ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6372/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішенням Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що оформлене у вигляді листа від 08.04.2024 за вих. №08-2687;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області призначити ОСОБА_1 допомогу на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, починаючи з 01.03.2024.

Позовні вимоги позивач мотивує протиправністю рішення Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що оформлене у вигляді листа від 08.04.2024 за вих. №08-2687, оскільки вона є особою, яка має право на продовження отримання допомоги у разі подання заяви відповідно до пункту 13-2 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, та не входить до переліку осіб, яким така допомога призначається автоматично відповідно до пункту 13-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Зазначає, що разом із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 01.03.2024 нею було подано відповідачу копію довідки від 12.07.2022 №1604-5001863869 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видана компетентним органом та є чинною і не скасованою. Вказує, що позивач дійсно з 05.07.2016 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа, однак в лютому 2020 року вона була вимушена повернутися в смт Нью-Йорк Донецької області, що підтверджується копіями її трудової книжки та трудових договорів про трудову діяльність позивача у вказаний період на території Донецької області в смт Нью-Йорк. Наполягає, що відсутність даних позивача в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб в період з 05.07.2016 по 12.07.2022 щодо здійснення повторного переміщення не може бути підставою для відмови у призначенні позивачу допомоги на проживання. Відтак, оскільки позивач фактично є особою, яка повторно взята на облік як внутрішньо переміщена особа з 12.07.2022, а Порядок №332 не містить вимог, що всі внутрішньо переміщені особи до 01.01.2022, крім осіб, коло яких визначено в пункті 13.-1, втрачають право на отримання допомоги на проживання, спірне рішення управління про відмову у продовженні виплати позивачу допомоги на другий шестимісячний строк є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6372/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 25-28/ зазначив, що пунктами 13, 13-1, 13-2, 13-3, 13-4 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначено критерії та умови відповідно до яких виплата допомоги може бути продовжена ще на один шестимісячний період. Оскільки на ОСОБА_1 не розповсюджуються умови пункту 13-1 Порядку, для визначення права на продовження виплати допомоги було застосовано пункт 13-2, який містить перелік умов, при яких може бути призначено допомогу. Так, однією з умов пункту 13-2 Порядку є факт переміщення (повторного переміщення) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Оскільки ОСОБА_1 відповідно до інформації, яка міститься в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб в період з 05.07.2016 по 12.07.2022 не здійснювала повторне переміщення із зазначених територій, застосування інших умов пункту 13-2 Порядку є другорядним. Відповідно до абзацу 6 пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України "Про облік внутрішньо переміщених осіб" від 01.10.2014 №509 (в редакції від 24.08.2019, на момент повернення за твердженнями позивача до покинутого місця проживання) в ОСОБА_1 був обов`язок повідомити уповноважений орган за місцем отримання довідки про добровільне повернення до покинутого постійного місця проживання не пізніш як за три дні до від`їзду. Однак, позивач вищезазначених дій не вчинила, до 30.05.2022 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа в м. Києві. Також твердження позивача, що вона була взята повторно на облік 12.07.2022 в управлінні, не є достовірними, оскільки відповідно до абзацу 1 пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про облік внутрішньо переміщених осіб" від 01.10.2014 №509 (в редакції від 06.07.2022 на момент звернення позивача до управління із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) у разі зміни фактичного місця проживання/перебування заявник або особа звертається за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання/перебування, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Тобто видача управлінням довідки від 12.07.2022 не є підтвердженням факту повторного переміщення позивача, а лише підтверджує її переміщення з території Олександрійського району Кіровоградської області на територію м. Кременчука Полтавської області. Враховуючи зазначене вище, управління вважає, що відсутні правові підстави для визнання рішення управління протиправним та його скасування.

У відповіді на відзив на позовну заяву /а.с. 54-55/ позивач наполягає на тому, що відмова у призначенні грошової допомоги може бути обґрунтована виключно посиланням на порушення умов, встановлених пунктом 13-2 Порядку №332. Оскаржуване рішення відповідача не містить таких посилань. До позовної заяви позивачем було надано копію довідки від 12.07.2022 №1604-5001863869 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Вказана довідка видана позивачу у відповідності до вимог Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 19.04.2022 №476 та не визнана нечинною компетентним органом. В позовній заяві позивачем було вказано, що дійсно з 05.07.2016 вона була на обліку, як внутрішньо переміщена особа. В лютому 2020 року вона була вимушена повернутись до смт Нью-Йорк Донецької області. Як доказ до позову додано копії трудової книжки позивача та трудових договорів про трудову діяльність останньої у вказаний період на території Донецької області в смт Нью-Йорк. Відсутність відносно позивача даних в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб в період з 05.07.2016 по 12.07.2022 щодо здійснення повторного переміщення не може бути підставою для відмови їй у призначенні допомоги на проживання. В той же час, довідка від 12.07.2022 №1604-5001863869 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи додатково підтверджує право позивача на отримання допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа з 05.07.2016 (стала на облік у м. Краматорськ Донецької області, знята з обліку 07.11.2019; стала на облік у м. Києві 07.11.2019, знята з обліку 30.05.2022; стала на облік в Олександрійському районі Кіровоградської області, знята з обліку 12.07.2022) /а.с. 47/.

До управління через Департамент "Центр надання адміністративних послуг" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 07.07.2022 позивач звернулась із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на себе та трьох її дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та її трьох дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з довідкою від 12.07.2022 №1604-5001863869 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 /а.с. 40/.

Також рішенням управління про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 08.08.2022 ОСОБА_1 призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на сім`ю в розмірі 11000 (одинадцять тисяч) гривень /а.с. 42/.

Вказану допомогу на себе та дітей ОСОБА_1 отримувала по 31.01.2024, при цьому, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій осіб" від 26.01.2024 №94 виплату допомоги ОСОБА_1 продовжено автоматично з 01.02.2024 на один місяць без додаткового звернення як для осіб, у яких у січні 2024 року закінчився шестимісячний період отримання такої допомоги, що учасниками справи не заперечується.

01.03.2024 позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області через Департамент "Центр надання адміністративних послуг" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою про надання (продовження виплати) допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та її трьох дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 43-44/.

Рішенням управління, оформленим листом від 08.04.2024 №08-2687, у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.03.2024 відмовлено з посиланням на те, що згідно з інформацією, що міститься в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 05.07.2016 та отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам по 29.02.2024. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2024 №94 "Деякі питання соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій осіб" внесено зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332. Відповідно до пункту 13-2 Порядку на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, допомога призначається для отримувачів допомоги, які перемістилися (повторно перемістилися) з 01.01.2022 з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Враховуючи факт переміщення ОСОБА_1 до 01.01.2022, до неї не застосовуються положення пункту 13-2 Порядку, у зв`язку з чим вона не має права на продовження виплати допомоги на другий шестимісячний період /а.с. 10/.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, зважаючи на порушення своїх прав та інтересів, позивач звернувся за судовим захистом із цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 Закону №1706-VII).

Згідно із частинами першою, другою статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом частини першої статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (далі - Постанова №505).

У зв`язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою був затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332), Постанова №505 втратила чинність.

Пунктами 2, 3 Порядку №332 (в первісній редакції) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).

Допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 №457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" пункт 3 Порядку №332 було доповнено абзацами такого змісту:

"Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій".

01.08.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31.07.2023 №789 "Про внесення змін до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", відповідно до якої:

абзац перший викладено в такій редакції:

"2. З 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:";

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб".

"2. Пункт 3 викладено в редакції:

"З 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.

До складу сім`ї уповноваженої особи не включаються:

особа, яка перебуває на повному державному утриманні;

особа, яка представляє інтереси дитини (переміщеної без супроводження законного представника) та перебуває з дитиною у сімейних, родинних відносинах (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат, сестра, тітка, дядько, вітчим, мачуха), але не є внутрішньо переміщеною особою, за наявності виданого службою у справах дітей за місцем звернення документа, що підтверджує такі відносини з дитиною;

особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування;

особа, у сім`ю якої влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування);

особа, яка разом не проживає із отримувачем та не пов`язана з ним спільним побутом, що підтверджено документально, або перебуває за кордоном/зникла безвісти/депортована за межі України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" внесено зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам". Зокрема, абзацом п`ятим пункту 1 установлено, що з 1 серпня 2023 року виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам не продовжується особам, які повернулися до покинутого місця проживання на територіях, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2024 №331 "Деякі питання провадження діяльності з усиновлення та влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, соціального захисту дітей, залишених без батьківського піклування" пункти 13, 13-1, 13-2 Порядку №332 були викладені у новій редакції.

Так, відповідно до пункту 13 Порядку №332 (в редакції зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2024 №331) особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена ще на один шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1, 13-1-13-4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 13-1 Порядку №332 виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично:

непрацездатним особам, зокрема які досягли пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують пенсію, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги;

особам з інвалідністю I чи II групи, дитині з інвалідністю віком до 18 років, дитині, хворій на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально;

дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа віком до 23 років, зокрема таким, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях, а також батькам-вихователям, прийомним батькам та опікунам (піклувальникам).

У разі коли особі не було продовжено виплату допомоги автоматично, але вона належить до категорій осіб, визначених абзацами другим - четвертим цього пункту, їй може бути призначено допомогу за заявою.

Іншим членам сім`ї виплата допомоги може бути продовжена на підставі подання заяви на призначення допомоги.

Поряд з цим, відповідно до пункту 13-2 Порядку №332 для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли:

1) у складі сім`ї або серед отримувачів допомоги є непрацююча працездатна особа, яка виховує дитину віком до 18 років, або в сім`ї виховується троє і більше дітей віком до 18 років, всі діти проживають в сім`ї і не виховуються в інтернатних закладах та:

фактичним місцем проживання (перебування) такої сім`ї є території, на яких ведуться бойові дії або території можливих бойових дій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій), території активних бойових дій, що включені до переліку територій; або

сім`я проживає на території, для якої визначена дата завершення бойових дій, включеній до переліку територій, та території, що не включена до переліку територій, але у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти, що розташовані на території територіальної громади, на якій проживає така сім`я, відсутні місця або навчання проводиться он-лайн, дистанційно (повністю або частково). Для такої сім`ї допомога призначається, якщо відомості про відсутність місць у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти або про те, що навчання в таких закладах проводиться в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково), отримані шляхом інформаційної взаємодії між органами соціального захисту населення та органів управління у сфері освіти.

У разі відсутності інформаційної взаємодії уповноважена особа, яка звернулася за призначенням допомоги на сім`ю, надає підтвердний документ щодо відсутності місця у закладі дошкільної освіти та/або закладі загальної середньої освіти для влаштування дитини або щодо проведення навчання в таких закладах в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково).

До 1 вересня 2024 р. допомога може бути продовжена незалежно від місцезнаходження закладу освіти, у якому навчання проводиться в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково).

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку;

2) у складі сім`ї є непрацююча працездатна особа, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, але ще не працевлаштувалася, та діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку;

3) у складі сім`ї є особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку або за дитиною, яка потребує догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, або особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особою, яка досягла 80-річного віку; за дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність; або у складі сім`ї є фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду, що підтверджується документально.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку;

4) у складі сім`ї є працездатні особи, які працюють, провадять підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, зокрема, які протягом попередніх шести місяців отримання допомоги працевлаштувалися, зареєструвалися як фізична особа - підприємець та розпочали відповідну діяльність або отримали допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання, у складі сім`ї є діти віком до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку;

5) у складі сім`ї є особи, які втратили працездатність, та діти до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку;

6) особа віком від 55 років, на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, або працює, провадить підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, або отримала допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання;

7) до складу сім`ї включені тільки непрацездатні особи. Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї.

З оскаржуваного рішення управління, оформленого у вигляді листа від 08.04.2024 №08-2687, про відмову у продовженні виплати ОСОБА_1 та її трьом дітям допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі відповідно до Порядку №332, вбачається, що підставою для такої відмови фактично слугувало те, що з 01.01.2022 заявниця повторно не переміщалася.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 поверталася на проживання до смт Нью-Йорк Донецької області, про що свідчать копії її трудової книжки та трудового договору від 05.10.2021 про трудову діяльність останньої, згідно з якими у жовтні 2021 року ОСОБА_1 працювала кухарем у ФОП ОСОБА_5 на території Донецької області в смт Нью-Йорк (назва до 2021 року - Новгородське).

У подальшому, в липні 2022 року внаслідок повторного переміщення до м. Кременчук позивачем була отримана довідка внутрішньо переміщеної особи на проживання внутрішньо переміщеній особі від 12.07.2022 №1604-5001863869, на підставі якої остання звернулася до управління із заявою та документами про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі та оформила отримання такої допомоги.

Вказану вище допомогу ОСОБА_1 на себе та на трьох її дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримувала з 01.08.2022 по 31.01.2024 перебуваючи згідно довідки від 12.07.2022 №1604-5001863869 на обліку як внутрішньо переміщена особа із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 /а.с. 40/.

При цьому, суд відмічає відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів того, що у липні 2022 року позивач переміщалася не з Донецької області смт Нью-Йорку, а з Олександрійського району Кіровоградської області.

За викладених обставин, судом спростовуються твердження відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 відповідно до інформації, яка міститься в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, в період з 05.07.2016 по 12.07.2022 не здійснювала повторне переміщення.

При цьому, на переконання суду, неповідомлення позивачем уповноваженому органу за місцем отримання довідки про добровільне повернення до покинутого постійного місця проживання не може слугувати підставою для відмови у призначенні (продовженні виплати) допомоги на проживання при повторному переміщенні ОСОБА_1 до м. Кременчука.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірному випадку Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області протиправно не продовжило з 01.03.2024 виплату позивачу та трьом її дітям допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі на підставі положень пункту 13-2 Прядку №332.

Що ж стосується посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що при поданні заяви від 01.03.2024 позивачем не було включено до складу сім`ї її чоловіка, що суперечить пункту 3 Порядку №332, то судом такі посилання оцінюються критично, так як вони не зазначалися відповідачем у оскаржуваному рішенні в якості підстави для відмови у продовженні виплати позивачу та трьом її дітям допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

При цьому, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням викладеного, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що оформлене у вигляді листа від 08.04.2024 №08-2687, про відмову у продовженні виплати допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі на другий шестимісячний строк за заявою ОСОБА_1 від 01.03.2024, а також зобов`язати управління здійснити з 01.03.2024 призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі за заявою ОСОБА_1 від 01.03.2024.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (проспект Свободи, буд. 66, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, ідентифікаційний код 26218015) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що оформлене у вигляді листа від 08.04.2024 №08-2687, про відмову у продовженні виплати допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі на другий шестимісячний строк за заявою ОСОБА_1 від 01.03.2024.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області здійснити з 01.03.2024 призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі за заявою ОСОБА_1 від 01.03.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко