ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1514/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за зобов`язаннями з Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії у сумі 112 673 258 грн 00 коп.

Представники:

від позивача: Бернацька О.В., довіреність, адвокат;

від відповідача: Азаренко С.М. довіреність, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"заборгованість у сумі 112 673 258 грн 00 коп., з яких: 75 011 775 грн 10 коп. основний борг, 14 920 150 грн 32 коп. пеня, 4 314 735 грн 20 коп. 3% річних, 18 426 597 грн 38 коп. інфляційні втрати.

Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Ухвалою господарського суду від 10.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 25.04.2024.

11.04.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подано до суду заяву на виконання вимог ухвали від 10.04.2024, в якій просить долучити до матеріалів справи роздруківку з офіційного сайту ТОВ ГК Нафтогаз України архіву цін.

Ухвалою суду від 25.04.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 20.06.2024.

25.04.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подано відзив на позов, в якому останній вказує на те, що системний аналіз положень закону 1639-ІХ свідчить про те, що заборгованість відповідача перед позивачем, яка відповідає певним критеріям, не може бути стягнута з відповідача за рішенням суду, оскільки підлягає врегулюванню за рахунок видатків державного бюджету.

На думку відповідача, прийняття Законів № 1639-ІХ та 2479-ІХ свідчить, що держава застосувала елемент адміністративного регулювання на ринку природного газу, що превалює над договірними відносинами суб`єктів господарювання.

Отже, АТ «Дніпропетровськгаз», як оператор газорозподільних систем, має законодавчо передбачене право на врегулювання заборгованості перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини, відповідач вважає, що відповідно до п. 10.1, 10.2, 10.3 Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» , позивач передчасно звернувся з даним позовом.

Відповідач заперечив щодо нарахування штрафних санкцій, посилаючись на Лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Так, в період з 24.02.2022 по 30.09.2023 належне виконання зобов`язання відповідачем виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, а саме військової агресії російської федерації проти України, тому, на думку відповідача, він звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Також, посилаючись на Закон України Про житлово-комунальні послуги, відповідач стверджує, що штрафні санкції не нараховуються.

29.04.2024 позивачем через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає про те, що за Законом №1639-ІХ, підлягає врегулюванню заборгованість операторів газорозподільних систем за договором постачання/купівлі-продажу природного газу укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно, а Законом № 2479-ІХ визначено, що Оператором газорозподільних систем, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою ст. 1 цього Закону компенсується заборгованість (грошові зобов`язання) станом з 1 березня 2022 року, а також Оператором газорозподільних систем, щодо яких запроваджено мораторій згідно з ч. 1 статті 1 цього Закону, компенсуються різниця в тарифах на послуги з розподілу природного газу, в той же час така різниця в тарифах на послуги з розподілу природного газу, яка підлягає компенсації повинна бути підтверджена Регулятором, має бути укладено договір про організацію взаєморозрахунків, а також профінансовано такий договір.

При цьому, відповідач не надав належних доказів, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість за зобов`язаннями лютого 2022 року відшкодована у порядку визначеному вищезазначеними Законами.

Ні Закон №1639-ІХ, ні Закон № 2479-ІХ не містять будь-яких нормативних приписів щодо зміни умов виконання договорів постачання природного газу, щодо заборгованості, яка є предметом розгляду справи № 904/1514/24, і автоматично не звільняє від обов`язку виконати умови договору щодо своєчасної оплати газу.

Крім того, вказані Закони надають право врегулювати спірну заборгованість у порядку визначеному законом, проте не визначає, що вчинення таких дій є обов`язковим.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що сторони договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання відповідачем позивачу сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини, оскільки саме сертифікат ТПП є документом на засвідчення обставин непереборної сили, однак відповідач не надавав позивачу жодної інформації та документів про початок дії для нього форс-мажорних обставин, як і не надано такі сертифікати до суду.

Позивач зазначає про те, що останній не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між: сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ не у житлових, садибних, садових, дачних будинках, а самі умови спірного договору не відповідають вимогам, що визначені Законом України Про житлово-комунальні послуги, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні.

У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідача безпідставно посилається на дію для нього положень пункту 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19).

09.05.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подано заперечення на відповідь на позов, в яких відповідачем викладена правова позиція аналогічна змісту відзиву на позов.

19.06.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подано заяви:

- про забезпечення доказів, в якій останній просить суд забезпечити докази, шляхом витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" заяви до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про внесення зміни до нормативів розподілу коштів для погашення заборгованості АТ "Дніпропетровськгаз" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";

- про залучення Кабінету Міністрів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

- про зупинення провадження у справі № 904/1514/24 до набрання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 640/7132/22 законної сили.

20.06.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подано заяву, в якій останній просить суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

20.06.2024 позивачем через систему "Електронний суд" подано заперечення на клопотання позивача про забезпечення доказів, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення доказів у справі № 904/1514/24.

Ухвалою суду від 20.06.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.07.2024, із його проведенням в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

25.06.2024 позивачем через систему "Електронний суд" подано заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якій просить суд відмовити у задоволенні даного клопотання.

26.06.2024 позивачем через систему "Електронний суд" подані заяви, а саме:

- заперечення на заяву відповідача про залучення Кабінету Міністрів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

- заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

04.07.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подані додаткові пояснення до заяви про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

У підготовчому засіданні 04.07.2024 представник позивача заперечувала, щодо задоволення поданих відповідачем клопотань.

Судом, без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні вищезазначених клопотань відповідача.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 30.07.2024.

У судовому засіданні 30.07.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки природного газу; настання строку оплати природного газу; оплати природного газу; наявності/відсутності заборгованості; наявності/відсутності підстав для звільнення відповідача від обов`язку сплатити існуючу заборгованість за рішенням суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України постачальником останньої надії строком на три роки як переможця конкурсу.

Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Позивача визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято Постанову № 3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ Оператор ГТС України на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

В інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X060000000001Y (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України у жовтні 2022 року.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 (а.с. 16-17) та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X060000000001Y (а.с. 18).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015.

За цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору).

Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. договору).

Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3. договору).

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1. договору).

Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2. договору).

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. договору).

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5. договору).

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору (пп. 1 п. 5.2. договору).

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (пп. 1 п. 6.1. договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 8.1. договору).

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п. 11.1. договору).

Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача (п. 11.5. договору).

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Позивач стверджує, що у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1821, 14516 м3, на підтвердження чого надав лист Оператора ГТС 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 (а.с. 16-17), інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X060000000001Y (а.с. 18), а також підписаний постачальником акт приймання-передачі природного газу: № 4171 від 28.02.2022 про постачання відповідачу у лютому 2022 року природного газу в обсязі 1821, 14516 м3 на суму 75 011 775 грн 10 коп. з ПДВ (а.с. 21).

Обсяг природного газу, використаний відповідачем ЕІС-код 56X060000000001Y у вказаний період та внесений в алокацію позивача, як постачальника "останньої надії", ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) становить: з 01.02.2022 по 28.02.2022 в обсязі 1821, 14516 м3.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 № 809 (в редакції Постанови КМУ № 1102 від 25.10.2021).

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https//gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка додається. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

Позивач виставив відповідачу рахунок № 10105 від 12.03.2022 на оплату поставленого у лютому 2022 року природного газу в обсязі 1821, 14516 м3. на суму 75 011 775 грн 10 коп. (а.с.21-22).

Як вказано вище, відповідно до п. 4.3. договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Позивач зазначає, що на виконання п. 4.3. договору направив на адресу відповідача рахунок № 10105 на оплату поставленого природного газу, на підтвердження чого надав список згрупованих відправлень Укрпошти та фіскальні чеки (а.с. 22-24).

Відповідно до п. 4.4. договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений природний газ не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 75 011 775 грн 10 коп., що і стало причиною звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленого природного газу в сумі 75 011 775 грн 10 коп. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Таким чином заява відповідача про звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, заперечення відповідача відхиляються господарським судом.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 75 011 775 грн 10 коп. є правомірними та підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 920 150 грн 32 коп. за період з 01.04.2022 по 29.02.2024.

Відповідач контррозрахунок не надав.

Відповідач заперечив щодо нарахування, посилаючись на Закону України Про житлово-комунальні послуги та пункт 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Суд зазначає, що нарахування та стягнення пені у спірному випадку не допускається, оскільки постачання природного газу є житлово-комунальною послугою і регулюється нормами Закону України Про житлово-комунальні послуги, тому, на правовідносини сторін поширюється положення пп. 4 п.3 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), яким на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Проте згідно положень ч. 1 ст. 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Отже, Закон України Про житлово-комунальні послуги дійсно відносить послуги з постачання та розподілу природного газу до комунальних послуг, але, лише у тому разі, якщо постачання природного газу здійснюється споживачами у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

При цьому, в розумінні п. 6, п. 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (індивідуальний споживач) або юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (колективний споживач).

У цьому ж випадку споживачем є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", що не є побутовим споживачем.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Газ же, який поставлений відповідачу із ресурсу постачальника останньої надії був використаний останнім для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо- технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності, відповідач надавав послуги з розподілу природного газу.

У питанні застосування пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) визначальним є саме суб`єктний склад спірних правовідносин з визначенням кінцевого споживача послуги.

Так, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Зазначені нормативно-правові акти стосуються заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Проте заборона нараховувати до стягнення неустойку (штрафи, пені), нараховану на заборгованість, не поширюється на правовідносини за спірним договором постачання природного газу постачальником останньої надії, укладеного між юридичними особами.

Тому, з причин наведеного вище обґрунтування, пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України №530-ІХ від 17.03.2020 до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає, що він є правильним.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01.04.2022 по 29.02.2024 на суму 18 426 597 грн 38 коп. та 3% річних за загальний період з 01.04.2022 по 29.02.2024 на суму 4 314 735 грн 20 коп.

Перевіркою наданого розрахунку інфляційних втрат та 3% річних судом арифметичних помилок не виявлено.

Тому, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 18 426 597 грн 38 коп. та 3% річних на суму 4 314 735 грн 20 коп. є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій

Відповідач подав клопотання, в якому просить зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що через військову агресію більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно- диспетчерською службою Відповідача, Відповідач забезпечував газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області.

Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз є підприємством критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 року № 1882-IX Про критичну інфраструктуру, що також підтверджується листом Міненерго від 22.12.2022 року № 26/1.7-10.2-20723 про віднесення АТ Дніпропетровськгаз до об`єктів критичної інфраструктури.

Суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання в частині зменшення інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на таке.

Суд вважає за необхідне зазначити, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає.

Щодо зменшення розміру пені, господарський суд зазначає наступне.

Позивач заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки та зазначив, що останнім не наведено вагомих аргументів, що військова агресія перешкоджає відповідачу здійснювати свої господарські зобов`язання.

В силу положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд зазначає, що інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Так, Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз є підприємством критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України від 16.11.2021 року № 1882-IX Про критичну інфраструктуру, що також підтверджується листом Міненерго від 22.12.2022 року № 26/1.7-10.2-20723 про віднесення АТ Дніпропетровськгаз до об`єктів критичної інфраструктури.

Також суд зважає на те, що через військову агресію більш ніж 700 газопроводів зазнало пошкоджень в результаті обстрілів, які були усунуті аварійно-диспетчерською службою Відповідача, Відповідач забезпечував газом більш ніж 600,5 тисяч споживачів, будучи єдиним оператором газорозподільної системи на території Дніпропетровської області.

Відтак, вирішуючи питання про зменшення пені, суд оцінив доводи відповідача та заперечення позивача, для забезпечення балансу інтересів сторін вирішив зменшити розмір пені на 50% до 7 460 075 грн 16 коп.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИВ:

Клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 75 011 775 грн 10 коп. основний борг, 7 460 075 грн 16 коп. пені, 4 314 735 грн 20 коп. 3% річних, 18 426 597 грн 38 коп. інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 847 840 грн 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.08.2024.

Суддя І.А. Рудь