30.07.24

Справа № 635/12429/23

Провадженн№2/635/278/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Назаренко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Літінської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету імені К.Н. Каразіна про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивачів.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського національного університету імені К.Н. Каразіна, в якому просить визнати неправомірним та скасувати наказ Харківського національного університету імені К.Н. Каразіна від 24.10.2023 №0104-2/2392 про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді інженера 1 категорії служби головного енергетика (1,0 посадового окладу за рахунок спеціального фонду), за основною роботою та на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика (0,5 посадового окладу за сумісництвом за рахунок загального фонду) Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна; стягнути з Харківського національного університету імені К.Н. Каразіна на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він працював в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна на посаді інженера 1 категорії служби головного енергетика (1,0 посадового окладу за рахунок спеціального фонду) за основною роботою та на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика (0,5 посадового окладу за сумісництвом за рахунок загального фонду). 21 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку він отримав наказ від 24.10.2023 №0104-2/23 92 «Про звільнення працівника, відсутнього на роботі понад чотири місяці поспіль». Згідно з п. 1 наказу від 24.10.2023 №0104-2/2392 його звільнено з посади інженера 1 категорії служби головного енергетика (1,0 посадового окладу за рахунок спеціального фонду), за основною роботою у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль на підставі пункту 8-3 частини першої ст. 36 КЗпП України з 31.10.2023. Згідно з п. 2 наказу від 24.10.2023 №0104-2/2392 його звільнено з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика (0,5 посадового окладу за сумісництвом за рахунок загального фонду) у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль на підставі пункту 8-3 частини першої ст. 36 КЗпП України з 31.10.2023. Вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач володів інформацією про перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, що підтверджується заявами від 28.03.2022 та від 29.07.2022 про надання відпусток без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану та наказами від 01.04.2022 №0104-2/158 та від 01.08.2022 №0104-2/1115. Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року №3 41/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, Указом від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ, Указом від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року №2915-ІХ, Указом від 1 травня 2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року №3057-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3275-ІХ, Указом від 8 листопада 2023 року №734/2023, затвердженим Законом України від 10 листопада 2023 року №3429-ІХ) на території України введено воєнний стан, дія якого не припинена. 15.03.2022 року прийнято Закон України №213 6-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Частиною 3 ст. 12 Закону №2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки». Вказана відпустка є відпусткою, яка надається за угодою сторін і припинятися може також виключно за угодою сторін або фактом закінчення дії воєнного стану. Позивач зазначає, що скористався правом на надання такої відпустки шляхом подання відповідних заяв від 28.03.2022 та від 29.07.2022 на адресу відповідача. Вказані заяви були реалізовані шляхом видання відповідачем наказів від 01.04.2022 №0104-2/158 та від 01.08.2022 №0104-2/1115 про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати на період воєнного стану. На сьогодні відсутні будь-які документи, які б свідчили про досягнення угоди між позивачем та відповідачем щодо припинення вказаних відпусток. Позивач зазначає, що зміст оскаржуваного наказу та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення однозначно свідчать про те, що відповідачу було відомо як про причини відсутності позивача на роботі, а саме перебування у відпустці без збереження заробітної платина законних підставах, так і про місцезнаходження позивача (в`їзд АДРЕСА_1 ), що на думку позивача беззаперечно спростовує наявність будь-яких законних підстав для звільнення позивача. Позивач вказує, що оскаржуваний наказ виданий лише з підстав відсутності працівника на роботі понад чотири місяці поспіль, що свідчить про неправомірність його прийняття, тобто відповідач звільнив позивача без законної на те підстави, оскільки відповідачу достеменно було відомо про причини відсутності на роботі позивача, що підтверджується наказами від 01.04.2022 №0104-2/158 та від 01.08.2022 №0104-2/1115 про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати на період воєнного стану. За вказаних обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Аргументи учасників справи

24 січня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву твід представника відповідача- ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності від 10.11.2022, відповідно до якого

