печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22182/24-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В., за участю секретаря Бондаренко О. І., прокурора Прокопова О. Е., особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Шейкіна О. Л., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, генерального директора Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський», що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, -

встановив:

ОСОБА_1 , обіймаючи посаду Генерального директора ДП «НСК «Олімпійський», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статі 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VІI (далі - Закон) суб?єктом відповідальності за правопорушення, пов?язані з корупцією, в порушення вимог частин першої - третьої статті 28 Закону, не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомив у встановленому законом порядку свого безпосереднього керівника - орган управління, про наявність у нього реального конфлікту інтересів з приводу підписання 19.02.2024 листа ДП «НСК «Олімпійський» від 19.02.2024 № 58-ВС, яким у порушення вимог підпунктів 3 та 36 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та задовольняючи свій приватний інтерес щодо уникнення ймовірної відповідальності за порушення вимог антикорупційного законодавства, умисно відмовив Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у наданні інформації та завірених належним чином копій документів, які стосуються інформації про повідомлення ОСОБА_1 як Генеральним директором цього підприємства про наявність у нього конфлікту інтересів, а також інших документів, які стосуються його преміювання, встановлення надбавок та доплат. Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 1 статті 172-7 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду Генерального директора ДП «НСК «Олімпійський», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIІ суб?єктом відповідальності за правопорушення, пов?язані з корупцією, в порушення вимог частин першої - третьої статті 28 Закону, не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та 19.02.2024 підписав лист ДП «НСК «Олімпійський» від 19.02.2024 № 58-ВС, яким у порушення вимог підпунктів 3 та 36 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та задовольняючи свій приватний інтерес щодо уникнення ймовірної відповідальності за порушення вимог антикорупційного законодавства, умисно відмовив Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у наданні інформації та завірених належним чином копій документів, які стосуються інформації про повідомлення ОСОБА_1 як Генеральним директором цього підприємства про наявність у нього конфлікту інтересів, а також інших документів, які стосуються його преміювання, встановлення надбавок та доплат. Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другої статті 172-7 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Шейкін О. Л. просив суддю об?єднати справи про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП: (справу № 757/22197/24-п (провадження № 3-4394/24) та справу № 757/22182/24-П (провадження № 3-4387/24).

ОСОБА_1 підтримав позицію захисника.

Прокурор вважав доцільним спільний розгляд зазначених справ про адміністративні правопорушення.

Суддя, з урахуванням позицій сторін, того, що протоколи про адміністративні правопорушення складені щодо однієї і тієї ж особи та за аналогічних фактичних обставин, вважала наявними підстави для сумісного розгляду вказаних матеріалів. Постановою судді, винесеною в судовому засіданні 01.08.2024, справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП: (справу № 757/22197/24-п (провадження № 3-4394/24) та справу № 757/22182/24-П (провадження № 3-4387/24) - об`єднані в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень не визнав, вказавши, що у листі № 58-ВС від 19.02.2024 він не відмовляв у наданні інформації, а навпаки повідомив про готовність співпрацювати.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шейкін О. Л. в обґрунтування позиції по суті протоколів вказав, що ні зі змісту запиту Департаменту, ні протоколів про адміністративні правопорушення, пов?язані з корупцією, складених відносно ОСОБА_1 , не вбачається, що Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України проводилась перевірка фактів можливого порушення вимог ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції» генеральним директором Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» ОСОБА_1 , результати якої могли стати підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, за ст. 172-7 КУпАП: не було прийнято ніякого процесуального документу, в тому числі не було складено відповідного протоколу про вчинення ОСОБА_1 корупційного правопорушення. Вважав, що ОСОБА_1 , як генеральний директор ДП «НСК «Олімпійський», надаючи відповідь на запит ДСР НП України шодо можливого правопорушення (тобто ще не встановленого ані факту, ані особи, яка його вчинила), не перебував у стані реального конфлікту інтересів, адже по даному факту, як на момент звернення ДСР НП України 15.02.2024, так і на момент отримання уповноваженим органом необхідних доказів та інформації від Міністерства молоді та спорту України, так і не було складено ніякого процесуального документу, в тому числі протоколу про вчинення корупційного правопорушення, тому є всі підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 при розгляді вказаного запиту була відсутня суперечність між його особистими інтересами та його службовими повноваженнями, наявність яких могла вплинути на об`єктивність та неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи невчинення певних дій під час виконання наданих йому службових повноважень. Також на момент надання відповіді ОСОБА_1 не було порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно обов`язок щодо надання запитуваних документів у ОСОБА_1 не виник, а у зв`язку із відсутністю реального конфлікту інтересів, не виник і обов`язок повідомляти про нього безпосереднього креівника. Зауважив, що з самих протоколів про адміністративні правопорушення та доданих до них доказів не вбачається наявності факту суперечності між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями, не зазначено, в чому саме полягає ця суперечність. Вказав, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався, до моменту складення протоколів № 487, 488, на нього раніше протоколи про адміністративне правопорушення не складались. Просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складів інкримінованих адміністративних правопорушень. Свою позицію виклав письмово.

Прокурор Прокопов О. Е. підтримав складені протоколи про адміністративні правопорушення. Зазначив, що дії уповноважених осіб ДСР НП України були правомірними, а ОСОБА_1 за будь-яких обставин повинен був виконати законні вимоги уповноважених осіб УСР в м. Києві ДСР НП України. Вказав, що конфлікт інтересів у ОСОБА_1 полягав у тому, що його інтерес полягав у відмові в наданні запитуваної ДСР інформації, що він і зробив шляхом підписання листа № 58-ВС від 19.02.2024, а суспільний інтерес полягав у тому, що ці службові повноваження ОСОБА_1 використовувались з метою задоволення суспільних потреб та вимог ЗУ «Про Національну поліцію», адже він, як посадова особа, отримавши запит, повинен був надати відповідний документ, чого він, використовуючи свої службові повноваження, не зробив, у зв`язку з чим виник конфлікт інтересів, який впливав на об`ктивність та неупередженість дій ОСОБА_1 під час розгляду зазначеного запиту. Просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

Заслухавши пояснення особи, щодо якої складено протоколи про адміністративне правопорушення, його захисника - адвоката Шейкіна О. Л., думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суддя приходить наступного висновку.

17.05.2019 між Міністерством молоді та спорту України в особі державного секретаря Немчінова О. М. та ОСОБА_1 укладено контракт, яким призначено ОСОБА_1 на посаду директора ДП «НСК «Олімпійський» та повідомлено про спеціальні обмеження, встановлені ЗУ «Про запобігання корупції» для посадових осіб юридичних осіб публічного права /а. м. 32/.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові особи юридичної особи публічного права є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Статтею 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Згідно з статями 167 та 169 цього кодексу, держава та територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, комунальні підприємства тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Таким чином, державні та комунальні підприємства та інші юридичні особи, які створені розпорядчим актом Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування, є юридичними особами публічного права.

Відповідно до Статуту ДП «НСК Олімпійський» є державним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства молоді та спорту /а. м. 34/.

Пунктом 3 «Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3, із змінами, внесеними згідно з рішеннями Національного агентства з питань запобігання корупції від 30.09.2016 № 57, від 13.01.2017 № 24, від 22.02.2017 № 59, у редакції рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.02.2019 № 368, під "посадовими особами юридичних осіб публічного права" слід розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов`язків) відповідного працівника.

Адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні, виробничі або технічні функції, визнаються посадовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов`язки.

Водночас для визначення посадових осіб юридичних осіб публічного права - підприємств необхідно враховувати положення частини третьої статті 65 Господарського кодексу України. Згідно із вказаною нормою керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Таким чином, посадовими особами юридичних осіб публічного права, які є підприємствами, є керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту. Інші працівники таких юридичних осіб можуть бути віднесені до посадових осіб юридичних осіб публічного права за умови визнання їх посадовими особами статутом відповідного підприємства та/або здійснення ними організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Отже, ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки генерального директора ДП «НСК Олімпійський», яке є юридичною особою публічного права, будучи його посадовою особою, оскільки наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями (обов`язками), є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, представляючи державу чи територіальну громаду, діють виключно в їх інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті «б» та «в» пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пунктах 1 та 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Суддею встановлено, що працівниками управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з метою здійснення збору доказів та інших фактичних даних про можливе порушення ОСОБА_1 вимог ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», що можуть стати підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, 16.04.2021 скеровано запит до ДП «НСК «Олімпійський» про надання інформації та копій необхідних документів /а. м. 10-13/.

