ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2024 року м. Херсон

Номер справи 766/8488/24

Номер провадження 22-ц/819/276/24

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Бездрабко В.О., Кутурланової О.В.,

секретар Олійник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу Діденко Катерини Віталіївни , яка діє від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 31 травня 2024 року в складі судді Кузьміної О.І., у справі за скаргою Діденко Катерини Віталіївни , яка діє від імені ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язати вчинити певні дії,

встановив:

Короткий зміст вимог скарги

29 травня 2024 року адвокат Діденко К. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо не скасування після повернення виконавчого провадження, арешту з невизначеного усього нерухомого майна ОСОБА_2 , накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту від 06.03.2012 року ВП № НОМЕР_1 виданою ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсон (Номер запису про обтяження: №12250611 від 06.03.2012 14:27:47, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна);

- зобов`язати Корабельний відділ державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про зняття арешту з невизначеного усього нерухомого майна ОСОБА_2 , накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту від 06.03.2012 року ВП № НОМЕР_1 виданою ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсон (Номер запису про обтяження: №12250611 від 06.03.2012 14:27:47, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна).

В обґрунтування скарги вказує, щоОСОБА_2 , на праві приватної власності належить квартира за адресою : АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу майна від 17.07.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27.05.2024 року за № 380274024.

Постановою державного виконавця Комсомольського РУЮ у м. Херсон Бондаренко Д.О., про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 06.03.2012 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 в межах виконання рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 15.11.2011 року , виданого на його підставі виконавчого листа № 2-2844/11 про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Західінкомбанк» боргу в сумі 2172249, 46 грн.

На адвокатські запити отримано відповіді Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.09.2023 року та 06.03.2024 року щодо відсутності підстав для зняття арешту та щодо неможливості надати копії матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 4.10.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, в редакції, чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, - якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Заявник зазначає, що з аналізу вказаних норм законодавства слідує логічний висновок про те, що повернення виконавчого листа стягувачу є однією із форм закінчення виконавчого провадження, що у розумінні вимог вказаного Закону передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення.

Сторона заявника, вважає, що внаслідок бездіяльності відповідальних працівників Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не скасування арешту на майно ОСОБА_2 , за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20 провадження № 61-7645св21, від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) та від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18).

Скаржник зазначає, що предметом скарги є визнання протиправною бездіяльності Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеси) щодо не зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа, виданого Комсомольським районним судом м. Херсона 16.01.2012 року у справі № 2-2884/11 про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованості у розмірі 2172249,46 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31 травня 2024 року скаргу адвоката Діденко Катерини Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язати вчинити певні дії,- повернуто без розгляду особі, що її подала.

Суд роз`яснив скаржнику, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню за скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неповному з`ясуванні судом обставин, а також порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 31.05.2024 року по справі №766/8488/24 про повернення скарги адвоката Діденко Катерини Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язати вчинити певні дії; направити справу №766/8488/24 до Херсонського міського суду Херсонської області для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, особа яка її подала, послалася на всі обставини, які були наведені у скарзі до суду першої інстанції. Апелянт вказав, що зазначені судом першої інстанції висновки щодо підстав повернення скарги без розгляду, а саме обізнаність скаржника про порушення своїх прав бездіяльністю державного виконавця, не пізніше 26.09.2023, подання до суду скарги лише 29.05.2024, тобто по спливу десятиденного строку, визначеного процесуальним законом та не порушення заявником питання поновлення пропущеного строку звернення до суду зі скаргою, зроблені з порушенням вимог процесуального закону, обставин справи, неврахуванням правових висновків суду касаційної інстанції щодо строку відносно триваючого порушення.

Апелянт наводить норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини у виконавчому провадженні та робить висновок, про те, що повернення виконавчого листа стягувачу є однією із форм закінчення виконавчого провадження, що у розумінні вимог вказаного Закону передбачає зняття арешту та скасування вжитих раніше заходів примусового виконання рішення.

Також, апелянт зазначає, що, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та посилається на подібні висновки викладені у постанові КЦС ВС від 12.10.2022 №203/3435/21 (61-5467св22) від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Звертає увагу, що боржник, яким є апелянт, позбавлений іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо не зняття арешту із належного йому майна та вказує, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Положення статей 447,449 ЦПК України дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.

Апелянт вважає, що у цій справі мають бути застосовані наступні правові висновки суду касаційної інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові по справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) зазначив: «Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність. Бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим, неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Встановлення строків звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та, відповідно, здійснення незаконної бездіяльності».

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20 провадження № 61-7645св21 зазначив: «Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права..».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року та від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18) зазначено: «Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що вчинена з порушенням норм процесуального права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18).

Зважаючи на викладене, Верховний Суд визнає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі про те, що скарга ОСОБА_1 у частині оскарження бездіяльності ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції з виконання судового рішення про відшкодування моральної шкоди на її користь подана поза межами процесуального строку.

Враховуючи відсутність у Верховного Суду повноважень на розгляд скарги ОСОБА_1 по суті на вказану бездіяльність ВДВС Шосткинського міськрайуправління юстиції, скарга у цій частині підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляд».

Зважаючи на те, що предметом скарги є оскарження бездіяльності Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеси) щодо не зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа, виданого Комсомольським районним судом м. Херсона 16.01.2012 року у справі № 2- 2884/11 про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованості у розмірі 2172249,46 грн, а не рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у скасуванні арешту, заявник вважає помилковим висновок Херсонського міського суду Херсонської області про те, що адвокат Діденко К. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Потапова Т.В. апеляційну скаргу не визнала; просить відмовити у скасуванні ухвали суду першої інстанції.

Зазначила, що відповідно до частин 1-3 статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною 1 статті 30 Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Вказала, що зі змісту наведеного вбачається дійсна мета застосування процедури арешту майна боржника для забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.

Представник Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) також вказала, що на момент завершення виконавчого провадження Відділом державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м. Херсона та повернення виконавчого провадження стягувачу відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»(редакції 1999 року) були відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника Також повідомляємо, що при зверненні до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) представником позивача не надано жодного документального підтвердження про сплату заборгованості на користь ПАТ «Західінкомбанк».

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку що скарга на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії подана із пропуском встановленого законом строку і скаржник не порушує питання поновлення цього строку, таку скаргу слід залишити без розгляду.

З матеріалів справи вбачається:

відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 ; на яку відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження,НОМЕР_1 від 23.01.2012 накладено арешт , ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні, д.в. Бондаренко Д.О. ;

18.09.2023 адвокат Нан Д.М., який діяв від імені ОСОБА_2 звернувся до Корабельного ВДВС у м. Херсоні Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арешту з усього нерухомого майна ОСОБА_2 , накладеного постановою державного виконавця ВДВС Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні від 23.01.2012 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1;

26.09.2023 начальником відділу ДВС на вищенаведену заяву надана відповідь за №34572 про відсутність, на теперішній час, підстав для знаття арешту з майна боржника та роз`яснено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Також з відповіді вбачається, що згідно з інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2884/11, виданого 16.01.2012, Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Західінкомбанк» боргу в сумі 2172249,46 грн. В рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем було вчинено ряд виконавчих дій, а саме: - відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника; - винесено постанову про розшук майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - зупинення виконавчого провадження у зв`язку з розшуком майна боржника; - винесено постанову про зняття розшуку з майна у зв`язку з його виявленням:- складено постанову про опис та арешт майна боржника; призначено експерта для участі у виконавчому провадженні для оцінки майна боржника; - 31.10.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження, у зв`язку з повним фактичним виконанням, яка в подальшому 28.11.2013 була скасована, тобто є не чинною. - 25.07.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п. 3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження на підставі того, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, рішення боржником виконано не було.

Додатково повідомлено, що здійснивши моніторинг виконавчих проваджень, які перебували на виконанні у відділі відносно боржника ОСОБА_2 , в Автоматизованій системі виконавчого провадження, було встановлено, що стягувач користуючись своїм правом відповідно до ч. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» неодноразово повторно пред`являв вказаний виконавчий документ до виконання протягом встановлених строків, так останній раз виконавче провадження було завершено 26.11.2015 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто виконано не було.

01.03.2024 представник ОСОБА_2 , звернувся до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з адвокатським запитом про надання належним чином завірену копію постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 31.10.2013 року по ВП НОМЕР_1; надання належним чином завірену копію постанови державного виконавця від 28.11.2023 року про скасування постанови державного виконавця від 31.10.2013 року по ВП НОМЕР_1; надання належним чином завірену копію постанови державного виконавця від 25.07.2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу по ВП НОМЕР_1; надання належним чином засвідчену копію постанови про завершення виконавчого провадження від 26.11.2015 року відкритого на підставі виконавчого листа № 2- 2884/11,виданого 16.01.2012 Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Західінкомбанк» боргу в сумі 2172249,46 грн.. У разі знищення виконавчих проваджень з підстав закінчення терміну зберігання прошу надати чином засвідчений акт про вилучення для знищення матеріалів виконавчого провадження відносно ОСОБА_2

06.03.2024 начальником відділу ДВС на вищенаведений адвокатський запит надана відповідь за №2289 про неможливість надати завірені копії матеріалів виконавчого провадження. Наведені причини неможливості надання, а саме.В рамках виконавчого провадження № ВП НОМЕР_1 06.03.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту. 25.07.2014 року державним виконавцем керуючись п. 1 ч.1 ст. 47 ЗУ « Про виконавче провадження» (в редакції Закону 1999 р. зі змінами) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (відмова стягувача від майна боржника).

Відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 (який діяв до 07.06.2017 року), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки.

Згідно п.2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Виконавче провадження яке перебувало на виконанні у відділі в паперовому вигляді до вступу в силу Наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2003 року N. 43/5 «Про затвердження положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», введення такого реєстру в дію внесення до нього відповідної інформації, знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Враховуючи, що на докупованих територіях міста Херсона та Херсонської області триває небезпечна ситуація через постійні обстріли ворожою стороною, вивезення документації не здійснювалось. Крім того, провести інвентаризацію актів на теперішній час не вбачається можливим.

Частиною п`ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі - Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Наведена правові позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №760/19348/20, яка відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 23 жовтня

2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) та

від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18).

Зважаючи на те, що предметом скарги є оскарження бездіяльності Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо не скасування після повернення виконавчого провадження, арешту з невизначеного усього нерухомого майна ОСОБА_2 , накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту від 06.03.2012 року ВП № НОМЕР_1 виданою ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсон (Номер запису про обтяження: №12250611 від 06.03.2012 14:27:47, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), а не рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у скасуванні арешту, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що з Діденко К. В. , яка діє від імені ОСОБА_2 звернулася із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 п.1 ст. 379 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ч. 6 п. 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія виснує, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Херсонського міського суду Херсонської області скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Діденко Катерини Віталіївни , яка діє від імені ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 31 травня 2024 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 серпня 2024 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: В.О. Бездрабко

О.В. Кутурланова