Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2024 рокусправа № 380/6342/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: 79022, м.Львів, вул. Виговського, буд. 34, код ЄДРПОУ 26094903), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з липня 2022 року до липня 2023 року;
-зобов`язати Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з липня 2022року до липня 2023 року у розмірі 13000,00грн.
Оюґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Залізничому відділі соціального захисту управління соціального захисту. 04.07.2022 нею подана заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. До вказаної заяви позивачка додала пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 20.08.2015, згідно з яким вона є отримувачем пенсії по інвалідності (інвалідність ІІІ групи) довічно. Однак, позивачка зазначає, що відповідач виплачував їй допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2000,00грн щомісячно, замість 3000,00грн. Позивачка вважає таку бездіяльність відповідача незаконною, оскільки вона порушує її право на отримання належної суми грошової допомоги.
Ухвалою від 04.04.2023 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, покликаючись на те, що призначення та порядок надання та виплати громадянам допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам регламентовано Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (надалі Порядок).
ОСОБА_1 , внутрішньо переміщена особа з АДРЕСА_2 , перебувала на обліку у Залізничному відділі соціального захисту з 04.07.2022 за адресою: АДРЕСА_3 . 04.07.2022 позивачка звернулася у ЦНАП, яким передано до Залізничного відділу соціального захисту заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. До заяви позивач додала копію пенсійного посвідчення, згідно з яким (на час його видачі 20.08.2015) ОСОБА_1 є одержувачем пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання, термін дії довічно. Залізничним відділом соціального захисту було введено до програмного комплексу АСОПД всі дані зазначені у заяві ОСОБА_1 від 04.07.2022 та відскановано і завантажено копію пенсійного посвідчення позивачки. На основі опрацьованих програмою даних, 12.07.2022 Залізничним відділом соціального захисту прийнято рішення про призначення на проживання допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 на період з 01.07.2022 до 31.07.2023 у розмірі 2000,00 грн щомісячно. Функціонал призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання здійснювався з використання програмного комплексу АСОПД та з жовтня 2022 року з використанням програмного комплексу ЄІССС. Даний розмір був визначений програмним забезпеченням Єдиною інформаційною системою соціальної сфери (ЄІССС), оскільки у програмному комплексі міститься інформація про отримання пенсії по втраті годувальника за місцем реєстрації у Херсонській області і відсутня інформація про те, що позивач є особою з інвалідністю. Нарахування, виплата і фінансування допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2022 здійснюється на центральному рівні за допомогою Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) без участі районних відділів соціального захисту. 28.08.2023 позивачка звернулася із заявою до Залізничного відділу соціального захисту про призначення їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та долучила до заяви довідку МСЕК на підставі якої, керуючись Порядком, з використанням програмного комплексу ЄІССС Залізничний відділ соціального захисту прийняв рішення 30.08.2023 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.08.2023 у розмірі 3000,00 грн щомісячно. Кошти призначеної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за серпень-вересень 2023 року профінансовані Мінсоцполітики та перераховані на рахунок ОСОБА_1 в уповноваженому банку при поступленні фінансування. З 01.10.2023 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 було припинено автоматичним масовим перерахунком, відповідно до рекомендацій, наданих Мінфіном. На даний час особова справа ОСОБА_1 у програмі ЄІССС закрита, оскільки припинена виплата, а отже, технічно неможливо здійснити перерахунок допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Просить у позові відмовити.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої просила позов задовольнити повністю. Зазначила, що положення «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 не пов`язують призначення допомоги на проживання з отриманням (неотриманням) будь-яких соціальних виплат за попереднім місцем реєстрації, а також наявністю у уповноваженого органу інформації про такі виплати.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 , внутрішньо переміщена особа з АДРЕСА_2 , перебувала на обліку у Залізничному відділі соціального захисту з 04.07.2022 за адресою: АДРЕСА_3 .
04.07.2022 позивачка звернулася у ЦНАП, котрим передано до Залізничного відділу соціального захисту заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
До заяви позивачка додала копію пенсійного посвідчення, згідно з яким (на час його видачі 20.08.2015) ОСОБА_1 є одержувачем пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання, термін дії довічно.
Залізничним відділом соціального захисту було введено до програмного комплексу АСОПД всі дані зазначені у заяві ОСОБА_1 від 04.07.2022.
На основі опрацьованих програмою даних, 12.07.2022 Залізничним відділом соціального захисту прийнято рішення про призначення на проживання допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 на період з 01.07.2022 до 31.07.2023 у розмірі 2000,00 грн щомісячно.
28.08.2023 позивачка звернулася із заявою до Залізничного відділу соціального захисту про призначення їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та долучила до заяви довідку МСЕК на підставі якої, керуючись Порядком, з використанням програмного комплексу ЄІССС Залізничний відділ соціального захисту прийняв рішення 30.08.2023 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.08.2023 у розмірі 3000,00 грн щомісячно.
