Справа № 357/4703/24

Провадження № 2/357/2664/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати наказ т.в.о. начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) майора ОСОБА_2 від 29 лютого 2024 року №07 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичної служби Сєвєродонецька квартирноексплуатаційна частина (району) згідно з п.4 ст.40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня); - поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи начальника юридичної служби Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційна частина (району) з 29 лютого 2024 року; - стягнути з Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційна частина (району) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 лютого 2024 року по день винесення судом рішення; - зобов`язати Сєвєродонецьку квартирно-експлуатаційну частину (району) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 19 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника юридичної служби Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційна частина (району) та виплати ОСОБА_1 суми середньомісячної його заробітної плати без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів у розмірі 7928,87 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 10.01.2023 року між позивачем та відповідачем виникли трудові відносини. Штат працівників відповідача виконував покладені на нього трудові обов`язки в приміщенні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси ( АДРЕСА_1 ). Належних документів, передбачених профільним законодавством, що відповідач мав постійне місце дислокації в м.Черкаси немає. 11.12.2023 року відповідач надіслав позивачу лист від 11.12.2023 року за №523/639 та свої накази від 11.12.2023 року за №№ 24, 25. З такого листа/наказів було встановлено, що у відповідача з`явилися в штаті нові працівники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Наказом №24 від 11.12.2023 відповідач зобов`язував позивача доповідати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 установи працівником якої позивач ніколи не був. Фактично відповідач зобов`язуючи позивача своїм наказом №24 від 11.12.2023 доповідати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (офіційна електронна адреса КЕВ м.Запоріжжя) погодив йому дистанційну роботу. 12.12.2023 Відповідач надіслав Позивачу лист від 12.12.2023 №523/642 із запитом щодо наказу про дистанційну роботу останнього. 12.12.2023 позивач у відповідь на №523/642 вкотре повідомив відповідачу про наявність ознак дистанційної роботи начальника юридичної служби Сєвєродонецької КЕЧ району Лісовенка Д.І., повідомив відповідачу про наявність ознак прямої та непрямої дискримінації у сфері праці по відношенню до нього, в тому числі в частині оплати його праці. 13.12.2023 старший лейтенант ОСОБА_6 листом №523/644 повідомив, що не порушує мінімальні соціальні гарантії позивача. Крім того, старший лейтенант ОСОБА_6 просив позивача перебувати на робочому місці за адресою АДРЕСА_2 . (як зазначалось вище: за цією адресою, відповідно до відомостей ЄДРПОУ знаходиться КЕВ міста Черкаси, код ЄДРПОУ 26631946, працівником якого позивач ніколи не був), а листування просив здійснювати на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 З такого листа можна дійти до висновку, що т.в.о.начальника відповідача старший лейтенант ОСОБА_6 , перебуваючи в місті Запоріжжя, погодив позивачу дистанційну роботу в місті Черкаси. 14.12.2023 старший лейтенант ОСОБА_6 листом №523/647 надіслав позивачу на підписання розроблену (оновлену) посаду інструкцію, без зазначення підстав. Просив після підписання надіслати її до м.Запоріжжя за вказаною адресою. І знову, т.в.о. начальника Відповідача старший лейтенант ОСОБА_6 , зазначає про необхідність надсилання документів на адресу в м.Запоріжжя, що є додатковим свідченням на користь твердження щодо наявності ознак дистанційної роботи - трудових відносин, що склалися між позивачем і відповідачем. Позивач зазначає, що протягом липня 2023 лютого 2024 року неухильно діяв на користь свого роботодавця - Сєвєродонецької КЕЧ (району). В зазначений період в установі змінювались керівники, що не ставало на заваді ОСОБА_1 захищати майнові інтереси самої установи. 09.01.2024 з електронної пошти КЕВ м.Запоріжжя надійшов лист від 08.01.2024 №523/10 з додатками: наказом від 05.01.2024 №1 та наказом начальника Дніпровського КЕУ від 29.12.2023 №184 який керуючись розпорядженням командувача угрупування сил і засобів логістичного забезпечення ЗСУ від 29.12.2023 №370/ПУ/8286дск вирішив перемістити та розмістити Сєвєродонецьку КЕЧ (району) за адресою: АДРЕСА_3 та за цією ж адресою наказує перемістити та розмістити особовий склад. На електронний лист позивача від 09.01.2024 в редакції: «Прошу довести до відома розпорядження командувача угруповання сил і засобів логістичного забезпечення Збройних Сил України №370/ПУ/8286дск від 29.12.2023 року». Відповідь відповідача була такою: «Це розпорядження знаходиться в Дніпровськом КЕУ, документи ДСК не підлягають скасуванню.» Позивач електронним листом від 09.01.2024, надав свої заперечення на наказ відповідача від 05.01.2024 №1. Позивач зазначає, що 08.02.2024 відповідач надіслав позивачу лист від 08.02.2024 №523/49 за підписом майора ОСОБА_2 , та повідомив, що наказом начальника Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління №184 (по адміністративногосподарській діяльності) від 29.12.2023 року місцем Сєвєродонецької квартирноексплуатаційної частини (району) (ЄРДПОУ 26614952) дислокації визначено м.