Справа № 1309/7139/12 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/811/1418/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання Марко О.Р.

з участю представника боржника ОСОБА_1 адвоката Білика П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

в квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просив зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Осадець Мар`яну Олександрівну винести постанову про:

- зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні 741066669;

- зняття арешту із зарплатного банківського рахунку ОСОБА_1 та коштів на ньому;

- повернення заявнику коштів, стягнутих згідно з постановою, на банківський рахунок заявника в розмірі 50998 грн 82 коп.;

- скасування постанови від 12 лютого 2024 року про передачу виконавчого документа на виконання до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Скарга обґрунтована тим, що 09 лютого 2024 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Осадець М.О. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1309/7139/12, виданого 30 березня 2023 року Сихівським районним судом м. Львова про солідарне стягнення з нього та інших осіб на користь потерпілої 29 675,01 грн матеріальної шкоди та 1 200 000 грн моральної шкоди. 04 березня 2024 року він звернувся до виконавця із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій та зняття арешту з банківського рахунку з тої підстави, що він призваний на військову службу в Збройні сили України. Вказана обставина у відповідності до статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для зупинення виконавчих дій. Окрім цього, в межах вказаного виконавчого провадження, з його зарплатного банківського рахунку знято 50 998,82 грн, а на рахунок накладено арешт відповідною постановою. Вважає такий арешт незаконним, а списані кошти такими, що підлягають поверненню, оскільки ці кошти є зарплатою, а у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» накладення арешту на зарплатний рахунок не допускається, відтак арешт із такого рахунку підлягає скасуванню. З цих підстав він звернувся до державного виконавця, однак 21 березня 2024 року на свою електронну скриньку отримав відповідь про відмову у задоволенні його заяви. Зазначене вище у сукупності дає підстави для висновку, що державний виконавець допустив протиправну бездіяльність у виконавчому провадженні та діє всупереч засад, з дотриманням яких воно повинно здійснюватись.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25 квітня 2024 року у задоволенні скарги на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в травні 2024 року апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 25 квітня 2024 року скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки заявник призваний на військову службу, під час проходження якої виконує бойові завдання в зоні здійснення бойових дій, наявні підстави для зупинення виконавчого провадження та зняття арешту з банківських рахунків боржника, адже з наведених підстав він не зможе брати особисту участь в таких виконавчих діях як надання державному виконавцю доступу до його житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, забезпечити своєчасну явку за викликом виконавця, що може бути розцінене останнім як перешкоджання з боку боржника виконанню рішення суду.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо невірного вирішення судом першої інстанції питань щодо арешту коштів (банківських рахунків) божника, повернення йому грошових коштів, стягнутих державним виконавцем та про передачу виконавчого провадження на виконання до військової частини, в якій проходить службу боржник.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника боржника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження 74106669 з примусового виконання виконавчого листа №1309/7139/12, виданого 30.03.2023 Сихівським районним судом м. Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та інших осіб на користь потерпілої ОСОБА_2 29 675,01 грн матеріальної шкоди та 1 200 000 грн моральної шкоди.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Осадець М. О. від 27 березня 2024 року у ВП 74106669, виконавчий документ, а саме виконавчий лист №1309/7139/12, виданий Сихівським районним судом м. Львова про солідарне стягнення із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 29 675,01 грн матеріальної шкоди та 1 200 000 грн моральної шкоди, передано на виконання до Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Дана постанова учасниками виконавчого провадження не оскаржувалась.

Відповідно до статей 55, 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 41, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 ГПК України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу)).

Виконання судового рішення сфера регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України», в якому ЄСПЛ зазначав, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадженняздійснюється здотриманням такихзасад як,зокрема: верховенстваправа; законності; справедливості,неупередженості таоб`єктивності; розумностістроків виконавчогопровадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (пункти 1, 3, 5,7 та 8 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Щодо зупинення вчинення виконавчих дій.

Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження».

За правиламипункту 1частини першоїцієї статтіЗакону (вредакції,чинній начас вчиненняоскаржуваних виконавчихдій)виконавець зупиняєвчинення виконавчихдій уразі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

З аналізу наведеної правової норми випливає, що існує три умови, які є самостійними одна від одної, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави дійти висновку, що у даному випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. У свою чергу, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або» законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби.

Таким чином, конструкція норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» полягає у тому, що як до першої підстави, так і до другої, застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе».

Відтак, вирішальним для правильного вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, згідно з пунктом 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доведення/недоведення неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби боржника, а також характер виконуваного рішення (майновий/немайновий).

Близький за змістом висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 120/875/23 та ухвалі Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 583/3097/23.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті (частина перша статті 35 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною четвертою цієї статті Закону визначено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Згідно із довідкою №1064 від 24 лютого 2024 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Центрі спеціального призначення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_2 ).

З витягу із наказу від 05 лютого 2024 року № 35дск убачається, що ОСОБА_1 уважається таким, що вибув у службове відрядження до ОСУВ «Таврія» для участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції зробив правильні висновки, з якими погоджується і колегія суддів, про те, що ОСОБА_1 не доведено, що у даному виконавчому провадженні абсолютно неможливо проводити виконавчі дії згідно з умовами його служби.

З матеріалів справи убачається, що на примусового виконанні перебуває виконавчий лист майнового характеру, а саме про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та інших на користь потерпілої у кримінальному провадження матеріальної та моральної шкоди.

В межах цього виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову, якою звернуто стягнення на доходи боржника, який проходить службу у в/ч НОМЕР_2 та отримує за місцем проходження служби доходи.

Вчинення таких виконавчих дій (звернення стягнення на доходи боржника) у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, не потребує його безпосередньої участі, постійної присутності або систематичної явки. Такі дії не можуть перешкоджати проходженню військової служби ОСОБА_1 .

Наведені висновки свідчать про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо неможливості одночасного проходження військової служби та вчинення дій щодо погашення заборгованості перед потерпілою.

При цьому, саме лише проходження боржником військової служби не є перешкодою для стягнення заборгованості за виконавчим листом майнового характеру. Оскільки у цій справі боржник хоча і є військовослужбовцем, втім спосіб виконання ним судового рішення не потребує його безпосередньої участі та не створює перешкод для проходження ним військової служби.

Колегія суддів, з огляду на викладене відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що проходження боржником військової служби унеможливить його участю в такій виконавчих діях як допуск в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать боржнику або якими він користується, для проведення виконавчих дій, а також явка за викликом державного виконавця, адже з огляду на обставини виконавчого провадження та характер виконуваного рішення, такі дії на даний час не є необхідними.

При цьому, колегія суддів враховує, що в першу чергу стягнення за виконавчими документами звертається на кошти боржника, що має місце в даному випадку.

Відтак, відповідні доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Щодо зняття арешту з коштів (рахунку) боржника.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку, на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану карту (рахунок) може бути нарахована будь-яка виплата (переказ).

Згідно зістаттею 10Закону України«Про виконавчепровадження» заходамипримусового виконаннярішень є: 1)звернення стягненняна кошти,цінні папери,інше майно(майновіправа),корпоративні права,майнові праваінтелектуальної власності,об`єкти інтелектуальної,творчої діяльності,інше майно(майновіправа)боржника,у томучислі якщовони перебуваютьв іншихосіб абоналежать боржниковівід іншихосіб,або боржникволодіє нимиспільно зіншими особами; 2)звернення стягненняна заробітнуплату,пенсію,стипендію таінший дохідборжника; 3)вилучення вборжника іпередача стягувачупредметів,зазначених урішенні; 4)заборона боржникурозпоряджатися та/абокористуватися майном,яке належитьйому направі власності,у томучислі коштами,або встановленняборжнику обов`язкукористуватися такиммайном наумовах,визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено (тут і далі в редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника), що звернення стягненняна майноборжника полягаєв йогоарешті,вилученні (списаннікоштів зрахунків)та примусовійреалізації (пред`явленніелектронних грошейдо погашенняв обмінна кошти,що перераховуютьсяна відповіднийрахунок органудержавної виконавчоїслужби,рахунок приватноговиконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно із абзацом першим та другим частини другої цієї статті Закону стягнення завиконавчими документамизвертається впершу чергуна коштиборжника унаціональній таіноземній валютах,інші цінності,у томучислі накошти нарахунках боржникау банкахта іншихфінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до положень частини четвертої цієї статті Закону на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Арешт майна(коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова проарешт майна(коштів)боржника виноситьсявиконавцем підчас відкриттявиконавчого провадженнята непізніше наступногоробочого дняпісля виявленнямайна. Арешт накладаєтьсяу розмірісуми стягненняз урахуваннямвиконавчого збору,витрат виконавчогопровадження,штрафів таосновної винагородиприватного виконавцяна всемайно боржникаабо наокремі речі (частина перша, друга та третя статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зістаттею 68Закону України«Про виконавчепровадження» стягненняна заробітнуплату,пенсію,стипендію таінші доходиборжника звертаєтьсяу разівідсутності вборжника коштів/електроннихгрошей,що знаходятьсяна рахункаху банкахчи іншихфінансових установах,небанківських надавачахплатіжних послуг,електронних гаманцяхв емітентахелектронних грошей,відсутності чинедостатності майнаборжника дляпокриття вповному обсязіналежних достягнення сум,а такожу разівиконання рішеньпро стягненняперіодичних платежів. Заіншими виконавчимидокументами виконавецьмає правозвернути стягненняна заробітнуплату,пенсію,стипендію таінші доходиборжника беззастосування заходівпримусового зверненнястягнення намайно боржника-за письмовоюзаявою стягувачаабо завиконавчими документами,сума стягненняза якимине перевищуєп`яти мінімальнихрозмірів заробітноїплати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України (частина перша статті 69 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітноїплати боржникаможе бутиутримано завиконавчими документамидо погашенняу повномуобсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків ( абзац другий частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно достатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Законом України від 11 квітня 2023 року № 3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» пункт 10-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено в новій редакції.