Листом ДП «НСК «Олімпійський» від 19.02.2024 № 58-ВС, який підписаний особисто генеральним директором ОСОБА_1 , у наданні інформації та документів УСР в м. Києві ДСР НП України відмовлено. Мотивуючи відмову в наданні інформації та документів, ОСОБА_1 вказав, що за фактом вчинення правопорушення має бути розпочато відповідне провадження в порядку, передбаченому або Кримінальним кодексом України, або Кодексом України про адміністративні правопорушення, в межах якого і має здійснюватися збір доказів, отримання доступу до документів та/або матеріалів поза рамками вищевказаних проваджень з метою виявлення ознак правопорушення законодавством не передбачено. /а. м. 14-15/.

Разом з тим, вказані обставини свідчать про прийняття генеральним директором ДП «НСК «Олімпійський» ОСОБА_1 19.02.2024 рішення та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів спричиненого прагненням, у межах правового регулювання, не надавати інформацію відносно себе, як посадової особи ДП «НСК «Олімпійський» на запит УСР в м. Києві ДСР НП України з метою уникнення проведення перевірки дотримання ним вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та уникнення відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбаченою ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення, або вчинення чи невчинення дій під час виконання повноважень.

За таких обставин у генерального директора ДП «НСК «Олімпійський» з моменту надходження до нього на підпис листа від 19.02.2024 № 58-ВС про відмову в наданні інформації на запит УСР в м. Києві ДСР НП України, а саме інформації відносно себе, як посадової особи ДП «НСК «Олімпійський», виник реальний конфлікт інтересів, а саме суперечність між його приватним інтересом у вигляді прагнення відмовити у наданні стосовно себе інформації на письмовий запит УСР в м. Києві ДСР НП України з метою уникнення проведення перевірки дотримання ним, як суб`єктом декларування, вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», та уникнення відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, які передбачені ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, наявність якого впливає на об`єктивність та неупередженість прийняття рішень.

Окрім того, відповідно до контракту з генеральним директором ДП «НСК Олімпійський» від 17.05.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду Генерального директора державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський», яке належить до сфери управління Міністерства молоді та спорту України /а. м. 21/.

Ураховуючи викладене, про наявність реального конфлікту інтересів ОСОБА_1 зобов`язаний повідомляти Міністерство молоді та спорту в особі міністра.

Працівники УСР в м. Києві ДСР НП України скерували запит до Міністерства молоді та спорту, в якому просили надати інформацію про те, чи повідомляв генеральний директор ДП «НСК «Олімпійський» ОСОБА_1 у період з 01 січня 2024 року до дати отримання запиту про наявність у нього конфлікту інтересів свого безпосереднього керівника, відповідно до статті 82 Закону № 1700-VI, у разі повідомлення надати копії таких повідомлень та відповідних рішень щодо врегулювання конфлікту інтересів. Окрім того, просили надати копії організаційно-розпорядчих документів /а. м. 16-18/.

У відповідь на вказаний лист виконуючий обов`язки державного секретаря, ОСОБА_3 , вказав, що на момент отримання запиту повідомлень щодо наявності у ОСОБА_1 конфлікту інтересів до Мінмолодьспорту не надходило. та надав копії запитуваних документів /а. м. 19/.

Таким чином, з моменту надходження ОСОБА_1 на підпис листа від 19.02.2024 № 58-ВС про відмову в наданні інформації на повторний запит УСР в м. Києві ДСР НП України, а саме інформації відносно себе, як посадової особи ДП «НСК «Олімпійський»» приватний інтерес ОСОБА_1 у вигляді прагнення відмовити у наданні стосовно себе інформації на письмовий запит УСР в м. Києві ДСР НП України з метою уникнення проведення перевірки дотримання ним вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та уникнення відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, які передбачені ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, вступав у суперечність із наданими представницькими повноваженнями виконуючого обов`язки генерального директора ДП «НСК «Олімпійський», які мали виконуватись у публічних інтересах підприємства, а отже, задовольняти інші за змістом потреби, ніж ті, що має ОСОБА_1 .

За таких умов, а саме наявності реального конфлікту інтересів, будучи генеральним директором ДП «НСК «Олімпійський» ОСОБА_1 був зобов`язаний повідомити не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізнався чи повинен був дізнатися про таку наявність, свого безпосереднього керівника та не вчиняти дій та не приймати рішень до прийняття безпосереднім керівником або керівником органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, та повідомлення про прийняте рішення.

Крім того, ст. 1 ЗУ «Про Національну поліцію» віднесено до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення працівники Національної поліції уповноважені на складання протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних із корупцією за статтями 172-4 - 172-9 КУпАП.

Статтею 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону №1700-VII за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 цього Закону притягуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової, дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський для виконання покладених на поліцію завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Пунктом 6 Положення про Національну поліцію України, затвердженого Постановою КМУ № 877 від 28.10.2015 передбачено, що Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Також, підпунктом 3 пункту 1 розділу II Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом НП України від 23.10.2019 № 1077 передбачено, що одним із завдань Департаменту є реалізація повноважень Національної поліції України в частині протидії корупції і кримінальної корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вжиття заходів з метою виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України.

Підпунктом 26 пункту 1 розділу III зазначеного Положення визначено, що Департамент стратегічних розслідувань НП України здійснює збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, а підпунктом 3 пункту 1 розділу IV цього ж Положення передбачено, що Департамент стратегічних розслідувань НП України має право відповідно до компетенції в установленому порядку одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього функцій.

Відповідно до ч. 1 та п. 2, п. 4 ч. 2 ст. 60 Закону № 1700-VII особам, зазначеним у пунктах 1, 2, 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також особам, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, забороняється: відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом; надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до Закону № 1700-VII. Не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету; про конфлікт інтересів осіб, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, та заходи з його врегулювання.

Враховуючи викладене, керуючись абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», пп. 4 п. 4, пп. 2 п. 6 Положення про Національну поліцію, п.п. 3 п. 1 розділу ІІ, п.п. 26 п. 1 розділу III, п.п. 3 п. 1, п.п. 3 п. 3 розділу IV Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, ч. 2 ст. 251 та ст. 255 КУпАП органи Національної поліції наділені повноваженнями з`ясування обставин можливого вчинення адміністративних правопорушень, а також складання протоколів про вчинення адміністративних порушень пов`язаних з корупцією, що спростовують доводи сторони захисту про відсутність підстав для збору інформацію без наявного адміністративного провадження.

Суддя зауважує, що чинне законодавство не визначає змісту поняття «адміністративне провадження», не пов`язує початок такого провадження з тими чи іншими діями, подіями чи фактами.

Єдине визначення поняття адміністративного провадження як сукупності послідовно здійснюваних адміністративним органом процедурних дій і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення адміністративної справи, що завершується прийняттям адміністративного акта і його виконанням було визначено в Адміністративно-процедурному кодексі України, який так і не набрав чинності.

Отже, доводи сторони захисту про відсутність у УСР в м. Києві ДСР НП України правових підстав запитувати інформацію поза межами вже ініційованого адміністративного провадження є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП - як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, та за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - як вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки ОСОБА_1 визнається винуватим у вчиненні декількох адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються судом, стягнення має бути накладено із дотриманням ч. 2 ст. 36 КУпАП.

При призначенні стягнення правопорушнику суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень необхідним і достатнім буде адміністративне стягнення за протоколами про адміністративне правопорушення у виді штрафу у межах санкції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі п.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2% прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на час ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 40-1, ч.1 ст.172-6, ч.2 ст.172-7, 221, 276, 279, 283-284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) грн.

У разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя С. В. Шапутько