Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
Іменем України
08 серпня 2024 року
м. Київ
справа №990/128/24
адміністративне провадження № П/990/128/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєвої І.А. (головуючий суддя), суддів: Гімона М.М., Дашутіна І.В., Хохуляка В.В., Яковенка М.М.
розглянувши у письмовому провадженні, в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
16 квітня 2024 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04.03.2024 № 178/ас-24 «Про розгляд питання щодо допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23», яким було відмовлено ОСОБА_1 , в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами);
2) зобов`язати відповідача повторно розглянути питання допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) з урахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) тривалістю 5 років, вимога щодо наявності якого визначена законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді (16.07.2020) відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 04.03.2024 Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням № 178/ас-24, відмовила ОСОБА_1 в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23, з тих підстав, що позивач призначена на посаду судді Указом Президента України від 16.07.2020 № 278/2020, у зв`язку з чим кандидат не має відповідного п`ятирічного стажу роботи на посаді судді станом на день подання документів.
Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки вона відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів та, з урахуванням вимог ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вона має п`ятирічний стаж роботи на посаді судді станом на день подання документів.
Додає, що законодавець не встановив розмежування у застосуванні статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у такий спосіб було уніфіковано визначення «стаж роботи на посаді судді» сферою застосування всього Закону, а не лише у межах певної статті чи розділу.
На думку позивача, стаття 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» містить складові елементи юридичної визначеності: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність наявного законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування), оскільки в самій статті 137 не зазначено меж її застосування (для регулювання питання забезпечення суддів, реалізації права на відставку, тощо).
З посиланням на рішення Конституційного Суду України, а саме: від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018; від 5 червня 2019 року № 3-р(I)/2019; від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та від 26.03.2024 № 3-р(ІІ)/2024, позивач зазначила, що застосування відповідачем вибірковості у забезпеченні гарантій, зокрема, через довільне тлумачення статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не сприяє чиненню правосуддя неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними судами, реалізації конституційного права на судовий захист.
На думку позивача, застосовуючи по різному підхід до зарахування стажу на посаді судді, визначеного, зокрема, у частині 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідач допускає дискримінаційний підхід по відношенню, до статусу судді, оскільки за позицією відповідача даний стаж зараховується до стажу, що дає право на обчислення суддівської винагороди та реалізації права на відставку і не застосовується при обчисленні стажу роботи на посаді судді для кандидатів на посаду судді апеляційного суду.
Позивач зауважує, що Верховний Суд вже неодноразово досліджував питання стажу роботи на посаді судді, зокрема, Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/15/21 нагадала, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною 2 статті 137 Закону № 1402, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі в конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.
Тоді як до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи в галузі права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19).
Позивач також стверджує, що виражене й закріплене в частині 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді», треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 9901/537/19). Аналогічні висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/140/19 (до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді). У іншій справі Велика Палата також зазначила, що внесенні до статті 137 Закону №1402 зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді (постанова від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18). Аналогічна позиція була висловлена Великою Платою Верховного Суду у постанові від 15.02.2024 по справі № 420/14019/23. Аналогічний висновок зазначено у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» ВРП, ВС, Ради суддів України, ДСА, Національної школи суддів України, адресованого апеляційним та місцевим судам (лист від 05.11.2018 № 41783/0/9-18, 2664/0/2-18, 01-6757/18, 9рс-1112/18, 1-22433/18, 02/3878). Такого ж підходу дотримується і ВРП, зокрема у рішенні від 23.01.2024 № 172/0/15-24.
Зважаючи на викладене, заявниця наголошує, що відповідачем неправильно застосовано норми частини 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв`язку з пунктом 1 частини 1 статті 28 та частини 1 статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і не враховано, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
У судовому засіданні 10.07.2024 позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 призначена на посаду судді Указом Президента України від 16.07.2020 № 278/2020, з огляду на що кандидат не має відповідного п`ятирічного стажу роботи на посаді судді станом на день подання документів.
Відповідач додає, що стаж на посаді судді починає свій обрахунок з моменту зайняття посади судді. Тоді як Закон не висуває до кандидата на посаду судді, зокрема, судді апеляційного суду, кваліфікаційну вимогу щодо мінімального стажу професійної діяльності у сфері права, обчислену у конкретному часовому вимірі. Цей період часу становить строк, обчислений в роках, зі спливом якого Закон пов`язує виконання кваліфікаційної вимоги і до якого застосовуються загальні правила обчислення строків.
На думку відповідача, Комісія вважає, що положення частини 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки така норма знаходиться в розділі IX «Забезпечення суддів», а відтак дана норма застосовується при вирішенні питання забезпечення суддів, а саме: обчислення суддівської винагороди та реалізації права на відставку.
У судовому засіданні 10.07.2024 представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, за згодою учасників процесу, Суд ухвалив перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, Суд встановив такі обставини.
Указом Президента України від 16.07.2020 № 278/2020 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Згідно із відомостями з трудової книжки (т. 1 а.с. 57-59) ОСОБА_1 21.07.2020 зарахована до штату суддів Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14.12.2023 № 171/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення - 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ - 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ - 67.
Позивач звернулася до ВККС України із заявою та доданими до неї документами для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду.
В пункті 4 анкети кандидата на посаду судді позивач вказала, що стаж роботи на посаді судді: наявний, а саме: дата складання присяги: 28.07.2020 на підставі Указу Президента України від 16.07.2020 № 278/2020, суддя: Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Однак, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 04.03.2024 прийнято рішення № 178/ас-24, яким ОСОБА_1 відмовлено в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23. Вказане рішення мотивоване відсутністю у ОСОБА_1 п`ятирічного стажу роботи на посаді судді станом на день подання документів, оскільки вона призначена на посаду судді Указом Президента України від 16.07.2020 № 278/2020.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позов.
Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, врегульовано нормами Конституції України і Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що в Україні діють суди першої інстанції, суди апеляційної інстанції та суди касаційної інстанції за критерієм інстанційності.
Згідно з частиною 1 статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Відповідно пункту 2 частини 7 статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для цілей цього Закону вважається стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Так, частини 1-2 статті 79 цього Закону регламентують, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує (оприлюднює) відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та офіційному веб-порталі судової влади України.
Наведені норми регламентують порядок та критерії для зайняття посади судді місцевого суду. Цими нормами передбачається порядок зарахування стажу професійної діяльності у сфері права для відповідності кандидата на посаду судді у суді першої інстанції.
Разом з тим, частина 1 статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.
Буквальне тлумачення вказаної статті не передбачає, що до видів діяльності, які відповідають названій кваліфікації (суддівська, адвокатська або наукова), прирівнюється будь-яка інша діяльність у сфері права. Водночас така діяльність (інший вид діяльності у сфері права) може бути зарахований при зайнятті кандидатом посади судді першої інстанції, про що було згадано вище.
Законом України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», який набрав чинності 30.12.2023 розділ IV Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено главою 3, яка визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
Згідно з пунктом 57 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри».
Так, пункт 2 частини 1 статті 79-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.
Згідно частини 2 статті 79-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених, зокрема, частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 4 статті 79-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді.
Відтак колегія суддів зауважує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що для того аби зайняти посаду судді апеляційного суду, кандидат повинен відповідати вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердити здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також або мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років (тобто, перебувати у штаті суду на посаді судді та здійснювати правосуддя не менше п`яти років) або стаж (досвід) професійної діяльності адвоката чи наукового працівника у сфері права, або бути кандидатом по сукупному стажу із названих трьох видів діяльності (суддя, адвокат, науковець щонайменше сім років).
Разом з тим, стаття 137 Закон України «Про судоустрій і статус суддів», на яку вказує позивач знаходиться у Розділі IX «Забезпечення суддів» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та регулює питання стажу роботи судді і передбачає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (частина друга вказаної статті).
Тобто, вказана стаття регулює питання зарахування до стажу судді інших видів трудової діяльності, перелічених у її диспозиції, у контексті саме забезпечення суддів.
При цьому, під забезпеченням суддів слід розуміти питання нарахування суддівської винагороди діючим суддям та суддям у відставці.
Колегія суддів також зауважує, що частина 1 статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пов`язує можливість бути суддею апеляційного суду зі здійсненням кандидатом конкретної діяльності протягом певного періоду у часі, зокрема, в розумінні пункту 1 частини 1 статті 28 цього Закону, не менше 5 років роботи на посаді судді, зі спливом якого така особа набула необхідної кваліфікації та право на участь у конкурсі до апеляційного суду.
При цьому, очевидним є те, що підвищений стаж для кандидатів на посаду суддів апеляційних судів, у порівнянні із мінімально необхідним стажем для зайняття посади судді місцевого суду, пов`язаний також із більшою відповідальністю такої роботи та професійністю суддів апеляційної інстанції, зважаючи на вищий рівень апеляційного суду за критерієм інстанційності.
Суд зауважує, що Конституційний Суд України у Рішенні від 05.04.2011 №3-рп/2011 у справі N 1-10/2011 (справа про стаж для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України) досліджував питання запровадженої законодавцем диференціації тривалості стажу роботи на посаді судді залежно від рівня суду, на посаду в якому претендує суддя та констатував, що зазначена вимога зумовлена інстанційною структурою єдиної системи судів загальної юрисдикції та обсягом і змістом їх повноважень, зокрема, щодо наявності права суду вищого рівня переглядати рішення судів нижчого рівня, що вимагає практичного досвіду роботи на посаді судді.
Таким чином, стаття 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка регламентує виключно стаж судді для обрахунку його матеріального забезпечення, не є застосовною при обчисленні п`ятирічного стажу роботи на посаді судді у питанні допуску до участі у конкурсі для зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у рішеннях від 10.05.2024 у справі № 990/67/24, від 28.05.2024 у справі № 990/84/24, від 22.05.2024 у справі № 990/126/24 та від 26.06.2024 у справі № 990/150/24.
Відтак, наявність у особи професійного стажу у сфері права щонайменше п`ять років включено до вимог, яким має відповідати особа як кандидат на посаду судді, поряд з іншими вимогами, що висуваються до кандидата на посаду судді, для призначення вперше. Водночас для цілей відповідності особи посаді судді апеляційного суду висуваються додаткові вимоги, як-от: підтвердження за результатами кваліфікаційного оцінювання здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією; та відповідність одній із вимог, визначених частиною 1 статті 28 (для апеляційного суду) - або мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; або мати науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; або мати досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; або мати сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.
Тобто, вимога, визначена пунктом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є самостійною (окремою) та виступає додатковою умовою зайняття посади судді апеляційного суду.
Слід також зауважити, що такі вимоги пункту 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не підлягають розширеному тлумаченню у їх взаємозв`язку з вимогами частини 2 статті 137 вказаного Закону саме в аспекті проведення конкурсу та відповідності кандидата вимогам судді апеляційного суду щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), який необхідний для призначення на посаду судді, оскільки таке розширене тлумачення порушує легітимну мету законодавця.
Отже, відповідаючи вимогам до кандидата на посаду судді, які передбачають наявність щонайменше п`ятирічного стажу у сфері права, особа також має відповідати одній із вимог, визначених частиною 1 статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що свідчить про помилковість доводів позивача про зарахування її стажу у сфері права, що передував зайняттю посади судді місцевого суду до обрахунку стажу (досвіду) на посаді судді за пунктом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для участі у конкурсі на посаду судді апеляційного суду.
Щодо посилання позивачки на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18.11.2021 у справі № 9901/15/21, від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19, від 08.10.2020 у справі № 9901/537/19, від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18, від 15.02.2024 у справі № 420/14019/23, а також у рішенні Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/140/19, то Суд вважає вказані посилання помилковими, оскільки, по-перше, відповідачем в таких справах виступала Вища Рада Правосуддя, по-друге, спірні правовідносини у названих справах стосуються обрахунку стажу на посаді судді в аспекті звільнення суддів у відставку, що свідчить про те, що висновки у вказаних постановах не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі викладеного, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд приходить до висновку про правомірність рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04.03.2024 № 178/ас-24 «Про розгляд питання щодо допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23», яким відмовлено ОСОБА_1 в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) та, як наслідок, таке рішення не підлягає скасуванню, а отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 245, 246, 255, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04.03.2024 № 178/ас-24, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Cудді М.М. Гімон
І.В. Дашутін
В.В. Хохуляк
М.М. Яковенко
