Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/18683/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення нарахування ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.09.2023;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.09.2023 та здійснити нарахування і виплату пенсії за наявними у Відповідача банківськими реквізитами ОСОБА_1 ;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Позивача суму сплаченого судового збору.
Адміністративний позов поданий за допомогою системи «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Херсонській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивач продовжує проживати у смт. Новоолексіївна, Генічеського району Херсонської області, яке наразі є тимчасово окупованою територією.
У вересні 2023 року позивач не отримав зарахування пенсії на пенсійну картку АТ «Ощадбанк». У зв`язку з тим, що на тимчасово окупованій території не працює мобільний зв`язок українських операторів, позивач не зміг зв`язатись з банком, скористуватись месенджером та додатком інтернет-банкінгу «Ощадбанку». З метою з`ясування обставин невиплати пенсії представником позивача адвокатом Ю. Гоцуляк було подано адвокатський запит до відповідача із вимогою повідомити правову підставу припинення виплати пенсії та відновлення його порушених соціальних прав. Листом ГУПФ України в Херсонській області від 22.03.2024 № 2100-0307-8/13382 повідомлено, що виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.09.2023 відповідно до п.5 частини 1 статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до з`ясування обставин.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з вересня 2023 року, чим порушується його конституційне право на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення, позивач, через свого представника, звернувся до суду з даним позовом.
Доводи позову мотивовані тим, що вся територія Генічеського району, де проживає позивач, з 24.02.2022 має правовий статус тимчасово окупованої території, натомість відповідач у листі від 22.03.2024 № 2100- 0307-8/13382 вказав, що для поновлення виплати пенсії пропонує ОСОБА_1 особисто звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із документом, що посвідчує особу, для проходження фізичної ідентифікації відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436 (зі змінами). Разом з тим, очевидним є те, що необхідність приїзду пенсіонера, який проживає на тимчасово окупованій території, виключно з метою особистого звернення до органів ПФУ задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для такої особи і не сприяє відновленню його порушеного права, більш того, ставить під ризик життя та здоров`я позивача. Більш того, будь-яке проходження ідентифікації засобами мобільного зв`язку чи за допомогою Інтернет-з`єднання на окупованій території України також є ризиком для життя та здоров`я позивача.
З огляду на вищевикладене, позивач оскаржує підстави припинення виплати йому пенсії, зазначені відповідачем, а саме п. 5 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення. У позові стверджується, що позивач не змінював жодних даних, які могли б вноситися до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, не виїжджав за межі України та не змінював статусу застрахованої особи. Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.
Ухвалою суду від 18.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
02.07.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідач підтвердив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії за вислугу років згідно Закону №2262. Оскільки позивач продовжує проживати у смт Новоолексіїка Генічеського району Херсонської області, яка є тимчасово окупованою територією, йому було призупинено виплату пенсії з 01.09.2023 відповідно до п. 4-1 ч.1 ст. 49 Закону України Закону № 1058-IV у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством до з`ясування обставин.
Як зазначено у позові, відповідно до ст.16 Закону № 1058-IV застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
У відповіді ГУПФ України в Херсонській області від 22.03.2024 № 2100- 0307-8/13382 було зазначено, що підставою призупинення виплати пенсії позивачу є не проходження фізичної ідентифікації відповідно до ч.1 ст. 49 Закону № 1058-IV. Позивачу було рекомендовано звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із документом, що посвідчує особу, для проходження фізичної ідентифікації відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436 (зі змінами). Крім того, Позивачу було повідомлено, що у разі неможливості особистого звернення, органи Пенсійного фонду України можуть забезпечити проведення ідентифікації та верифікації особи за допомогою відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг. У відповіді ГУПФ України в Херсонській області від 22.03.2024 № 2100-0307-8/13382 вказані покрокові рекомендації щодо проходження ідентифікації у режимі відеоконференцзв`язку через вебпортал Пенсійного фонду України. Під час сеансу такого відеоконференцзв`язку пред`являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, визначеного правлінням.
З огляду на вищевикладене, відповідач посилається на те, що виплату пенсії позивачу буде поновлено у разі проходження фізичної ідентифікації особи.
З наведених підстав відповідач вважає, що Головне управління діє на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України, а позовні вимоги є безпідставними та в їх задоволенні необхідно відмовити.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 18.06.2015 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, як пенсіонер МВС України, у розмірі 56 % грошового забезпечення. Пенсійна справа №2103005089.
Відповідно до даних паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 13.09.1999 року (а.с. 12).
Як зазначено у позові, після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивач продовжує проживати на території України у смт. Новоолексіївна, Генічеського району Херсонської області, яке наразі є тимчасово окупованою територією.
У вересні 2023 року позивач не отримав зарахування пенсії на пенсійну картку АТ «Ощадбанк».
З метою з`ясування обставин щодо припинення виплати позивачу пенсії, у його інтересах адвокатом Ю. Гоцуляк було подано адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 22.03.2024 року вих. № 2100-0307-8/13382 у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.09.2023 відповідно до п.5 частини 1 статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до з`ясування обставин. … Для поновлення виплати пенсії запропоновано ОСОБА_1 особисто звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із документом, що посвідчує особу, для проходження фізичної ідентифікації відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436 (зі змінами). Органи Пенсійного фонду України можуть забезпечити проведення ідентифікації та верифікації особи за допомогою відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг. Під час сеансу такого відеоконференцзв`язку пред`являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, визначеного правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри (а..с 13).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з вересня 2023 року, позивач, через свого представника, звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вся територія Генічеського району, де проживає позивач, з 24.02.2022 має правовий статус тимчасово окупованої території, тому вимога відповідача щодо приїзду пенсіонера, який проживає на тимчасово окупованій території, виключно з метою особистого звернення до органів ПФУ та/або проходження ідентифікації засобами мобільного зв`язку чи за допомогою Інтернет-з`єднання на окупованій території України, є невиправданим додатковим тягарем, що становить ризик для життя та здоров`я позивача.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
01.01.1992 року введений у дію Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів (частина перша статті 1-1 Закону № 2262-XII).
Предметом спірних правовідносин між сторонами стало припинення виплати позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. 5 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до з`ясування обставин. Для поновлення виплати пенсії запропоновано ОСОБА_1 особисто звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із документом, що посвідчує особу, для проходження фізичної ідентифікації, відповідно до ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або за допомогою відеоконференцзв`язку.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд доходить висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.01.2020 у справі №489/5194/16-а та від 30.09.2021 у справі № 540/4060/20.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону № 1058-ІV, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV (у редакції, чинній на момент припинення виплати позивачу пенсії), виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
(Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009).
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.
При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.
За приписами статті 85 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до даних паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 13.09.1999 року (а.с. 12).
Як зазначено у позові, після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивач продовжує проживати у смт. Новоолексіївна, Генічеського району Херсонської області, яке наразі є тимчасово окупованою територією.
У вересні 2023 року позивач не отримав зарахування пенсії на пенсійну картку АТ «Ощадбанк».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та останній діє на момент розгляду цієї справи.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі - Перелік № 309), вся територія Генічеського району Херсонської області з 24.02.2022 має правовий статус тимчасово окупованої території.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частини першої статті 7 Закону № 1207-VII, для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 22.03.2024 року вих. № 2100-0307-8/13382, у відповідь на адвокатський запит представнику позивача повідомлено, що виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.09.2023 відповідно до п. 5 частини 1 статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до з`ясування обставин. … Для поновлення виплати пенсії запропоновано ОСОБА_1 особисто звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із документом, що посвідчує особу, для проходження фізичної ідентифікації або записатися на проходження ідентифікації у режимі відеоконференцзв`язку.
Слід зауважити, що у листі від 22.03.2024 року вих. № 2100-0307-8/13382 відповідач зазначав, що підставою припинення виплати позивачу пенсії є пункт 5 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV, натомість у відзиві відповідач вказав на пункт 4-1 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV, який передбачає припинення виплати пенсії у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством.
Разом із тим, суд зауважує, що частину першу статті 49 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом № 3674-IX від 25.04.2024, який набув чинності 23.06.2024 року.
Отже, станом на час припинення виплати позивачу пенсії (вересень 2023 року) вказана норма не існувала.
Відтак, суд надає оцінку правомірності підстав припинення виплати позивачу пенсії з вересня 2023 року згідно пункту 5 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV.
У листі від 22.03.2024 року вих. № 2100-0307-8/13382 відповідач також посилався на положення ст. 16 Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 16 Закону № 1058-IV, застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
У позовній заяві позивач наполягав на тому, що після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, він продовжує проживати у смт. Новоолексіївна, Генічеського району Херсонської області, яке наразі є тимчасово окупованою територією, проте не змінював жодних даних, які могли б вноситися до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, не виїжджав за межі України та не змінював статусу застрахованої особи.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які залишились на окупованих територіях, а тому існуючі загальні норми, у т.ч. пункт 3 частини другої статті 16 Закону № 1058-IV, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
При цьому відсутність встановленого механізму виплати нарахованих сум пенсій таким особам не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Суд критично оцінює пропозицію Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, надану позивачу в листі від 22.03.2024 року вих. № 2100-0307-8/13382, особисто звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із документом, що посвідчує особу, для проходження фізичної ідентифікації або пройти ідентифікації та верифікації за допомогою відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людини, яка проживає на тимчасово окупованій території, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для такої особи і не сприяє відновленню їх порушеного права, більш того, ставить під ризик життя та здоров`я позивача.
Крім того, слід виходити й з того, що мобільний та інтернет зв`язок на окупованій території України у спірних правовідносинах також не можна розцінювати як можливість позивача для проходження ідентифікації та верифікації за допомогою відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг.
Перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 06.10.2015 у справі № 608/1189/14-а зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Як свідчить аналіз положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу з підстав визначених статтею 49 Закону №1058-IV.
Доказів прийняття рішення про припинення виплати пенсії, відповідачем до суду подано не було.
Суд наголошує, що Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини першої статті 49 Закону №1058-VI, оскільки позивачеві припинено нарахування та виплату пенсії без прийняття відповідного рішення.
Суд наголошує, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до встановлених у справі обставин, суд доходить висновку, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. Водночас право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Відтак, суд дійшов до висновку, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.09.2023 року, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.09.2023 та здійснити нарахування і виплату пенсії за наявними у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області банківськими реквізитами ОСОБА_1 в АТ «ОЩАДБАНК».
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1211,20 грн., де 1211,20 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.09.2023 року.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.09.2023 року та здійснити нарахування і виплату пенсії з 01.09.2023 року за наявними у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області банківськими реквізитами ОСОБА_1 в АТ «ОЩАДБАНК».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Крицак Валентини, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
СуддяА.А. Радчук