відповідач не визнає повністю вимоги позовної заяви позивача, вважає їх необґрунтованими, не доведеними та такими, що не відповідають вимогам законодавства. Так зазначає, що надання відпусток без збереження заробітної плати врегульоване КЗпП України, Законом України «Про відпустки» та Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки». Відповідно до частини 3 статті 84 КЗпП України та частини 2 статті 26 Закону України «Про відпустки» у разі виникнення загрози збройної агресії проти України роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного законодавством, а саме частиною 2 статті 84 КЗпП України т частиною 1 статті 26 Закону України «Про відпустки». Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін. Отже, частиною 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки» та частиною 3 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися в межах дії воєнного стану на термін, обумовлений угодою сторін, а саме працівником та роботодавцем. Тобто, відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану має надаватися виключно в межах узгодженого сторонами терміну. Також відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану надаються виключно за угодою сторін. Умовою надання відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану є угода між працівником та роботодавцем; 2) надання такої відпустки є не обов`язком роботодавця, а його правом; 3) у наданні працівнику відпустки без збереження заробітної на період дії воєнного стану може бути відмовлено роботодавцем; 4) визначення «без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Законом України «Про відпустки»» означає лише те, що відпустка може бути надана понад 15 календарних днів. Не можна тлумачити, що у такої відпустки взагалі не може бути визначена її конкретна тривалість; 5) при наданні відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану має бути чітко сформульовано волевиявлення працівника про її термін (дати початку та закінчення). 6) оскільки оголошений в Україні воєнний стан обмежений певною календарною датою, то при наданні відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин протягом періоду дії воєнного стану, має бути чітко сформульовано волевиявлення працівника про термін такої відпустки (тобто - дати початку та закінчення); 7) якщо в заяві працівника відсутнє чітко сформульовано волевиявлення працівника про термін такої відпустки (тобто - дати початку та закінчення), це означає що працівником визначений термін такої відпустки виключно в межах чинного на дату подання заяви (волевиявлення) нормативний акт, яким це питання врегульоване. Тривалість в Україні воєнного стану визначається Указом Президента України, який вводиться в дію відповідним законом. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Позивачу наказом № 0104-2К/158 від 01.04.2022 «Про надання відпустки» з 01.04.2022 року була надана відпустка без збереження заробітної плати на час дії воєнного стану за посадою електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика за сумісництвом 0,5 посадового окладу (далі - електромонтера за сумісництвом) на підставі копії заяви від 28.03.2022 року та службової записки головного енергетика від 01.04.2022. Станом на дату подання заяви від 28.03.2022 та видання наказу № 0104-2К/158 від 01.04.2022 Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року. Отже між Позивачем та Відповідачем була досягнута угода сторін про надання Позивачеві за посадою електромонтера за сумісництвом відпустки без збереження заробітної на період дії воєнного стану, тобто - з 04 квітня по 25 квітня 2022 року. Також позивачу наказом № 0104-2К/1115 від 01.08.2022 «Про надання відпустки» з 01.08.2022 року була надана відпустка без збереження заробітної плати на час дії воєнного стану за посадою інженера 1 категорії служби головного енергетика за основним місцем роботи (далі - інженера 1 категорії) на підставі копії заяви від 29.07.2022 року та службової записки головного енергетика від 29.07.2022. Станом на дату подання заяви від 29.07.2022 та видання наказу № 0104-2К/1115 від 01.08.2022 Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 строком на 90 діб, тобто до 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року. Отже між позивачем та відповідачем була досягнута угода сторін про надання позивачеві за посадою інженера 1 категорії відпустки без збереження заробітної на період дії воєнного стану, тобто - з 01 серпня по 25 серпня 2022 року. Відповідно до Наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» типова форма № П-3 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки" видається керівник підприємства (а не керівником відділу кадрів) і доводиться до відома працівника під підпис останнього. Саме заява працівника є усталеною формою його волевиявлення на надання відпустки; надання відпустки працівникові не відбувається автоматично, а лише шляхом видання уповноваженим працівником (зазвичай керівником) наказу про відпустку на підставі поданої працівником заяви. Саме шляхом подання відповідної заяви працівник, виходячи зі своїх особистих інтересів та можливостей відпочинку, має повідомити роботодавця про бажання скористатися своїм правом саме продовжити відпустку, а роботодавець - прийняти рішення про надання такої відпустки зважаючи, зокрема, на інтереси виробництва. Частиною третьою ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Так, в трудових правовідносинах мовчання визнається виявом волі укласти/змінити угоду у випадках, передбачених законодавством. Зазначений висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 222/438/17-ц та постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 264/2678/17. З урахуванням норми ст. 205 Цивільного кодексу України та оскільки Позивачем не було надано Відповідачеві однозначного волевиявлення приступити до роботи після завершення терміну відпустки без збереження заробітної плати або про продовження терміну відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану наданої Позивачеві (за посадою електромонтера за сумісництвом) на підставі його заяви від 28.03.2022 та видання наказу № 0104-2К/158 від 01.04.2022 в межах періоду дії воєнного стану, визначеного Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, за мовчазної згоди сторін зазначена відпустка була продовжена на відповідні періоди, а саме:

- до 25 травня 2022 - після набрання чинності Указу Президента № 259/2022 від 18.04.2022 яким продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб; - до 23 серпня 2022 - після набрання чинності Указу Президента № 341/2022 від 17.05.2022, яким продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб; - до 21 листопада 2022- після набрання чинності Указу Президента № 573/2022 від 12.08.2022, яким продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб; - до 19 лютого 2023 - після набрання чинності Указу Президента № 757/2022 від 07.11.2022, яким продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022року строком на 90 діб; - до 20 травня 2023 - після набрання чинності Указу Президента № 58/2023 від 06.02.2023, яким продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Аналогічно за мовчазної згоди сторін була продовжена відпустка без збереження заробітної плати, надана Позивачеві (за посадою інженера 1 категорії) на підставі його заяви від 29.07.2022 та видання наказу № 0104-2К/1115 від 01.08.2022 «Про надання відпустки» в межах періоду дії воєнного стану, визначеного Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, а саме: - до 21 листопада 2022- після набрання чинності Указу Президента № 573/2022 від 12.08.2022, яким продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб; - до 19 лютого 2023 - після набрання чинності Указу Президента № 757/2022 від 07.11.2022, яким продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022року строком на 90 діб; - до 20 травня 2023 - після набрання чинності Указу Президента № 58/2023 від 06.02.2023, яким продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Протягом 2022 року та у період до 17 квітня 2023 року уповноваженими працівниками Відповідача із Позивачем постійно підтримувався зв`язок під час перебування останнього у відпустці без збереження заробітної плати за наданим для зв`язку Позивачем номером +380509401724. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Зазначеним переліком Харківську міську територіальну громаду віднесено до категорії «Території можливих бойових дій» із датою виникнення можливості бойових дій з 15.09.2022. З урахуванням зазначеного та оскільки з 2023 року інтенсивність обстрілів міста Харків знизилась відповідачем було відновлено роботу значної кількості працівників на робочих місцях у місті Харків. У зв`язку із нагальною виробничою необхідністю (а саме значною потребою відповідача у роботі інженерного та робітничого персоналу із відновлення роботи навчальних корпусів та гуртожитків, у тому числі електричного устаткування) у квітні 2023 року позивачеві, як інженеру 1 категорії служби головного енергетика за основним місцем роботи та електромонтеру з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика за сумісництвом 0,5 посадового окладу було запропоновано стати до роботи у травні 2023. 12 квітня 2023 року о 16.54 відбулась телефонна розмова позивача із головним інженером відповідача ОСОБА_3 .. Під час зазначеної розмови головний інженер ОСОБА_3 повідомив позивача про нагальну потребу у присутності останнього на робочому місці та відсутності у відповідача можливості у подальшому продовженні відпусток без збереження заробітної плати на час дії воєнного стану. Починаючи із 17 квітня 2023 року позивач перестав відповідати на телефонні дзвінки та електронні повідомлення. 24 квітня 2024 року позивачеві засобами електронного зв`язку через програми обміну миттєвими повідомленнями було направлено копію листа відповідача із проханням стати до роботи з 08 травня 2023 року. Оригінал зазначеного листа позивачеві також було направлено на адресу АДРЕСА_2 . Лист містив прохання приступити до виконання обов`язків за посадою на робочому місці у місті Харків згідно з графіком роботи та вимогу до позивача, у разі неможливості приступити до роботи, повідомити відповідача про причини відмови приступити до виконання обов`язків. Наведене свідчить, що відповідачем сумлінно усіма можливими та доступними способами і засобами було повідомлено позивача про однозначне та безсумнівне волевиявлення відповідача як роботодавця про не надання згоди на наступні продовження періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану. Також наведене спростовує твердження позивача про перебування його на момент звільнення 31.10.2023 та протягом чотирьох місяців, що передували звільненню, у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану згідно із заявами позивача від 28.03.2022 і від 29.07.2022 та наказами № 0104-2К/158 від 01.04.2022 і № 0104- 2К/1115 від 01.08.2022. Отже, щодо подальшого продовження перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану відповідачем не було надано згоди, що підтверджується направленим 24 квітня 2024 року позивачеві засобами електронного зв`язку через програми обміну миттєвими повідомленнями та поштовим зв`язком листа відповідача із проханням до позивача стати до роботи з 08 травня 2023 року або, у разі неможливості приступити до роботи, повідомити відповідача про причини відмови приступити до виконання обов`язків. У свою чергу позивачем не було вжито жодного заходу стосовно повідомлення відповідача про волевиявлення позивача на продовження перебування у відпустці або вихід на роботу або будь-яке інше волевиявлення. Таким чином, є помилковим твердження позивача про те, що на дату звільнення 31.10.2023 він перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану згідно із наказами від 01.04.2022 № 0104-2/158 та від 01.08.2022 № 0104-2/1115. Адже відповідачем з травня 2023 року позивачеві не була надана згода на продовження відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану. Також зазначає, що на підставі розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем було видано наказ № 0106-1/521 від 24 жовтня 2023 року, згідно із яким позивачеві разом із іншими працівниками відповідача терміново треба було прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 до 27.10.2023 та до 30.10.2023 - особисто треба було прибути з військовим квитком до військово-мобілізаційного відділу відповідача. Відповідачеві не вдалося оповістити військовозобов`язаного позивача у зв`язку з відсутністю зв`язку з ним. Отже позовні вимоги позивача є безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

06 лютого 2024 року надійшла відповідь позивача на відзив, із якої вбачається наступне. Позивач вважає твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, безпідставними та необгрунтованими. У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану. Також відповідач не заперечує, що у відповідності до ч. 3 ст. 12 Закону України №2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" позивачу було надано відпустки без збереження заробітної плати на підставі особистих заяв позивача від 28.03.2022 та від 29.07.2022 (накази від 01.04.2022 №0104-2К/158 та від 01.08.2022 №0104-2К/1115). Також відповідач не заперечує того факту, що вказані відпустки без збереження заробітної плати надаються за угодою сторін. Таким чином, видання відповідачем наказів від 01.04.2022 №0104- 2К/158 та від 01.08.2022 №0104-2К/1115 беззаперечно свідчить про наявність угоди, тобто обопільного волевиявлення сторін, на оформлення даного виду відпустки. Позивач наголошує на тому, що відповідач задовольнивши заяви позивача про надання відпусток без збереження заробітної плати «на час дії воєнного стану», як зазначено в наказах, обумовив в розпорядчих документах (наказах) термін закінчення відпусток, пов`язавши його з настанням певної події, а саме закінченням воєнного стану в Україні. Відповідач видаючи накази від 01.04.2022 №0104-2К/158 та від 01.08.2022 №0104-2К/1115 не зазначав, що термін надання відпустки позивачу обмежується лише терміном дії Указу Президента України про внесення змін до Указу Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022. Як заяви позивача про надання відпусток без збереження заробітної плати, так і накази відповідача за змістом стосувалися всього періоду воєнного стану. Таким чином, твердження відповідача про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати на строк, обумовлений конкретною датою, не відповідають дійсності і направлені на виправдання своїх неправомірних дій у відношенні позивача в частині припинення дії трудового договору. Відповідно, і застосування принципу мовчазної згоди, на який посилається відповідач, є неправомірним, оскільки період надання відпустки був обумовлений сторонами шляхом обопільного волевиявлення, оформленого відповідними заявами позивача та наказами відповідача. Твердження відповідача про ненадання згоди на продовження періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати не узгоджується з діючими нормами законодавства про працю. Відповідач беззаперечно володів інформацією про перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, що виключає можливість припинення дії трудового договору за пунктом 8-3 частини першої ст. 36 КЗпП України. Вказана відпустка є відпусткою, яка надається за угодою сторін і припинятися може також виключно за угодою сторін або фактом закінчення дії воєнного стану. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про досягнення угоди між позивачем та відповідачем щодо припинення вказаних відпусток. Зміст заяв позивача від 28.03.2022 та від 29.07.2022, наказів відповідача від 01.04.2022 №0104-2К/158 та від 01.08.2022 №0104-2К/1115 беззаперечно свідчать про те, що відповідачу було відомо про причини відсутності позивача на роботі (перебування позивача у відпустці без збереження заробітної платина законних підставах), що свідчить про незаконність звільнення позивача. Що стосується листа від 24.04.2023 позивач зазначає, що він не є офіційним листом, оскільки не містить жодних реквізитів, відповідачем було виключно запропоновано розглянути можливість та надати згоду щодо відновлення виконання посадових обов`язків, що в свою чергу не покладало на позивача жодних обов`язків, як на працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати. Посилання відповідача на даний інформаційний лист від 24.04.2023 спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві, згідно з якими позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 04 квітня по 25 квітня 2022 року (за посадою електромонтера за сумісництвом) та з 01 серпня по 25 серпня 2022 року (за посадою інженера І категорії). Тобто, станом на 24.04.2023 відповідач усвідомлював, що позивач продовжує перебувати у відпустці без збереження заробітної плати. Враховуючи викладене вище, позивач вважає доведеним факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері трудових відносин, що є підставою для задоволення позовних вимог з метою поновлення порушених прав позивача.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету імені К.Н. Каразіна про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 надав пояснення, аналогічні наведеним у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 надала пояснення, аналогічні наведеним у відзиві на позові.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили той факт, що керівництво Харківського національного університету імені К.Н. Каразіна намагалися зв`язатися із ОСОБА_1 , однак останній на зв`язок не виходив, чим підтвердили факти, викладені у наданих суду актах.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Наказом Харківського національного Університету імені В.Н. Каразіна № 0104-2К/158 від 01 квітня 2022 «Про надання відпустки» надана відпустка без збереження заробітної плати на час діє воєнного стану ОСОБА_1 електромонтеру з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика 0.5 посадового окладу за сумісництвом з 01.04.2022. Підстава: службова записка, заява ОСОБА_1 від 28.03.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану за угодою сторін.

