ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2024 року Справа № 910/17940/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Айснет" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.05.2024 (повний текст - 15.05.2024) у справі №910/17940/23 (суддя Музика М.В.)

за позовом Приватного підприємства "Айснет", м. Вінниця

до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, м. Хмельницький

про стягнення 107550,00 грн матеріальної шкоди,

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.05.2024 (повний текст - 15.05.2024) у справі №910/17940/23 відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства "Айснет" до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про стягнення 107550,00 грн матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне підприємство "Айснет" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про недоведення такого елементу правопорушення як розміру збитків.

Зазначає, що суд оцінює не назву документа, в даному випадку «Довідка», а його дійсний зміст. Поданий позивачем доказ містить всі необхідні елементи, які роблять його належним та допустимим доказом: обґрунтування, посилання на методи дослідження, використані джерела.

Вважає, що місцевий господарський суд не здійснив оцінку змісту поданого доказу, а лише вдався до тлумачення його назви.

Також зазначає, що відповідач не заперечував проти розміру заподіяної шкоди, не зазначив про його завищеність або необ`єктивність, не спростував його жодним чином, а відтак, подана позивачем довідка є носієм доказової інформації та підлягає оцінці апеляційним судом за її дійсним змістом, а не за назвою.

Крім цього апелянт вважає, що у разі незгоди з висновками оцінювача щодо вартості транспортного засобу, відповідач мав право здійснити самостійну оцінку такого транспортного засобу акредитованим експертом або оцінювачем, який має сертифікат фонду державного майна або звернутися до суду із клопотанням про проведення судової автотоварознавчої експертизи.

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 10.05.2024 у справі №910/17940/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Айснет" - задовольнити в повному обсязі.

Крім цього, разом із апеляційною скаргою скаржником було подано клопотання про стягнення (розподіл) судових витрат, в якому останній просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Листом від 30.05.2024 матеріали справи №910/17940/23 витребувано з господарського суду Хмельницької області.

03.06.2024 матеріали справи №910/17940/23 надійшли до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Айснет" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.05.2024 у справі №910/17940/23. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу у строк до 28.06.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

21.06.2024 через систему "Електронний суд" до суду від Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві відповідач зазначає, що оцінка майна має здійснюватися з урахуванням Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440.

Зазначає, що у підготовці та проведенні незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. У випадку, якщо ж звіт про оцінку транспортного засобу складений взагалі без його огляду, такий звіт є не належним доказом у справі (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц).

Зауважує, що оцінювачем Волошиним А.І. при визначенні ринкової вартості транспортного засобу ZAZ Lanos, 2015 року випуску, не здійснювався огляд автомобіля, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такий звіт не є належним доказом.

Звертає увагу, що жодних інших доказів розміру шкоди позивач не надав та з клопотанням до суду про призначення експертизи не звертався.

На підставі викладеного відповідач просить суд апеляційну скаргу Приватного підприємства «Айснет» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 10.05.2024 у справі №910/17940/23 - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

01.10.2018 інспектором Летичівського відділення поліції було складено протокол огляду та затримання транспортного засобу, згідно якого інспектором та участю свідків та понятих здійснено огляд та затримання транспортного засобу ЗАЗ Ланос, 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ "Лізингова компанія "Еталон". Затримання здійснено у зв`язку з "код 4", ДВС.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/4115/19 визнано право власності приватного підприємства "Айснет" (21019, місто Вінниця, вул. Якова Шепеля, будинок 72, ідентифікаційний код юридичної особи 30247811) на предмет лізингу за Договором фінансового лізингу №003277 від 22.03.2016, а саме автомобіль марки Zaz, модель Lanos, тип спеціалізований вантажний фургон малотоннажний - В, 2015 р.в., номер кузову (шасі) НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір білий.

Приватне підприємство "Айснет" зверталося до начальника Летичівського ВП ГУНП із листом від 01.09.2021 з проханням надати інформацію про передання та поточне місце зберігання транспортного засобу ЗАЗ Ланос 2015 року випуску, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон".

08.09.2021 позивача було проінформовано листом Центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, що транспортний засіб марки ЗАЗ Ланос, номерний знак НОМЕР_1 на спеціалізовані майданчики для тимчасового зберігання затриманого автотранспорту ГУНП в Хмельницькій області не поміщався.

Як вбачається із відповіді на запит позивача, яка викладена у листі від 06.10.2021 Відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції, що 01.10.2018 інспектором СРПП №1 Летичівського ВП на стаціонарному посту поліції було затримано транспортний засіб марки ЗАЗ Ланос, номерний знак НОМЕР_1 , за кодом "4" по системі "Рубіж" (вилучення ДВС). Однак, протягом тижня із моменту затримання вказаного транспортного засобу, останній був переміщений представниками ДП МВС "Інформаційні ресурси" з метою його подальшого зберігання на майданчику за адресою: вул. Курчатова, 48/1, м. Хмельницький. В подальшому, структура ДП МВС "Інформаційні ресурси" була розформована. Інформацією щодо того, чи був доставлений вказаний транспортний засіб на майданчик по вул. Курчатова, 48/1, м. Хмельницький, чи переміщений в подальшому до іншого місця зберігання, відділ поліції №3 ХРУП не володіє.

08.12.2021 листом ДП "Інформ-Ресурс" було повідомлено позивача, що у ліквідаційної комісії підприємства запитувана ТОВ "Айснет" інформація відсутня.

09.10.2023 оцінювачем колісних транспортних засобів Волошиним А.І. було складено довідку з якої вбачається, що оцінювачем шляхом застосування формули, зазначеної в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, з врахуванням ціни КТЗ, який був в експлуатації, визначеної в довідковій літературі, зроблено висновок, що середня ринкова ціна КТЗ ZAZ Lanos pick-up, дата виготовлення 2015 рік, V 1498 см. куб., паливо - бензин, станом на 09.10.2023 складає 107550,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ст.56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст.1166 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Отже, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на правовий статус відповідача, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст.1173, 1174 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини з відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 роз`яснено, що вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій (бездіяльності) органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази, самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення позадоговірної шкоди, завданої органами влади або органами місцевого самоврядування, чи їх посадовими або службовими особами. Водночас, доказування у таких господарських спорах протиправності (неправомірності) рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади або місцевого самоврядування, чи їх посадових або службових осіб, не потребує в обов`язковому порядку наявності відповідного судового рішення (вироку) суду, що набрало законної сили.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, протоколу огляду та затримання автотранспорту від 01.10.2018, листа відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції від 06.10.2021, що 01.10.2018 інспектором відділу поліції затримано транспортний засіб ZAZ Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , належний на праві власності ТОВ "Лізингова компанія "Еталон", у зв`язку з перебування такого автотранспортного засобу в розшуку в межах виконавчого провадження.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо транспортний засіб перебуває в розшуку (п.4 ч.1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію").

Як передбачено пунктами 1, 4 розділу 3 Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України 30.01.2018 №64/261/5, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №64/261/5), що підставою для залучення поліцейських до розшуку транспортного засобу боржника є постанова державного, приватного виконавця про такий розшук; про виявлення та затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук, поліцейський інформує державного, приватного виконавця шляхом надсилання повідомлення через ІПНП (інформаційний портал Національної поліції) до АСВП (автоматизована система виконавчого провадження).

Пунктами 5, 6 розділу 3 Порядку №64/261/5 визначено, що тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється поліцейськими відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102 (далі - Порядок №1102). Вилучення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника із спеціального майданчика чи стоянки здійснюється державним, приватним виконавцем на підставі вимоги державного, приватного виконавця, яка є обов`язковою для виконання.

Порядком №1102, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено процедуру тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення. Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" (п.п.1, 2 Порядку №1102).

Положеннями п.3, 4 Порядку №1102 визначено, що доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов`язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори. Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції. Після прибуття евакуатора поліцейський у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу із зазначенням: дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку; найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора; адреси місця зберігання транспортного засобу; посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку. Зазначений акт підписують присутні під час його складання особи: особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два свідки, а також водій і страховий комісар у разі їх присутності. До акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу за можливості додається фотографія транспортного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і перелік речей, які перебувають у ньому.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, протокол огляду та затримання транспорту від 01.10.2018 (а.с.164) не містить жодної інформації щодо особи, яка здійснює доставку транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, а також адреси місця зберігання транспортного засобу.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у спірній ситуації відповідачем не дотримано положень Порядку №1102 в частині належного оформлення акта огляду та затримання транспортного засобу від 01.10.2018 та забезпечення обліку прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальному майданчику, що в подальшому спричинило порушення майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Айснет".

При цьому, шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Щодо довідки від 09.10.2023 (а.с.25), наданої позивачем на підтвердження ринкової вартості втраченого транспортного засобу, складеної оцінювачем Волошиним А.І., згідно якої ринкова вартість транспортного засобу ZAZ Lanos, 2015 року випуску, становить 107550,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Оцінка майна має здійснюватися з урахуванням Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 встановлено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

При цьому, відповідно до п.56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення тощо.

Таким чином, виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Наведений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року по справі №753/3055/18, від 19 травня 2021 року по справі №523/17998/17.

У випадку, якщо ж звіт про оцінку транспортного засобу складений взагалі без його огляду, такий звіт є не належним доказом у справі (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц).

Так, пунктом 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика) встановлено, що вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

З огляду на вказане вище, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що пунктами 1.4 та 1.5 Методики передбачений вичерпний перелік обставин, за яких вона може бути застосована.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в наданій позивачем довідці від 09.10.2023 зазначено, що під час проведення оцінки використовувалася Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (п.3 вказаної довідки).

Безпідставними також є доводи апелянта, що суд першої інстанції відмовив у позові у зв`язку із неналежною формою автотоварознавчого дослідження, яка на переконання скаржника була визначена виключно на підставі назви цього документа.

Так, згідно п.4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення судової, автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством (пункт 4.3 Методики).

Технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки (п.5.1 Методики).

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, здійснення автотоварознавчого дослідження без огляду транспортного засобу експертом, який складає звіт, суперечить нормам матеріального права.

Оскільки оцінювачем Волошиним А.І. не здійснювався огляд автомобіля, при визначенні ринкової вартості транспортного засобу ZAZ Lanos, 2015 року випуску, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що такий звіт не є належним доказом.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази розміру матеріальної шкоди.

З огляду на викладене та те, що обов`язок з доведення розміру заподіяної шкоди покладено саме на позивача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведення такого елементу правопорушення як розміру збитків.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,)

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову приватного підприємства "Айснет" до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про стягнення 107550,00 грн матеріальної шкоди.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення покладаються на апелянта.

Крім цього, розглянувши заявлене апелянтом клопотання про стягнення (розподіл) судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, відповідно до п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн покладаються на позивача - Приватне підприємство "Айснет".

Керуючись ст.ст.8, 126, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Айснет" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.05.2024 у справі №910/17940/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Відмовити у задоволенні клопотання представника Приватного підприємства "Айснет" Чугуєнка Д.В.про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 09.08.2023

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.