ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 569/730/22

провадження № 51-3572 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 березня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Країв Острозького району Рівненської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2022 року у кримінальному провадженні №12020180000000099 затверджено угоду від 13 січня 2022 року про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7 , за участю захисника ОСОБА_9 .

ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено узгоджене покарання за ч.1 ст. 367 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 березня 2024 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_7 як службова особа обіймав посаду начальника комунального автотранспортного підприємства 1728 ( далі - КАТП 1728) та під час укладення з ФОП ОСОБА_10 договорів купівлі-продажу вантажного автомобіля та кузову вантажного автомобіля не організував та не забезпечив вивчення цінової пропозиції товару на предмет відповідності принципу максимальної економії та ефективності, не організував та не забезпечив перевірку ринкової вартості товару, внаслідок чого було придбано товари за завищеними цінами, зокрема, 20 грудня 2019 року придбано вантажний автомобіль по ціні 198 900,00 грн при ринковій вартості 110 090,00 грн, та 11 січня 2020 року придбано кузов вантажного автомобіля по ціні 199 200,00 грн при ринковій вартості 60 460,08 грн, внаслідок чого інтересам КАТП 1728 завдано істотної шкоди на загальну суму 227 549,92 грн.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити кримінальне провадження.

Звертає увагу на те, що укладена з прокурором угода про визнання винуватості не відповідала його внутрішній волі та, що на момент її укладення він не розумів наслідків укладення такої, зокрема, суд першої інстанції не роз`яснив йому, що на підставі цього вироку з нього будуть стягуватися збитки на загальну суму 227 549,92 грн. Зазначає, що апеляційний суд неправомірно не взяв до уваги подані ним зміни та доповнення до апеляційної скарги, в яких він вказував про наявність підстав для закриття провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з тим, що після повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування. Стверджує, що у цьому кримінальному провадженні має місце штучне створення доказів щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК, що призвело до незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності. Крім того, засуджений зазначає, що у вироку місцевого суду та в ухвалі апеляційного суду вказано номер кримінального провадження № 12020180000000099, водночас в угоді про визнання винуватості вказаний інший номер кримінального провадження - № 12019180000000099.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- захисник підтримав касаційну скаргу засудженого, просив її задовольнити,

- прокурор заперечила вимоги касаційної скарги та просила відмовити у її задоволенні.

Засуджений надіслав до суду заяву про розгляд касаційної скарги за його відсутності, свою касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули, причин своєї неявки Суду не повідомили.

Мотиви суду

Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Отже, положеннями вказаної норми кримінального процесуального закону встановлено виключний перелік підстав для оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, обмежено коло суб`єктів, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на такий вирок, та підстав для такого оскарження.

Як вбачається з матеріалів цього кримінального провадження, ОСОБА_7 оскаржив вирок суду першої інстанції, яким затверджено укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості, з підстав недотримання місцевим судом вимог частин 4, 6, 7 ст. 474 КПК.

Зокрема, зазначеними частинами ст. 474 КПК передбачено, що перед затвердженням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати у обвинуваченого чи цілком він розуміє обсяг своїх прав в межах такого судового провадження; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом (ч. 4); зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді (ч. 6); перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону (ч. 7).

За наслідками апеляційного перегляду вироку місцевого суду апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушень судом першої інстанції вимог частин 4, 6, 7 ст. 474 КПК та відмовив у задоволенні апеляційної скарги засудженого.

З такими висновками погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з матеріалами розглядуваної справи підозрюваний ОСОБА_7 самостійно ініціював та звернувся до прокурора з клопотанням від 17 грудня 2022 року про укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12019180000000099 (а. с. 99, Т. 42).

Надалі 13 січня 2022 року між прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_7 за участю захисника ОСОБА_9 була укладена угода про визнання винуватості, яка містила усі істотні умови для її укладення, у тому числі вид та розмір покарання (а. с. 39-46, Т. 43).

У судовому засіданні 16 лютого 2022 року, в якому були присутніми прокурор ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_9 , суд першої інстанції затвердив указану угоду про визнання винуватості та призначив ОСОБА_7 покарання, узгоджене сторонами угоди (а. с. 54-59, Т. 43).

При цьому як під час укладення угоди про визнання винуватості, так і під час її затвердження судом першої інстанції інтереси засудженого представляв захисник за його вибором, який забезпечував надання йому правової допомоги впродовж погодження умов угоди та в ході її судового розгляду.

Згідно з журналом судового засідання від 16 лютого 2022 року місцевий суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд уточнював у ОСОБА_7 , чи він ознайомлений з умовами угоди та чи згідний він з визначеним покаранням, на що він надав ствердну відповідь.

З огляду на викладене Суд не вбачає порушень вимог частин 4, 6, 7 ст. 474 КПК під час затвердження угоди про визнання винуватості за пред`явленим обвинуваченням.

Твердження засудженого про те, що суд першої інстанції не роз`яснив йому, що на підставі вироку на підставі угоди з нього буде стягуватися шкода суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив.

Перш за все Суд зазначає, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення містило інформацію про розмір заподіяної ним шкоди, адже обов`язковою ознакою інкримінованого останньому кримінального правопорушення є заподіяння істотної шкоди.

Подальше звернення прокурора з позовом про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в інтересах держави після затвердження судом угоди про визнання винуватості не є порушенням КПК, оскільки визначені КПК умови угоди про визнання винуватості не обмежують стягнення шкоди на підставах, визначених відповідними нормами ЦК України, зокрема ст. 1166 ЦК України.

Звернення прокурора з позовом після затвердження судом угоди про визнання винуватості у розумінні ч. 4 ст. 474 КПК не є наслідком її укладення та затвердження, а реалізацією прокурором своїх повноважень в інтересах держави в порядку певного судочинства, яке гарантоване чинним законодавством.

Крім того, зі змісту обвинувального акта вбачається, що конкретний розмір завданої внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 шкоди в сумі 227 549,92 грн був встановлений під час досудового розслідування і ОСОБА_7 такий розмір був відомий, заперечень щодо нього під час укладення ініційованої угоди про визнання винуватості засуджений не висловлював.

З урахуванням встановлених п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК особливостей апеляційного оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості, зокрема, виключний перелік підстав для перегляду такого вироку в апеляційному порядку, колегія суддів відхиляє доводи про наявність підстав для закриття кримінального провадження , а також про штучне створення доказів щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК, про які було вказано у змінах та доповненнях до апеляційної скарги.

Твердження про неправильне зазначення номеру кримінального провадження в тексті угоди (№ 12019180000000099) та вироку місцевого суду (№ 12020180000000099) є очевидною технічною опискою.

Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, як про це вказує засуджений у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3