Справа № 147/1010/24

Провадження № 2-а/147/5/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Прокопенко В. М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить: позов задовольнити; скасувати постанову №356 від 17 липня 2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн; провадження у справі закрити.

Короткий зміст заявлених вимог

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення №356 від 17.07.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. Наведені в оскаржуваній постанові відомості вважає такими, які не відповідають дійсним обставинам справи, а наявність складу адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами. Так, подія інкримінованого правопорушення (несвоєчасно став на облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи знятим з військового обліку призовників по досягненню граничного віку перебування на військовому обліку призовників 27-річного віку, згідно із рішенням призовної комісії як раніше не розшуканий та по даний час не ставший на військовий облік) мала місце ще у 2008 році і виявлена була 10.07.2024 рішенням призовної комісії протокол №1 від 01.10.2008, на яку відповідач посилається у постанові. Позивач стверджує, що відповідно до положень ст. 210 КУпАП, в редакції станом на 01.10.2008 не було ч. 3 ст. 210 КУпАП і за порушення правил військового обліку було визначене покарання у виді штрафу від 510 грн до 850 грн, а не 17000 грн, як застосовано до позивача, а також строки за ст. 38 КУпАП закінчились. Тому не зрозуміло за діями норм якого часу та за яке саме правопорушення позивача покарано. Позивач стверджує, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 , не маючи у своєму розпорядженні жодних доказів, неправильно оцінив обстановку та прийняв незаконне рішення. Оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону та не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, тому просить суд постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 24 липня 2024 року постановлено: відкрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області (вул. Соборна, 21, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область) на 13 годину 30 хвилин 02 серпня 2024 року.

01 серпня 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому, представник просить: визнати належною стороною по справі ІНФОРМАЦІЯ_5 ; позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення №356 від 17.07.2024 залишити без задоволення. Узагальнені доводи відзиву зведено до того, що оскаржувана постанова є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки 04.07.2024 Позивач особисто прибув для взяття на військовий облік за зареєстрованим місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_7 та написав заяву про взяття на військовий облік у зв`язку з неперебуванням на військовому обліку. (6) При опрацюванні звернення Позивача про взяття на військовий облік начальником групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_5 10.07.2024 було виявлено, що громадянин ОСОБА_1 , 1983 року народження, будучи зарахованим в запас рішенням призовної комісії від 01.10.2008 по досягненню 25 річного віку підлягав взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, проте в порушення вимог абз.2 пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року та п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» для взяття на військовий облік військовозобов`язаних та оформлення військово-облікового документа не з`являвся та в період з 2008 року й по теперішній час не перебував на військовому обліку військовозобов`язаних за зареєстрованим місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_8 (раніше - ІНФОРМАЦІЯ_9 ), внаслідок своїх дій порушив правила військового обліку та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210 КУпАП. (7) У зв`язку з цим та після прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_10 , 10.07.2024, стрільцем-помічником гранатометника взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_10 - солдатом ОСОБА_3 , уповноваженим складати протоколи про адміністративні правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №822 від 25.12.2023, на підставі статей 235, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП (за вхідним №8149 від 10.07.2024). Триваюче правопорушення громадянина ОСОБА_1 розпочалось з жовтня 2008 року, а коли громадянин ОСОБА_1 , будучи звільненим від призову на строкову військову службу та зарахований в запас ЗСУ по досягненню 25 річного віку підлягав взяттю на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_11 (зараз - ІНФОРМАЦІЯ_12 ) та по теперішній час не перебував на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання, що було виявлено коли громадянин ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою про взяття його на військовий облік від 04.07.2024, відповідно після вивчення даного звернення та виявлення адміністративного правопорушення було складено протокол №356 за вхідним №8149 від 10.07.2024, тому строки для притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку згідно ст.38 КУпАП не були порушені. За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_1 , підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП. За таких обставин представник відповідача просить позов залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 02 серпня 2024 року постановлено, зокрема, клопотання позивача ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача на належного - задовольнити; замінити в адміністративній справі первісного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 на належного - ІНФОРМАЦІЯ_13 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ). Розгляд справи відкладено на 14 годину 00 хвилин 07 серпня 2024 року.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі просив його задовольнити. Додатково зазначив, що з 2004 року є священнослужителем, і до досягнення 25 річного віку завжди ходив по повістках до військомату (в селещі Тростянець) для уточнення даних, і подавав документи, які давали йому відстрочку від призову. У 17 років пройшов останню лікарську комісію. Зазначає, що 01.10.2018 лікарську комісію не проходив. Будучи священником, вважав, що немає потреби прибувати до військомату, його ніхто не викликав, повісток не отримував, не роз`яснили про необхідність отримати військово-обліковий квиток, хоча він ніколи не змінював свого місця проживання. Із ЗМІ дізнався про те, що всім чоловікам з 18 до 60 років потрібно прибути до РТЦК та СП, і лише тоді дізнався, що не перебуває на обліку, як військовозобов`язаний, йому запропонували написати заяву, та повідомили, що ним вчинено порушення військового обліку. Стверджує, що йому не роз`яснили право мати захисника, а також положення статті 63 КУ, а саме те, що він може не надавати пояснення. Зазначив, що протокол складено 05.07.2024, а справа про адміністративне правопорушення мала розглядатися 10.07.2024, про що йому повідомили, проте запропонували написати заяву про розгляд справи за його відсутності, оскільки це ні на що не вплине. 11.07.2024 він прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_3 отримати копію постанови, однак йому повідомили, що справа не розглянута і буде розглянута пізніше. Зазначає, що позивачу не надано примірник протоколу про адміністративне правопорушення, також на вимогу надати копію, було відмовлено. За вказівкою працівників відповідача ним було проставлено підписи. Зі змісту відзиву на позов дізнався, що протокол складено 10.07.2024, в той час, як цього числа його навіть не було у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а був 05.07.2024 та 11.07.2024, а також з`являвся і по інших повістках. Також із додатків до відзиву, йому стало відомо, що 02.02.2009 час взяття на облік. Позивач вважав, що перебуває на обліку, оскільки з 25 років до 41 року його ніхто не викликав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві та просив відмовити у його задоволенні. Додатково повідомив, що позовні вимоги не мають ніякого підґрунтя. Позивача у 25 років зняли з військового обліку призовників (що є підставою не призиватися на строкову службу), однак позивач не виконав свій обов`язок і після досягнення 25 років не став на облік як військовозобов`язаний, не отримав військово-обліковий документ. Стосовно копії протоколу представник відповідача зазначив, що підпис позивача про отримання протоколу про адміністративне правопорушення стоїть, тому позивач його отримував. Стосовно роз`яснення права мати захисника та положення ст. 63 КУ зазначив, що йому невідомо, чому не роз`яснено права. Стосовно розбіжностей у датах складення протоколу про адміністративне правопорушення, винесення постанови та фактичного прибуття позивача, представником нічого не зазначено, разом з тим жодних доказів на спростування таких розбіжностей суду не надано.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , є військовозобов`язаним, 04.07.2024 прибув для взяття на військовий облік за зареєстрованим місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_7 та написав заяву про взяття на військовий облік у зв`язку з неперебуванням на військовому обліку (а.с. 35).

10.07.2024 стосовно позивача складено протокол №356 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме за те, що громадянин ОСОБА_1 , будучи зарахованим в запас рішенням призовної комісії Протокол №1 від 01.10.2008 та в порушення вимог п. 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року (до 05.01.2023 абз. 18 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №921 від 7 грудня 2016 року (далі - Порядок), не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_10 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, внаслідок чого громадянин ОСОБА_1 з 2008 року та по теперішній час не перебував на військовому обліку військовозобов`язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання та до цього часу не з`являвся, зазначене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відсутністю військово-облікового документа, що має ознаки ухилення громадянина ОСОБА_1 від військового обліку, внаслідок чого останнім було порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз. 2 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року (до 05.01.2023 абз. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних затверджених постановою Кабінету Міністрів України №921 від 7 грудня 2016 року), внаслідок своїх дій громадянин ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення, яке почалося у 2008 році, коли даний громадянин особисто мав з`явитися для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, та яке закінчилося у липні 2024 року, коли громадянин ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою про взяття його на військовий облік, що є порушенням правил військового обліку (а.с. 32-33).

17.07.2024 постановою №356 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягненні у виді штрафу у розмірі 17000 грн. За змістом оскаржуваної постанови позивач будучи зарахованим в запас рішенням призовної комісії Протокол №1 від 01.10.2008 та в порушення вимог п. 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року (до 05.01.2023 абз. 18 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №921 від 7 грудня 2016 року, (далі - Порядок), не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_10 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, внаслідок чого громадянин ОСОБА_1 з 2008 року та по теперішній час не перебував на військовому обліку військовозобов`язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання та до цього часу не з`являвся, зазначене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відсутністю військово-облікового документа, що має ознаки ухилення громадянина ОСОБА_1 від військового обліку, внаслідок чого останнім було порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз. 2 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року (до 05.01.2023 абз. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних затверджених постановою Кабінету Міністрів України №921 від 7 грудня 2016 року), внаслідок своїх дій громадянин ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення, яке почалося у 2008 році, коли даний громадянин особисто мав з`явитися для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, та яке закінчилося у липні 2024 року, коли громадянин ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою про взяття його на військовий облік, що є порушенням правил військового обліку (а.с. 7-10).

Позиція суду

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ст.77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За правилами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.37 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на час події 01.10.2008) передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників: приписані до призовних дільниць; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;

2) на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; звільнені з альтернативної (невійськової) служби; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державної податкової адміністрації України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; виключені з військового обліку Служби безпеки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

Положеннями ст. 18 цього ж Закону, в редакції станом на 01.10.2008, від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України: які до дня відправлення на строкову військову службу досягли 25-річного віку (п. 2 ч. 1 ст. 18 ст.37 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Однак, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ діє положення ч.10 ст.1, яким визначено громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

У ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, в редакції станом на час події зазначалось, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

У подальшому до вказаної статті внесено зміни, та вказано, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до пункту 10 Положення про військовий облік військовозобов`язаних і призовників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1994 року №377 (із змінами), яка втратила чинність 19 грудня 2016 року, місцеві державні адміністрації забезпечують разом з військовими комісаріатами функціонування системи військового обліку громадян, організовують бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та воєнний час, а також подання звітності із зазначених питань.

Органи місцевого самоврядування забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення військового обліку військовозобов`язаних і призовників та бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та воєнний час, а також подання звітності із зазначених питань.

У населених пунктах, де немає військових комісаріатів, виконкоми сільських, селищних, міських рад, керівники підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування забезпечують, зокрема:повноту та якість обліку військовозобов`язаних і призовників відповідної території, підприємства, установи, організації чи навчального закладу за правилами і формами, встановленими Міноборони і Мінстатом; систематичне звіряння відомостей, зазначених в особових картках військовозобов`язаних і призовників, із записами у їх військових квитках і посвідченнях про приписку до призовних дільниць, подання цих карток не рідше одного разу на рік до відповідних військових комісаріатів для звіряння з обліковими даними військових комісаріатів; внесення в 5-денний термін до особових карток військовозобов`язаних і призовників змін стосовно їхнього сімейного стану, місця проживання, службового стану та освіти і повідомлення про зміни до військових комісаріатів у визначені ними терміни.

Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 24 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921, яка втратила чинність 05 січня 2023 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №74 від 06 лютого 2019 року) з метою забезпечення персонально-первинного обліку призовників і військовозобов`язаних виконавчі органи сільських, селищних та міських рад здійснюють постійний контроль за виконанням громадянами, посадовими особами підприємств, установ та організацій, які перебувають на території відповідних населених пунктів, встановлених правил військового обліку та проведення відповідної роз`яснювальної роботи. Звернення щодо громадян, які ухиляються від виконання військового обов`язку, надсилаються до органів Національної поліції для їх розшуку, затримання і доставки до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (додаток 5).

Пунктом 33 Порядку №921 було встановлено, що у разі отримання розпорядження районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо оповіщення призовників і військовозобов`язаних про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору) для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на воєнний час, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, зокрема звертаються до органів Національної поліції щодо громадян, які ухиляються від виконання військового обов`язку, для їх розшуку, затримання і доставки до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 56 Порядку №921 було встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема звертаються до органів Національної поліції для розшуку, затримання та доставки до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки громадян, які ухиляються від виконання військового обов`язку (додаток 13).

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП було доповнено ч.3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2024 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», тому особливий період. Отже, до 19.05.2024 норми ч.3 ст.210 КУпАП не існувало.

Тобто, з 19.05.2024 встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно із ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

В цій же справі судом встановлено, що позивач, якому ще у 2008 році виповнилося 25 років і це був граничний вік для призовника на час виникнення правовідносин, мав обов`язок стати на військовий облік як військовозобов`язаний згідно із ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, чинній станом на 01.10.2008. Однак, не було визначено строків виконання цього обов`язку в законі. Доказів вжиття органом, на який покладалося ведення військового обліку військовозобов`язаних, вищевказаних заходів щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік матеріали справи не містять. Також відсутні докази, що позивач чи його близькі родичі отримували повістки про виклик громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (раніше ІНФОРМАЦІЯ_11 ) з метою постановлення на облік, як відсутні дані, що він змінював місце проживання, яке було відоме відповідачу.

З 19.05.2024 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму ч.3 ст.210 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.

На виконання ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_1 04.07.2024 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_10 , проте на нього склали протокол за ч.3 ст.210 КУпАП за не постановку на облік військовозобов`язаних ще з 2008 року, на той момент, коли не існувало ні норми ч.3 ст.210 КУпАП, ні строків виконання обов`язку.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП з 2008 року, бо зміни до ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відбулися лише 04 квітня 2024 року, а норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що ОСОБА_1 і зробив 04.07.2024. Таким чином, відсутні подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн..

Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП неможливе, оскільки закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії. Крім того, згідно зі ст.62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Варто зазначити і те, що за словами позивача він 05 липня 2024 року був у ІНФОРМАЦІЯ_8 , йому повідомили про порушення військового обліку, а саме те, що він з 2008 року не став на облік як військовозобов`язаний і повідомили, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього буде розглянута 10 липня 2024 року, однак 11 липня 2024 року прийшовши отримати постанову дізнався, що 10 липня 2024 року справа не розглянута. В той же час матеріали додані до відзиву свідчать про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений 10 липня 2024 року і в ньому вказана дата розгляду справи 17 липня 2024 року, однак позивач 10 липня 2024 року взагалі не був у відповідача. До справи не надано жодних доказів на спростування зазначених вище розбіжностей.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідач діяв не на підставі закону, оскаржувана постанова незаконна і має бути скасована, а провадження закрите. Враховуючи наведене вище, позовні вимоги обґрунтовані, їх необхідно задовольнити в повному обсязі.

Водночас суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Керуючись статтями 77, 205, 241-246, 286, 268-271 КАС України, ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», Конституцією України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову №356 від 17 липня 2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Чечельницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 01.09.1999, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_13 код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 08 серпня 2024 року.

Суддя О. Г. Борейко