ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/4892/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо фактичної відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21.09.2022 року стосовно прийняття рішення щодо виплати їй грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які належать до виплати її сину ОСОБА_4 , який в період часу з 18.08.2022 по 15.11.2022 вважався таким, що пропав безвісти, відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" від 30 листопада 2016 року №884, та з урахуванням абзацу 5 пункту 1-2 Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168;

- зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2022 року стосовно прийняття рішення щодо виплати їй грошового забезпечення в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які належать до виплати її сину ОСОБА_4 , який в період часу з 18.08.2022 по 15.11.2022 вважався таким, що пропав безвісти, на підставі та в порядку, встановленому Постановою КМУ "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" від 30 листопада 2016 року №884, та з урахуванням абзацу 5 пункту 1-2 Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4892/24. Крім того, зобов`язано відповідача разом із відзивом на позов надати суду всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, а також: довідку про доходи з вказівкою про розміри нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (основного, додаткових та інших нарахувань) ОСОБА_4 за період часу з 18 серпня 2022 року до 15 листопада 2022 року, коли ОСОБА_4 вважався зниклим безвісті.

Вказана ухвала отримана відповідачем 09.05.2024, про що свідчить поштове повідомлення.

Відповідачем вказана ухвала не виконана.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 повторно витребувати від Військової частини НОМЕР_1 всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, а також: довідку про доходи з вказівкою про розміри нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (основного, додаткових та інших нарахувань) ОСОБА_4 за період часу з 18 серпня 2022 року до 15 листопада 2022 року, коли ОСОБА_4 вважався зниклим безвісті.

Відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що 18.08.2022 її син ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , пропав безвісті в районі АДРЕСА_1 , що підтверджується сповіщенням №23 від 19.08.2022 року командира військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що 21.09.2022 вона звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою щодо виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх. Листом від 04.10.2022 військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні заяви, посилаючись те, що службове розслідування обставин зникнення солдата ОСОБА_4 не проведено та статус зниклого безвісті не встановлений. 14 листопада 2022 року позивачка отримала сповіщення № 19578 про те, що її син гранатометник відділення охорони взводу охорони роти забезпечення пальними та мастильними матеріалами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , 1991 року народження, вірний військовій присязі у бою загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу села Максимівка Миколаївської області. На день подання позову відповідачем не прийнято жодного рішення щодо заяви матері зниклого безвісті щодо виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які належать до виплати її сину ОСОБА_4 . Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що згідно із сповіщення сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти №23 від 19.08.2022 року позивачку ОСОБА_1 сповіщено, що 18.08.2022 її син ОСОБА_4 гранатометник відділення охорони взводу охорони роти забезпечення пальними та мастильними матеріалами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання, зник безвісті 18 серпня 2022 року в районі АДРЕСА_1 .

21.09.2022 ОСОБА_1 звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою щодо виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх. Листом від 04.10.2022 військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні заяви, посилаючись те, що службове розслідування обставин зникнення солдата ОСОБА_4 не проведено та статус зниклого безвісті не встановлений.

Згідно акту службового розслідування від 19.09.2022 встановлено, що солдат ОСОБА_4 гранатометник відділення охорони взводу охорони роти забезпечення пальними та мастильними матеріалами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що зник безвісті.

Наказом військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2022 № 272 солдата ОСОБА_4 гранатометник відділення охорони взводу охорони роти забезпечення пальними та мастильними матеріалами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що зник безвісті

13.11.2023 (вх. від 14.11.2023 №20184, вх. від 15.11.2023 року №19376) позивач звернулась до відповідачів із заявою про надання статусу членів сім`ї пропалого безвісті, в якій просила надати їй та їх сину ОСОБА_5 статус членів сім`ї пропалого безвісті воїна України та учасника бойових дій ОСОБА_6 ; Довідку для осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в забезпечення її проведення та загинули (пропали безвісті), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення; проводити ОСОБА_7 та їх сину ОСОБА_5 систематичні та одноразові грошові виплати які передбачені нормами діючого законодавства України за воїна України ОСОБА_6 , який пропав безвісті 09.10.2023 року, починаючи нарахування та виплати з дати 09.10.2023 року (а.с.120-122, 139, 141-142).

Листом від 10.10.2023 №2/6480 військова частина НОМЕР_2 повідомила позивачку, що все належне грошове забезпечення ОСОБА_4 перераховане на особистий картковий рахунок ОСОБА_3 , яка являється опікуном спільної дитини.

18.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно надіслав до командиру військової частини НОМЕР_1 заяву ОСОБА_1 щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісті сина ОСОБА_4 .

Станом на день подання позову, відповідачем не прийнято жодного рішення щодо розгляду її заяви.

Позивач не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, звернулася до суду з позовом.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно із пп. 1 п. 1 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII), зокрема визначено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до п.13 ст.14 Закону №2011-XII, особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

28.05.1993 року Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" (надалі - Постанова №379, в редакції чинній на дату прийняття спірного рішення).

Вищенаведеною Постановою №379 встановлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Дітям військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення видаються після досягнення ними 7-річного віку; дітям, які не досягли цього віку, передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається одному з членів сім`ї військовослужбовця.

З аналізу викладеної норми вбачається, що в разі зникнення безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які пропали безвісти під час проходження військової служби.

При цьому Постанова № 379 не мала розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним було проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

Разом з тим, правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей регулює Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" від 12.07.2018 №2505-VIII (далі - Закон №2505-VIII).

Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

Відповідно до абз.2, 10 ч.1 ст.1 Закону №2505-VIII близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі; особа, зникла безвісти, - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Згідно із ст.4 Закону №2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону №2505-VIII члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Стосовно вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо фактичної відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21.09.2022 року стосовно прийняття рішення щодо виплати їй грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які належать до виплати її сину ОСОБА_4 , який в період часу з 18.08.2022 по 15.11.2022 вважався таким, що пропав безвісти, відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" від 30 листопада 2016 року №884, та з урахуванням абзацу 5 пункту 1-2 Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, то суд зазначає наступне.

Згідно із ч.6 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, безвісно відсутніх, регулюється Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884 (далі - Порядок №884).

Відповідно до п. 2 Порядку № 884 у цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

Згідно із п.3 Порядку № 884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до п.п.4, 5 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Відповідно п. 6,7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Як встановлено матеріалами справи, військовою частиною НОМЕР_1 на час розгляду справи не прийнято жодного рішення відповідно до вимог Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, безвісно відсутніх, регулюється Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884.

Таким чином, відповідачем допущено протиправною бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 та прийняття рішення щодо розгляду даної заяви.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2022 року стосовно прийняття рішення щодо виплати їй грошового забезпечення в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які належать до виплати її сину ОСОБА_4 , який в період часу з 18.08.2022 по 15.11.2022 вважався таким, що пропав безвісти, на підставі та в порядку, встановленому Постановою КМУ "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" від 30 листопада 2016 року №884, та з урахуванням абзацу 5 пункту 1-2 Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, з урахуванням висновків суду.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позивач навів законні й обґрунтовані підстави, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Судові витрати на користь сторін відсутні.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.09.2022 стосовно прийняття рішення щодо виплати їй грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які належать до виплати її сину ОСОБА_4 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2022 стосовно прийняття рішення щодо виплати їй грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, які належать до виплати її сину ОСОБА_4 , який в період часу з 18.08.2022 по 15.11.2022 вважався таким, що пропав безвісти, на підставі та в порядку, встановленому Постановою КМУ "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" від 30 листопада 2016 року №884, та з урахуванням абзацу 5 пункту 1-2 Постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко