справа № 274/3930/24

провадження № 2/0274/1099/24

Рішення

Іменем України

14.08.2024 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0976110368 від 21.07.2019 у розмірі 120039,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.07.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0976110368 та отримання кредиту згідно Заявки - анкети на умовах пропозицій (оферти) на укладання електронного договору позики №2628610420 від 11.03.2020, шляхом підписання електронним підписом відповідачки, відповідно до умов якого, банк відкрив позичальнику картковий рахунок, з максимальним лімітом в розмірі 20000,00 грн., в межах строку дії договору 36 місяців, зі сплатою відсотків за один календарний день на суму фактичного залишку 1,75 %.

14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс»» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі за договором позики №0976110369 від 21.07.2019, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за договором позики №0976110369 від 21.07.2019, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

В порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 08.04.2024 загальний розмір заборгованості, відповідно до розрахунку заборгованості, становить - 158597,65 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9950,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги- 148647,65 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0976110369 від 21.07.2019 в сумі 120039,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9950,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 110089,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 25000,00 грн.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15.05.2024 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін ( а.с. 58-59).

Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця її проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

З`ясувавши обставини, дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.07.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0976110368 та отримання кредиту згідно Заявки - анкети на умовах пропозицій (оферти) на укладання електронного договору позики №2628610420 від 11.03.2020, шляхом підписання електронним підписом відповідачки (а.с.6-19).

Згідно довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Інфінанс», ОСОБА_1 на зазначений нею номер телефону було направлено одноразовий ідентифікатор (а.с. 20 зворот).

Відповідно до умов договору, банк відкрив відповідачці картковий рахунок, з максимальним лімітом в розмірі 20000,00 грн., в межах строку дії договору 36 місяців, зі сплатою відсотків за один календарний день на суму фактичного залишку 1,75 % (а.с.21 зворот).

Змістом копії квитанції за сплату №50739258 від 11.03.2020 підтверджується факт зарахування ТОВ «Інфінанс» 9950,00 грн на картку платника НОМЕР_1 (а.с.21).

Відповідно до розрахунку заборгованості по договору позики №2628610420 від 11.03.2020, зробленого первісним кредитором ТОВ «Інфінанс» ОСОБА_1 в рамках вищевказаного договору, тобто в межах строку його дії, брала кредит 12 траншами, зокрема 28.01.2020 відбулася видача кредиту в сумі 9950,00 грн, який не повернула, внаслідок чого ТОВ «Інфінанс» визначило борг станом на 14.07.2021 який складається з 9950,00 грн сума кредиту; 54814, 90 грн заборгованість за відсотками 83873,15 (а.с.22).

14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договором позики №0990393884 від 05.02.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 (а.с. 25-27).

У Додатку №3 до договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 міститься Реєстр боржників ТОВ «Інфінанс», серед яких ОСОБА_1 - боржник за договором позики № 0976110368 від 21.07.2019 , заборгованість якої складає 93823,15 грн, до якої включено: 9950,00 грн/ сума кредиту; 83873,15 грн заборгованість за відсотками (а.с.28-30).

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за кредитним за договором позики № 097110368 від 21.07.2019, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 (а.с. 31-33).

У Додатку №3 до договору №10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги міститься реєстр боржників, право вимоги до яких перейшло від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект центр», де серед інших боржників зазначається ОСОБА_1 , як боржник за договором позики № 0976110368 від 21.07.2019, на загальну суму 158597,65 грн, до якої включено: 9950,00 грн сума кредиту; 148647,65 грн заборгованість за відсотками. Дана обставина також підтверджується Витягом з реєстру боржників до договору №10-01/2023 від 10.01.2023 (а.с.34-36).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» щодо боржника ОСОБА_1 - позичальника за кредитним за договором позики № 0976110368 від 21.07.2019 заборгованість відповідачки перед ТОВ «Вердикт Капітал» на дату відступлення (10.01.2023) грошової вимоги позивачу ТОВ «Коллект центр» визначена у сумі 158597,65 грн. (а.с.23).

Пункт 1 ч. 2 ст.11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п.5 ч.3 ст. 18 Закону)

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч.1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст. 638 ЦК).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Інфінанс»).

Відповідно до ч.1 ст.9З Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію,необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У пункті 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 роз`яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія однією із форм її кредитування, в якій, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору договору про відкриття кредитної лінії.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обв`язку первісному кредитору є належним виконанням.

За приписами ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України визначена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши зміст спірних правовідносин та їх нормативно-право регулювання, дослідивши подані позивачем матеріали, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Аналізуючи положення ч.1 ст. 638 ЦК України, ч.1 ст. 1054 ЦК України, ч.1 ст. 1047, ст. 1048 ЦК України та інші норми цивільного закону можна зробити висновок, що істотними (основними) умовами кредитного договору є предмет грошові кошти (кредит) у визначеному розмірі, проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов`язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Кредитний договір може містити й інші (додаткові) умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки, надання кредитотавцем додаткових та супутніх послуг тощо.

Судом встановлено, що 21.07.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0976110368, в електронній формі. Відповідно до умов цього договору (п. 1.2, 1.6) кредит надається позичальнику у вигляді відновлювальної кредитної лінії, окремими частинами (траншами); максимальний розмір кредитного ліміту (траншу) - 20000 грн.; кожен транш надається в межах строку дії договору 36 календарних місяців та на максимальний строк користування кредитом (траншем) 30 календарних днів; за користування кредитом позичальник сплачує відсотки, які не можуть бути більшими як 1,75 % в день на суму фактичного залишку кредиту.

