Справа №: 398/3646/24

провадження №: 3-зв/398/9/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" серпня 2024 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Шинкаренко І.П., розглянувши заяву судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Стручкової Лілії Іванівни про самовідвід у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

16 липня 2024 року до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшли матеріали відносно ОСОБА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Москалик В.В.

16 липня 2024 року суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Москалик В.В. заявила самовідвід від розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 є помічником судді Москалик В.В., що може викликати сумнів у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді цієї справи.

Постановою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 липня 2024 року заяву судді Москалик В.В. про самовідвід задоволено.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями справу розподілено судді Петренко С.Ю.

26 липня 2024 року суддя Петренко С.Ю. заявила самовідвід, оскільки ОСОБА_1 працює в Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області на посаді помічника судді Москалик В.В., що може викликати сумнів у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді цієї справи. Заяву про самовідвід задоволено відповідно до постанови суду від 07 серпня 2024 року.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Нероді Л.М.

12 серпня 2024 року суддя Нерода Л.М. заявила самовідвід, оскільки ОСОБА_1 працює в Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області на посаді помічника судді Москалик В.В., що може викликати сумнів у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді цієї справи.

Постановою судді від 16 серпня 2024 року заяву про самовідвід задоволено та справу передано для визначення іншого судді шляхом автоматизованого розподілу між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу головуючим суддею визначено Стручкову Л.І.

Суддя Стручкова Л.І., посилаючись на положення Кодексу суддівської етики від 22 лютого 2013 року та Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, подала заяву про самовідвід на підставі того, що під час вирішення даної справи можуть виникнути сумніви в учасників процесу та у стороннього спостерігача в об`єктивності, неупередженості та законності судді, оскільки ОСОБА_1 працює в Олександрійському районному суді Кіровоградської області на посаді помічника судді Москалик В.В.

Учасники, які належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, справи у судове засідання не з`явились. Неявка учасників справи не перешкоджає суду у розгляді заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 246 КпАП України порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції та за певнихумов поширюєстандарти Конвенціїдля кримінальногопровадження насправи проадміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 у справі «Швидка проти України» , рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України»).

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить положень, якими унормовується інститут відводу (самовідводу) судді, то виходячи ізсистемного аналізузаконодавства України,правової позиціїЄСПЛ,враховуючи принципправової визначеності,який єневід`ємною,органічною складовоюпринципу верховенстваправа, суд доходить до переконання, що при розгляді даного питання за аналогією закону слід керуватися нормами КПК України.

Відповідно до ч. 5ст.80КПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі у судовому провадженні.

Статтею 75КПК України визначено обставини, які можуть бути підставою для відводу судді. Суть цієї правової норми полягає в тому, що вона передбачає визначений законом перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді кримінального провадження. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Факт, який викликає сумніви у неупередженості судді при розгляді справи повинен ґрунтуватися на доказах. Ця підстава застосовується лише у випадку доведеності, що суддя прямо або опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи. Для визнання упередженості потрібні докази, які б свідчили про наявність заінтересованості у результаті розгляду справи.

Відповідно доусталеноїпрактики ЄвропейськогоСуду зправ людиниіснування безсторонностідляцілей пункту1статті 6Конвенції повинновизначатися напідставісуб`єктивного критерію,вконтексті якогослід враховуватиособисті переконаннятаповедінку певногосудді,щоозначає необхідністьвстановити,чимав суддяупевній справібудь-якуособисту зацікавленістьабоупередженість,атакож напідставіоб`єктивного критерію,вконтексті якогонеобхідно встановити,чизабезпечував суд,серед іншихаспектів,його склад,достатні гарантіїщоб виключитибудь-якийобґрунтований сумніву йогобезсторонності (справа «Фей проти Австрії», рішення від24 лютого 1993 року; справа«Ветштайн проти Швейцарії»).

Таким чином, укожній окремій справі слід вирішувати, чимають стосунки, щорозглядаються, таку природу таступінь, щосвідчать пронебезсторонність суду (рішення усправі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від10 червня 1996 року).

Уконтексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки недоведено протилежного (справа «Ветштайн проти Швейцарії).

Відповідно, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (справа «Pullar проти Сполученого Королівства», рішення від 10 червня 1996 року).

Таким чином, при наданні оцінки безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у справах «Гаусшильдт проти Данії» та «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При цьому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо нього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, його прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду з прав людини підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року).

Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23 встановлено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.

При виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді,наприклад, у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається; раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідо; суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі (п. 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів).

Статтею 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Помічники суддів з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процессу підзвітні лише відповідному судді.

Таким чином, сам лише факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області не може бути підставою для виникнення сумнівів в неупередженості та об`єктивності судді Стручкової Л.І. при розгляді справи, оскільки відсутня будь-яка підпорядкованість та підзвітність ОСОБА_1 судді Стручковій Л.І., через те, що ОСОБА_1 як помічник судді підзвітна лише судді Москалик В.В. Інших підстав для самовідводу судді Стручкової Л.І. судом не встановлено.

На підставі викладеного, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку, що заява судді Стручкової Л.І. про самовідвід задоволенню не підлягає, оскільки обставини, які б виключали участь вказаного судді в даному провадженні відсутні. Викладені в заяві обставини не викликають сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Стручкової Л.І. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст.75, 80, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

У задоволеннізаяви судді Олександрійськогоміськрайонного судуКіровоградської областіСтручкової Лілії Іванівни просамовідвід усправі № 398/3646/24(провадження№ 3/398/1554/24) про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.П. Шинкаренко