open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/18779/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 2; код ЄДРПОУ 26302945), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приморського районного суду (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 33; код ЄДРПОУ 02892942) про визнання протиправними дії щодо відмови у наданні нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, станом на 01.01.2024 року та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 2; код ЄДРПОУ 26302945), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приморського районного суду (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 33; код ЄДРПОУ 02892942), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованої із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 грн.;

зобов`язати видати довідку про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 204390,00 грн., з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, становить 113550,00 грн., доплата за вислугу років (80%) 90840,00 грн., перебування на адміністративній посаді 0 грн., науковий ступінь (%) 0 грн., робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0 грн.

Ухвалою від 19.06.2024 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

21.06.2024 року (вх. № ЕС/25634/24) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

24.06.2024 року (вх. №ЕП/4035/24) позивачем до канцелярії суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

27.06.2024 року (вх. № 25592/24) позивачем до канцелярії суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТУ ДСА в Одеській області надало довідку позивачу про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для розрахунку такої винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи із розміру 2102,00 грн. Однак, на думку позивача, суддівська винагорода, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці була розрахована невірно із застосуванням величини прожиткового мінімуму 2102, грн. а не із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., відповідно до ст. 7 Закону України від 09.11.2022 року №3460-ІХ Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що є незаконним.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, ТУ ДСА в Одеській області надало довідку позивачу про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для розрахунку такої винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи із розміру 2102,00 грн. Однак, на думку позивача, суддівська винагорода, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці була розрахована невірно із застосуванням величини прожиткового мінімуму 2102, грн. а не із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., відповідно до ст. 7 Закону України від 09.11.2022 року №3460-ІХ Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Згідно довідки ТУ ДСА в Одеській області від 14.06.2024 №2280/24-Вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ОСОБА_1 про те, що станом на 01 січня 2024 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 141885,00 грн, у т.ч.

1. Посадовий оклад 78825,00 грн.,

2. Доплата за вислугу років (80%) - 63060,00 грн.;

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 0,00 грн.,

4. Доплата за науковий ступінь 0,00 грн.;

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 0,00 грн.,

6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 0,00 грн.

Довідка видана на підставі особового рахунку за січень 2024 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці в частині розміру суддівської винагороди, обчисленого з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про захист своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно зі статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій..

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016 р. ( далі Закон №1402- VIII), зокрема, -

- судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів. ( стаття 4 Закону №1402- VIII)

- суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. ( частина 1 статті 135 Закону № 1402-VIII)

- суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. ( частина 2 статті 135 Закону № 1402-VIII)

- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. ( частина 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII).

- судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. ( частина перша статті 142 Закону № 1402-VIII).

- у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. ( частина перша статті 142 Закону № 1402-VIII).

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини другої статті 27 Закону України Про Конституційний Суд України органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності відмови відповідача щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік - 3028, 00 грн.

Як стверджує відповідач, при обчисленні суддівської винагороди врахуванню підлягає прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого з 01.01.2023 становить 2102, 00 грн.

Вирішуючи дані спірні правовідносини суд враховує наступне.

Так, у рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч. 1 ст. 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у підп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Отже, визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

При вирішенні цього спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі Закон України № 1401-VIII), що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої наведено вище.

Конституція України у редакції Закону України № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону України № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон України № 966-XIV).

Згідно із ст.1 Закону України № 966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність

Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом України № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

При цьому судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість ст. 7 Законів України №1082-ІХ, №1928-ІХ, №2710-ІХ та №3460-IX разом з встановленням на 01 січня 2021, 2022, 2023 та 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., 2481,00 грн., 2684,00 грн. та 3028 грн., відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України № 1402-VIII.

Так, зміни до Закону України № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період (січень 2023 року), а також в Закон України № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

В той же час для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень закону України № 2710-ІХ.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lexposteriorderogatpriori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lexspecialisderogatgenerali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lexposteriorgeneralisnonderogatpriorispeciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас закони України № 1082-ІХ, № 1928-ІХ, № 2710-ІХ та №3460-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону України № 1402-VIII.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.11.2021 року по справі № 400/2031/21 вказав, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді". При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо. Верховний Суд України також, зауважував що Закон України "Про Державний бюджет" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми. Конституція України не надає Закону України "Про Державний бюджет України" вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону України № 1402-VIII, а положення Закону України № 966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Щодо застосування статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України", статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 400/12428/21, від 20 листопада 2023 року у справі № 120/709/22-а дійшов правового висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн.) на підставі ст. 7 Закону України № 2710-ІХ була неправомірною.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21 сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:

- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Суд також зауважує, що при оцінці питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

З огляду на вищевказане та враховуючи, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01 січня 2024 року у розмірі - 3028 гривень.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За загальним правилом діями суб`єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов`язану з виконанням дій, які такий суб`єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов`язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.

Статтею 9 КАС України передбачено що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов про визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованої із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 грн. та зобов`язання видати довідку про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 204390,00 грн., з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, становить 113550,00 грн., доплата за вислугу років (80%) 90840,00 грн., перебування на адміністративній посаді 0 грн., науковий ступінь (%) 0 грн., робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0 грн. таким, що підлягає задоволенню.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 2; код ЄДРПОУ 26302945), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приморського районного суду (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 33; код ЄДРПОУ 02892942) про визнання протиправними дії щодо відмови у наданні нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, станом на 01.01.2024 року та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованої із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язати видати довідку про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 204390,00 грн., з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, становить 113550,00 грн., доплата за вислугу років (80%) 90840,00 грн., перебування на адміністративній посаді 0 грн., науковий ступінь (%) 0 грн., робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0 грн..

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2024 р.

СуддяО.М. Тарасишина

Джерело: ЄДРСР 121060245
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку