ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/21729/23 пров. № А/857/12304/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року (ухвалене головуючим - суддею Дорошенко Н.О. у м. Рівне) у справі № 460/21729/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинення певних дій;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.09.2023 №956030126540 про відмову у переведенні позивача на пенсію за іншим Законом, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перевести позивача з дати звернення (31.08.2023) на пенсію за іншим Законом, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 11.12.1987 по 12.11.2010 з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 30.08.2023 №02-29/2373 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30.08.2023 №02-29/2374.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Маючи стаж роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 понад 20 років вважає, що вона набула право на призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. 31.08.2023 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії шляхом переходу на пенсію за віком державного службовця та надала всі необхідні документи. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.09.2023 №956030126540 відмовлено в перерахунку пенсії у спосіб переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця з підстав відсутності необхідної кількості стажу державної служби. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно не зарахувало до страхового стажу періоди її роботи в органах місцевого самоврядування з 11.12.1987 по 12.11.2010, та протиправно відмовив їй у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.09.2023 №956030126540, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на інший вид пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з 31.08.2023 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 11.12.1987 по 12.11.2010, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 30.08.2023 №02-29/2373 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30.08.2023 №02-29/2374.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача в органах місцевого самоврядування на посадах секретаря виконкому сільської ради з 11.12.1987 по 20.03.1990, заступника голови сільської ради з 21.03.1990 по 14.04.1998 та секретаря сільської ради з 15.04.1998 по 12.11.2010 (загалом 22 роки 11 місяців 16 днів) підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Тому, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області .

Відповідач у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та з 07.04.2008 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

31.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 07.09.2023 №956030126540 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з підстав відсутності законних підстав для проведення перерахунку, оскільки їй було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Зауважено, що за матеріалами електронної пенсійної справи розмір пенсії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» складає 3334,22 грн, розмір пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 5152,68 грн.

Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Пунктом 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Зокрема, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч.1 ст. 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 17.05.2021 року у справі № 607/5615/17.

Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25.03.2016 № 229, згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Згідно з пунктом 6 вказаного Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, відповідно до пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

В подальшому у п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону №889-VIII закріплено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорії посад ст. 14 Закону № 2493-ІІІ.

Згідно з ст. 22 Закону № 2493-ІІІ до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно із відомостями про роботу у трудовій книжці, періоди служби позивачки в органах місцевого самоврядування на посадах секретаря виконкому сільської ради з 11.12.1987 по 20.03.1990, заступника голови сільської ради з 21.03.1990 по 14.04.1998 та секретаря сільської ради з 15.04.1998 по 12.11.2010 (загалом 22 роки 11 місяців 16 днів) підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № 735/939/17 та від 10.04.2019 у справі № 607/2474/17.

З огляду на наведене нормативно-правове регулювання та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав зарахування спірний період роботи позивачки до стажу державної служби, а тому, за наявності необхідного віку (досягнення 62-річного віку) і стажу державної служби понад 20 років, позивачка набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Відповідно до п. 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1993 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)визначено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - ст. 41 Закону №1058-IV.

Згідно з п. 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» затверджені Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 (далі - Постанова № 1-3).

Позивач до матеріалі справи долучила довідку від 30.08.2023 №02-29/2374, видану Гощанською селищною радою Гощанського району Рівненської області, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, яка видана для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» про те, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат за липень 2023 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії становили 7507,50 грн, з них: 7507,50 грн надбавка за інтенсивність праці.

Згідно з довідкою від 30.08.2023 №02-29/2373, виданої Гощанською селищною радою Гощанського району Рівненської області, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), заробітна плата позивача станом на 01.08.2023 становить 15015,00 грн, з яких: посадовий оклад - 11000,00 грн; надбавка за ранг (8 ранг) 550,00 грн; надбавка за вислугу років (30%) 3465,00 грн.

Таким чином, позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Апеляційний суд погоджується з тим, що при визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов`язок поновлення порушеного права позивача, суд враховує положення абз. 1 п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 Порядку №22-1).

Тож дії зобов`язального характеру щодо переведення її з 31.08.2023 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ та ст. 37 Закону №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 11.12.1987 по 12.11.2010, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 30.08.2023 №02-29/2373 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30.08.2023 №02-29/2374, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Отже, станом на час звернення до відповідача із заявою про переведення із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пенсію державного службовця позивач мала необхідний стаж (вислугу років) державного службовця, що підтверджується матеріалами справи, а тому відмова пенсійного органу у переведенні її на пенсію державного службовця є протиправною.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційних скарг не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 460/21729/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар