Справа № 214/431/24
2-о/214/90/24
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 серпня 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сотнікової А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу №214/431/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту розірвання шлюбу,-
Представники: від заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила суд: встановити факт розірвання шлюбу між нею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Японії, на території Японії 04.03.2022, про що в АДРЕСА_1 зроблено запис в посімейній книзі.
Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 30.05.2008 ОСОБА_1 уклала шлюб з громадянином Японії ОСОБА_3 , зареєстрований Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №189. Після укладення шлюбу подружжя мешкало у Японії. Спільних дітей від шлюбу вони не мають, спір про поділ майна між ними відсутній. У зв`язку з відсутністю спільних інтересів, різними поглядами на життя, шлюбно-сімейні стосунки між ними було припинено з вересня 2021 року та вони проживали окремо в Японії. Бажання поновлювати стосунки вони не мали, та за спільною заявою розірвали шлюб 04.03.2022 на території Японії згідно із діючим в державі законодавством, про що в префектурі АДРЕСА_1 зроблено запис в посімейній книзі про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на підтвердження чому вона надала витяг з книги посімейного запису з апостилем та нотаріально засвідченим перекладом з японської мови на українську. Зауважила, що встановлення факту розірвання шлюбу в судовому порядку має для неї юридичне значення - отримання статусу особи, яка не перебуває у шлюбі на території України, та реєстрацію розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану, що діють в Україні.
Ухвалою суду від 22.01.2024 заяву прийнято до розгляду з відкриттям окремого провадження.
Не погоджуючись із заявленими вимогами, представник заінтересованої особи - начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Макогон І.В. подала письмові пояснення. Свої заперечення по суті заявлених ОСОБА_1 вимог мотивувала тим, що до поданої заяви ОСОБА_1 надано витяг з книги посімейного запису з апостилем та нотаріально засвідченим перекладом з японської мови на українську, про розірвання шлюбу між нею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Японії, на території Японії 04.03.2022, про що в АДРЕСА_1 зроблено запис в посімейній книзі. Даний документ є остаточним та містить апостиль - спеціальний штамп апостиляції, що засвідчує дійсність підписів, статус осіб, печаток, підтвердження підписів і печаток на офіційних документах, що робить ці документи чинними в усіх країнах-учасницях Гаазької конвенції. Японія є країною-учасником конвенції з 28.05.1970 (дата ратифікації). Відтак, наданий заявником документ з апостилем дає їй можливість здійснювати усі юридично значимі дії як на території України, так і поза її межами. Представник зауважила, що наявність цього документу виключає можливість проставлення відмітки в актовому записі про шлюб та внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомостей про його розірвання, однак дає змогу вирішувати усі юридичні питання, які потрібні заявниці. Зважаючи на вищенаведене, представник вважала, що в даному випадку наявний спір про право, а тому просила заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Правом на участь в судовому засіданні заявник ОСОБА_1 не скористалась, направивши засобами поштового зв`язку заяву про розгляд справи за її відсутності, пред`явлені вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Суд неодноразово відкладав розгляд справи для виклику у судове засідання заявника, зважаючи на заперечення заінтересованої особи, однак ОСОБА_1 у жодне із засідань не з`явилась, обмежившись поданням заяви про розгляд справи без неї.
Представник заінтересованої особи - начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Макогон І.В. про свою участь в судовому засіданні не заявила. Згідно з клопотанням, викладеним в прохальній частині пояснень, просила розгляд справи проводити без участі в судовому засіданні представника відділу ДРАЦС.
За даних обставин суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності учасників по справі, оскільки їх участь в судовому засіданні під час розгляду даної категорії справ не є обов`язковою.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, врахувавши позицію учасників справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог заяви з огляду на таке.
Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Як визначено в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу.
Відповідно до роз`яснень, викладених в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах РАГС не зберігся відповідний запис чи відмовлено в його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадського стану.
Частинами 2, 3, 4 статті 49 ЦК України встановлено, що актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державна реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
Як визначено у ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про реєстрацію розірвання шлюбу підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Згідно із ч.2 ст.9, ч.1 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про міжнародне приватне право», форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
Судовим розглядом встановлено, що 30.05.2008 між ОСОБА_3 - громадянином Японії, та ОСОБА_1 - громадянкою України було укладено шлюб, зареєстрований Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №189, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.05.2008 (а.с.9).
На зворотному боці свідоцтва про шлюб наявна відмітка про проставлення апостилю відповідно до Гаазької конвенції 05.10.1961, вчиненого 16.07.2008 за №22108 Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області.
Правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право»: спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі.
Оскільки на момент укладення шлюбу подружжя не мало спільного закону, адже дружина мала громадянство України, а чоловік - Японії, та зважаючи на те, що на момент укладення шлюбу вони проживали на території України, реєстрація акта цивільного стану здійснювалась за законодавством України.
Як слідує з витягу з книги посімейного запису, наданого префектурою Гіфу міста Гіфу, Умегава-чо, 1-12 (в офіційному нотаріально посвідченому перекладі з японської мови на українську) факт укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 30.05.2008 на території України визнаний в Японії, повідомлення про укладення шлюбу отримано країною 02.07.2008, відомості про що внесено до книги посімейного запису, де головою є ОСОБА_3 , заведеної 01.02.1991 та зареєстрованої мером АДРЕСА_2 (а.с.12).
Згідно зі ст.63 Закону України "Про міжнародне приватне право" припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
У витягу з книги посімейного запису, наданого префектурою Гіфу міста Гіфу, Умегава-чо, 1-12 (в офіційному нотаріально посвідченому перекладі з японської мови на українську) зазначено, що 04.03.2022 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано. На зворотному боці витягу з книги посімейного запису наявна відмітка про проставлення апостилю відповідно до Гаазької конвенції 05.10.1961, вчиненого 01.04.2022 за №011154 Міністерством закордонних справ Японії у м. Токіо, Японія за підписом ОСОБА_4 від імені міністра закордонних справ (а.с.11, 12-14, 15-18). Від шлюбу спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей подружжя не має.
Оскільки розірвання шлюбу між ОСОБА_3 - громадянином Японії, та ОСОБА_1 - громадянкою України, укладеного на території України, мало місце на території Японії, тому правовідносини, пов`язані із його розірванням, є такими, що містять іноземний елемент.
Відповідно до ст.9 Конституції України, яку кореспондує ч.1 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
До міжнародних угод, якими врегульовано правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори, підписані Україною, та угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Суд не може застосовувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України.
Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Посольства України в Японії в мережі інтернет на офіційному сайті https://japan.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo, з моменту встановлення дипломатичних відносин між Україною і Японією, тобто з 26.01.1992, укладено 79 двосторонніх документів (один документ втратив чинність). Ключовим документом, який визначає головні сфери співпраці між двома державами, є Угода про підтримку України та співробітництво між Україною та урядом Японії. Однак, жоден з двосторонніх договорів не регламентує питання укладення, розірвання шлюбу між громадянами Японії та громадянами іншої країни.
Якщо відповідного міжнародного договору між Україною та іншою державою немає, застосуванню підлягають колізійні норми, викладені у розділі ІХ Закону України «Про міжнародне приватне право». Так, відповідно до ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
Судовим розглядом встановлено, що підставою розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стала спільно подана ними заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану Японії, на території якої подружжя мешкало на момент розлучення, а підтвердженням факту розірвання шлюбі є витяг з книги посімейного запису.
Приписами ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Документом, яким встановлено безпосередні процедури легалізації шлюбу, укладеного за кордоном, є Наказ Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» із змінами та доповненнями. Тобто, для визнання шлюбу державою Україна, укладеного або розірваного в іншій країні, з усіма правовими наслідками, шлюб необхідно легалізувати. За загальним правилом, легалізація - це процедура приведення документів у ту форму, яка відповідає законодавству іноземної держави і визнається державними органами цієї держави. Процедура легалізації в Україні таких документів, як, свідоцтво про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, вчинених за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України №113 від 04.06.2002.
Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», набула чинності 22.12.2003 між Україною і державами-учасницями Конвенції (у тому числі й Японією, що ратифікувала Конвенцію 28.05.1970, вступ у силу - 27.07.1970), що не висловили заперечень проти її приєднання.
Відповідно до ст.ст.2, 3 Конвенції від 05.10.1961, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст.4 апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Відповідно до положень Конвенції, апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав-учасниць зазначеної Конвенції, проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом, та повинен відповідати зразку, що додається до Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення. Документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.
Відповідно до ч.8 ст.95 ЦПК України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що витяг з книги посімейного запису, наданого префектурою Гіфу міста Гіфу, Умегава-чо, 1-12, Японія, складений та засвідчений установою держави Японія, скріплений печаткою та засвідчений підписом компетентної особи, на ньому проставлено апостиль, тобто має силу офіційного документа на території України та беззаперечно підтверджує факт розірвання шлюбу 04.03.2022 між ОСОБА_3 - громадянином Японії, та ОСОБА_1 - громадянкою України, зареєстрованого 30.05.2008 Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №189. Факт розірвання шлюбу між вказаними особами, зареєстрований належним чином у Японії та засвідчений офіційним документом, є дійсним на території України і не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення за законодавством України, а тим паче встановлення в судовому порядку. До того ж з урахуванням позиції відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), викладеної у письмових поясненнях, вказаний орган визнає факт розірвання шлюбу і не оспорює будь-яких прав заявника, що виключає наявність у даному випадку спору про право, а відтак доводи заінтересованої особи з цього приводу є безпідставними.
З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю заявлених вимог.
Приймаючи таке рішення, суд зауважує, що в аспекті заявленої заявником мети встановлення факту, останньою не враховано, що розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3 юридично визнається в Україні, офіційно підтверджене і тягне за собою відповідні правові наслідки, не потребуючи при цьому додаткового встановлення у судовому порядку.
Враховуючи особливості окремого провадження, в якому правила про розподіл судових витрат та їх відшкодування не застосовуються, а тому в силу ч.7 ст.294 ЦПК України понесені заявником витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 263-265, 267, 268, 273, 293, 294, 315-319, 351-352, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту розірвання шлюбу - відмовити.
Судові витрати у справі покласти на заявника.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
ОСОБА_1 , інн НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 33355895, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, буд.25.
Рішення суду складено та підписано без проголошення 09.08.2024.
Суддя О.І. Євтушенко