Згідно Заявки-анкети позичальника №2628529029 від 11.03.2020 та відповідно до Акцепту від 11.03.2020 позичальник ОСОБА_1 прийняла пропозицію (оферту) ТОВ «Інфінанс» на отримання 13 траншу кредиту в розмірі 9950,00 грн зі строком користування кредитом (траншем) 30 днів, що вкладається в межі строку основного Договору надання позики №0976110368 від 21.07.2019 (3 роки); відсоткова ставка за користування кредитом 1,75 % у день; вартість кредиту за 30 днів користування 3657 грн.

Отже, позичальниця ОСОБА_1 мала зобов`язання повернути ТОВ «Інфінанс» отриманий 11.03.2020 кредит (13 транш) у розмірі 9950 грн не пізніше спливу 30 днів від дня надання коштів та сплатити відсотки в розмірі 3657 грн.

Кредитор ТОВ «Інфінанс» належним чином виконав своє зобов`язання, перерахувавши 11.03.2020 кредит (транш) в розмірі 9950,00 грн на банківську платіжну карту позичальника ОСОБА_1 . Проте, відповідачка до спливу 30-денного строку, на який надався кредит, не повернула кошти та не сплатила відсотки за користування ними.

Неповернення позичальником кредиту (траншу) у погоджений сторонами строк зі сплатою відсотків за користування коштами призвело прострочення відповідачкою основного грошового зобов`язання у сумі 13295,75 грн, з яких 9950,00 грн. - кредит; 3657,00 грн - відсотки.

Внаслідок повного прострочення (не виконання) грошового зобов`язання кредитодавець ТОВ «Інфінанс» застосував до позичальника ОСОБА_1 відповідальність, передбачену п. 5.3 основного договору надання позики №0976110368 від 21.07.2019, де вказано про продовження зобов`язання позичальника на весь період фактичного користування кредитом (траншем). При цьому, як вказано у цьому пункті договору, до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом (траншем) у розмірі 1,75 відсотків у день, починаючи з першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до повного повернення кредиту.

Застосовуючи таку конструкцію пункту 5.3 договору, кредитодавець по закінченню строку, на який надавався кредит (транш), фактично визнав за собою право продовжити позичальнику строк користування кредитом та, відповідно, нарахування процентів на невизначений для позичальника строк. Вартість кредиту (траншу) за умов такого безстрокового нарахування процентів, позичальнику не була відома при укладанні договору (прийняття пропозиції (оферти) від 11.03.2020), що є несправедливим по відношенню до споживача кредитних послуг.

Окрім цього, судом встановлено, що положення п. 5.3 договору надання позики №0976110368 від 21.07.2019, не узгоджується з п. 8 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», які введені в дію ТОВ «Інфінанс» з 15.05.2019, де для продовження строку дії кожного кредиту (траншу) необхідним є повний розрахунок позичальника по процентам та іншим платежам. При цьому продовження строку кредитування здійснюється на той строк, на який надавався кредит (у даному випадку 30 днів). Якщо ж таких обставин (розрахунку по процентам та додатковим платежам) не настало, то згідно п. 10 Правил боржнику, який прострочив строки сплати поточного кредиту та відсотків нараховується пеня.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 сформулював наступну правову позицію : "Проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України".

Як зазначає Верховний Суд у своїй постанові, після закінчення строку дії кредитного договору, тобто строку, на який надавався кредит, або у разі пред`явлення банком вимоги до позичальника про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування кредитором процентів на суму невиконаного (простроченого) грошового зобов`язання має юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України (3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).

За змістом позовної заяви та розрахунку боргу позивач ставить вимогу про стягнення процентів за правомірне користування кредитом. Вимога про стягнення процентів на підставі ст.625 ЦК не заявлена.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ТОВ «Інфінанс» після спливу 30-денного строку, на який надавався кредит (13 транш), а після нього наступний кредитор за договором факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» неправомірно продовжили нарахування відсотків на суму неповернутого кредиту, що призвело до визначення загальної суми відсотків за користування кредитом станом на 10.01.2023 в розмірі 158597,65 грн, що значно перевищує суму відсотків (3657,00 грн), яка визначена сторонами договору позики №0976110368 від 21.07.2019 та акцепти від 11.03.2020 № 2628610450, як вартість кредиту (траншу) за 30 днів користування ним.

Отже, ОСОБА_1 кредит не повернула та не сплатила проценти за користування ним, а тому безсумнівно має борг за основним зобов`язанням 13607,00 грн (9950,00 + 3657,00 грн) перед позивачем ТОВ «Коллект центр», як новим кредитором.

Таким чином суд частково задовольняє позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» та стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0976110368 від 21.07.2019 у загальному розмірі 13607,00 грн, що складається з наступного: 9950,00 грн неповернутий кредит; 3657,00 грн - відсотки за користування кредитом.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Коллект центр» понесло витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 25 000 грн., що підтверджується договором №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, прайс-листом АО «Лігал Ассістанс», платіжною інструкцією №0421260000 від 15.03.2024, заявкою на надання юридичної допомоги №375 від 01.03.2024, Витягом з акту №4 про надання юридичної допомоги від 08.03.2024 (а.с. 47 зворот-52).

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, витрати позивача на правничу допомогу слід стягнути пропорційно задоволеної частки позовних вимог, а саме в розмірі: 2833,90 грн. (13607,00 грн * 25000,00 грн / 120039,00 грн., де 13607,00 грн - сума задоволених судом вимог до стягнення, 25000,00 грн - витрати на правничу допомогу, 120039,00 грн - сума заявлених позовних вимог).

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 343,20 грн.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,137,141,258,263 -265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місце знаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0976110368 від 21.07.2019 у розмірі 13607,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 343,20 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2833,90 грн витрат на правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 серпня 2024 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко