Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 487/7160/24
Провадження № 1-кс/487/4482/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.2024 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 11.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 62024080200001042 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, про арешт майна, -
ВСТАНОВИВ:
15.08.2024 слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у місті Мелітополі ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування, відомості щодо якого 11.07.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080200001042 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: автомобіль AUDI A6, VIN НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі частки 5/12.
Слідчий у судове засідання не прибув, до початку розгляду справи подав заяву, в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024080200001042 від 11.07.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Відповідно до статей 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Також статтями 132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Згідно з вимогами статей 72, 73 Конституції України, питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.
Окрім викладеного, 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу. Згідно з частиною 4 статті 2 Статуту ООН, усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями ООН.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН (далі - Резолюція) № 36/103 від 09.12.1981, що містить Декларацією про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав, Резолюцією № 2131 (XX) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, Резолюцією № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, Резолюцією № 2734 (XXV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та Резолюцією № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, що містить Визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав утримуватись від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, статтями 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) від 14.12.1974, серед іншого, визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Також, згідно з пунктами 1-3 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, АДРЕСА_2 підтвердили Україні своє зобов`язання відповідно до принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України; утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй; утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги.
Описом та картою державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003, ратифікованого Російською Федерацією 22.04.2004, визначено, що територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької, Луганської, Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Харківської, Сумської, Чернігівської областей відноситься до території України.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеною Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та інших міжнародно-правових актів, є окупацією частини території суверенної держави України та відповідно до міжнародного права - діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Статтею 42 Додатку до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни 1907 року визначено, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права представники влади Російської Федерації (далі - РФ) та службові особи з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), діючи у порушення вимог Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимог Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981, № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974 та інших міжнародно-правових актів, поетапно спланували, підготували та розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ підрозділам ЗС РФ та іншим підпорядкованим їм військовим підрозділам, силовим відомствам і збройним формуванням про повномасштабне військове вторгнення на територію України, у тому числі з метою захоплення її територій та державної влади.
Так, 24.02.2022 військовослужбовці підрозділів ЗС РФ разом з іншими, підпорядкованими представникам влади РФ та керівництву ЗС РФ, військовими підрозділами, силовими відомствами і збройними формуваннями, діючи на виконання вищевказаного злочинного наказу щодо повномасштабного військового вторгнення на територію України, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, здійснили незаконне повномасштабне вторгнення на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях. Окрім цього, останні здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, житлові масиви, цивільні та інші об`єкти, та окупували частину території України. Тобто, вчинили дії, спрямовані на виконання раніше розробленого злочинного плану і реалізацію вищевказаного злочинного умислу, направлені на порушення суверенітету і незалежності України, насильницьку зміну та повалення її конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, посягання на її територіальну цілісність і недоторканність, з метою зміни меж території та державного кордону та порушення порядку, встановленого Конституцією України та міжнародно-правовими актами, що продовжується до теперішнього часу та призвело і призводить до загибелі значної кількості людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків.
У зв`язку з викладеним, 24.02.2022 Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строки дії якого у подальшому неодноразово продовжувався та який діє до цього часу.
У подальшому військовослужбовці підрозділів ЗС РФ разом з іншими, підпорядкованими представникам влади РФ та керівництву ЗС РФ, військовими підрозділами, силовими відомствами і збройними формуваннями, діючи на виконання вищевказаного злочинного наказу представників влади РФ, здійснивши повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, констатоване на найвищому юридичному рівні Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022, а також проміжним рішенням Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16.03.2022, крім інших сухопутних територій та населених пунктів України, у строк до 03.03.2022 зайняли та взяли під свій контроль місто Херсон та всі населені пункти Херсонської області, тимчасово окупувавши їх території з розташованими там державними органами влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та іншими об`єктами.
Так, з того часу були окуповані й органи Державної кримінально-виконавчої служби України, розташовані на території м. Херсона та Херсонської області, в тому числі виконавчі установи «Північна виправна колонія (№ 90)», «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)», «Голопристанська виправна колонія (№ 7)» та «Херсонський слідчий ізолятор».
Крім того, з метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Херсонської області, які тимчасово контролюються (контролювалися) та утримуються (утримувалися) представниками окупаційної влади РФ та ЗС РФ, що підтверджується Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 (зі змінами та доповненнями), окупаційною адміністрацією та службовими особами ЗС РФ з числа громадян РФ та України, у тому числі місцевого населення Херсонської області, були сформовані незаконні органи влади, правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, підрозділи силового блоку тощо, які виконують (виконували) відповідні функції в інтересах окупаційної влади РФ та ЗС РФ, тим самим вчиняють (вчиняли) діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Зокрема, наказом військового коменданта Херсонської області від 07.05.2022 № 18 «Про створення управління та призначення начальника служби виконання покарань по Херсонській області» (мовою оригіналу - приказ военного коменданта Херсонской области от 07.05.2022 № 18 «О создании управления и назначении начальника службы исполнения наказаний по Херсонской области») створено Управління служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу - Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области) (далі - Управління), якому, згідно з цим наказом, передано в оперативне управління всі кримінально-виправні установи в регіоні та призначено на посаду начальника Управління служби виконання покарань по Херсонській області ОСОБА_5 , якому наказано у строк до 13.05.2022 розробити Положення про Управління.
Так, відповідно до розробленого Положення про Управління служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу - Положение об Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области), затвердженого військовим комендантом Херсонської області 13.05.2022 та зареєстрованого 17.05.2022 за № 50 (далі - Положення), Управління є територіальним органом виконання покарань, який здійснює у межах своїх повноважень правозастосовні функції по контролю та нагляду у сфері виконання кримінальних покарань відносно засуджених, функції по утриманню осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, та підсудних, які перебувають під вартою, їх охороні та конвоюванню, а також функції по контролю за поведінкою умовно засуджених та засуджених, яким судом надана відстрочка відбування покарання, та з контролю по знаходженню осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, у місцях виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та за дотриманням ними накладених судових заборон та (або) обмежень.
Тобто, окупаційною адміністрацією РФ на тимчасово окупованій території м. Херсона створено незаконний правоохоронний орган - Управління служби виконання покарань по Херсонській області, на який покладено виконання аналогічних завдань, визначених для Державної кримінально-виконавчої служби України, однак які реалізовувалися та реалізовуються в інтересах окупаційної адміністрації РФ у сфері виконання кримінальних покарань.
Пунктом 10 вищевказаного Положення про Управління передбачено, що в структуру територіального органу, поміж іншого, входять підвідомчі установи: ВК «Північна виправна колонія (№ 90)», розташована за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, 234, ВК «Голопристанська виправна колонія (№ 7)», розташована за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Стара Збур`ївка, вул. Набережна, 1, «Слідчий ізолятор № 1», розташований за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 10, ВК «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)», розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Дар`ївська, ВК «Снігурівська виправна колонія (№ 5)», розташована за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, с. Центральне, вул. Суворова, 1, Медичний реабілітаційний центр «Золотий берег», розташований за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Стрелкове.
Згідно з розділом ІV Положення, начальник Управління, серед іншого, призначає співробітників на посади, віднесені до категорії старшого начальницького складу включно, співробітників (службовців) кримінально-виконавчої системи, та увільняє від вказаних посад; розподіляє обов`язки між своїми заступниками, встановлює їх повноваження з питань, віднесених до компетенції територіального органу; приймає рішення про призначення на посаду та увільнення від посади співробітників кримінально-виконавчої системи згідно з переліком (номенклатурою) посад у кримінально-виконавчій системі; видає у межах своєї компетенції накази; приймає відповідно до законодавства рішення про прийом на службу (роботу) працівників у територіальний орган та у підвідомчі йому установи, призупинення служби, звільнення зі служби осіб рядового складу, молодшого, середнього та старшого начальницького складу до підполковника внутрішньої служби включно, а також про звільнення з роботи робочих та службовців; призначає на посади та звільняє від посади керівників підвідомчих установ, інших робітників кримінально-виконавчої системи, призначення на які та звільнення від яких здійснюється начальниками територіальних органів.
Так, наказом начальника Управління ОСОБА_5 від 31.05.2022 № 13 на посаду чергового помічника начальника колонії чергової частини відділу безпеки установи ВК «Північна виправна колонія (№ 90)» Управління служби виконання покарань по Херсонській області (мовою оригіналу - дежурный помощник начальника колонии дежурной части отдела безпопасности учреждения ИК « Северная исправительная колония (№ 90 )» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области) призначено громадянина України ОСОБА_4 . Як вбачається з наказу, підставою для призначення слугувала заява ОСОБА_4 про прийняття на службу.
Тобто, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про введення воєнного стану в Україні, розуміючи факт наявності збройного конфлікту на території країни та ведення РФ агресивної війни проти України, захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема, обласного центру - м. Херсона, з розташованими на ній державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та іншими об`єктами, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, з метою утворення, функціонування та утримання на території Херсонської області та, зокрема, м. Херсона, окупаційною адміністрацією РФ системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, задля становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсона, з 31.05.2022 до дня завершення тимчасової окупації м. Херсона, а саме до 11.11.2022, з метою переслідування своїх особистих інтересів у виді отримання повноважень у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Херсона, погодився на пропозицію невстановлених осіб з числа представників окупаційної адміністрації РФ у м. Херсоні та відповідно до наказу начальника Управління служби виконання покарань по Херсонській області від 31.05.2022 № 13, виданого на підставі заяви ОСОБА_4 про прийняття на службу, добровільно зайняв посаду чергового помічника начальника колонії чергової частини відділу безпеки установи ВК «Північна виправна колонія (№ 90)» Управління служби виконання покарань по Херсонській області.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 з 06.04.2005 розпочав службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та з того часу займав різні посади у державній установі «Дар`ївська виправна колоні (№ 10)».
В останнє наказом начальника державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» Міністерства юстиції України від 08.02.2021 № 13/ОС ОСОБА_4 був призначений на посаду чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)», на якій перебував станом на 24.02.2022 та до моменту його звільнення 13.01.2023 на підставі наказу виконувача обов`язків начальника державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» від 12.01.2023 № 18/ОС-ст з Державної кримінально-виконавчої служби України.
Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2021 № 174/к ОСОБА_4 присвоєно спеціальне звання підполковника внутрішньої служби.
Тобто, ОСОБА_4 , будучи громадянином України, займаючи посаду чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» у званні підполковника внутрішньої служби, яке відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» встановлюється особам старшого начальницького складу, склавши присягу на вірність Українському народові та, серед іншого, зобов`язавшись неухильно додержуватись Конституції та законів України відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України», будучи діючим атестованим працівником установи виконання покарань, підпорядкованої Міністерству юстиції України, та яка є правоохоронним органом згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», своїми злочинними діями, які виразились у добровільному, за власним бажанням, зайнятті посади чергового помічника начальника колонії чергової частини відділу безпеки установи ВК «Північна виправна колонія (№ 90)» Управління служби виконання покарань по Херсонській області, переслідуючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсона, у травні 2022 року (більш точні дата, час та місце у ході досудового розслідування не встановлені), перейшов на бік ворога та зрадив таким чином наданій на вірність державі та народові України присязі.
Перейшовши на бік окупаційної влади РФ, ОСОБА_4 , у порушення вимог Конституції та законів України, під час дії воєнного стану та збройного конфлікту, сприяв становленню та функціонуванню правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території м. Херсона та Херсонської області, чим спричинив шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
28.06.2024 у порядку ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Херсона, раніше не судимому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Так, у ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваному ОСОБА_4 на праві приватної власності належить автомобіль AUDI A6, VIN НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується долученою до матеріалів провадження реєстраційною карткою транспортних засобів NZA 102562736.
Крім того, згідно з інформаційною довідкою № 385591168 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підозрюваному ОСОБА_4 на праві приватної власності у розмірі частки 5/12 належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
На цей час ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а також ч. 7 ст. 111-1 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
З огляду на викладене, у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Незастосування арешту майна матиме наслідком унеможливлення застосування судом такого виду покарання як його конфіскація.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасовому вилученню підлягає майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на викладене, у зв`язку з доведеністю існування достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, а також у зв`язку із доведеністю прокурором наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення. При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: автомобіль AUDI A6, VIN НОМЕР_1 , 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі частки 5/12.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1