Дніпро. Цим же листом, відповідачем було запропоновано позивачу в термін до 09 год. 00 хв. 19.02.2024 року, прибути до місця знаходження установи за адресою АДРЕСА_4 , для подальшого виконання своїх посадових обов`язків. У разі неможливості прибути в встановлений термін з поважних причин, або відмови від подальшого продовження трудових відносин прошу повідомити на офіційну електронну адресу Сєверодонецької КЕЧ (району) severkech@post.mil.gov.ua , або засобами зв`язку за допомогою месенджерів Viber, WhatsApp, Telegram на номер мобільного зв`язку 063 251 98 42. Тобто, т.в.о. начальника Сєвєродонецької КЕЧ (району), майор ОСОБА_2 , запрошує позивача до адреси відмінної від тієї, яка вказана в наказі начальника Дніпровського КЕУ від 29.12.2023 №184, і запевняє, що місцезнаходження відповідача знаходиться вже за адресою АДРЕСА_4 , всупереч такому наказу №184. Позивач зазначає, що після 19.02.2024 року він опрацював на користь відповідача документацію, виконуючи представницькі функції в судах. 27.02.2024 відповідач надіслав позивачу лист від 27.02.2024 №523/67 в якому зазначив: «в визначений термін до місця роботи Ви не прибули, та були відсутні на робочому місці в період з 19.02.2024 року по 23.02.2024 року. Повідомлень, про причини неприбуття та відсутність на робочому місці в зазначений період з поважних причин, на адресу Северодонецької КЕЧ ( району) від Вас не надходило. Враховуючи вище визначене, а також наявність трудових відносин між Вами та Северодонецької КЕЧ (району), прошу надати письмове пояснення про причини відсутності на робочому місці в період з 19.02.2024 року по 23.02.2024 року, а також про наявність бажання продовжувати або припинити трудові відносини з Северодонецької КЕЧ (району), в зв`язку зі змінами в умовах праці, на офіційну електронну адресу або засобами зв`язку.» 29.02.2024 о 14:39 позивач надіслав до відповідача листа від 29.02.2024, за змістом якого вбачається наступне: «твердження, що випливають з листа №523/67 від 27.02.2024, про те, що з моєї сторони на адресу Сєвєродонецької КЕЧ району не надходили зазначені Вами повідомлення спростовуються надісланим мною листом від 16.02.2024 на ІНФОРМАЦІЯ_2 16.02.2024 о 20 год. 20 хв. Запитувані Вами письмові пояснення, раніше вже були мною надані, листом від 16.02.2024 (копія додається). Відмову від продовження роботи на посаді начальника юридичної служби Сєвєродонецької КЕЧ (району), не надаю. Зміна місця дислокації Северодонецької КЕЧ (району), не підтверджується належними, передбаченими законодавством, документами та/або такі до мого відома не доводились. Разом з тим, позивач запросив повідомити відповідача який штатний розрахунок/розпис військовослужбовців/працівників Сєвєродонецької КЕЧ (району) станом на 29.02.2024; просив надати довідку в порядку ст.49 КЗпП України; просив надати інформацію, в порядку ст.110 КЗпП України, за період «лютий 2024». 29.02.2024 о 15:29 відповідач надіслав позивачу наказ від 29.02.2024 №07, яким звільнив останнього на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Окрім оскаржуваного наказу відповідач позивачу інших документів не надсилав (не повідомляв, не ознайомлював). 29.02.2024 о 16:55 відповідач надіслав позивачу наказ від 29.02.2024 №08 про оголошення догани останнього. Позивач вважає, що на нього неправомірно, безпідставно, з порушенням належної процедури було накладене адміністративне стягнення у вигляді догани, згідно з наказом Відповідача від 29.02.2024 №8, який підлягає скасуванню. 04.03.2024 відповідач надіслав позивачу довідку від 01.03.2024 №523/79 та повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні від 01.03.2024 №523/79. Від тоді, позивач дізнався, про те, що відповідач облікував йому у лютому 2024 року лише 12 робочих днів (з 01 лютого 2024 року по 19 лютого 2024 року). З таким обліком робочого часу в лютому 2024 року, позивач не погоджується, як і не погоджується з тим, що він допустив прогул. Позивач зазначає, що перше своє повідомлення скероване відповідачу про те, що він виконує свою роботу на дистанційній основі він надіслав ще 04.12.2023, відмовляючи старшому лейтенанту ОСОБА_6 в переведенні в місто Запоріжжя. За логікою справи, відповідач погодив позивачу дистанційну роботу, оскільки починаючи з грудня 2023 року, позивач не виконує свою роботу на території (в приміщеннях) відповідача, не використовує у своїй роботі знаряддя праці належні відповідачу (ноутбук, принтер, сканер, папір, тощо). Неодноразово позивач у телефонних розмовах повідомляв відповідачу, про те що він не поїде спочатку в м.Запоріжжя, а потім і в м.Дніпро. Позивач вказує, що невихід на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин не може мати наслідком звільнення за п. 4 ч.1 ст. 40 К3пП України за підставою «прогул», тому що це обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я позивача, визнаються поважними причини, які виключають його вину. (а.с.1-36, том 1)

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 року головуючим суддею визначено суддю Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду. (а.с.175, том 1)

Ухвалою судді від 18 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. (а.с.189-190, том 1)

Судом 30.04.2024 року за вх..№23842 отримано відзив на позовну заяву, за підписом т.в.о. начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) ОСОБА_2 , в якому останні зазначив, що в січні 2024 року позивачу було доведено наказ безпосереднього керівника т.в.о. начальника Северодонецької КЕЧ ( району) старшого лейтенанта ОСОБА_7 за № 1 від 05.01.2024 року про переміщення Северодонецької КЕЧ (району) до м.Дніпро та розміщення установи за адресою АДРЕСА_5 . В лютому 2024 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника Северодонецької КЕЧ (району) було призначено майора ОСОБА_8 . Листом від 08.02.2024 року за вих №523/48, за підписом т.в.о. начальника Северодонецької КЕЧ (району) майора ОСОБА_8 , начальнику юридичної служби ОСОБА_1 було доведено про необхідність прибути до АДРЕСА_4 (місце розташування робочого місця начальника юридичної служби), для продовження виконання службових обов`язків. В зазначеному листі позивачу було визначено про необхідність прибуття до міста роботи 19.02.2024 року, тобто роботодавцем було надано розумний строк для вирішення особистих побутових питань, що пов`язані з зміною місця розташування основної роботи. В визначену дату позивач не прибув до міста роботи, також позивач був відсутній і за адресую АДРЕСА_5 , міста яке визначено як місто розмішення Северодонецької КЕЧ (району), і де розмішені основні засоби Северодонецької КЕЧ (району). Ніяких пояснень стосовно підстав відсутності на робочому місці в визначену дату і далі, позивач не надав. При цьому, слід відзначити, що 16.02.2024 року на електронну адресу Северодонецької КЕЧ (району) позивачем було спрямовано листа, в якому він повідомив, що не вважає наказ начальника Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління про переміщення Сєверодонецької КЕЧ (району) до міста Дніпро (який йому було доведено в січні 2024 року), належним розпорядчим документом, який визначає факт переміщення Сєверодонецької КЕЧ (району) до міста Дніпро, в зв`язку з тим, що видача наказів про зміну місця розташування та переміщення Сєверодонецької КЕЧ (району) знаходиться в компетенції Командування сил логістики ЗСУ. Зазначене твердження позивача, відповідач вважає хибним, та має пряме протиріччя з нормами ч.6 Положення про Северодонецьку КЕЧ (району), затвердженого наказом начальника Дніпровського КЕУ №15 від 08.01.2024 року. Зазначений наказ було видано на підставі наказу начальника Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління №184 від 29.12.2023 року, в відповідності до розпорядження командувача угруповання сил і засобів логістичного забезпечення ЗСУ №370/ПУ/8286дск від 29.12.2023 року. Також, в листі від 16.02.2024 року на адресу Северодонецької КЕЧ (району), позивач, використовуючи термінологію, яка не застосовуються ні в трудовому, ні в цивільному законодавстві України, а саме « трудові відносини, що склалися між Северодонецької КЕЧ (району) та ОСОБА_1 - начальником юридичної служби, мають ознаки дистанційної роботи», визначив для себе можливість здійснювати виконання покладених на нього посадових обов`язків, знаходячись поза робочим приміщенням або територією розташування Северодонецької КЕЧ (району), з можливістю визначати розклад робочого часу на власний розсуд, без дотримання правил внутрішнього розпорядку. Таке твердження позивача, викладене в листі, має пряме протиріччя з нормами ч.7 (відповідальність, обов`язки та повноваження начальника КЕЧ (району), та ч.9.2 (начальник юридичної служби) Положення про Северодонецьку КЕЧ ( району). Таким чином, зазначеним листом позивач повідомив, що самостійно визначає для себе умови праці, без врахування розпоряджень безпосереднього керівництва, та не вважає існуючими нормативно-розпорядчі акти, які були йому безпосередньо доведені. Також в зазначеному листі позивач посилався на відомчі нормативно-правові акти (накази МО України), які не мають відношення як питанню переміщення Северодонецької КЕЧ (району). Повідомлень про намір прибути до місця роботи в встановлений термін, або повідомити про наявність поважних причин, з яких позивач не має можливості прибути до міста роботи, зазначений лист не містив. Враховуючи відсутність позивача ОСОБА_1 , на робочому місті , що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , та відсутності за місцем розташування Северодонецьку КЕЧ ( району), визначеною за адресою АДРЕСА_5 , що визначено відповідно до актів про відсутність на робочому місту № 2-6 від 19-23.02.2024 року, а також будь-яких відомостей про причини відсутності на робочому місті з боку ОСОБА_1 , Северодонецькою КЕЧ (району) 27.02.2024 року було спрямовано листа вих № 529/67 на адресу позивача, з пропозицією надати відомості про поважні причини відсутності на робочому місті, а також про бажання продовжити трудові відносини з Северодонецькою КЕЧ (району) на посаді начальника юридичної служби, в зв`язку зі змінами в умовах праці. Листом від 29.02.2024 року позивач повідомив, що згоду на припинення трудових відносини з Северодонецькою КЕЧ (району), в зв`язку зі зміною умов праці, не надає, тобто бажає продовжити трудові відносини, але про наявність поважних причин відсутності на робочому місті в період з 19.02.2024 року по 29.02.2024 року, або бажанні прибути до робочого місця в інший термін, відомостей не надав, пославшись на зміст попереднього листа від 16.02.2024 року. Ознайомившись зі змістом листа від 29.02.2024 року, враховуючи наявність відповідних нормативно-розпорядчих актів, про місце розташування Северодонецької КЕЧ ( району), актів № 2-10 , про відсутність ОСОБА_1 на робочому місті в період з 19.02 по 29. 02. 2024 року, керуючись нормами Кодексу законів України про працю, т.в.о. начальника Северодонецької КЕЧ (району) майором Дмитро Законь було видано наказ № 07 від 29.02.2024 року , про звільнення ОСОБА_1 29.02.2024 року, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України. Також зазначив, що на теперішній час, а також на час повідомлення про необхідність прибути на роботу, місто Дніпро не визначене як місце проведення активних бойових дій, тобто рівень небезпеки та загрози життю мешканців м. Дніпро є таким, як і в інших містах України, які зазнають по собі ракетні удари. Неможливо визначити будь яке місто, яке є адміністративним центром той чи іншої області, по яким не завдавались ракетні удари, Полтава, Кропивницький, Хмельницький, Львів, Івано-Франківськ, а також місто Черкаси , де на теперішній час мешкає позивач, разом з сім`єю, всі ці міста в той або інший час зазнали ракетних ударів.(https://4studio.com.ua/novyny/u-cherkaskijoblasti-chetvero-postrazhdalyh-vnaslidok-rankovyh-raketnyh-udariv/). Тому посилання позивача, що в наслідок його приїзду до міста Дніпро, рівень небезпеки та загрози його життю або здоров`ю значно зросте, є виключно суб`єктивною думкою позивача, яка не має під собою нормативно підґрунтя, і тому не може вважатися поважною причиною не прибуття до місця роботи, яке виключає його вину. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не наведено жодного належного доказу, в обґрунтування своїх позовних вимог, що свідчить, що звільнення позивача відбулося на підставі норм діючого законодавства, з дотриманням встановленого порядку, тому наказ т.в.о. начальника Северодонецької КЕЧ (району) від 29.02.2024 року № 07 видано з дотриманням всіх правових норм. Враховуючи зазначене, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. (а.с.193-199, том 1)

