ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 380/18997/21

адміністративне провадження № К/990/40935/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційному суді адміністративну справу №420/5343/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ПЛАСТ"

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року (ухвалене суддею-доповідачем Бжассо Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ПЛАСТ" (далі - ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ», Товариство, позивач) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра, відповідач, скаржник), в якій просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 03 вересня 2010 року № 370 (далі також - Наказ № 370) в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4362 від 07 вересня 2007 року (далі - спецдозвіл № 4362).

2. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» було власником спецдозволу на користування надрами №4362 від 07 вересня 2007 року на видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ) родовища піску - Лозинське 1, що знаходиться у Львівській області, Яворівському районі, м. Яворів, 1,0 км на північний захід від с. Лозино, з терміном дії спеціального дозволу до 07 вересня 2027 року на 20 (двадцять) років. Відповідно до Додатку 3 Наказу № 370 анульовано спецдозвіл № 4362, причина анулювання - суб`єкт господарської діяльності протягом двох років з початку дії дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважної причини. Вважаючи, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України діяло у спосіб, що суперечить Кодексу України про надра, оскільки ним не отримано згоду ТОВ «Новий пласт» на анулювання спеціального дозволу та не здійснено таке анулювання у судовому порядку, позивач звернувся з позовом до Держгеонадра, як правонаступника відповідного Міністерства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року адміністративний позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що припинення права користування надрами з підстави, визначеної пунктом 6 частини першої статті 26 Кодексу України про надра може бути здійснено двома способами: шляхом прийняття органом, який надав надра у користування, рішення у разі згоди користувачів або у судовому порядку у разі незгоди користувачів.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що факт надсилання листа Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 22 вересня 2010 року за вих. № 27/09-1595 «Щодо анулювання спеціального дозволу № 4362» не підтверджено, і, з огляду на це, виходив з того, що позивачу стало відомо про порушення законних прав та інтересів з моменту отримання листа за вих. № 12553/01/02-21 від 29 липня 2021 року, до якого відповідач долучив копію оскаржуваного наказу.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов залишено без розгляду.

6. Залишаючи позов ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Наказ №370 був скерований позивачу, докази про його надіслання долучені до матеріалів справи, що спростовує висновки суду першої інстанції про те, що відповідач

не довів факт повідомлення відповідача про прийняття оскаржуваного наказу та анулювання спеціального дозволу.

7. Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

8. Направляючи вказану справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, Верховний Суд вказав, що моментом, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, є дата отримання поштового відправлення з повідомленням про анулювання спеціального дозволу, а не дата його направлення, як помилково вважав суд апеляційної інстанції.

9. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року без змін.

10. Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Восьмий апеляційний адміністративний суд вказав, що анулювання спецдозволу №4362, виданого Товариству, з огляду на підстави такого анулювання, повинно було відбуватися у судовому порядку, і врахувавши це, дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України протиправно прийняв Наказ № 370. Крім того, в частині доводів апеляційної скарги щодо строку звернення ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» до суду з позовом, суд апеляційної інстанції, пославшись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 вересня 2023 року, вказав, що інших даних, які б підтверджували, що позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, ніж він про це зазначає у позовній заяві, апеляційний суд не виявив.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Державна служба геології та надр України звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

12. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням положень Кодексу України про надра, Порядку надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 року №596 (далі - Порядок №596), порушенням статті 122 КАС України, та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 січня 2019 року у справі №810/3865/17 та від 12 серпня 2020 року у справі №813/2441/16, від 02 серпня 2022 року у справі №824/467/20-а.

13. Так у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №810/3865/17 Суд зазначив, основною з підстав припинення дії дозволу на спеціальне використання надр є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами та невиконання обов`язків, визначених статтею 24 Кодексу України про надра, спеціальним дозволом на користування надрами та Угодою до нього

14. Крім того, у висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №824/467/20-а зазначено, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

15. Крім того, у касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом, оскільки достеменно знав про факт анулювання виданого йому спецдозволу № 4362 ще у вересні 2010 року. Держгеонадра вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосовали положення статті 122 КАС України та помилково вказали, що отримання позивачем листа Держгеонадр від 17 червня 2021 року є моментом, коли Товариству стало відомо про прийняття Наказу № 370.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

16. Касаційна скарга надійшла до Суду 05 грудня 2023 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №380/18997/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 серпня 2024 року.

19. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

20. Від ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» 15 лютого 2024 року надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, де зазначено, що позивач не надавав згоду та не відмовлялося від користування надрами на підставі спецдозволу № 4362. З огляду на це, анулювання зазначеного спецдозволу мало б відбуватися виключно в судовому порядку. Вказане свідчить про те, що відповідач при винесенні оскаржуваного наказу не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чим також порушив положення статті 19 Конституції України.

21. Крім того, позивач наголошує, що направлення листа Міністерством охорони навколишнього природного середовища України не підтверджено, оскільки конверт, в якому його було направлено, не містить жодної інформації стосовного отримувача. Враховуючи зазначене, Товариство вважає, що моментом, коли йому стало відомо про анулювання спецдозволу № 4362 є саме лист Держгеонадр від 17 червня 2021 року.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

22. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» є власником спеціального дозволу №4362 на видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ) родовища піску - Лозинське 1, що знаходиться у Львівській області, Яворівському районі, м. Яворів, 1,0 км на північний захід від с. Лозино, з терміном дії спеціального дозволу до 07 вересня 2027 року на 20 (двадцять) років.

23. 14 червня 2021 року ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» звернулось із запитом на інформацію № 14/06/21 до Держгеонадра, із проханням повідомити надрокористувача ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» про стан дії спецдозволу №4362 (Родовище Лозинське 1) станом на дату звернення в Держгеонадра.

24. 25 червня 2021 року позивач отримав лист № 9946/01/07-21 від 17 червня 2021 року, із змісту якого видно, що відповідно до відомостей, що обліковуються Державним науково-виробничим підприємством Державний інформаційним геологічний фонд України станом на 17 червня 2021 року спецдозвіл № 4362, який надано ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» строком дії 20 років з метою видобування пісків родовища Лозинське 1 у Львівській області, є анульований наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 03 вересня 2010 року.

25. Одночасно відповідач зазначив, що накази (з додатками) Держгеонадра щодо надання, переоформлення, внесення змін, продовження строку дії, зупинення, поновлення дії та анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, розміщені у підрозділі Накази Держгеонадр розділу Діяльність на офіційному веб-сайті www.geo.gov.ua.

26. Згодом на запит ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» за вих. № 20/07/21-1 від 20 липня 2021 року, відповідно до листа вих. № 12553/01/02-21 від 29 липня 2021 року Держгеонадра надала позивачу копію Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 03 вересня 2010 року №370 в частині анулювання спецдозволу № 4362, який наданий ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» з метою видобування піску Лозинського родовища Львівської області, а також копію листа Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 22 вересня 2010 року № 27/09-1595.

27. Зі змісту копії наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 03 вересня 2010 року № 370 (далі також наказ № 370) видно, що в пункті 3 передбачено анулювати спеціальні дозволи на користування надрами згідно з переліком, наведеним у Додатку 3.

28. Відповідно до Додатку 3 (Витяг з переліку спеціальних дозволів на користування надрами, як підлягають анулюванню) в №5 зазначено про анулювання ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» спецдозволу № 4362, причина анулювання - суб`єкт господарської діяльності протягом двох років з початку дії дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважної причини.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

29. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

30. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

33. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

34. Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян (стаття 2 Кодексу; тут і далі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин (03 вересня 2010 року - день видачі оскаржуваного Наказу № 370)).

35. Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

36. Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування (частина перша статті 4 Кодексу України про надра).

37. Відповідно до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

38. За змістом статті 14 Кодексу України про надра, вони надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); задоволення інших потреб.

39. Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування.

Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до п`яти років) і довгостроковим (до двадцяти років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше.

40. Відповідно до частини другої статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами. Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби. У разі виконання окремих видів робіт, пов`язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб`єкт, що отримав спеціальний дозвіл. Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватись певні обмеження, передбачені законодавством України.

Спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

41. Частиною першою статті 19 зазначеного Кодексу визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

42. Частиною другою статті 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

43. Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» є власником спеціального дозволу № 4362, що виданий 07 вересня 2007 року на видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ) родовища піску - Лозинське 1, що знаходиться у Львівській області, Яворівському районі, м. Яворів, 1,0 км на північний захід від с. Лозино, з терміном дії спеціального дозволу до 07 вересня 2027 року на 20 (двадцять) років.

44. Водночас згідно з Наказом № 370 вказаний спецдозвіл № 4362 анульовано у зв`язку із тим, що суб`єкт господарської діяльності протягом двох років з початку дії дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважної причини.

45. Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» зазначено, що анулювання спецдозволу з підстави, визначеної пунктом 6 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, у разі незгоди користувачів має відбуватися у судовому порядку. Тому, оскільки органом, який надав надра у користування, прийнято рішення про анулювання спецдозволу без звернення до суду із відповідним позовом, Наказ № 370 є протиправним.

46. Так, згідно з частиною першою статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Практика Верховного Суду щодо застосування зазначених норм Кодексу сформована, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 806/431/17, від 29 жовтня 2018 року у справі № 813/2454/14, від 19 березня 2019 року у справі № П/811/708/16, від 22 квітня 2019 року у справі № 1140/1925/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 814/1526/17, від 18 травня 2020 року у справі № 640/1440/19, від 13 липня 2021 року у справі № 120/3158/20-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 640/21663/21, від 01 травня 2023 року у справі № 260/2928/21, від 18 березня 2024 року у справі № 260/1946/23 та від 28 травня 2024 року у справі № 480/8344/22.

47. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4,5,6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.

48. Крім того, згідно з пунктом 25 Порядку № 596 дозвіл на користування надрами анулюється у разі: 1) відсутності потреби у подальшому користуванні надрами; 2) відмови надрокористувача від права користування; 3) ліквідації діяльності юридичної особи або смерті фізичної особи - підприємця, що є власниками дозволу; 4) встановлення обвинувальним вироком або рішенням суду факту подачі надрокористувачем підробних документів; 5) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я людей; 6) використання надр не за призначенням; 7) визнання аукціону або конкурсу, за результатами якого був наданий дозвіл, недійсним; 8) неодноразового порушення надрокористувачем умов дозволу, угоди про умови користування ділянкою надр та законодавства про охорону навколишнього природного середовища та раціональне використання надр; 9) визнання дозволу недійсним у судовому порядку; 10) невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлені строки; 11) вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр; 12) припинення робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів; 13) коли суб`єкт господарської діяльності протягом двох років, а щодо нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів з початку дії дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважної причини.

49. Із наведених норм слідує, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору, орган, який надав надра у користування, має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 7 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, це право припиняється у судовому порядку.

50. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 19 вересня 2011 року у справі 21-164а11, від 25 червня 2011 року у справі № 21-36а11, від 10 грудня 2013 року у справі №21-450а13 та постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №802/4846/13-а, від 26 червня 2018 року у справі №802/923/14-а, від 10 травня 2018 року у справі № 802/4846/13-а, від 30 жовтня 2018 року у справі №818/3272/14, від 15 квітня 2020 року у справі №806/1285/16.

51. Верховний Суд у постановах від 17 вересня 2020 року у справі №813/2443/16 та від 14 липня 2021 року у справі № 240/6006/18 дійшов подібного висновку і, серед іншого, вказав, що за наявності передбачених законом підстав та згоди надрокористувача, право припинити користування надрами належить до компетенції органу, який надав надра у користування. Припинення права користування надрами та анулювання дозволу здійснюється шляхом прийняття таким органом відповідного наказу.

При цьому у разі незгоди користувача з рішенням органу з анулюванням спеціального дозволу на користування надрами, тобто у разі наявності спору з цього приводу , передбачено судовий порядок вирішення питання припинення права користування надрами

52. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вказує, що припинення права користування надрами з підстави, визначеної пунктом 6 частини першої статті 26 Кодексу України про надра може бути здійснено двома способами:

1) шляхом прийняття органом який надав надра у користування рішення у разі згоди користувачів;

2) у судовому порядку у разі незгоди користувачів.

Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом надання їм права, шляхом висловлення письмової незгоди, вимагати від уповноваженого органу судової, а не адміністративної процедури припинення права користування надрами. При цьому презюмується, що судовий порядок виступає додатковою гарантією ефективного захисту прав надрокористувача, оскільки він забезпечує більш формалізовану та детально регульовану процедуру розгляду питання щодо наявності обґрунтованих підстав для анулювання спеціального дозволу на користування надрами. Зазначене також передбачає можливість надрокористувача скористатися всіма правами, передбаченими законодавством, включаючи право на отримання об`єктивного та всебічного розгляду справи, і допомагає захистити його інтереси від неправомірних рішень чи дій з боку адміністративних органів.

53. Разом з тим, звертаючись до суду з касаційною скаргою, Держгеонадра вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом, оскільки про порушення своїх прав Товариству було достеменно відомо ще у вересні 2010 року з листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 27/09-1595, який був направлений позивачу. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що про порушення своїх прав Товариство могло дізнатися виключно з листа Держгеонадра № 9946/01/07-21 від 17 червня 2021 року.

54. Оцінюючи зазначені доводи касаційної скарги в контексті висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів враховує таке.

55. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

56. Практика Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми Кодексу сформована, зокрема, у постановах від 26 січня 2018 року у справі № 331/1154/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 344/9352/14-а, від 14 листопада 2018 року у справі № 703/220/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 813/2972/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 826/25944/15 та від 20 грудня 2018 року у справі № 221/2499/16-а.

57. Суд виходить з того, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

58. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, від 25 квітня 2024 року у справі № 380/2299/23, від 20 травня 2024 року у справі № 240/21531/23.

59. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

60. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

61. Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС України.

62. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

63. Верховний Суд у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 640/19192/18 зауважив, що лише за умови дотримання позивачем строку звернення до суду або визнання причин пропуску строку поважними суд може розглядати справу і вирішувати спір по суті.

64. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції під час розгляду питання дотримання позивачем строків на звернення до суду із позовом виходив з того, що постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» задоволено частково, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі №380/18997/21 скасовано з підстав передчасних висновків про пропуск строків звернення з позовом до суду.

65. Суд апеляційної інстанції вказав, що касаційний суд зауважив на відсутності даних, які б підтверджували, що позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів раніше, ніж він про це зазначив у позовній заяві, з огляду на це дійшов висновку, що ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» стало відомо про анулювання спецдозволу № 4362 лише 25 червня 2021 року, а тому строки звернення до суду ним не пропущено.

66. Водночас зазначені висновки колегія суддів вважає помилковими, оскільки зі змісту постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у цій справі вбачається, що Суд не здійснював перевірку наявних у справі доказів, що могли б свідчити про час початку перебігу строку на звернення до суду, не надавав їм оцінку і не робив жодних висновків стосовно наявності/відсутності даних, які б підтверджували, коли саме позивач міг дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Натомість, Верховний Суд лише вказав на помилковості твердження суду апеляційної інстанції, зазначеному у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року про те, що моментом, коли позивач дізнався про порушення своїх прав є дата направлення поштового відправлення з повідомленням про анулювання спеціального дозволу, зазначивши при цьому, що під час продовження розгляду вказаної справи суду апеляційної інстанції необхідно детально з`ясувати обставини, які б підтверджували або ж спростовували обізнаність позивача з фактом скасування спеціального дозволу.

67. Разом з тим суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, в тому числі в частині висновків щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13 вересня 2023 року і достеменно не дослідив обставини щодо обізнаності позивача з фактом скасування спеціального дозволу, а також не надав оцінку висновкам суду першої інстанції у взаємозв`язку з аргументами учасників справи.

68. Крім того, у касаційній скарзі скаржник наголошує, що суд першої інстанції помилково вважав недоведеними обставини направлення Міністерством охорони навколишнього природного середовища України листа від 22 вересня 2010 року за вих. № 27/09-1595 «Щодо анулювання спеціального дозволу № 4362» з огляду на відсутність на копії конверту даних про адресата.

69. Оцінюючи вказані доводи касаційної скарги, колегія суддів враховує таке.

70. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, на підтвердження обставин повідомлення Товариства про прийняття наказу № 370, яким анульовано спецдозвіл № 4362, стверджує про наявність листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22 вересня 2010 року за вих. № 27/09-1595 і на підтвердження надіслання останнього надає копію конверта за номером відправлення 0311308709278. Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що надана копія конверта не є належним доказом, що підтверджує направлення Міністерством охорони навколишнього природного середовища України листа від 22 вересня 2010 року за вих. № 27/09-1595 «Щодо анулювання спеціального дозволу № 4362» саме на адресу позивача.

71. Однак такі висновки Суд вважає передчасними і вказує таке.

72. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку урегульований Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року (далі - Правила №270; у редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

73. Відповідно до пункту 2 Правил № 270 одержувач - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом; поштова адреса - адреса відправника та адресата, яка зазначена на поштовому відправленні, бланку поштового переказу у спеціально призначеному для цього місці. Зазначення на поштовій картці, листі, бандеролі, секограмі, дрібному пакеті, мішку "М", посилці, прямому контейнері, відправленні "EMS" поштової адреси і найменування відправника та адресата є ознакою поштового відправлення.

74. Згідно з вимогами пункту 42, 44-46 Правил № 270 на поштовому відправленні, поштовому переказі, зокрема, зазначається

1) найменування адресата: для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові (у називному відмінку), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім`я та прізвище адресата. На простих та рекомендованих поштових картках, листах і бандеролях (крім тих, що адресуються до запитання) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім`я та прізвище адресата. На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім`я та по батькові адресата зазначаються повністю;

2) поштова адреса в такій послідовності: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку), номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країна призначення.

Найменування адресата та його поштова адреса зазначаються внизу праворуч з лицьового боку поштового відправлення без пробілів між рядками і літерами у словах.

Поштова адреса повинна бути точною та повною, без скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що її не стосуються.

Найменування відправника та адресата, їх поштові адреси на поштовому відправленні, бланку супровідної адреси, бланку поштового переказу пишуться розбірливо чорнилом чи кульковою ручкою (крім червоного, жовтого та зеленого кольорів) або друкуються.

75. Як зазначено у пункті 8 цих Правил оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

76. Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

77. Згідно з пунктом 19 Правил № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

78. Із системного аналізу зазначених норм, слідує, що Правилами № 270 визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.

79. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 140/12235/21.

80. Із огляду на це, Суд звертає увагу на помилковості висновку суду першої інстанції стосовно недоведення відповідачем факту направлення листа до ТОВ «НОВИЙ ПЛАСТ» з підстав відсутності у Держгеонадра опису його вкладення.

81. Крім того, Суд звертає увагу на те, що пунктом 2 Правил № 270 означено, що доказом вручення реєстрованого поштового відправлення, яке містить дані про одержувача та дату, коли такий лист був ним отриманий є повідомлення про вручення поштового відправлення.

82. Відповідно до пункту 62 Правил у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

83. Враховуючи вищезазначене, Суд наголошує, що будь-яке поштове відправлення повинно містити, серед іншого, дані адресата зазначеного відправлення, зокрема найменування адресата та його поштову адресу, що зазначається внизу праворуч з лицьового боку поштового відправлення без пробілів між рядками і літерами у словах. Крім того, у разі якщо поштове відправлення є рекомендованим, разом із конвертом надсилається бланк повідомлення про вручення зазначеного поштового відправлення, яке, за загальним правилом, також містить дані про відправника та отримувача поштового відправлення.

84. Указане дає змогу дійти висновку, що для встановлення судом факту направлення, зокрема юридичній особі, поштового відправлення у встановленому законодавством порядку, підлягають з`ясуванню такі обставини:

- вид поштового відправлення, яким було надіслано лист;

- наявність/відсутність опису вкладення листа (залежно від виду поштового відправлення);

- відповідність адреси одержувача, зазначеної у поштовому відправленні, місцезнаходженню юридичної особи;

- наявність у відповідача повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому, серед іншого, зазначено найменування та його поштова адреса, причини невручення поштового відправлення.

85. В контексті спірних правовідносин Суд зауважує, що зазначені обставини є істотними для вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду у цій справі, проте останні не були встановлені судами попередніх інстанцій, не дивлячись на вказівку Верховного Суду, зазначену у постанові від 13 вересня 2023 року про необхідність детально з`ясувати обставини, які б підтверджували або ж спростовували обізнаність позивача з фактом скасування спеціального дозволу. Суди попередніх інстанцій зобов`язані встановити, чи виконував надрокористувач у період з вересня 2010 року по листопад 2021 року вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України, що згідно з частиною третьою статті 24 Кодексу України про надра є його обов`язком, а саме чи подавав звітність щодо обліку корисних копалин або про виконання Програми робіт з видобування корисних копалин на відповідний рік, що затверджується на вимогу Угоди про умови користування надрами; чи здійснював оплату за користування надрами (згідно статті 28 цього Кодексу), тощо.

86. Верховний Суд враховує, що обов`язок доказування за нормами КАС України покладено на суб`єкта владних повноважень, водночас, суди мають повно та всебічно досліджувати обставини справи та керуватися принципом офіційного з`ясування всіх обставин справи.

87. Суд також наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

88. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 лютого 2019 року у справі № 802/721/18-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16 та № 818/3263/15, від 18 вересня 2020 року у справі № 280/4380/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 826/16737/18 та від 10 серпня 2022 року у справі № 640/19192/18.

89. Колегія суддів вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи мали можливість поставити питання представнику відповідача про наявність чи відсутність оригіналу конверту, в якому було направлено повідомлення про скасування спеціального дозволу, а також з`ясувати наявність рекомендованого повідомлення про невручення поштового повідомлення, де зазначено адресата листа та, у разі необхідності, витребувати від суб`єкта владних повноважень наявні документи.

90. Проте суди, вказавши про неможливості ідентифікації отримувача листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22 вересня 2010 року за вих. № 27/09-1595 «Щодо анулювання спеціального дозволу № 4362», не вчинили необхідних дій для дослідження доказів щодо направлення зазначеного листа саме позивачу і, як наслідок, не з`ясували питання дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, що призвело до ухвалення передчасного рішення про задоволення позовних вимог.

91. Суд касаційної інстанції в силу наявних у нього повноважень, закріплених у статті 341 КАС України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

92. Зважаючи на викладене, колегія суддів констатує, що оскаржувані судові рішення не відповідають встановленим у статті 242 КАС України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, й не перевірено їх належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

94. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

95. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Державної служби геології та надр України слід задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

96. Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються моменту, з якого позивач дізнався про порушення свої прав. У разі необхідності зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

97. Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 238, 341, 343, 344, 349, 353, 354, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ПЛАСТ" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа