Єдиний державний реєстр судових рішень
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3654/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Керівник Олександрійської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо не вчинення дій стосовно забезпечення виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га біля села Омельник Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку;
- зобов`язати Онуфріївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області вчинити дії щодо забезпечення виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га біля села Омельник Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами вивчення стану законності у сфері забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів та екологічної безпеки поводження з відходами на території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області встановлено, що на території Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, на відстані 0,650 км від с. Омельник за географічними координатами 48.855598 П.Ш. 33.350742 С.Д. розташоване звалище твердих побутових відходів орієнтовною площею 0,5 га, яке є діючим. Дане місце видалення відходів (МВВ) є паспортизованим та має реєстраційний номер 351 від 26.06.2020. Водночас, земельна ділянка, на якій розташовано вищевказане місце видалення твердих побутових відходів не сформована, кадастровий номер не присвоєно, межі в натурі на місцевості не винесені та речове право на неї не зареєстроване, що підтверджується інформацією ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від 03.05.2024. Відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки під сміттєзвалищем створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками, ризики для нормального функціонування сміттєзвалища, що може призвести до негативного впливу на навколишнє природне середовище, а також погіршення стану здоров`я та санітарного благополуччя населення. В даному випадку використання земельних ділянок комунальної форми власності біля с. Осельник Онуфріївської територіальної громади, під звалищем твердих побутових відходів здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства, а саме шляхом її використання без правовстановлюючих документів, без державної реєстрації відповідного речового права.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.80).
Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.82-83), у якому позов не визнав та зазначає, що селищною радою вживаються заходи щодо оскаржуваної бездіяльності, а саме, на черговій тридцять другій сесії Онуфріївської селищної ради прийнято рішення від 24 травня 2024 року №4802 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в постійне користування КП Господарник. Також Онуфріївською селищною радою надано фінансову підтримку КП Господарник в тому числі і на розроблення проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що під час дії правового режиму воєнного стану комунальні підприємства є збитковими.
Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено, що на території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населеного пункту села Омельник розташовано діюче звалище твердих побутових відходів, площею 0,5 га.
Відповідно до наявного паспорту місця видалення відходів (МВВ) за реєстраційним номером №351 від 26.06.2020, діюче сміттєзвалище твердих побутових відходів, яке розташоване в 650 м до с. Омельник, площею 0,5 га. Власником МВВ є Омельницька сільська рада (а.с.27-43). Це звалище відходів за категорією екологічної безпеки МВВ належить до небезпечних.
Прокурор звернувся з листом від 01.05.2024 року до голови Онуфріївської селищної ради з проханням невідклано надати інформацію про те, чи приймалися рішення про виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок під розміщення сміттєзвалища на території Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області на відстані 0,650 км. від села Омельник (а.с.24-25).
Листом від 07.05.2024 року відповідач повідомив, що рішення про виготовлення документації із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га для розміщення сміттєзвалища за межами села Омельник Онуфріївської територіальної громади буде прийнято на черговій сесії селищної ради. Крім того, зазначив, що Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу проводилась планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства 12 березня 2021 року, про що складено акт та вимога щодо приведення у відповідність із законодавством (а.с.26).
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 11 по 12 березня 2021 року Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) проведено планову перевірку Онуфріївської селищної ради стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства.
За наслідками перевірки складено акт яким, зокрема, зафіксовано, що Онуфріївською селищною радою не забезпечено оформлення правовстановлюючих документів на підпорядковані об`єкти (а.с.47-48).
23.03.2021 року Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) внесено вимогу №5.1/17-29/21 щодо приведення у відповідність із законодавством, зокрема, зобов`язано відповідача розробити землевпорядну документацію (а.с.51).
Відповідачем складено план заходів щодо усунення порушень (а.с.52-53) та 13.07.2021 року повідомила Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу про хід виконання вимоги щодо усунення порушень (а.с.54).
24.04.2024 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило прокурора про відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку в межах Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області (а.с.56).
Онуфріївською селищною радою 24.05.2024 прийнято рішення №4802, яким надано КП «Господарник» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 га для цілей поводження з відходами, що розташована за межами села Омельник Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області (а.с.89).
Проте, землевпорядна документація на земельну ділянку, на сміттєзвалище твердих побутових відходів на території Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області на відстані 0,650 км від села Омельник на даний час не виготовлена, речові права не зареєстровано. Доказів, які б спростовували наведені факти, відповідачем суду не надано.
Вважаючи, бездіяльність селищної ради щодо неоформлення документів на земельну ділянку (орієнтовною площею 0,5 га) для розміщення на ній сміттєзвалища протиправною, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України Про прокуратуру від 14.12.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII).
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.
Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.
