ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа№ 910/9563/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

позивача - Логінов К.Е.

відповідача-1 - Полець Д.М.

відповідача-2 - Святецький М.П.

відповідача-3 - не з`явилися

відповідача-4 - не з`явилися

відповідача-5 - ОСОБА_18

третьої особи відповідача-1- Раченков В.О.

третьої особи відповідача-2- Монастирський О.О.

третьої особи відповідача-3 - ОСОБА_19

третьої особи відповідача-4 - Горжий А.В.

третьої особи відповідача-5- не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Компанія Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед)

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2023 р. (повний текст складено 26.12.2023 р.)

у справі № 910/9563/23 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Компанія Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед)

до Держави України в особі

1. Міністерства юстиції України

2. Міністерства оборони України

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант"

4. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

5. Військової частина НОМЕР_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів 1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2. Публічне акціонерне товариство "Укрнафта"

3. Військова частина НОМЕР_2 Командування Сил логістики Збройних Сил

4. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

5. Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України"

про визнання недійсними рішень, визнання права власності, витребування майна та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Компанія Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант" та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", у якому просить суд:

- визнати недійсним з моменту прийняття наказ командувача Сил логістики Збройних Сил України від 06.11.2022 р. № 290 "Про примусове відчуження майна", в частині, що стосується акцій в кількості 6990549 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 12,8909 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", які належали Компанії Bordo Management Limited;

- визнати недійсним з моменту прийняття наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 242 від 06.11.2022 р. в частині, що стосується акцій в кількості 6990549 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 12,8909 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", які належали Компанії Bordo Management Limited;

- визнати недійсним з моменту прийняття акт № 1 від 06.11.2022 р. про примусове відчуження або вилучення майна в частині, що стосується акцій у кількості 6990549 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 12,8909% від загальної кількості акцій у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", які належали Компанії Bordo Management Limited;

- визнати за Компанією Bordo Management Limited право власності на прості іменні акції бездокументарної форми існування, які були випущені Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в кількості 6990549 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 12,8909 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта";

- витребувати із володіння (стягнути з) Держави Україна на користь Компанії Bordo Management Limited прості іменні акції бездокументарної форми існування, які були випущені Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в кількості 6990549 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 12,8909 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Укрнафта";

- зобов`язати депозитарну установу Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" виконати безумовну депозитарну операцію - списання з рахунку в цінних паперах Держави Україна простих іменних акцій бездокументарної форми існування, які були випущені Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в кількості 6990549 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 12,8909 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі, на рахунок Компанії Bordo Management Limited в депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант";

- зобов`язати депозитарну установу Товариство з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант" виконати безумовну депозитарну операцію зарахування простих іменних акцій бездокументарної форми існування, які були випущені Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в кількості 6990549 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 12,8909 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі, на рахунок Компанії Bordo Management Limited, які списуються з рахунку у цінних паперах Держави Україна.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що він був протиправно позбавлений права власності на акції ПАТ "Укрнафта" на підставі наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України "Про примусове відчуження майна" № 290 від 06.11.2022. Зокрема, позивач вказує, що позбавлення його права власності на акції було здійснено не на підставі та не у порядку, встановлених відповідними нормативними актами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 р. залучено до участі у справі № 910/9563/23 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (третя особа-1), Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (третя особи-2), Військову частину НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (третя особа-3), Військову частину НОМЕР_1 (третя особа-4), Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (третя особа-5), Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (третя особа-6).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 р. залучено до участі у справі № 910/9563/23 Військову частину НОМЕР_1 в якості відповідача-5, при цьому виключивши третю особу-4 із складу учасників справи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.10.2023 р. у справі № 910/9563/23 відмовлено Компанії Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед) в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Компанія Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед) подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідачами було порушено процедуру відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки в акті про примусове відчуження майна відсутня інформації про власника майна, а також станом на момент примусового відчуження був відсутній документ про оцінку майна. Також позивач вказує, що акція є комплексом майнових та немайнових прав і відповідає долі участі акціонера в статутному капіталі акціонерного товариства, що свідчить про законодавчу неможливість примусового відчуження корпоративних прав (часток, акцій) у порядку Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану". Також Компанія Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед) є іноземним інвестором, а належний їй пакет акцій по суті є іноземною інвестицією, тому в силу імперативних положень законодавства пакет акцій не підлягає примусовому відчуженню. При цьому, приписи Закону України "Про режим іноземного інвестування" є спеціальними у спірних правовідносинах та мають перевагу у застосуванні під час вирішення цього спору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/9563/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Компанія Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед) на рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/9563/23.

До суду 29.01.2024 р. надійшли матеріали справи № 910/9563/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9563/23 та призначено до розгляду на 16.04.2024 р.

Через систему "Електронний суд" 22.03.2023 р. Міністерством оборони України подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-2 просить апеляційну скаргу Компанії Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед) залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2023 р. у справі № 910/9563/23 залишити без змін. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 р. клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи у закритому судовому засіданні задоволено та вирішено розгляд справи № 910/9563/23 здійснювати у закритому судовому засіданні повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 р. у судовому засіданні у справі № 910/9563/23 оголошено перерву до 25.04.2024 р. після надання представником позивача усних пояснень по суті апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 р. у судовому засіданні у справі № 910/9563/23 оголошено перерву до 28.05.2024 р. після надання представниками відповідача-1 та відповідача-2 усних пояснень по суті апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 р. у судовому засіданні у справі № 910/9563/23 оголошено перерву до 26.06.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 30.07.2024 р. після надання представником відповідача-4 усних пояснень по суті апеляційної скарги.

У судовому засіданні 30.07.2024 р. представники позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-5 та третіх осіб-1, -2, -3, -4 надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представники відповідача-3, відповідача-4 та третьої особи-5 у судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України та в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 13.03.2024 р. у справі № 910/9563/23 учасникам справи доставлено до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронних документів, що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 13.03.2024 р. у справі № 910/9563/23 оприлюднена у реєстрі 15.03.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників відповідача-3, відповідача-4 та третьої особи-5 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, -2, -4, -5 та третіх осіб-1, -2, -3, -4 дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Зі встановлених обставин даної справи вбачається, що у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України указом Президента України № 64 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні" з 24.02.2022 р. в Україні введено воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався на підставі відповідних указів Президента України № 133 від 14.03.2022 р., № 341/2022 від 17.05.2022 р., № 573/2022 від 12.08.2022 р., № 757/2022 від 07.11.2022 р, № 58/2023 від 06.02.2023 р., № 254/2023 від 01.05.2023 р. та № 451/2023 від 26.07.2023 р.

Відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах Bordo Management Limited, станом на 06.11.2022 р., остання була власником простих бездокументарних іменних акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", у кількості 6990549 штук, номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 12,8909 % статутного капіталу товариства.

06.11.2022 р. Командувачем Сил логістики Збройних Сил України (з адміністративно-господарської діяльності) прийнято наказ № 290 ДСК "Про примусове відчуження майна" відповідно до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2022 р. №14т/ВГК "Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022 р.", яким наказано:

1. Примусово відчужити у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану усі акції, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", ідентифікаційний код 00135390, що належить фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі.

Наявність обмежень (обтяжень) в обігу акцій емітента, у тому числі арештів та інших публічних обтяжень або інших обмежень розпорядження ними чи обмежень проведення операцій з ними або застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), не є перешкодою для виконання цього наказу.

2. Уповноважити командира військової частини НОМЕР_1 на підписання актів про примусове відчуження майна, зазначеного в пункті 1 цього наказу від імені військового командування.

3. Командиру військової частини НОМЕР_1 :

- невідкладно провести усі необхідні заходи на виконання примусового відчуження майна, вказаного у пункті 1 цього наказу з дотриманням вимог статей 8, 23 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статті 17 Закону України "Про оборону України", статей 4, 7, 8 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

- забезпечити проведення оцінки примусово відчуженого майна та складання актів про примусове відчуження майна у порядку та за формою, передбаченими Законами України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 р. № 998.

4. Контроль за виконанням пункту 1 цього наказу покласти на начальника озброєння ІНФОРМАЦІЯ_1 .

5. Контроль за виконанням наказу в цілому покласти на заступника командувача Сил логістики Збройних Сил України.

6. Начальнику Адміністративного управління штабу Командування Сил логістики Збройних Сил України наказ довести до відома Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку для вжиття відповідних заходів з метою забезпечення виконання цього наказу.

7. Начальнику Адміністративного управління штабу Командування Сил логістики Збройних Сил України наказ довести до відома згідно з розрахунком розсилки.

06.11.2022 р. Командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) прийнято наказ № 242 "Про примусове відчуження майна", відповідно до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" для забезпечення потреб держави в умовах правого режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2022 р. № 14т/ВГК "Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05.11.2022 р." та наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України від 06.11.2022 р. № 290 "Про примусове відчуження майна", за яким:

1. Для примусового відчуження майна, визначеного в пункті 1 наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України від 06.11.2022 р. № 290 "Про примусове відчуження майна", призначено комісію у складі: голова комісії - заступник командира військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_1 ; члени комісії: заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення підполковник ОСОБА_2 ; начальник відділу ведення обліку матеріальних цінностей - заступник командира військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_3 ; помічник командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальник фінансово-економічної служби лейтенант ОСОБА_4 .

2. Перелік майна, яке підлягає примусовому відчуженню у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану: усі акції, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", ідентифікаційний код 00135390, що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі.

Наявність обмежень (обтяжень) в обігу акцій емітента, у тому числі арештів та інших публічних обтяжень або інших обмежень розпорядження ними чи обмежень проведення операцій з ними або застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), не є перешкодою для виконання цього наказу.

3. Голові комісії:

- невідкладно провести усі необхідні заходи на виконання примусового відчуження майна, вказаного у пункті 2 цього наказу з дотриманням вимог статей 8, 23 Закону України Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статті 17 Закону України "Про оборону України", статей 4, 7, 8 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";

- забезпечити проведення оцінки примусово відчуженого майна та складання актів про примусове відчуження майна у порядку та за формою, передбаченими Законами України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 р. № 998;

- до проведення оцінки майна залучити суб`єкта оціночної діяльності, згідно вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ;

- роботу комісії розпочати тільки після погодження наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України від 06.11.2022 р. № 293 "Про примусове відчуження майна" з Київською міською військовою адміністрацією.

06.11.2022 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Увекон" надано Військовій частині НОМЕР_1 висновки № 101/1, в яких рекомендовано визначити вартість 27114254 шт. акцій Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", що відчужуються для забезпечення потреб Держави України в умовах примусового режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, станом на 06.11.2022 р., на рівні їх номінальної вартості. При цьому, зазначено, що після здійснення огляду, отримання вихідних даних та відповідно до цього забезпечення надання послуг з практичного виконання оцінки, за результатами чого буде складено звіт про оцінку та висновок про вартість та отримана на нього рецензія Фонду державного майна України, номінальну вартість можна буде замінити на ринкову.

Також 06.11.2022 р. за погодженням з Київською міською військовою адміністрацією, Військовою частиною НОМЕР_1 було складено акт № 1 про примусове відчуження або вилучення майна, за яким згідно з рішенням командира військової частини НОМЕР_1 , оформленого наказом № 242 від 06.11.2022 р., наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України № 290 від 06.11.2022 р., за погодженням з начальником Київської міської військової адміністрації у зв`язку з введенням воєнного стану на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, від 17.05.2022 р. № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні ", затвердженого Законом України від 22.05.2022 р. № 2263-ІХ, від 12.08.2022 р. № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 15.08.2022 р. № 2500-ІХ, здійснено примусове відчуження усіх акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", власниками яких є фізичні та юридичні особи та обліковуються на рахунках у цінних паперах, відкритих у депозитарних установах, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі. Право власності на майно підтверджується випискою з рахунку у цінних паперах.

Згідно акту № 1 про примусове відчуження або вилучення майна опис майна, достатній для його ідентифікації: усі акції Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", у кількості 27114254 штук, що належать фізичним та юридичним особам та обліковуються на рахунках у цінних паперах, відкритих у депозитарних установах, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі; оцінку майна проведено Консалтинговою компанією "Увекон", згідно з договором про надання послуг № 101 від 06.11.2022 р. За результатами оцінки майна складено висновок про вартість майна від 06.11.2022 р., відповідно до якого вартість об`єктів оцінки рухомого майна, акції ПАТ "Укрнафта" у кількості 27114254 штук, що належать фізичним та юридичним особам та обліковуються на рахунках у цінних паперах, відкритих у депозитарних установах, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, за результатами оцінки становить 6778563,50 грн без ПДВ (номінальна вартість акцій). На момент підписання цього акта попереднє відшкодування вартості майна не здійснювалось.

З акту також вбачається, що його підписантами є: власник майна - не встановлено; уповноважені особи: командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , заступник командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; погоджено начальником Київської міської військової адміністрації ОСОБА_20.

06.11.2022 р. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення № 1318 "Про забезпечення проведення в системі депозитарного обліку депозитарних операцій щодо примусового відчуження у власність держави акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", Публічне акціонерне товариство "Укртатнафта", Акціонерне товариство "Мотор Січ", Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ", Приватне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор", яким вирішено:

1. Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України" сформувати станом на дату прийняття цього рішення та надати Міністерству оборони України для складання та надання ним депозитарній установі, в якій відкрито рахунок у цінних паперах на ім`я держави, керуючим рахунком за яким є Міністерство оборони України, розпоряджень на проведення депозитарних операцій, передбачених цим рішенням, із зазначенням кількості цінних паперів переліку клієнтів Центрального депозитарію, на рахунках у цінних паперах яких обліковуються акції емітентів Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", Публічне акціонерне товариство "Укртатнафта", Акціонерне товариство "Мотор Січ", Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ", Приватне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор", крім акцій емітентів, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, згідно переліку.

2. Депозитарній установі, у якій відкрито рахунок у цінних паперах на ім`я держави, керуючим рахунком за яким є Міністерство оборони України, надати Центральному депозитарію відповідні розпорядження для проведення передбачених цим рішенням депозитарних операцій та після виконання Центральним депозитарієм операцій переказу акцій емітентів на її рахунок у цінних паперах згідно п. 3 цього рішення здійснити зарахування прав на зазначені акції на рахунок держави.

При цьому, у розпорядженнях на проведення облікових операцій, що подаються Міністерством оборони України депозитарній установі, відомості про контрагента та кількість акцій емітентів в такому розпорядженні зазначаються відповідно до переліку клієнтів Центрального депозитарію, наданого Центральним депозитарієм відповідно до п. 1 цього рішення.

3. Центральному депозитарію здійснити безумовні операції щодо переказу акцій емітентів на рахунок у цінних паперах депозитарної установи, в якій відкрито рахунок на ім`я держави, керуючим рахунком за яким є Міністерство оборони України, з рахунків депозитарних установ, в яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів обліковуються акції емітентів, крім акцій емітентів, що належать державі та господарським товариствам 100% акцій яких належать державі, перелік яких зазначений у таблиці п. 1 цього рішення.

Переказ акцій емітентів здійснюється Центральним депозитарієм без збереження режиму обтяжень та/або обмежень.

4. Депозитарним установам, в яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів, крім держави та господарських товариств, 100% акцій яких належать державі, обліковуються акції емітентів, за відповідним розпорядженням/повідомленням Центрального депозитарію здійснити списання акцій емітентів з цих рахунків у цінних паперах.

5. Наявність обмежень (обтяжень) в обігу акцій емітентів, у тому числі арештів та інших публічних обтяжень або інших обмежень розпорядження ними чи обмежень проведення операцій з ними або застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), не є перешкодою для здійснення Центральним депозитарієм та депозитарними установами передбачених цим рішенням операцій.

Центральному депозитарію забезпечити збереження обмеження на здійснення облікових операцій з усіма цінними паперами випусків акцій емітентів, наявними у системі депозитарного обліку Центрального депозитарію.

6. Для проведення передбачених цим рішенням операцій Центральному депозитарію:

здійснити розблокування усіх акцій емітентів/прав на акції емітентів, що були заблоковані депозитарними установами на підставі розпоряджень клієнтів, депонентів, керуючих рахунків у цінних паперах депонентів, клієнтів для виставлення цінних паперів на продаж;

сформувати та надати Публічному акціонерному товариству "Розрахунковий центр" передбачений укладеним з Розрахунковим центром договором документ для здійснення операцій щодо проведення у відповідність даних системи клірингового обліку.

7. Розрахунковому центру відразу після отримання від Центрального депозитарію передбаченого пунктом 6 цього рішення документу при необхідності здійснити операції для приведення у відповідність даних системи клірингового обліку.

8. Центральний депозитарій здійснює відміну усіх невиконаних розпоряджень депозитарних установ на переказ акцій емітентів, наданих Центральному депозитарію до прийняття цього рішення.

9. Центральний депозитарій відмовляє у виконанні розпоряджень на проведення депозитарних операцій депозитарним установам, які не виконали передбачені цим рішенням операції, до усунення останніми розбіжностей в депозитарному балансі.

10. Центральному депозитарію довести до відома депозитарних установ, на рахунках у цінних паперах яких в Центральному депозитарії обліковуються акції емітентів, дане рішення.

11. Це рішення набирає чинності з дня його прийняття.

07.11.2022 р. відбулись позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", оформлені протоколом № 1, які проведені відповідно до порядку, встановленого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1318 від 06.11.2022 р.

Загальна кількість осіб, включених до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах - 2 особи. Відповідно до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", складеного станом на кінець операційного дня 07.11.2022 р., кількість голосуючих акцій Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" складає 54228510 штук простих іменних акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,25 грн, та 0 штук привілейованих акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,00 грн.

Загальна кількість голосів акціонерів - власників голосуючих акцій товариства, які зареєструвалися для участі у загальних зборах акціонерів - 54 228510 голосів. Кворум наявний - для участі у зборах зареєструвались представники акціонерів, які сукупно є власниками 100% голосуючих акцій від їх загальної кількості.

На позачергових загальних зборах Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", які відбулись 07.11.2022 р., прийняті такі рішення:

1. Для роз`яснення щодо порядку голосування, проведення підрахунку голосів під час голосувань, а також для вирішення інших питань, пов`язаних з забезпеченням проведення голосування на загальних зборах, обрати лічильну комісію у складі: голова лічильної комісії: ОСОБА_6 , Член лічильної комісії: ОСОБА_7 .

2. Обрати головуючим загальних зборів - ОСОБА_7 , обрати секретарем загальних зборів - ОСОБА_6 .

3. Внести та затвердити зміни до Статуту товариства шляхом його викладення в новій редакції. Делегувати головуючому та секретарю загальних зборів право підпису Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 07.11.2022 р. Доручити головуючому загальних зборів особисто забезпечити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 07.11.2022 р. Встановити, що нова редакція Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" набуває чинності для товариства, його акціонерів та посадових осіб товариства з моменту прийняття цього рішення загальними зборами товариства, а для третіх осіб - з моменту державної реєстрації Статуту в новій редакції.

4. Достроково припинити повноваження членів Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", повноваження яких є чинними станом на 07.11.2022 р.

5. Обрати членами наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Укрнафта": ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

6. Затвердити умови цивільно-правових договорів (контрактів), які укладатимуться з членами наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", що додаються. Уповноважити головуючого загальних зборів ОСОБА_7 підписати цивільно-правові договори (контракти), що укладатимуться з членами наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

7. Припинити повноваження чинних розпорядників рахунку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в Центральному депозитарії цінних паперів. Призначити тимчасово, до призначення нового персонального складу виконавчого органу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", розпорядником рахунку в цінних паперах Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в Центральному депозитарії цінних паперів ОСОБА_12 .

Крім цього, 09.11.2022 р. відбулись позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", оформлені протоколом № 2, які проведені відповідно до порядку, встановленого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1318 від 06.11.2022 р.

Загальна кількість осіб, включених до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах - 2 особи. Відповідно до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", складеного станом на кінець операційного дня 07.11.2022 р., кількість голосуючих акцій Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" складає 54228510 штук простих іменних акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,25 грн, та 0 штук привілейованих акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,00 грн. Загальна кількість голосів акціонерів - власників голосуючих акцій товариства, які зареєструвалися для участі у загальних зборах акціонерів - 54 228510 голосів. Кворум наявний - для участі у зборах зареєструвались представники акціонерів, які сукупно є власниками 100% голосуючих акцій від їх загальної кількості.

На вказаних загальних зборах вирішено:

1. Для роз`яснення щодо порядку голосування, проведення підрахунку голосів під час голосувань, а також для вирішення інших питань, пов`язаних із забезпеченням проведення голосування на загальних зборах, обрати лічильну комісію у складі: голова лічильної комісії: ОСОБА_6 , член лічильної комісії: ОСОБА_7 .

2. Обрати головуючим загальних зборів - ОСОБА_7 , обрати секретарем загальних зборів - ОСОБА_6 .

3. Внести та затвердити зміни до Статуту товариства шляхом його викладення у новій редакції. Делегувати головуючому та секретарю загальних зборів право підпису статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 09.11.2022 р. Доручити головуючому загальних зборів забезпечити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 09.11.2022 р. Встановити, що нова редакція статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" набуває чинності для товариства, його акціонерів та посадових осіб товариства з моменту прийняття цього рішення загальними зборами товариства, а для третіх осіб - з моменту державної реєстрації статуту в новій редакції.

4. Змінити колективний виконавчий орган (правління) на одноособовий виконавчий орган (директор). Припинено повноваження голови правління Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" ОСОБА_21. Припинено повноваження членів правління Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

5. Обрано директором Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" Корецького С.Ф.

6. Затверджено умови контракту, що укладатиметься з директором Публічного акціонерного товариства "Укрнафта". Уповноважено головуючого загальних зборів ОСОБА_7 підписати контракт, що укладатиметься з директором Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Справжність підпису ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вказаному протоколі від 07.11.2022 р. посвідчена нотаріально державним нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори Колотіловим О.О.

06.12.2022 р. відбулись позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", оформлені протоколом № 3, які проведені відповідно до порядку, встановленого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1318 від 06.11.2022 р.

Загальна кількість осіб, включених до переліку акціонерів, які мають право на участь у Загальних зборах - 2 особи. Відповідно до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", складеного станом на кінець операційного дня 07.11.2022 р., кількість голосуючих акцій Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" складає 54228510 штук простих іменних акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,25 грн, та 0 штук привілейованих акцій (голосів), кожна номінальною вартістю 0,00 грн. Загальна кількість голосів акціонерів - власників голосуючих акцій товариства, які зареєструвалися для участі у Загальних зборах акціонерів - 54228510 голосів. Кворум наявний - для участі у зборах зареєструвались представники акціонерів, які сукупно є власниками 100% голосуючих акцій від їх загальної кількості. На вказаних зборах вирішено:

1. Для роз`яснення щодо порядку голосувань, а також для вирішення інших питань, пов`язаних з забезпеченням проведення голосування на загальних зборах, обрати лічильну комісію у складі: голова лічильної комісії: ОСОБА_6 , член лічильної комісії: ОСОБА_7 .

2. Обрати головуючим згальних зборів - ОСОБА_7 , обрати секретарем загальних зборів - ОСОБА_6 .

3. Внести та затвердити зміни до Статуту товариства шляхом його викладення у новій редакції. Делегувати головуючому та секретарю загальних зборів право підпису статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 06.12.2022 р. Доручити головуючому загальних зборів забезпечити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства 06.12.2022 р. Встановити, що нова редакція статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" набуває чинності для товариства, його акціонерів та посадових осіб товариства з моменту прийняття цього рішення загальними зборами товариства, а для третіх осіб - з моменту державної реєстрації Статуту в новій редакції.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що примусове відчуження акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану відбулось з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відчуження акцій Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" не є належною формою мобілізації майна та виробничих потужностей останнього для потреб оборони згідно ст. ст. 1, 8 Закону "Про правовий режим воєнного стану", ст. 21 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст. 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", ст. ст. 8, 9 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки". Зокрема, предметом примусового відчуження могло б бути майно (матеріально-технічні засоби ПАТ "Укрнафта"), а не його акції, оскільки акції не можуть вважатися ані військовим майном (бо це цінні папери, які посвідчують корпоративні права), ані майном підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і "майном".

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Совтрансавто-Холдинг проти України та Shesti Mai Engineering OOD та інші проти Болгарії, акція компанії, яка має економічну цінність, разом з іншими її похідними правами, які надають можливість акціонеру впливати на компанію, може вважатися "майном".

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Окрім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24.04.2022 р., введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб.

В подальшому, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався на підставі відповідних указів Президента України. Зокрема, згідно з указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 р. "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 3275-IX від 27.07.2023 р., продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 р. строком на 90 діб. Отже, станом на час розгляду даної справи та ухвалення оскаржуваного рішення строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Пунктом 2 указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом з Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначаються Законом України "Про правовий режим воєнного стану".

Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Пунктом 3 указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні" визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст. 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Як передбачено ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

За своєю правовою природою примусове відчуження майна у власника в умовах воєнного стану є реквізицією.

Реквізиція (від лат. "requsitio" - вимога) - примусове оплатне відчуження майна державою у власника за надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без нього.

Метою реквізиції є усунення наслідків або запобігання наслідкам, що виникли або можуть виникнути через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин. Можлива вона лише у випадках і порядку прямо встановлених законодавством України.

Умовами застосування реквізиції є: наявність закону, який регулює порядок її здійснення; надзвичайні обставини, які зумовлюють потребу відчуження майна; попереднє або наступне повне відшкодування вартості майна.

З огляду на те, що реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини.

Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу. При цьому необхідно зважати й на практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Іванова проти України" вказано, що позбавлення власності може бути виправдане лише в тому випадку, якщо наявно, inter alia, що воно здійснене "у інтересах суспільства" і "відповідно до вимог, передбачених законом". Більше того, повинно бути досягнуто "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства і вимогами захисту основних прав осіб.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

Отже, потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану є значними та полягають як у забезпеченні потреб безпеки та оборони країни, так і в забезпеченні потреб населення, якому держава гарантує право на достатній життєвий рівень.

Так, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" є нафтопереробною компанією, однією з найбільших виробників нафтопродуктів в Україні. Продукція, вироблена цим підприємством, в умовах правового режиму воєнного стану критично необхідна як для забезпечення потреб Збройних Сил України та енергетичного сектору країни, так і для забезпечення потреб населення.

Відчуження майна Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", у тому числі акцій товариства, на користь Держави України та можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та як наслідок забезпечення належної життєдіяльності країни та її населення, призведе до досягнення стратегічної мети - певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв`язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами, як Збройних Сил України, так і населення країни.

За вказаних обставин, примусове відчуження у позивача у власність Держави України в особі Міністерства оборони України для використання в умовах правового режиму воєнного стану акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Укртнафта" у кількості 6990549 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становить 12,8909 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі, обумовлене суспільною необхідністю, що в подальшому забезпечить ефективне управління активами товариства, та як наслідок оперативне прийняття рішень щодо забезпечення держави нафтою та нафтопродуктами в умовах правового режиму воєнного стану.

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб`єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб.

Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв`язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Таким чином, порядок примусового відчуження майна (реквізиція) в умовах правового режиму воєнного стану врегульований Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", який має пріоритет в умовах правового режиму воєнного стану. При цьому, власник відчуженого майна має право на відшкодування вартості такого майна.

Позивач також зазначає, що акції товариства не є майном у розумінні ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та п. 2 Порядку логістичного забезпечення сил оборони під час виконання завдань з оборони держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1208 від 27.12.2018 р., а тому не могли бути відчужені у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану. Також, позивач вказує на те, що для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України предметом примусового відчуження мало б бути майно (матеріально-технічні засоби) товариства, зокрема будівлі, споруди, устаткування, сировина, інвентар тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Частиною 1 статті 167 ГК України унормовано, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пункт 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК України майном у цьому кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Згідно з ч. 7 ст. 139 ГК України особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери.

Зокрема, у відповідності до положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, корпоративні права, посвідчені акціями товариства, є майном (майновими правами) (постанова Верховного Суду від 19.08.2022 р. у справі № 910/9095/18).

Крім цього, як було зазначено вище, Європейський суд з прав людини також визнає, що акції компанії безсумнівно мають економічну цінність та становлять "майно" у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

За вказаних обставин прості іменні акції, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", є майном, яке може бути примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану.

Тому протилежні доводи апеляційної скарги позивача є необґрунтованими.

Механізм примусового відчуження майна у фізичних та юридичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначено Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено, що примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів. Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження (ч. ч. 2 - 4 ст. 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено, що у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Як було встановлено вище, 06.11.2022 р. командувачем Сил логістики Збройних Сил України прийнято наказ № 290 "Про примусове відчуження майна", яким примусово відчужено у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану усі акції, емітентом яких є ПАТ "Укрнафта", що належать фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належить державі.

Також, пунктом 3 наказу № 290 зобов`язано командира Військової частини НОМЕР_1 невідкладно провести усі необхідні заходи на виконання примусового відчуження майна та забезпечення проведення оцінки майна, що відчужується.

06.11.2022 р. Військовою частиною НОМЕР_1 за погодженням з Київською міською військовою адміністрацією складено акт № 1 про примусове відчуження або вилучення майна, за яким здійснено примусове відчуження усіх акцій, емітентом яких є ПАТ "Укртнафта", власниками яких є фізичні та юридичні особи та обліковуються на рахунках у цінних паперах, відкритих у депозитарних установах, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, власником якого є фізичні та юридичні особи, що є власниками акцій ПАТ "Укрнафта", крім держави та господарських товариств, 100% акцій яких належать державі. Право власності на майно підтверджується випискою з рахунку у цінних паперах.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" присутність власника майна при складанні акта про примусове відчуження або вилучення майна є необов`язковою, відповідно у такому випадку акт може бути складено та підписано за відсутності власника майна, про що зазначено в акті № 1 від 06.11.2022 р.

З наведеного вбачається, що при примусовому відчуженні у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного стану усіх акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", що належить фізичним та юридичним особам, крім акцій, що належать державі та господарським товариствам, 100% акцій яких належать державі, дотримано всіх вимог щодо порядку відчуження майна, передбаченого ст. 7 та ст. 8 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Отже доводи скаржника про порушення процедури відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, а саме відсутності в акті про примусове відчуження майна інформації про власника майна та відсутності станом на момент примусового відчуження документа про оцінку майна є також необґрунтованими.

Стосовно доводів скаржника про те, що здійснення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та Національним депозитарієм України дій, зокрема, списання акцій, без згоди власника, виходить за межі їх повноважень, визначених п. п. 26 - 37 ч. 2 ст. 7, п. 13 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", а також ч. 8 ст. 9 Закону України "Про депозитарну систему України", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про депозитарну систему України" законодавство про депозитарну систему України складається з Цивільного кодексу України, Закону України "Про депозитарну систему України", Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", інших законів України та нормативно-правових актів Комісії та Національного банку України.

Згідно з п. 7 глави 2 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 735 від 23.04.2013 р. (далі - Положення № 735), безумовні операції щодо цінних паперів/прав на цінні папери здійснюються на підставі наданих депозитарній установі та/або Центральному депозитарію оригіналів або копій: судового рішення або рішення уповноваженого законом органу чи його посадової особи, виконавчих документів, визначених законом, під час здійснення виконавчого провадження; свідоцтва про право на спадщину та договору (правочину) про поділ спадкового майна (за наявності); свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; документів, що посвідчують виконання корпоративних операцій емітента (у випадках, передбачених законодавством); розпорядження уповноваженої особи Комісії про скасування реєстрації випуску цінних паперів (у зв`язку з визнанням їх емісії недійсною, припиненням акціонерного товариства чи пайового інвестиційного фонду, виконанням судового рішення або рішення уповноваженого законом органу чи його посадової особи); рішення Комісії щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів щодо цінних паперів певного власника; копій документів, що підтверджують передачу майна юридичної особи, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів у процесі ліквідації юридичної особи, учасникам відповідної юридичної особи; документів, що підтверджують настання підстав для здійснення переказу цінних паперів, зазначених у договорі рахунку ескроу в цінних паперах; документу, що підтверджує звернення стягнення на право вимоги власника або бенефіціара; інших документів, визначених законодавством України.

Як передбачено п.п. 1 п. 1 глави 2 Положення № 735, обслуговування операцій щодо цінних паперів, у тому числі обслуговування обігу цінних паперів, проведення розрахунків у цінних паперах за правочинами щодо цінних паперів, здійснюється Центральним депозитарієм, депозитарними установами шляхом проведення на рахунках у цінних паперах облікових операцій, зокрема, внаслідок виконання безумовної операції щодо цінних паперів відповідно до вимог законодавства (у разі спадкування та правонаступництва - за рахунками в цінних паперах спадкодавця/юридичної особи, що припинилася, судового рішення або рішення уповноваженого законом органу чи його посадової особи тощо) - на підставі відповідних оригіналів документів або їх копій, які підтверджують наявність підстав для проведення депозитарних операцій.

За п. 13 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у випадках і межах, встановлених законом, в тому числі розробляє і затверджує з питань, що належать до її компетенції, обов`язкові для виконання нормативні акти.

При цьому, у відповідності до п. п. 26 - 37 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, в тому числі, визначення особливостей функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків, діяльності учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду.

Як було встановлено вище, 06.11.2022 р. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення № 1320 "Про забезпечення проведення в системі депозитарного обліку депозитарних операцій щодо примусового відчуження у власність держави акцій, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", Публічне акціонерне товариство "Укртатнафта", Акціонерне товариство "Мотор Січ", Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ", Приватне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор".

Вказане рішення станом на час його виконання було чинним та обов`язковим до виконання професійними учасниками депозитарної системи, при цьому у судовому порядку це рішення не оскаржувалося, а тому підстави для його невиконання відсутні.

Також, доводи скаржника з приводу відсутності повноважень у Центрального депозитарію України щодо переказу акцій емітентів з рахунків депозитарних установ, в яких на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів обліковуються акції емітентів, з посиланням на положення ч. 8 ст. 9 Закону України "Про депозитарну систему України", є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про депозитарну систему України" до виключної компетенції Центрального депозитарію належать: зарахування цінних паперів (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України) у систему депозитарного обліку, їх облік та зберігання, а також списання цінних паперів у зв`язку з їх погашенням та/або анулюванням; ведення обліку зобов`язань емітента за цінними паперами власних випусків (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України) стосовно кожного випуску цінних паперів на підставі депонування глобального сертифіката та/або тимчасового глобального сертифіката; зберігання глобальних сертифікатів та тимчасових глобальних сертифікатів (крім глобальних сертифікатів та тимчасових глобальних сертифікатів випусків цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України); присвоєння коду цінних паперів відповідно до міжнародних норм, ведення реєстру кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів (ISIN)); складення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України); зберігання інформації про осіб, визначених на надання емітенту реєстру власників іменних цінних паперів; отримання доходів та інших виплат за операціями емітентів (у тому числі тих, що розміщені та обертаються за межами України) на рахунок Центрального депозитарію, відкритий у Національному банку України, якщо такі кошти виплачуються у національній валюті, або на рахунки, відкриті Центральним депозитарієм в інших банках, у тому числі іноземних, що відповідають критеріям, встановленим Національним банком України, якщо такі кошти виплачуються в іноземній валюті, для їх подальшого переказу отримувачам; відкриття та ведення рахунків у цінних паперах емітентів, Національного банку України, депозитарних установ, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність; ведення рахунка (рахунків) в цінних паперах депозитарної установи, що припинила свою депозитарну діяльність або якій анульовано відповідну ліцензію за правопорушення на ринках капіталу чи в іншому визначеному Комісією випадку, а також відповідальне зберігання документів, баз даних, копій баз даних, архівів баз даних депозитарної установи, інформації про тих її депонентів, що в установленому порядку не закрили свої рахунки в цінних паперах, та цінних паперів, які обліковувалися на їх рахунках, та подання інформації про стан таких рахунків згідно із законодавством; встановлення єдиних уніфікованих правил (стандартів) відображення та передачі інформації щодо обліку та обігу цінних паперів, обслуговування корпоративних дій емітентів та іншої інформації, яка вноситься до системи депозитарного обліку; впровадження міжнародних стандартів з питань провадження депозитарної діяльності; здійснення контролю за клієнтами в частині провадження ними депозитарної діяльності в порядку та межах, установлених цим Законом.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що Центральний депозитарій у порядку, встановленому Комісією, відповідно до отриманих депозитарних активів провадить діяльність з депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів, емісія яких здійснюється (здійснена) в Україні та за її межами, та корпоративних операцій емітента на рахунках у цінних паперах клієнтів відповідно до компетенції щодо обліку цінних паперів, встановленої цим Законом.

Із наведеного вбачається, що частиною 8 статті 9 Закону України "Про депозитарну систему України" наведено перелік повноважень, віднесених до виключної компетенції Центрального депозитарію України, при цьому, це не виключає можливості проведення Центральним депозитарієм України операцій по рахунках своїх клієнтів у порядку, визначеному Положенням № 735.

Так, абзацом 3 п. 2 розділу І Положення № 735 передбачені такі операції Центрального депозитарію, як безумовні. Зокрема, визначено, що безумовна операція з управління рахунком у цінних паперах - це списання, зарахування або переказ цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку у цінних паперах клієнта Центрального депозитарію, власника цінних паперів, нотаріуса, на депозит якого зараховано цінні папери, номінального утримувача без його розпорядження під час проведення емітентом операцій з цінними паперами (у випадках, передбачених законодавством), а також у зв`язку зі зміною дієздатності (обмеження дієздатності або визнання особи недієздатною), внаслідок передачі цінних паперів у спадщину та в інших випадках, які передбачені законодавством України.

За вказаних обставин доводи скаржника щодо відсутності правових підстав для проведення безумовних депозитарних операцій є недоведеними.

Позивач в апеляційній скарзі також вказує на те, що у розумінні положень законодавства України Компанія Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед) є іноземним інвестором, а належний їй пакет акцій по суті є іноземною інвестицією. Тому в силу імперативних положень законодавства пакет акцій не підлягає ані примусовому відчуженню, ані реквізиції, ані націоналізації. При цьому позивач зазначає, що приписи Закону України "Про режим іноземного інвестування" є спеціальними у спірних правовідносинах та відповідно мають перевагу у застосуванні під час вирішення цього спору.

Частиною 1 статті 353 ЦК України визначено, що у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).

У відповідності до ч. 2, абз. 2 ч. 6 ст. 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості; а у разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

Отже, комплексний аналіз ст. 353 ЦК України дає змогу виокремити два види реквізиції, а саме: реквізиція за надзвичайних обставин та реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Метою реквізиції є усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин.

Реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини.

Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу. При цьому необхідно зважати й на практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 13.09.2005 р. у справі "Іванова проти України" (заява № 74104/01, §35) вказано, що позбавлення власності може бути виправдане лише в тому випадку, якщо наявно, inter alia, що воно здійснене "у інтересах суспільства" і "відповідно до вимог, передбачених законом".

Більше того, повинно бути досягнуто "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства і вимогами захисту основних прав осіб.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на положення ст. 9 Закону України "Про режим іноземного інвестування", якою передбачено гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб щодо іноземних інвестицій.

Вказаною нормою закріплено, що іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.

Однак, як було зазначено вище, ЦК України передбачено два види реквізиції: реквізиція за надзвичайних обставин та реквізиція в умовах воєнного стану, тоді як положення ст. 9 Закону України "Про режим іноземного інвестування" передбачають неможливість реквізиції лише за надзвичайних обставин у мирний час.

Разом з цим, пунктом 3 указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст. 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Статтею 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Порядок примусового відчуження майна (реквізиція) в умовах воєнного стану врегульований Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Відповідно, Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" поширює свою дію на будь-яке майно державної, комунальної та приватної форм власності без виключення.

Враховуючи, що станом на момент виникнення спору на території України діяв особливий правовий режим, а саме правовий режим воєнного стану, у зв`язку з яким вводяться в дію спеціальні законодавчі норми, що передбачають можливість примусового відчуження майна фізичних та юридичних осіб (без виключення) на підставі Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", тому норми спеціального закону в умовах особливого правового режиму превалюють над нормами законів мирного часу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17 вказала на пріоритетність норм ЦК України над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше.