Наказом Харківського національного Університету імені В.Н. Каразіна № 0104-2К/1115 від 01 серпня 2022 «Про надання відпустки» надана відпустка без збереження заробітної плати на час діє воєнного стану ОСОБА_1 електромонтеру з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика 0.5 посадового окладу за сумісництвом з 01.08.2022. Підстава: службова записка, заява ОСОБА_1 від 29.07.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану за угодою сторін.

Листом від 24.04.2023 керівництвом Харківського національного Університету імені В.Н. Каразіна запропоновано позивачу розглянути можливість та надати згоду щодо відновлення виконання посадових обов`язків.

Згідно наказу Харківського національного Університету імені В.Н. Каразіна від 24 жовтня 2023 року №0104-2/2392 про звільнення працівника, відсутнього на роботі понад чотири місяці поспіль, ОСОБА_1 звільнено з посади інженера 1 категорії (КП 2149.2 ЗКППТР 22177 ПНР: Інженер) служби головного енергетика 1.0 посадового окладу за рахунок спеціального фонду, за основною роботою у зв`язку із відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль на підставі пункту 8-3 частини першої ст.36 КЗпП України з 31.10.2023 року; нараховано грошову компенсацію за 56 к.д. щорічної основної відпустки, в тому числі: за роб. рік 22.07.2020/2021р. -1к.д.; за роб. рік 22.07.2021/2022р. -24 к.д.; за роб. рік 22.07.2022/2023р. -24 к.д. та за період роботи з 22.07.2023р. до 31.10.2023р. - 7к.д.; звільнено ОСОБА_1 з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду (КП 7241 ЗКППТР 19861 ПНР: Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування) служби головного енергетика 0.5 посадового окладу за сумісництвом за рахунок загального фонду, у зв`язку із відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль на підставі пункту 8-3 частини першої ст.36 КЗпП України з 31.10.2023 року; нараховано грошову компенсацію за 41 к.д. щорічної основної відпустки, в тому числі: за роб. рік 02.03.2021/2022р. - 1 к.д.; за роб. рік 02.03.2022/2023р.-24 к.д. та за період роботи з 02.03.2023р. до 31.10.2023р. - 16 к.д.

Суду надані акти за підписами головного енергетика ОСОБА_5 , заступника головного інженера ОСОБА_8 та начальника експлуатаційного відділу ОСОБА_9 за період з 08.05.2023 по 16.10.2023, із яких вбачається, що ОСОБА_1 на його контактний номер телефону намагалися додзвонитися з метою встановлення його місця перебування, але він на зв`язок не вийшов, далі направлено смс з проханням передзвонити інженеру ОСОБА_10 .

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

У статтях 43-46 Конституції України передбачено основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

В указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (пункт 5 частини першої статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, та дія якого не припинена.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до пункту 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Таким чином, норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. При цьому інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Частиною 3 ст. 12 Закону №2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки". _

Позивач скористався правом на надання такої відпустки шляхом подання відповідних заяв від 28.03.2022 та від 29.07.2022 на адресу відповідача. Вказані заяви були реалізовані шляхом видання відповідачем наказів від 01.04.2022 №0104-2/158 та від 01.08.2022 №0104-2/1115 про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати на період воєнного стану.

Доводи представника відповідача щодо того, що після кожного продовження дії воєнного стану в Україні позивач мав звертатися до керівництва університету із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати не засновані на нормах закону.

Листом від 24.04.2023 керівництвом Харківського національного Університету імені В.Н. Каразіна запропоновано позивачу розглянути можливість та надати згоду щодо відновлення виконання посадових обов`язків, що не покладало на позивача жодних обов`язків як на працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати.

19 липня 2022 року набрав чинності Закону України від 01.07.2022 №23 52-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352).

Зазначеним Законом №2352 було внесено зміни і в Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України). Зокрема, частину першу статті 36 КЗпП України («Підстави припинення трудового договору») доповнено пунктом 83 - відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

З дати набрання чинності Закону №2352, у випадках, коли відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності становитиме 4 місяці поспіль і більше, роботодавець має можливість скористатися вищевказаною новою підставою для розірвання трудового договору з таким працівником.

Для припинення дії трудового договору за п. 8-3 статті 36 КЗпП України мають бути одночасно дотримані дві обов`язкові умови: фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль; відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності; у випадку невиконання одночасно двох наведених умов таке звільнення не може бути визнано законним.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Диспозиція п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачає можливість звільнення працівника у зв`язку із відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про відпустки» відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. Відпустки без збереження заробітної плати визначені п. б ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки». Право роботодавця на відкликання працівника з відпустки без збереження заробітної плати чинним законодавством не передбачено.

Відсутність працівника на роботі в період дії воєнного стану не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини. Якщо з таким працівником відсутній зв`язок, до з`ясування причин і обставин його відсутності за ним зберігаються робоче місце та посада, трудові відносини не припиняються, однак час таких неявок не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, та в загальному порядку не підлягає оплаті.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Якщо виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу, якщо ні, - працівнику можуть бути надані відпустки, у тому числі і без збереження заробітної плати.

Якщо простій не оголошувався, місцезнаходження працівника невідоме, трудові обов`язки він не виконує, - доцільно обліковувати його відсутність як відсутність з нез`ясованих причин. Відсутність працівника на роботі у зв`язку з військовим вторгненням російської федерації на територію України не може бути кваліфіковано як прогул без поважної причини.

При цьому нормами законодавства про працю не передбачено обов`язку працівника повідомляти роботодавця про своє місцезнаходження та/чи отримання статусу біженця або визнання його особою, яка потребує тимчасового захисту.

Зазначене повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 6 червня 2024 року по справі №367/569/23.

Тож суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було звільнено не законно, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнути з Харківського національного університету імені К.Н. Каразіна на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на роботі, суд зазначає, що положення ст. 235 КЗпП України в даному випадку не застосовуються, оскільки позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, навіть його поновлення на роботі не змінює його статусу як особи, яка перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, тому у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 81, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Харківського національного університету імені К.Н. Каразіна від 24.10.2023 №0104-2/2392 про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера 1 категорії служби головного енергетика (1,0 посадового окладу за рахунок спеціального фонду) за основною роботою та на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика (0,5 посадового окладу за сумісництвом за рахунок загального фонду) Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 ;

представник позивача - ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_4 ;

відповідач - Харківський національний університет імені К.Н. Каразіна, код ЄДРПОУ 02071205, місце знаходження м. Харків, майдан Свободи, 4, 61022;

представник відповідачам - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено 08 серпня 2024 року.

Суддя О.В. Назаренко