Крім того, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), заява №61517/00, пункт 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі Менчинська проти Російської Федерації (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Так, згідно з ч.3 ст.23 Закону №1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
В даному випадку прокурор в адміністративному позові зазначив, що Державна екологічна інспекція Придніпровського округу упродовж 3 років після проведення перевірки і встановлення порушень не звернулася до суду з позовом до селищної ради. Бездіяльність Інспекції і органу місцевого самоврядування суперечить інтересам держави у сфері охорони навколишнього середовища.
Відсутність землевпорядної документації і не встановлення на місцевості меж земельної ділянки може призвести до збільшення площі сміттєзвалища та забруднення навколишнього середовища, що не відповідає інтересам держави у сфері екологічної безпеки.
За даними офіційного веб-порталу "Децентралізація" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Кіровоградської області" до складу Онуфріївської територіальної громади в результаті реорганізації шляхом приєднання увійшли сільськи ради сіл, зокрема й село Омельник Онуфріївського району Кіровоградської області.
Статтею 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" визначено, що об`єднана територіальна громада вважається утвореною за цим законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону. Повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.
У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міської радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.
Відповідно до положень п.6-1 Розділу 5 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області №27 від 24.12.2020 територія села Омельник увійшла до складу Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області.
Згідно з приписами статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відходи", відходи будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; власник відходів фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами; поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення; об`єкти поводження з відходами - місця чи об`єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів; відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;
Відповідно статті 9 Закону України "Про відходи" встановлено, що суб`єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава. Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об`єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).
Статтею 21 Закону України "Про відходи" передбачено, що органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: виконання вимог законодавства про відходи; розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.
Частинами 2, 3, 4 статті 33 Закону України "Про відходи" встановлено, що на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Законодавством України можуть передбачатися й інші спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини.
Положеннями статті 26 Закону України "Про відходи" визначено, що державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до п.9 "Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 №2034 передбачено, що паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрованих карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів" та номенклатури відходів. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінекоенерго за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ.
Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних та екологічних норм.
Так, відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.
Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо вирішення питань поводження з побутовими відходами.
Згідно статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства.
Статтею 2 Земельного кодексу України встановлено, суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно із пунктом "д" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, окрім іншого, організація землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
У статті 79 Земельного кодексу України вказано, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно статті 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року № 858-IV проект землеустрою сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки-використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Стаття 2 Закону України "Про землеустрій" вказує, що землеустрій забезпечує, зокрема, встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Відповідно ст.19 Закону України "Про землеустрій" до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Згідно ст.20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Відповідно до статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Згідно до вимог статті 25 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є одним з видів документації із землеустрою.
Стаття 26 Закону України "Про землеустрій" вказує, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи (ст.50 Закону України "Про землеустрій").
Згідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
При цьому, стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначеним цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Однак, в порушення вищевказаних норм чинного земельного законодавства на земельну ділянку на території Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами с. Омельник, площею 0,5 га, на якій розміщено діюче місце видалення твердих побутових відходів відсутні правовстановлюючі документи, речові права на таку земельну ділянку не зареєстровані.
Водночас, відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під сміттєзвалищем створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування сміттєзвалища, що може призвести до негативного впливу на навколишнє природне середовище, а також погіршення стану здоров`я та санітарного благополуччя населення.
Вказана земельна ділянка належить до земель комунальної форми власності, використовується під сміттєзвалище, а тому її використання повинне здійснюватися у суворій відповідності з вимогами чинного земельного та природоохоронного законодавства, із дотриманням певних обмежень щодо використання земель комунальної форми власності на яких розташовані сміттєзвалища.
Необхідно зазначити, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в постійне користування КП "Господарник" не змінюють факт відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку під сміттєзвалищем, а є лише одним з перших кроків для їх виготовлення.
Крім того, станом на момент винесення рішення суду не надано розробленого проекту землеустрою під вказаним сміттєзвалищем.
Отже, в даному випадку використання цієї земельної ділянки комунальної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства, а саме шляхом її використання без правовстановлюючих документів, без державної реєстрації відповідного речового права.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Онуфріївської селищної ради щодо не оформлення документів на земельну ділянку (орієнтовною площею 1 га) для розміщення на ній сміттєзвалища та необхідність зобов`язати відповідача вчинити дії щодо забезпечення виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.
Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі прокурор є суб`єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 р. №1697-VII та ч.3 ст.53 КАС України, а тому враховуючи, що витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не понесено, суд дійшов висновку, що відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чижевського, 1а, ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 92, ЄДРПОУ 43877118) до Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (28100, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Онуфріївка, вул. Центральна, 7, ЄДРПОУ 04366347) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області щодо не вчинення дій стосовно забезпечення виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га біля села Омельник Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.
Зобов`язати Онуфріївську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області вчинити дії щодо забезпечення виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га біля села Омельник Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА
