м.Одеса)сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
У задоволені позову в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 12.08.2024 року, у зв`язку із тривалою та періодичною відсутністю в суді світла, а також перебуванням судді Далеко К.О. у відпустці.
Суддя: К.О. Далеко