Позивач ОСОБА_1 направив до суду відповідь на відзив, яка була зареєстрована канцелярією суду 02.05.2024 року за вх..№24717, в якій зазначив, що відповідач не надав доказів про переміщення установи відповідача, сам оскаржуваний наказ про звільнення не містить відомостей про день прогулу і його час, а також не містить доказів, що підтверджують факт прогулу позивача, він виконував свої завдання, забезпечував представницьку функцію Відповідача у судах, тощо протягом всього часу існування трудових відносин, з 11.01.2023 по 29.02.2024, був постійно на зв`язку використовуючи власні інформаційно-комунікаційних засоби, тобто працював дистанційно. (а.с. 225-229, том 1)

Судом 10.05.2024 року за вх..№26101 отримано заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що ним до відзиву додано докази про переміщення Сєвєродонецької КЕЧ до м. Дніпро. Також відповідач зазначає, що відмова з боку позивача прибути до місця дислокації Северодонецької КЕЧ в м.Дніпро, була обумовлена не поважними причинами, а обставиною, що ОСОБА_1 здійснює у м.Черкаси підприємницьку діяльність, в якості само занятої особи, надаючи адвокатські послуги, про що свідчить відповідні оголошення на сайті «Адвокати України» ( https://uadvokat.com.ua/reestr/cherkaska/cherkasi/lisovenko-dmitroigorovich.html ), підтвердженням чого є скріншот сторінки зазначеного сайту станом на 03.05.2024 року. (а.с.230-234, том 1)

В судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву, надав пояснення та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу та призначений з 11.01.2023 року на посаду начальника юридичної служби Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) з посадовим окладом 5265 грн. на місяць, по строковому трудовому договору по 11.03.2023 року. Строковий трудовий договір стає безстроковим відповідно до ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк, що підтверджується наказом №2 від 10.01.2023 року та копією трудової книжки серії НОМЕР_1 . (а.с.67-68, том 1)

04.12.2023 року позивач листом повідомив старшому лейтенанту ОСОБА_6 про те, що трудові відносини, між ним і відповідачем набули ознак дистанційної роботи.(а.с. 72, том1)

08.12.2023 року т.в.о. начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) старши лейтенант ОСОБА_9 надіслав позивачу лист від 08.12.2023 року №523/627 та наказ від 06.12.2023 року за №23 про затвердження посадових інструкцій.(а.с. 74-75, том 1)

11.12.2023 року т.в.о. начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) старши лейтенант ОСОБА_9 надіслав ОСОБА_1 лист від 11.12.2023 року за №523/639 та накази від 11.12.2023 №№ 24, 25.(а.с. 76, том 1)

Відповідно до наказу №24 та №25 від 11.12.2023 року т.в.о. начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) старшого лейтенанта ОСОБА_7 встановлено графік роботи для працівників ЗСУ в Сєвєродонецькой КЕЧ (району) з 09:0 до 18:00 год., з перервою на обід з 13:00 до 13:45 год. На працівників поширюється правила внутрішнього розпорядку. Контроль дозвону до працівника 30 секунд. Доповідати про стан справ в письмовому вигляді щопонеділка з 09:30 до 10:00 години на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Начальника юридичної служби працівнику ОСОБА_10 привести претензійну та позивну роботу у відповідальність до вимог інструкції з організації претензійної та позивної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 № 744 (зі змінами); відпрацювати аналіз стану претензійної та позовної роботи, виконання судових рішень за 2023 рік та надати йому в термін до 13 грудня 2023 р. (а.с.77-78, том 1)

11.12.2023 року позивач у відповідь на лист і накази №№ 24, 25 старшого лейтенанта ОСОБА_6 повідомив, що йому всупереч встановленого порядку не надавалися на візування накази про призначення: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , тому правосуб`єктність таких працівників встановити не вбачається за можливе. З метою юридичної експертизи наказу №24, недопущення суперечностей двох локальних нормативно правових актів в установі, позивач просив надати Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджені наказом від 05.05.2017 №1. Разом з тим, відповідач на наказ №24 надав коментар-заперечення, що вбачається з його повідомлення від 04.12.2023. Крім того, у відповідач був запитаний на ознайомлення наказ начальника Дніпровського КЕУ №97 від 08 вересня 2023 року про який йдеться в преамбулі наказу №24. (а.с. 81-82, том 1)

12.12.2023 року т.в.о. начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) старший лейтенант ОСОБА_9 надіслав ОСОБА_1 лист від 12.12.2023 року за №523/642, в якому просив надати наказ, розпорядження начальника Сєвєродонецької КЕЧ (району) згідно якого начальник юридичної служби працює дистанційно, у зв`язку з його відсутністю в акті прийому-передачі справ і посади начальника Сєвєродонецької КЕЧ (району). (а.с. 83, том 1)

12.12.2023 року ОСОБА_1 у відповідь на лист №523/642 повідомив відповідачу про наявність ознак дистанційної роботи начальника юридичної служби Сєвєродонецької КЕЧ району Лісовенка Д.І., повідомив відповідачу про наявність ознак прямої та непрямої дискримінації у сфері праці по відношенню позивача, в тому числі в частині оплати його праці. Позивач закликав відповідача в подальшому до недопущення таких, з цією метою, просив вжити всіх вичерпних заходів. (а.с.84, том 1)

13.12.2023 року старший лейтенант ОСОБА_6 листом №523/644 повідомив, у відповідності до обов`язків керівника установ, визначених наказами МОУ та статутом ЗСУ за період перебування у визначеному Вами місці дистанційної роботи без розпорядження та наказу начальника Сєвєродонецької КЕЧ (району) він, як керівник відповідає за дотримання правил трудового розпорядку, за життя та здоров`я підлеглих в робочий час. Просив позивача перебувати на робочому місці за адресою АДРЕСА_2 . На вимогу наказу Дніпровського КЕУ №30 від 06.06.2023, було складено АКТ від 23 06.2023 року стану наявності та використання фондів та земель оборони, автомобільної техніки, укомплектованості особовим складом, матеріальними засобами, бойової та мобілізаційної готовності, служби військ та охорони державної таємниці Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району), зафіксовано постійне місце дислокації АДРЕСА_2 . Для постійного листування та у відповідності до укладеного договору здійснення розрахунково-касового обслуговування ГУ ДКСУ у Луганській області начальником Сєвєродонецької КЕЧ (району) визначена адреса АДРЕСА_2 . Просив дотримуватися правил трудового розпорядку Сєвєродонецької КЕЧ (району) затверджених наказом Сєвєродонецької КЕЧ (району) від 05.05.2017 №1. Повідомив, що що не порушує мінімальні соціальні гарантії позивача. Просив здійснювати листування та надсилати запити, доповіді та інші документа на офіційно зареєстровану електрону пошту Сєвєродонецької КЕЧ (району) severkech@posl.mil.gov.ua. (а.с.85, том 1)

14.12.2023 року старший лейтенант ОСОБА_6 листом №523/647 надіслав ОСОБА_1 на підписання розроблену (оновлену) посадову інструкцію. (а.с. 86, том 1)

19.12.2023 року позивач у відповідь на №523/644 від 13.12.2023 та на №523/647 від 14.12.2023, зазначив, що місце дистанційної роботи начальника юридичної служби Сєвєродонецької КЕЧ (району) ОСОБА_1 географічно не визначене та правила трудового розпорядку на нього не поширюються, місце знаходження Сєвєродонецької КЕЧ (району) зазначене на окупованій російською федерацією території України. Позивач запитав у відповідача: надати на ознайомлення особову справу (відскановану) працівника ЗСУ, начальника юридичної служби Сєвєродонецької КЕЧ (району) ОСОБА_1 ; надати довідку в порядку ст.49 КЗпП України, усунути та не допускати в майбутньому порушення трудових прав начальника юридичної служби Сєвєродонецької КЕЧ (району) ОСОБА_1 та не перешкоджати виконанню ним його посадових обов`язків. Надати раніше запитувані в інших листах/повідомленнях документи. (а.с.88, том 1)

Відповідно до наказу №1 від 05.01.2024 року т.в.о. начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) старшого лейтенанта ОСОБА_7 та наказу начальника Дніпровського КЕУ від 29.12.2023 року за №184, який керуючись розпорядженням командувача угрупування сил і засобів логістичного забезпечення ЗСУ від 29.12.2023 №370/ПУ/8286дск вирішив перемістити та розмістити Сєвєродонецьку КЕЧ (району) за адресою, АДРЕСА_3 та за цією ж адресою наказує перемістити та розмістити особовий склад. Дані накази були доведені до відома позивачу. (а.с.108-110, том 1)

Позивач електронним листом від 09.01.2024 року, надав свої заперечення на наказ від 05.01.2024 року за №1 та зазначав про наступне: «Наказ т.в.о. начальника Сєвєродонецької КЕЧ (району) #1 від 05.01.2024 суперечить положенням унормованих наказом МОУ від 16.07.1997 #300, зокрема пункту 5.1.10. Органом управління - командуванням Дніпровського КЕУ є командувач КСЛ ЗСУ, від так компетенції переміщувати Сєвєродонецьку КЕЧ (району) з одного місця на інше у командувача угруповання сил і засобів логістичного забезпечення Збройних Сил України відсутні. Відповідно до згаданого вище пункту 5.1.10. основою для зарахування на забезпечення військових частин і з`єднань, які передислоковуються (перебазовуються) з одного пункту в інший, є: наказ (директива) командування про передислокацію(перебазування); атестати, видані вищим, в порядку підпорядкованості, органом з колишнього місця дислокації (базування); копії останніх звітів, завірених вищими органами. Основою для зарахування на забезпечення підрозділів, окремих команд та окремих військовослужбовців є атестат і документ про відрядження. Враховуючи зазначене вище, не було надано вичерпного обсягу належних документів які могли б бути підставою вважати, що Сєвєродонецька КЕЧ (району) передислоковується (переміщується).» (а.с.111, том 1)

Відповідно до наказу №03 від 26.01.2024 року т.в.о. начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) старшого лейтенанта ОСОБА_7 , ОСОБА_1 було зобов`язано доповідати Дніпровському КЕУ двічі на місяць у строк до 15 та 30 числа інформувати на електронну адресу Дніпровське КЕУ про прийняття Командувачем Сил логістики Збройних Сил України погодження про не оскарження судових рішень. (а.с.118-119, том 1)

Також судом встановлено, що листом від 08.02.2024 року №523/49 за підписом майора ОСОБА_2 ОСОБА_1 повідомлено, що наказом начальника Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління №184 (по адміністративно-господарській діяльності) від 29.12.2023 року місцем Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) (ЄРДПОУ 26614952) дислокації визначено м.Дніпро. Позивачу запропоновано в термін до 09 год. 00 хв. 19.02.2024 року, прибути до місця знаходження установи за адресою АДРЕСА_4 , для подальшого виконання своїх посадових обов`язків. У разі неможливості прибути в встановлений термін з поважних причин, або відмови від подальшого продовження трудових відносин просив повідомити на офіційну електронну адресу Сєверодонецької КЕЧ (району) severkech@post.mil.gov.ua , або засобами зв`язку за допомогою месенджерів Viber, WhatsApp, Telegram на номер мобільного зв`язку 063 251 98 42. (а.с.123, 202, том 1)

16.02.2024 року ОСОБА_1 на електронну адресу Северодонецької КЕЧ (району) було направлено лист, в якому він повідомив, що не вважає наказ начальника Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління про переміщення Сєверодонецької КЕЧ (району) до міста Дніпро, належним розпорядчим документом, який визначає факт переміщення Сєверодонецької КЕЧ (району) до міста Дніпро, в зв`язку з тим, що видача наказів про зміну місця розташування та переміщення Сєверодонецької КЕЧ (району) знаходиться в компетенції Командування сил логістики ЗСУ. також зазначив, що трудові відносини, що склалися між Северодонецької КЕЧ (району) та ОСОБА_1 - начальником юридичної служби, мають ознаки дистанційної роботи, визначив для себе можливість здійснювати виконання покладених на нього посадових обов`язків, знаходячись поза робочим приміщенням або територією розташування Северодонецької КЕЧ (району), з можливістю визначати розклад робочого часу на власний розсуд, без дотримання правил внутрішнього розпорядку. (а.с. 137, 209, том 1)

Відповідно до акту № 2 від 19.02.2024 року, акту № 3 від 20.02.2024 року, акту № 4 від 21.02.2024 року, акту № 5 від 22.02.2024 року, акту № 6 від 23.02.2024 року, акту № 7 від 26.02.2024 року про відсутність на робочому місці, працівник ЗСУ ОСОБА_1 , начальник юридичної служби був відсутній на роботі весь робочий час без попередження відсутності та без поважних причин з 09:00 по 18:00 год. (а.с.213-217, том 1)

27.02.2024 року т.в.о. Северодонецької КЕЧ (району) майором ОСОБА_14 було спрямовано листа вих.. № 529/67 на адресу позивача, з пропозицією надати відомості про поважні причини відсутності на робочому місці в період з 19.02.2024 року по 23.02.2024 року, а також про бажання продовжити трудові відносини з Северодонецькою КЕЧ (району) на посаді начальника юридичної служби, в зв`язку зі змінами в умовах праці. (а.с.140, 207, том 1)

Відповідно до, акту № 8 від 27.02.2024 року, акту № 9 від 28.02.2024 року, акту № 10 від 29.02.2024 року про відсутність на робочому місці, працівник ЗСУ ОСОБА_1 , начальник юридичної служби був відсутній на роботі весь робочий час без попередження відсутності та без поважних причин з 09:00 по 18:00 год. (а.с.219-221, том 1)

Листом від 29.02.2024 року позивач повідомив, що згоду на припинення трудових відносини з Северодонецькою КЕЧ (району) , в зв`язку зі зміною умов праці, не надає, тобто бажає продовжити трудові відносини, але про наявність поважних причин відсутності на робочому місті в період з 19.02.2024 року по 29.02.2024 року , або бажанні прибути до робочого місця в інший термін, відомостей не надав, пославшись на зміст попереднього листа від 16.02.2024 року. (а.с.141-142, 207, том 1)

29.02.2024 року т.в.о. начальника Северодонецької КЕЧ (району) майором Дмитро Законь було видано наказ за №07, яким ОСОБА_1 , начальника юридичної служби Сєвєродонецької КЕЧ (району) було звільнено на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. (а.с.145, 223, том 1)

Також, судом встановлено, що 29.02.2024 року т.в.о. начальника Северодонецької КЕЧ (району) майором Дмитро Законь було видано наказ за №08 про оголошення догани ОСОБА_1 , начальнику юридичної служби Сєвєродонецької КЕЧ (району). (а.с.146, том 1)

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи, лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Відповідно допункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин(наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

Саме з`ясування поважності відсутності позивача на роботі є визначальним фактом для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причин відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника (постанова КЦС ВС від 05.12.2018 р. у справі № 754/16137/15-ц).

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 (далі - Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ).

Згідно з пунктом 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. (ч. 1 ст. 3 Закону № 2136-ІХ)

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення - догана або звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з вимогами статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненного проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Тобто, до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов`язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі №369/9301/18, провадження №61-1св20.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

За змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця (постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263ЦПК).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, як було встановлено судом позивач ОСОБА_1 прийнятий з 11.01.2023 року на посаду начальника юридичної служби Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) та 29.02.2024 року був звільнений на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що трудові відносини, що склалися між Северодонецької КЕЧ (району) та ОСОБА_1 мають ознаки дистанційної роботи, та така робота виконується ним поза робочим приміщеннями або територією розташування Северодонецької КЕЧ (району), в будь-якому місці за його вибором та з використанням власних інформаційно-комунікаційних технологій, з можливістю визначати розклад робочого часу на власний розсуд, без дотримання правил внутрішнього розпорядку, оскільки в матеріалах справи відсутній наказ чи розпорядження начальника Сєвєродонецької КЕЧ (району), згідно якого начальник юридичної служби працював дистаційно, в січні 2024 року позивачу було доведено наказ про переміщення Северодонецької КЕЧ (району) до м. Дніпро та розміщення установи за адресою АДРЕСА_5 , та листом від 08.02.2024 року за вих.. №523/48 ОСОБА_1 було доведено про необхідність прибути до АДРЕСА_4 , для продовження виконання службових обов`язків. В зазначеному листі позивачу було визначено про необхідність прибуття до міста роботи 19.02.2024 року, тобто роботодавцем було надано строк для вирішення особистих побутових питань, що пов`язані з зміною місця розташування основної роботи, однак у визначену дату позивач не прибув до місця роботи та не повідомив роботодавця про наявність поважних причин, з яких він не має можливості прибути до місця роботи.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі не підлягають до задоволення.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 137, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Сєвєродонецька квартирно-експлуатаційна частина (району); адреса: АДРЕСА_7 ; ЄДРПОУ: 26614952.

Повний текст рішення суду виготовлено 12.08.2024 року.

Суддя Б. І. Кошель