01.09.2023 позивачка звернулась до відповідача з заявою про здійснення перерахунку допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з липня 2022року до липня 2023року та виплати недоплаченої суми у розмірі 13000,00грн.
Листом від 22.09.2023 вих. № 260306-5331 відповідачем повідомлено, що позивачу здійснено перерахунок допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам починаючи з серпня 2023 року у розмірі 3000,00грн.
В подальшому позивачка повторно зверталась до відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати недоплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Проте, відповідачем була надана аналогічна за змістом відповідь (лист відповідача від 27.11.2023 вих. № 260306-6455).
Позивачка не погоджується з такими діями відповідача та вважає їх протиправними, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі Закон №1706-VII).
Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 1 та 2 статті 4 Закону №1706-VII).
Частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи (частина друга та третя статті 7 Закону №1706-VII).
За приписами частини 1 статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №332).
Відповідно до пункту 1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Згідно з пунктом 2 Порядку №332 допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Пунктом 3 Порядку №332 передбачено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014р. №505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.
Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Зміст наведених норм свідчить про те, що пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога на проживання, а пункт 3 містить положення щодо розміру та умов надання чи ненадання такої допомоги за певних обставин.
Так, з пункту 2 Порядку №332 вбачається, що допомога надається, зокрема, особам, які перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204.
З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що особа має право на допомогу, визначену Порядком №332, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022року №204.
Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 75 від 25.04.2022, Херсонська міська територіальна громада, віднесена до цього переліку.
Суд звертає увагу, що Порядок №332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись, або факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу.
При цьому, позивачка не підпадає під виключення, чинні на час спірних правовідносин, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Залізничному відділі соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, що підтверджується довідкою від 04.07.2022 №1306-7001317662 з 04.07.2022.
04.07.2022 позивачка звернулася у ЦНАП та було передано ЦНАПом до Залізничного відділу соціального захисту заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
До заяви позивач додала копію пенсійного посвідчення, згідно з яким (на час його видачі 20.08.2015) ОСОБА_1 є одержувачем пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання, термін дії довічно.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, Залізничним відділом соціального захисту прийнято рішення про призначення позивачці допомоги внутрішньо переміщеним особам позивачу та нараховано зазначену допомогу у розмірі 2000,00грн щомісячно починаючи з 01.07.2022 до 31.07.2023.
28.08.2023 позивачка звернулася із заявою до Залізничного відділу соціального захисту про призначення їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та долучила до заяви довідку МСЕК на підставі якої, керуючись Порядком, з використанням програмного комплексу ЄІССС Залізничний відділ соціального захисту прийняв рішення 30.08.2023 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.08.2023 у розмірі 3000,00 грн щомісячно.
01.09.2023 позивачка звернулась до відповідача з заявою про здійснення перерахунку допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з липня 2022року до липня 2023року та виплати недоплаченої суми у розмірі 13000,00грн.
Листом від 22.09.2023 вих. № 260306-5331 відповідачем повідомлено, що позивачці здійснено перерахунок допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам починаючи з серпня 2023 року у розмірі 3000,00грн.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивачці при останньому призначенні виплати допомоги ВПО повинна була бути виплачена недоотримана допомога, на яку вона мав право.
Відповідач покликається на технічну неможливість виплати позивачу допомоги ВПО у зв`язку із тим, що особова справа її у програмі ЄІССС закрита. При цьому відповідач не заперечує сам факт нарахування позивачці допомоги ВПО за період з червня 2022 року по липень 2023 року в меншому розмірі.
Суд вважає, що зазначена підстава не може бути причиною для відмови позивачці у виплаті допомоги як внутрішньо переміщеній особі, оскільки позивачка не може відповідати за неможливість реалізації відповідачем як суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків щодо виплата позивачу коштів, які він має право отримувати згідно із законом.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція), застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до пункту 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року (заява № 63134/00) поняття власності, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права, і, таким чином, як власність в цілях вказаного положення.
Відповідно до пункту 23 цього рішення в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Відтак суд зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на технічну неможливість як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Щодо вимоги позивачки про визнання протиправною бездіяльності Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 недоотриманої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з липня 2022 року до липня 2023 року, то така задоволенню не підлягає, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у порядку та у спосіб, визначені законом, оскільки не наділений повноваженнями на виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до п. 27 Порядку №332 (у редакції чинній на момент призначення допомоги Залізничним відділом соціального захисту). Нарахування, виплата і фінансування допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.10.2022 здійснюється на центральному рівні за допомогою Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) без участі районних відділів соціального захисту.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
З огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та позов підлягає задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
в и р і ш и в:
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: 79022, м.Львів, вул. Виговського, буд. 34, код ЄДРПОУ 26094903) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов`язати Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з липня 2022року по липень 2023року.
Стягнути з Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: 79022, м.Львів, вул. Виговського, буд. 34, код ЄДРПОУ 26094903) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЛунь З.І.