Зокрема, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX:

1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови:

надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку);

перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.

Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

У разі надходження від державного, приватного виконавця постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій банк за визначеним у постанові рахунком здійснює видаткові операції на суму коштів у розмірі, встановленому цим підпунктом.

Особливості взаємодії органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при визначенні поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій можуть встановлюватися Міністерством юстиції України.

Згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень в межах виконавчого провадження № 74106669 судами встановлено: 09 лютого 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; 09 лютого 2024 року винесено постанову про арешт майна боржника (в межах суми 1353492,51 грн); 09 лютого 2024 року винесено постанову про арешт майна коштів (в межах суми 1353062,51 грн); 12 травня 2024 року на підставі заяви боржника від 12 лютого 2024 року винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій, якою визначено для боржника ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення видаткових операцій на суму розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року; 12 лютого 2024 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку скеровано до в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України (яка не повернута без виконання до органу ДВС); 19 березня 2024 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку скеровано до в/ч НОМЕР_2 (яка не повернута без виконання до органу ДВС); 27 березня 2024 року виконавчий документ передано на виконання до Самбірського ВДВС Самбірському районі Львівської області ЗМУ МЮ, який прийнято до виконання постановою від 04 квітня 2024 року; 04 квітня 2024 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку скеровано до в/ч НОМЕР_4 .

Встановивши, що державний виконавець, накладаючи арешт на кошти боржника (в межах суми стягнення), а в подальшому визначивши рахунок на який накладено арешт, на підставі заяви самого боржника, для здійсненнявидаткових операцій,діяв вмежах та спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей його застосування на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, дійшов вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про відсутність підстав для зняття арешту із цього рахунку, і як наслідок, для повернення боржнику коштів, стягнутих з цього рахунку в розмірі 50998 грн 82 коп.

У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що «виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). […] Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника,виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

З огляду на фактичні обставини справи, що переглядається, зокрема, що банком (банківською установою), яким надіслано постанову від 09 лютого 2024 року про арешту коштів боржника така не повернута до органу ДВС без виконання, а державним виконавцем дотримано норми пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним вище висновкам щодо застосування норм права, викладеним в постановах Великої Палати Верховного Суду.

Також колегія суддів відхиляє як не релевантні висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 638/8943/21, адже такі надано щодо застосування пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла до 06 травня 2023 року, а оскаржувані дії (рішення) вчинені державним виконавцем відповідно до положень цієї норми, в редакції Закону № 3048-IX.

У цьому зв`язку, колегія суддів також враховує, що апеляційна скарга не містить відповідних доводів щодо наведених вимог скарги ОСОБА_1 , а також щодо вимог скасування постанови від 12 лютого 2024 року про передачу виконавчого документа на виконання до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Обов`язкових підстав для скасування оскарженої ухвали, колегія суддів під час апеляційного розгляду справи не встановила.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ізположеннями частинидругої татретьої статті451ЦПК Україниу разівстановлення обґрунтованостіскарги судвизнає оскаржуванірішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин, з огляду на вимоги скарги та докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання по розгляду скарги по суті, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме про те, що оскаржувана ухвала залишена без змін, підстави для здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич