Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 серпня 2024 р. №520/15066/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495), Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Юліана Матвійчука, 119,м. Полтава,Полтавська обл., Полтавський р-н,36014, код ЄДРПОУ 44730367) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Скасувати рішення Головно управління ДПС у Харківській області утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України код ЄДРПОУ ВП:43983495, м. Харків, вул. Пушкінськ буд. 46,61057, про застосування фінансових санкцій від 01.02.2024 року №00054120708;
2. Скасувати податкове повідомлення рішення Головно управління ДПС у Харківській області утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України код ЄДРПОУ ВП:43983495, м. Харків, вул. Пушкінськ буд. 46,61057, від 01.02.2024 року №00054240708;
3. Скасувати постанову про накладення штрафу Північно - Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці м. Полтава, вул.Матвійчука Юліана 119, 36014, ЄДРПОУ 44730367 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.02.204 року №11-ДПС.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що фактична перевірка проведена контролюючим органом з порушенням процедури її проведення, оскільки позивачу або посадовим особам позивача не було вручено копій направлень на проведення перевірки, копію наказу на проведення перевірки, а також не були пред?явленні службові посвідчення посадових осіб ГУ ДПС, що є обов?язковою умовою для початку проведення перевірки. Крім того вважає, що перевірка проведена без наявності підстав її проведення.
Враховуючи вказані процесуальні порушення вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 01.02.2024 року №00054120708, податкове повідомлення рішення від 01.02.2024 року №00054240708 та постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.02.204 року №11-ДПС, які були складені на підставі Акту фактичної перевірки мають бути скасованими.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Від, Головного управління ДПС у Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що жодних процесуальних порушень з боку відповідача допущено не було.
Вказує, що у наказі про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 чітко наведено підставу для її призначення, яка визначена пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається. Отже, прийняття наказу про проведення фактичної перевірки позивача, на думку відповідача, цілком узгоджується з вимогами діючого законодавства.
Крім того зазначено, що перевірка проводилась в присутності особи, яка проводила розрахункову операцію з продажу підакцизної продукції в господарському об?єкті (кафе) за вказаною вище адресою, та представилась як продавець ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , особу якої було встановлено на підставі паспорту та яка перед початком перевірки була ознайомлена з направленнями на перевірку та їй була вручена копія наказу на проведення фактичної перевірки, а також було пред?явлені службові посвідчення посадових осіб, які були зазначені в направленнях на перевірку. Продавець ознайомилась з вказаними документами, про що свідчить її особистий підпис у направленнях. Відтак, усі документи, передбачені п. 81.1 ст. 81 ПК України, були надані особі, яка проводила розрахункову операцію. Отже, посадові особи ГУ ДПС 11.01.2024 приступили до проведення перевірки, виконавши всі вимоги, визначені ПК України.
Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про правомірність оскаржуваних рішень та необґрунтованість позовних вимог.
Від Північно Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 03.07.2024 року також надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що на підставі акту перевірки ГУ ДПС в Харківській області, яким виявлені порушення законодавства а саме «допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без повідомлення контролюючого органу». Акт перевірки підписано без зауважень продавцем ОСОБА_2 11.01.2024.За результатами розгляду матеріалів справи враховуючи достатність підстав для накладення штрафу, було складено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.02.2024, та направлено листом №ПНС/1/2472-24 від 16.02.2024 на адресу ФОП ОСОБА_1 (квитанція №6116501583502 від 19.02.2024).
Таким чином розгляд матеріалів перевірки Міжрегіональним управлінням та складання постанови про накладення штрафу було здійснено у відповідності до Порядку 509. Враховуючи наведені обставини вважає необґрунтованими позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 .
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області 11.01.2024 року, на підставі наказу №57-п від 05.0.2024 та направлень від 08.01.2024 № 154,153 було проведено фактичну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі якої було складено акт від 12.01.2024 року №890/20/33/РРО/2488713158.
05.01.2024 року Головним управлінням ДПС у Харківській області було здійснено вихід за вказаною у наказі про проведення фактичної перевірки адресою: АДРЕСА_2 .
Перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у відповідності до вимог п. 80.4 ст. 80 ПК України була проведена контрольна розрахункова операція, а саме: здійснено покупку сигарет за ціною 102,00 грн та настоянка «Зехайленд Фокс» за ціною 39,00 гривень.
Перевірка проводилась в присутності особи, яка проводила розрахункову операцію з продажу підакцизної продукції в господарському об?єкті (кафе) за вказаною вище адресою, та представилась як продавець ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).
Після встановлення особи продавця на підставі паспорту, про що зазначено в акті перевірки, ОСОБА_2 05.01.2024 була ознайомлена з направленнями на перевірку та їй була вручена копія наказу на проведення фактичної перевірки. Крім того, їй були пред?явлені службові посвідчення посадових осіб, які були зазначені в направленнях на перевірку.
Продавець ознайомилась з вказаними документами, про що свідчить її особистий підпис у направленнях.
В ході фактичної перевірки було встановлено порушення:
1. Не проведення розрахункових операцій через РРО та не видача розрахункових документів на загальну суму 242,00 грн (у тому числі сума покупки на 141,00 грн: сигарети за ціною 102,00 грн. та настоянка «Зехайленд Фокс» за ціною 39,00 гривень). Це порушення підтверджується «Описом наявних купюр та монет», який є додатком до акту перевірки, та в якому продавцем особисто зроблений опис наявних купюр на місті проведення розрахунків на загальну суму 242,00 грн та зазначено про те, що чек на товар (сигарети та настоянку) вона не видала у зв?язку з тим, що РРО на торговому об?єкті відсутній та знаходиться у ФОП. Вказане є порушенням п. 1, п. 2 ст. З Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
2. Порушення порядку, встановленого законодавством, обліку товарів (алкогольних напоїв та тютюнових виробів) за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 5 294,00 гривні. Це порушення підтверджується «Відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів» станом на 11.01.2024, яка є додатком до акту перевірки. Вказане є порушенням п. 12 ст. З Закону № 265, відповідно до якого суб?єкти господарювання зобов?язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
3. Роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявної відповідної ліцензії. Вказане є порушенням ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 481).
4. Роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявної відповідної ліцензії. Вказане є порушенням ст. 15 Закону №481.
5. Допуск до роботи в господарському об?єкті працівника ОСОБА_2 продавця ФО-П ОСОБА_1 без оформлення трудового договору, наказу та повідомлення про прийняття працівника на роботу. Інформація про прийняття працівника ОСОБА_2 на роботу (повідомлення) на час проведення фактичної перевірки у ГУ ДПС відсутня. Вказане є порушенням ст. 24 Кодексу законів про працю України.
На підставі акту від 12.01.2024 року ГУ ДПС було винесено:
- рішення про застосування фінансових санкцій від 01.02.2024 року №00054180708, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 34000,00 грн.
- податкове повідомлення рішення від 01.02.2024 року №00054240708, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5536,00 за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгіві, громадського харчування та послуг.
На адресу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 23 січня 2024 року за вх.№1152/ПНС/1-24 надійшов акт фактичної перевірки Головного управління ДПС у Харківській області від 11.01.2024 року №890/20/33/РРО/ НОМЕР_1 відносно Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
На виконання вимог абзацу другого пункту 3 Порядку 509 Міжрегіональним управлінням рекомендованим листом було повідомлено Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 про дату одержання Акту перевірки від 11.01.2024 року №890/20/33/РРО/2488713158 та початок розгляду справи про накладення штрафу відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України (поштове відправлення 6100355706849). Будь-яка інформація, пояснення чи оскарження від суб`єкта господарювання до Міжрегіонального управління не надходили.
12 лютого 2024 року до Міжрегіонального управління надійшов лист від заступника начальника ГУ ДПС у Харківській області де зазначалось, що заперечення (зауваження) до акту перевірки від ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС не надходили. Інформація щодо оскарження ФОП ОСОБА_1 акту перевірки в судовому порядку відсутня. Найманий працівник ОСОБА_2 , яка була присутня під час проведення фактичної перевірки надала письмові пояснення, щодо не проведення розрахункової операції через РРО. У податковій звітності ФОП ОСОБА_1 найманого працівника ОСОБА_3 не відображено.
За результатами розгляду матеріалів справи враховуючи достатність підстав для накладення штрафу, було складено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.02.2024, та направлено листом №ПНС/1/2472-24 від 16.02.2024 на адресу ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією №6116501583502 від 19.02.2024.
Позивач, не погодившись з рішення про застосування фінансових санкцій від 01.02.2024 року №00054120708, податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2024 року №00054240708 та постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.02.204 року №11-ДПС, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 01.02.2024 року №00054120708 та податкового повідомлення-рішення від 01.02.2024 року №00054240708, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 19-1.1 статті 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із п.61.2 ст.61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У відповідності до пп.191.1.14 п.191.1 ст.191 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Способом здійснення податкового контролю є перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений ст.80 Кодексу.
Згідно із п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з перелічених у даному пункті підстав.
Системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або масовими витратомірами;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Тобто, суд зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов"язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб"єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального).
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 по справі № 140/14625/20.
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.
Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Згідно абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України у наказі серед іншого зазначаються період діяльності, який буде перевірятися.
Відповідно до абз.3 п.102.1 ст.102 ПК України визначено, що у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Кодексом не встановлені обмеження щодо максимального періоду, що може перевірятися з питань порушень вимог податкового законодавства, не пов`язаних з декларуванням, а також порушень вимог іншого законодавства. Але, притягнути до відповідальності можна лише за порушення вчинені в 1095-денний строк. Відрахунок цього строку йде від визначення суми штрафних санкцій, а, тому в наказі на проведення фактичної перевірки вказано посилання на статтю 102 ПК України, що визначає строки давності та їх застосування.
Згідно абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення, зокрема, копії наказу про проведення перевірки.
Судом встановлено, що перевірка господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 здійснена у присутності продавця ОСОБА_2 , про що зроблений відповідний запис в акті перевірки №890/20/33/РРО/ НОМЕР_1 від 12.01.2024 року.
ОСОБА_2 отримала наказ на проведення такої перевірки, а також їй було пред`явлено службові посвідчення, що підтверджується особистим підписом на направленнях на перевірку №№154,153 від 08.01.2024.
Будь-яких зауважень (заперечень) до акту перевірки продавцем ОСОБА_2 надано не було.
Обґрунтовуючи протиправність дій податкової позивач вказує, що інформація викладена в акті не дає змогу зробити висновок, яким чином посадові особи ГУ ДПС ідентифікували ОСОБА_2 саме як продавця, оскільки у додатках до акту не міститься жодного документа, який би підтверджував такий статус.
Разом із тим суд вважає така доводи позивача безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Фактична перевірка проводилась в присутності особи, яка проводила розрахункову операцію, особа якої була встановлена на підставі паспорту, що підтверджується актом перевірки не заперечується позивачам.
Крім того, допуск до роботи в господарському об?єкті працівника ОСОБА_2 продавця ФО-П ОСОБА_1 було здійснено без оформлення трудового договору, наказу та повідомлення про прийняття працівника на роботу, наслідком чого було прийняття Північно - Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці постанови про накладення штрафу від 16.02.204 року №11-ДПС, отже такі документи і не могли бути надані під час перевірки.
Враховуючи наведені вище обставини та те, що до початку перевірки особа, що проводила розрахункові операції в даній господарський одиниці, ( ОСОБА_2 ) ознайомилась з наказом, отримала його копію та підписала направлення на проведення фактичної перевірки (додано до відзиву), що слугувало підставою для початку проведення такої перевірки (п.81.1 ст.81 ПК України), а тому суд вважає, що відповідач мав законні підстави для проведення перевірки згідно виданого наказу.
Суд зазначає, що позивачем не заперечується виявлені під час перевірки порушення п. 1, п. 2 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а отже не є спірним питанням у даній справі.
З огляду на викладене, враховуючи допущені позивачем під час проведення фактичної перевірки порушення, відповідач правомірно виніс рішення про застосування фінансових санкцій від 01.02.2024 року №00054120708 та податкове повідомлення-рішення від 01.02.2024 року №00054240708, у зв`язку з чим останні не підлягають скасуванню.
Щодо постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.02.204 року №11-ДПС, суд зазначає наступне.
Так, в силу положень статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об`єднання.
На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Наведене дає підстави суду дійти висновку, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також податкові органи.
За змістом приписів частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі по тексту також - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 Порядку №509 (у чинній редакції) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками з підстав, визначених абзацами третім-сьомим цього пункту (надалі по тексту також - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Таким чином, Порядок №509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.
Суд зазначає, що позовна заява взагалі не містить обґрунтувань протиправності прийняття постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.02.204 року №11-ДПС, зокрема позивачем не оскаржується факт допуску працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин.
Однак суд вважає за доцільне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 Верховний Суд відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки. Верховний Суд також зазначив, що недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист. Верховний Суд у зазначеній справі сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Аналогічний висновок щодо перевірки органів Держпраці викладено у постанові Верховного Суду 07.07.2022 у справі № 1940/1347/18, від 15.09.2022 у справі №640/21270/21.
Судом встановлено, що Північно - Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці м. Полтава прийнято постанову про накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки від 11.01.2024 року №890/20/33/РРО/ НОМЕР_1 , метою якої серед іншого визначено, згідно направлень на перевірку від 08.01.2024, - здійснення контролю за дотриманням ФОП ОСОБА_1 законодавства щодо оформлення трудових відносин з працівниками.
Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної податкової служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У пункті 80.6 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
Отож, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.
Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що відсутність законних підстав для проведення перевірки має наслідком незаконність постанови про накладення на позивача штрафу.
Верховний суд в постанові від 31січня 2023 року по справі №540/1245/20 зробив висновок, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи, те що підставою для прийняття оскаржуваного рішення був акт перевірки складений за результатом проведення податковим органом фактичної перевірки, та як вже встановлено судовим розглядом перевірка була здійснена без порушенням процедури її проведення, а тому підстави для скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.02.204 року №11-ДПС відсутні, у зв`язку з чим вимога про її скасування не підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495), Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Юліана Матвійчука, 119,м. Полтава,Полтавська обл., Полтавський р-н,36014, код ЄДРПОУ 44730367) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоводення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бідонько А.В.