Справа № 638/10053/24

Провадження № 2/638/4522/24

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І. П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року Харківське квартирно-експлуатаційне управління, шляхом формування документа в системі «Електронний суд», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в обґрунтування якого зазначило, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є державною установою та входить до складу Збройних Сил України, яка створена з метою організації та виконання завдань з інженерно-інфраструктурного (квартирно-експлуатаційного) забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України дислокованих у гарнізонах: Харківської, Сумської та Полтавської областей у мирний час та на особливий період. Основним завданнями Харківського КЕУ є: утримання та організація експлуатації фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями, проведення поточного та капітального ремонтів казармено-житлового фонду, комунальних споруд та інженерних мереж, підготовка їх до зимового періоду. Основними функціями Харківського КЕУ є: утримання та організація експлуатації фондів військових містечок, які перебувають в користуванні військових частин та забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями, організація експлуатації казармено-житлового фонду Збройних Сил України у межах визначеної зони відповідальності, забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів для утримання і експлуатації казарменожитлового фонду, утримання та експлуатація фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та фінансування комунальних послуг та енергоносіїв, виконання заходів щодо забезпечення житлом військовослужбовців осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей.

На підставі Директиви ГоловКЕУ № 303/18/2050 від 09.12.2005, Акту прийняття-передачі основних засобів від 29.12.2006 року від Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (на підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2023 № Д-321/33дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році» КЕВ м. Харків з 01.06.2023 переформовано у Харківське квартирно-експлуатаційне управління) на баланс та обслуговування було передано гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , з 2003 року проживає з дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_2 у кімнаті № НОМЕР_1 , 7 квартири АДРЕСА_2 . Згідно з розрахунком по особовому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_3 , сума заборгованості відповідача за послуги з утримання споруд та прибудинкових територій та комунальні послуги за період з березня 2008 року до лютого 2024 року складає 160998,73 грн. Оскільки відповідачі несвоєчасно сплачують або зовсім не сплачують за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а також комунальні послуги, значні кошти не надходять на поновлення бюджетних кошторисів.

Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Харківського квартирно-експлуатаційного управління заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та за комунальні послуги, за період з березня 2008 року до лютого 2024 року у розмірі 160998,73 грн, стягнути з відповідачів сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачів ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. По-перше, враховуючи те, що позивач звернувся з позовом 04 червня 2024 року вимога про стягнення суми за період з 01 березня 2008 року до 04 червня 2021 року відбувається поза межами строку позовної давності, у зв`язку з чим сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. По-друге, хоча відповідачі зареєстровані за вказаною у позові адресою, проте відповідач ОСОБА_2 , не проживає за зазначеною адресою, починаючи з листопада 2019 року, оскільки з 20.11.2019 р. проживає поза межами території України, а саме: на території Канади. З початком повномасштабного вторгнення військ РФ ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , також виїхали за межі території України 20.11.2022 року та до теперішнього часу не проживають на території України. Таким чином, відповідачі не отримували жодних послуг, на які посилається позивач у позовній заяві. По-третє, доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості містить необґрунтовану та непідтверджену інформацію, з його змісту не вбачається підстави нарахування зазначених сум та їх розмір. Також, не враховано те, що відповідачі не проживають в зазначеній квартирі, проте в розрахунку містяться суми, навіть ті, які нараховуються за допомогою лічильників, які встановлені для використання мешканцями квартири. Крім того, позовна заява не містить чіткого розрахунку заборгованості; квитанцій про нарахування вартості комунальних послуг; містить необґрунтовану інформацію щодо осіб, які фактично проживають у квартирі та інших документів, які б дали можливість суду оцінити позовні вимоги й ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі у відповідності до ст. 263 ЦПК України. По-четверте, позивачем не надано доказів надання послуг (з утримання будинку, прибудинкової території та комунальних послуг), які зазначені в позовній заяві. В матеріалах справи відсутні Акт приймання (передачі) для утримання та експлуатації будинку АДРЕСА_3 , і території (прибудинкової території) цього будинку та Акт приймання (передачі) будинку АДРЕСА_3 та території (прибудинкової території) цього будинку. В матеріалах справи наявний лише Акт прийняття-передачі основних засобів, затверджений 29.12.2006р., згідно якого вбачається, що начальником КЕВ було прийнято гуртожиток в експлуатацію від Харківського університету Повітряних сил ім. І.Кожедуба. Тобто, позивачем було прийнято будинок лише в експлуатацію, проте, в утримання зазначений будинок позивачу не передавався та на сьогоднішній день позивачу в утримання не переданий. Отже, підстав для утримання позивачем будинку за адресою: АДРЕСА_1 , надання послуг, які зазначені в позовній заяві, нарахування плати за ці послуги немає. По-п`яте, видом економічної діяльності Харківське квартирно-експлуатаційного управління є код 84.22. Діяльність у сфері оборони, тоді щодо послуг з утримання будинків, споруд, прибудинкових територій та комунальних послуг, передбачений інший вид діяльності за КВЕД, а саме: розділ 81 Обслуговування будинків і територій. Таким чином, позивач не є тією юридичною особою, в розумінні Положення №448, яка має право надавати послуги з утримання будинків, споруд, прибудинкових територій та комунальних послуг. Представник відповідачів зазначає, що за період стягнення, надання вказаних послуг жодним чином позивачем не здійснювалося взагалі, жодного договору на утримання будинку, прибудинкової території, надання комунальних послуг між позивачем та відповідачами не укладалося, рахунки на сплату зазначених сум позивач відповідачам не надавав, жодної вимоги про погашення заборгованості відповідачі не отримували ані в письмовій формі, ані в усній формі, ані шляхом отримання засобами телефонного зв`язку, електронної пошти або будь-яким іншим засобом. Крім того, в позовній заяві не зазначено про те, яким чином здійснювалося утримання будинку і прибудинкової території (самостійно чи із задіянням сторонніх виконавців), що саме з послуг входило до визначення утримання будинку та прибудинкової території, комунальних послуг. Позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів, які підтверджують надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території.

У відповіді на відзив на позовну заяву Харківське квартирно-експлуатаційне управління просило позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Щодо строку позовної давності зазначило, що з 19 грудня 2020 року було введено карантин, а з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, що зумовило продовження строків позовної давності, визначених у статті 257 ЦК України, а відтак позивачем не було пропущено строк позовної давності. Щодо непроживання відповідачів у квартирі позивач зазначає, що на теперішній час до Харківського КЕУ будь-яких повідомлень, заяв та документального підтвердження про зміну місця мешкання від відповідачів не надходило. Крім того, наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», розділом ІV, частиною 27, визначено порядок вивільнення службового жилого приміщення (службової жилої площі) за актом приймання-передавання жилого приміщення. Щодо нарахування зазначених сум та їх розмірів позивач зазначив, що має на своєму балансі вищевказаний гуртожиток та у відповідності зі своїми завданнями та повноваженнями, здійснює його обслуговування та забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, які там проживають, житлово-комунальними послугами. Протягом зазначеного періоду заборгованості, яка вказана в позовній заяві, скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг від відповідачів на адресу позивача не надходило. Позивач, зі свого боку продовжує виконувати свої обов`язки та забезпечує надання відповідачам житлово-комунальні послуги. Харківське КЕУ здійснює технічну експлуатацію та обслуговування будинків та гуртожитків, які знаходяться на його балансі та забезпечують їх комунальними послугами та енергоносіями. З цією метою між Харківським КЕУ та комунальними підприємствами укладаються договори на постачання комунальних послуг, сплачуючи кошти державного бюджету. Утримання житлового фонду здійснюється для забезпечення експлуатації та/або ремонту прибудинкових територій та територій військових містечок відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Житлові будинки утримуються за рахунок плати на утримання будинків і споруд, та прибудинкових територій, що вносяться мешканцями. Крім того, Харківське КЕУ зверталося в 2019 році до відповідачів з аналогічним позовом, за результатами розгляду якого, було винесено рішення від 30.06.2020 по справі № 638/17798/19 про часткове задоволення позовних вимог. Постановою Харківського апеляційного суду від 15.12.2020, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова без змін. Саме з відповідачів було стягнуто заборгованість за житлово-комунальні послуги на користь Харківського КЕУ. Зазначеними вище рішеннями було підтверджено правомірність стягнення заборгованості з відповідачів на користь Харківського КЕУ та право звертатися до суду з позовами за житлово-комунальними послугами. Враховуючи обставини справи та преюдицію факту, встановленого у судовому рішенні, а саме рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року по справі № 638/17798/19, відповідачі є споживачами послуг, а позивач надавачем цих послуг.

У запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву представник відповідачів ОСОБА_4 зазначила, що факти, які встановлені рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.06.2020 та постановою Харківського апеляційного суду від 15.12.2020 по справі № 638/17798/19 неможливо застосувати як преюдиційні факти, оскільки судами у справі № 638/17798/19 не досліджувалися та не надавалася оцінка тим обставинам, на які посилаються відповідачі у відзиві на позовну заяву, а саме: - на відсутність законних підстав та доказів утримання позивачем будинку; - на відсутність акту приймання (передачі) для утримання та експлуатації будинку АДРЕСА_3 , і території (прибудинкової території) цього будинку та Акту приймання (передачі) будинку АДРЕСА_3 та території (прибудинкової території) цього будинку, що передбачено Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 03.07.2013 № 448; - на відсутність у позивача права надавати послуги з утримання будинків, споруд, прибудинкових територій та комунальних послуг згідно класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД), оскільки позивач згідно Витягу з ЄДРЮОФОП здійснює діяльність у сфері оборони за кодом КВЕД: 84.22. Крім того, зазначеним рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено у стягненні заборгованості із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що особовий рахунок відкритий на ОСОБА_3 , тобто фактичні договірні відносини склались між позивачем та відповідачем - ОСОБА_3 . У зв`язку з цим, представник відповідачів просила врахувати цю обставину при розгляді справи.

Окрім того, представник відповідачів зазначає, що позивач у відповідь на відзив посилається на «Положення про Харківське квартирно-експлуатаційне управління», затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України № 364 від 27.10.2023р., яким начебто передбачено, що має на своєму балансі вказаний у позовній заяві гуртожиток та у відповідності зі своїми завданнями та повноваженнями, здійснює його обслуговування та забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, які там проживають, житлово-комунальними послугами. Проте, в матеріалах справи не міститься копії Положення №364 на яке посилається позивач, що унеможливлює дослідити та оцінити судом дані твердження позивача. Також, Положення № 364 затверджено наказом від 27.10.2023, тоді як період, за який стягується сума заборгованості позивачем становить з 03.2008 року до 02.2024 року. Позивач не надає жодних доказів, які б підтверджували його завдання з утримання будинку за період стягнення суми заборгованості з відповідачів. Також позивач у відповіді на відзив посилається на ч. 27 р. ІV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року, та стверджує, що порядок вивільнення службового жилого приміщення (службової жилої площі) здійснюється за актом приймання-передавання жилого приміщення, проте така норма відсутня в Інструкції та відсутній порядок вивільнення службового жилого приміщення (службової жилої площі) за актом приймання-передавання жилого приміщення, що свідчить про те, що позивач вводить суд в оману.

Ухвалою суду від 06 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; провадження в частині позовних вимог Харківського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2016 року до 01 листопада 2019 року закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що набрало законної сили рішення суду у справі, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутністю сторони позивача.

Представник відповідачів ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити з підстав, викладених у відзиві та запереченні.

Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з Довідкою (з місця проживання про склад родини та реєстрацію) від 29 квітня 2024 року № 583/1908, виданою Начальником Харківського КЕУ, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , яка складається з 2-х кімнат (загальною площею 73,7 кв.м. до березня 2008 року, з листопада 2019 року загальна площа 83,2 кв.м.), яка належить Харківському КЕУ. Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_3 . На даній житловій площі також проживають: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_2 (син) (а.с. 15).

Реєстрація місця проживання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , також підтверджується відомостями з Реєстру територіальної громади, отриманими судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України (а.с. 18, 19).

Згідно з Актом прийняття-передачі основних засобів, затвердженим начальником КЕВ м. Харкова 29 грудня 2006 року, на підставі Директиви ГоловКЕУ № 303/18/2050 від 09.12.2005, КЕВ м. Харкова прийняло 29 грудня 2006 року від Харківського університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба в експлуатацію гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-зв. 13).

На підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2023 № Д-321/33дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році» Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків з 01 червня 2023 року переформовано у Харківське квартирно-експлуатаційне управління, що підтверджується Наказом начальника Харківського квартирно-експлуатаційного управлінні (по стройовій частині) № 1 від 01 червня 2023 року (а.с. 15.зв).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 385517284 від 04 липня 2024 року, квартирний багатоповерховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , на праві власності належить Державі Україна в особі Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 0034022.

Згідно з Довідкою начальника Харківського КЕУ Артема Бірюцького від 05 липня 2024 року № 583/3273, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , знаходиться на балансі Харківського квартирно-експлуатаційного управління.

Згідно з розрахунком заборгованості на квартиронаймача ОСОБА_3 , який мешкає у гуртожитку у Харківському КЕУ за адресою: АДРЕСА_6 , кімн. 5, АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , за періоди з 01 березня 2008 року до 31 жовтня 2016 року та з 01 листопада 2019 року до 29 лютого 2024 року за житлово-комунальні послуги (квартплата, опалення, холодна вода, водовідведення, електроенергія, газ, транспортування газу, вивіз сміття) утворилася заборгованість у розмірі 160998,73 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 1.1 р. І Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 03.07.2013 № 448, (далі Положення №448), організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

Згідно з п. 1.3 р. І Положення основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення є: забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками; утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин; забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; участь в організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями; забезпечення військових частин квартирним майном; здійснення функцій замовника з будівництва, реконструкції, капітального ремонту фондів військового містечка, а також виконання технічного нагляду за ходом проведення у військових частинах робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту військових об`єктів; здійснення організації квартирно-експлуатаційного забезпечення в особливий період; організація навчання і підвищення кваліфікації військовослужбовців та працівників квартирно-експлуатаційних органів; планування витрат та організація фінансування заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення.

Відповідно до вимог статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно із положеннями статті 68 Житлового кодексу України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно статті 162 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки визначені угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний сплатити вартість фактично спожитих житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, суд враховує, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року у справі № 638/17798/19, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, встановлено, що особовий рахунок відкритий саме на ОСОБА_3 , тобто фактичні договірні відносини склались між позивачем та ОСОБА_3 , а відтак саме останній зобов`язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги.

У постанові Верховного суду України від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 заначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі №916/1041/17).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанови Верховного Суду від 26 листопада 2019 року по справі №902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі №908/1090/18).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17 грудня 2019 року по справі №641/1793/17). Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №320/4938/17).

Суб`єктивними межами преюдиції є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №320/4938/17).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги обставини, встановлені рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року, у № 638/17798/19, суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як споживачів житлово-комунальних послуг, обов`язку сплачувати позивачу вартість житлово-комунальних послуг, оскільки встановлений у справі № 638/17798/19 преюдиційний факт свідчить про те, що фактичні договірні відносини склались між Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням та ОСОБА_3 , на якого відкрито особовий рахунок, та виключно останній зобов`язаний сплачувати вартість спожитих житлово-комунальних послуг.

Оскільки провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а позовні вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пред`явлені не до як спадкоємців ОСОБА_3 , а як до споживачів житлово-комунальних послуг, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для стягнення судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 13, 77-81, 259, 263-265, 267-268, 273, 313-314, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Харківського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09 серпня 2024 року.

Суддя І.П. Латка