За вказаних обставин застосуванню підлягають норми ЦК України, якими визначено можливість реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану, та норми Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", які деталізують процес реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 р. у справі № 910/14234/22

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Як зазначено судом вище, позивач просить визнати право власності на прості іменні акції бездокументарної форми існування.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 цього ЦК Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 р. у справі № 914/904/17, 27.06.2018 р. у справі № 904/8186/17, 11.04.2019 р. у справі № 910/8880/18 та 19.05.2020 р. у справі № 916/1608/18.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як зазначає позивач, власником спірних акцій є Держава Україна в особі Міністерства оборони України, тобто обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання за ним права власності на акції, з урахуванням обставин даної справи, фактично спрямований не на підтвердження наявного у позивача станом на момент звернення до суду з позовом права власності на майно, а на породження (виникнення) такого права власності за рішенням суду у разі задоволення такої вимоги. Водночас, як зазначено вище, такий спосіб захисту, як визнання права власності, не призначений для вирішення тих правових ситуацій, про які зазначає позивач у позові.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Так, кожен речово-правовий спосіб захисту має свою сферу застосування, і особа, захищаючи належне їй речове право, повинна обрати не будь-який з тих, що передбачені нормами цивільного законодавства, спосіб захисту, а саме той, який відповідатиме суті порушеного чи невизнаного права, про яке йде мова у позовній заяві, та зможе таке право найефективніше поновити/захистити.

У разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16).

Виходячи з аналізу ст. ст. 387 та 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача зокрема ті, що підтверджують його право власності, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном тощо.

У такий спосіб, при розгляді віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 922/4140/19.

Стосовно доводів скаржника про те, що Компанія Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед) здійснює захист своїх порушених прав в порядку та у спосіб, визначені Договором до Енергетичної хартії, колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивач посилається на порушення ч. 1 ст. 13 Договору до Енергетичної Хартії при реалізації процедури примусового відчуження майна.

Однак ст. 13 Енергетичної Хартії не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки регулює питання експропріації майна, в той час як по відношенню до майна позивача Державою Україною була здійснена реквізиція.

У визначені експропріації головним є те, що особа, яку позбавили права власності, не має права на поновлення такого права, а має право виключно на отримання відшкодування за таке вилучене майно.

В свою чергу поняття реквізиції регулюється положеннями статті 353 ЦК України, у відповідності до яких реквізиція - це примусове відчуження майна у власника, зокрема, у період дії воєнного стану, після завершення якого особа має право на отримання компенсації та на повернення такого реквізованого майна.

Таким чином, головною відмінністю між експропріацією та реквізицією є те, що у випадку експропріації майна особа, у якої таке майно вилучили, не має права на повернення такого майна.

Частиною 1 статті 13 Енергетичної Хартії передбачено, що договірні сторони погодилися, що експропріація відповідних енергетичних ланок не може відбуватися без компенсації, а виключно у випадку наявності такої компенсації.

Частина 2 статті 13 Енергетичної Хартії регламентує, що інвестор, чиї інтереси зачіпаються, має право, відповідно до законодавства Договірної Сторони, яка здійснює експропріацію, на негайний розгляд судовим або іншим компетентним і незалежним органом цієї Договірної Сторони своєї справи, оцінки вартості його капіталовкладення і виплати компенсації відповідно до принципів, викладених в пункті 1.

Отже, стаття 13 Енергетичної Хартії визначає виключно право отримання компенсації і не передбачає права на повернення майна.

Підтвердженням того, що по відношенню до майна позивача відбулася саме реквізиція, є й те, що у відповідності до положень ст. 353 ЦК України та положень Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» позивач має право як на отримання компенсації, так і на повернення реквізованого майна.

З матеріалів справи вбачається, що правовими підставами для набуття Державою права власності на спірні цінні папери є наказ Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України № 14т/ВГК від 06.11.2022 р. "Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 06.11.2022 р.", наказ Командувача Сил логістики Збройних Сил України № 290 від 06.11.2022 р., наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 242 від 06.11.2022 р., рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1318 від 06.11.2022 р.

Так, оспорюванні накази Командувача Сил логістики Збройних Сил України № 290 від 06.11.2022 р. та командира Військової частини НОМЕР_1 № 242 від 06.11.2022 р. були видані на виконання наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України № 14т/ВГК від 06.11.2022 р. "Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 06.11.2022 р."

Однак доказів визнання незаконним, скасування чи визнання недійсним наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України № 14т/ВГК від 06.11.2022 р. "Про рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 06.11.2022 р." матеріали справи не містять, а питання його правомірності не є предметом розгляду зазначеної справи.

При цьому, оспорювані накази були видані військовим керівництвом у межах повноважень та у відповідності до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та спрямовані виключно на забезпечення потреб держави в умовах воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, зокрема об`єкти фонду захисних споруд цивільного захисту, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Таким чином, відсутні правові підстави для визнання недійсними наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України № 290 від 06.11.2022 р. та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 242 від 06.11.2022 р.

До того ж, встановивши недоведеність обставин порушення прав позивача під час здійснення процедури відчуження акцій, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків щодо необґрунтованості позовних вимог про визнання права власності на прості іменні акції бездокументарної форми існування, які були випущені Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", та витребування їх з володіння Держави Україна.

Також, оскільки заявлені вимоги стосовно списання з рахунку Держави Україна спірних акцій та наступне їх зарахування на рахунок позивача, фактично, є способом реалізації позовної вимоги про витребування акцій на користь позивача, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для витребування спірних акцій, відповідно, також відсутні і правові підстави для зобов`язання відповідачів виконати безумовні депозитарні операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про повну відмову у задоволенні позову Компанія Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2023 р. у справі № 910/9563/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильним вирішенням справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Компанії Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед) не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2023 р. у справі № 910/9563/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційниої скарги покласти на Компанію Bordo Management Limited (Бордо Менеджмент Лімітед).

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.08.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко