ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6261/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Темченко Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 р. (суддя Турова О.М.) в адміністративній справі №160/6261/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оформлене листом від 09.02.2023 №750/6/32-00-04-02-02-02;

- визнати протиправними дії Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови у поверненні надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 11 785 034,00 грн. (код бюджетної класифікації 11021000) шляхом перерахування їх на рахунок ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100), вказаної у листі від 09.02.2023 №750/6/32-00-04-02-02-02;

- визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків стосовно не підготовки висновку про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 11 785 034,00 грн. (код бюджетної класифікації 11021000) шляхом перерахування їх на рахунок ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100) та не подання його до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків підготувати висновок про повернення суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 11 785 034,00 грн. (код бюджетної класифікації 11021000) шляхом перерахування їх на рахунок ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100) та подати його до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області у строки, передбачені законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що в його інтегрованій картці, як платника податку на прибуток підприємств, обліковується переплата з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 11785034,00грн., що виникла за рахунок сплати позивачем у 2016 році авансових внесків з податку на прибуток до внесення змін в Податковий кодекс України Законом України від 24.12.2015 №909 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким було відмінено сплату авансових внесків. На заяви позивача з приводу повернення вищевказаних коштів шляхом їх перерахування на рахунок ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100), подані 07.02.2023 через Електронний кабінет платника податку, відповідач своїм листом від 09.02.2023 №750/6/32-00-04-02-02-02 відмовив у поверненні вищевказаних коштів означеним шляхом, із посиланням на те, що ці заяви подано поза межами строку, встановлено п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України, однак, така відмова, на думку позивача, є протиправною.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку загального позовного провадження, у задоволенні позовної заяви відмовлено з тієї підстави, що фактична переплата з податку на прибуток в розмірі 11785034,00 грн. виникла у лютому 2017 року, а не 11.03.2018, як стверджує позивач, тому строк на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань у 1095 днів скінчився у лютому 2020 року, і зупинення перебігу цього строку з 18 березня 2020 р. по 31 травня 2020 р. до спірних правовідносин не застосовується.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про момент виникнення суми надміру сплачених грошових зобов`язань по податку на прибуток підприємств, як лютий 2017 року. Так, після подання позивачем у лютому 2017 року підсумкової податкової декларації за 2016 рік та уточнюючої декларації за 2016 рік 18.04.2017 виникла переплата тих авансових внесків, які були сплачені раніше, тобто до авансових внесків, сплачених у 2016 році. Отже, ні в лютому 2017 року, ні в квітні 2017 року (після подання уточнюючої декларації за 2016 рік) АТ «Дніпропетровськгаз» не мало права на отримання надміру сплачених грошових зобов`язань за авансові внески, що були сплачені протягом 2016 року на загальну суму 13 429 264,00 грн., оскільки вказана сума переплати виникла пізніше, що не було враховано судом першої інстанції. Згідно витягів з ЕКПП по податку на прибуток приватних підприємств станом на 20.05.2016, 17.08.2016, 19.08.2016 та 14.06.2017 надміру сплачені грошові зобов`язання по податку на прибуток підприємств у АТ «Дніпропетровськгаз» були відсутні, а виникли надміру сплачені грошові зобов`язання після подання уточнюючих декларацій за 1 півріччя 2017 року, за 9 місяців 2017 року та річної декларації за 2017 рік. Сума надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 11 785 034,00 грн. виникла 11.03.2018, тобто після подання податкових декларацій за 2017 рік. У зв`язку з тим, що з липня 2017 року у позивача відсутні позитивні нарахування з податку на прибуток підприємств, сума переплати залишалася незмінною з 11.03.2018 та не могла бути використана в рахунок наступних платежів. Під час розгляду справи судом першої інстанції не порушувалось питання надання всіх податкових декларацій, в тому числі уточнюючих декларацій, які подавалися позивачем протягом 2016-2018 років. Висновок суду про те, що моментом виникнення переплати з податку на прибуток є дата подачі декларації зроблено без врахування обставини подачі уточнюючої декларації 18.04.2017 за 2016 рік, якою були збільшено нарахування за вказаний звітний період.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи про те, що станом на 07.02.2023 (момент подачі позивачем заяв) в ІКП 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» рахувалась заборгованість на суму 38532052,04 грн., що унеможливлює повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання. Оскільки переплата по податку на прибуток виникла згідно платіжних доручень за 2016 рік, звернення позивача у 2013 році із заявами про їх повернення здійснено поза межами 1095 днів. Також, позивачем не оскаржено відмову у поверненні переплати після його звернення 30.10.2018.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представник відповідача просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач АТ «Дніпропетровськгаз» перебуває на податковому обліку як платник податків в Східному МУ ДПС по роботі з ВПП. Протягом 2016 року позивачем здійснено сплату авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13429264,00 грн., а саме: згідно платіжного доручення №2485 від 17.05.2016 в сумі 2810223,00 грн. за 1 квартал 2016 року; згідно платіжного доручення №4292 від 17.08.2016 в сумі 5582373,00 грн. за 2 квартал 2016 року; згідно платіжного доручення №6847 від 26.12.2016 в сумі 5036668,00 грн. у розмірі 2/9 податку на прибуток згідно з податковою декларацією за дев`ять місяців 2016 року. 07.02.2023 АТ «Дніпропетровськгаз» через електронний сервіс «Електронний кабінет платника податків» подало заяви за №3701794, №3700791 та №3700163 про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток у загальному розмірі 11 785 034,00 грн., в яких просило перерахувати ці кошти на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, а саме: з податку на додану вартість. Листом від 09.02.2023 року за вих.№750/6/32-00-04-02-02-02 Східне МУ ДПС по роботі з ВПП повідомило позивача про те, що відповідно до п.43.3 ст.43 ПК України та п.1 розділу ІІ Порядку №60 обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені, відтак, за результатами розгляду заяв правомірність повернення коштів не встановлено, так як в наданих АТ «Дніпропетровськгаз» заявах від 07.02.2023 зазначені дати сплати до бюджету: 17.05.2016, 17.08.2016, 26.12.2016, тобто за межами допустимого строку, що є підставою для відмови у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток (код бюджетної класифікації 11021000) шляхом перерахування їх на рахунок ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100).

Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та правомірність рішення відповідача про відмову у задоволенні заяв позивача від 07.02.2023.

Колегія суддів зазначає, що позивач, перш-за все, поставив під сумнів правильність встановлення судом першої інстанції обставини дня виникнення переплати з податку на прибуток, що призвело, на його думку, до помилкового висновку про подачу ним заяв про їх повернення після спливу 1095 днів.

Обставина наявності переплати з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 11 785 034,00 грн. сторонами не заперечується. Сума переплати визначена станом на 29.11.2018 згідно листа Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.11.2018, підготовленого на запит позивача (а.с.37). Позивач ініціював в судовому порядку перевірку на предмет правомірності рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке було оформлено листом № 750/6/32-00-04-02-02-02 від 09.02.2023, за результатом розгляду його заяв від 07.02.2023 №3701794, №3700791, №3700163 про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток шляхом перерахування їх на рахунок ПДВ (а.с.42-48). Цим Рішенням відповідач фактично відмовив у задоволенні зазначених заяв позивача з тієї підстави, що вони подані за межами «допустимого строку», а саме заяви подані після спливу 1095 днів після дати сплати податку 17.05.2016, 17.08.2016, 26.12.2016. Прийняте Рішення відповідачем обґрунтовано пп.43.3 ст. 43 ПКУ та пунктом 1 розділу ІІ Наказу МФУ № 60 від 11.02.2019.

Колегія суддів зазначає, що умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені врегульовані статтею 43 Податкового кодексу України (ПК України). Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені затверджений наказом міністерства фінансів України № 60 від 11.02.2019 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за №370/33341) (Наказ № 60).

Згідно пункту 43.3 статті 43 ПК України (в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020) обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

За приписами пункту 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до першого абзацу пункту 1 розділу ІІІ Наказу № 60 (зі змінами згідно з Наказами Міністерства фінансів № 127 від 01.03.2021, № 354 від 28.10.2022} повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Отже, платник податків у наданий законодавством строк (1095 днів), що настає за днем виникнення такої переплати, має право звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів.

Визначаючи день виникнення переплати, суд першої інстанції керувався правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у постановах від 18 червня 2019 р. у справі №826/3490/18 та від 27 квітня 2020 р. у справі №640/7371/19, відповідно до якого датою виникнення надміру сплаченої суми в розумінні пункту 43.3 статті 43 ПК України вважається саме дата подання податкової декларації за звітний період, а не дата фактичного перерахування авансових внесків до Державного бюджету (дата відповідних платіжних доручень).

У постанові від 15 лютого 2023 р. у справі №640/18626/21 Верховний Суд також зазначив, що право на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань виникає у позивача саме після подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств, оскільки лише після подання останньої сплачені кошти отримали статус надміру сплачених грошових зобов`язань. Відтак, необхідним є дослідження питання щодо відображення позивачем відповідних грошових зобов`язань у його податкових деклараціях, що подавалися до контролюючих органів та відповідно дати їх подання.

Колегія апеляційного суду звертає увагу, що суд першої інстанції податкові декларації позивача з податку на прибуток підприємств з 2016 року не досліджував; останні (окрім податкової декларації за 2022 рік) в матеріалах справи відсутні. Натомість, позивачем до своєї апеляційної скарги на обґрунтування її доводів та вимог надані копії податкових декларацій з податку на прибуток за 2016, 2017 роки та уточнюючих податкових декларацій за ці ж роки.

Вирішуючи питання про можливість прийняття зазначених документів на стадії апеляційного провадження у справі та дослідження їх в якості доказів, колегія суддів керується положеннями статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.3). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 4).

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що встановлення обставини дати виникнення надміру сплаченого грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств встановлюється на підставі дати подачі звітної податкової декларації з цього податку. Витяг з електронного кабінету позивача, який досліджував суд першої інстанції, такої інформації не містить (а.с.32-34); суд першої інстанції зазначену дату також не встановив, обмежившись констатацією того, що переплата «фактично виникла у лютому 2017 року після самостійного зменшення позивачем своїх грошових зобов`язань з податку на прибуток за 2016 рік».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приймає надані позивачем/скаржником на стадії апеляційного провадження копії податкових декларацій в якості доказів по справі.

За результатом дослідження наявних у справі та наданих додаткових письмових доказів колегією суддів встановлено, що фактичне перерахування авансових внесків з податку на прибуток підприємств здійснено позивачем протягом 2016 року (17.05.2016, 17.08.2016 та 26.12.2016) всього на суму 13 429 264 грн. Податкова декларація з цього податку за 2016 рік подана ним 09.02.2017.

Колегія суддів звертає увагу, що у податковій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. №897, не передбачено спеціального рядка для відображення такого показника, як переплата з податку на прибуток. Сума надміру сплаченого податку на прибуток може бути врахована таким платником при сплаті податкового зобов`язання з цього податку в наступному звітному періоді. Тобто сума платежу при сплаті податкового зобов`язання наступного звітного періоду може бути зменшена на суму переплати.

За даними електронного кабінету платника податків позивача, витяг з якого наявний у матеріалах справи, відомості про надміру сплаченого податку на прибуток станом на 09 лютого 2017 року відсутні (а.с.32-34). Станом на 17.03.2018 значиться переплата на суму 18 699 616 грн. Проте, 18 квітня 2017 р. позивач подав уточнену податкову декларацію з податку на прибуток, що призвело до збільшення переплати до 20 512 506 грн. Станом на 19 травня 2017 р. сума переплати складала 9 475 056 грн., станом на 30 травня 2017 р. 4 067 866 грн., станом на 14 червня 2017 р. переплата відсутня, з 19 липня 2017 р. по 06 вересня 2017 р. переплата складала 748 934 грн., станом на 28 лютого 2018 р. 6 387 281 грн., станом на 28 лютого 2018 р 11 736 411 грн. та 11 735 061 грн., станом на 11 березня 2018 р. сума переплати складала 11 785 034 грн. Після цієї дати (11.03.2018) сума не змінювалась, і саме її позивач просить перерахувати на рахунок зі сплати ПДВ.

Тобто, з дня подачі позивачем звітної податкової декларації за 2016 рік (09.02.2017) і до 11.03.2018 стан переплати з податку на прибуток постійно змінювався. Разом з цим, колегія суддів вважає, що відлік строку у 1095 днів на подачу заяви про повернення помилково або надміру сплаченого податку має починати свій відлік з 18 квітня 2017 р., тобто з дати подачі позивачем уточнюючої річної декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, і спливає цей строк 18 квітня 2020 р.

При цьому, згідно із Законом України від 17.03.2020 №533-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)", підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 52-2 такого змісту (частина четверта): на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 13.05.2022р. №591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 29.05.2020, а абзаці десятому пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Таким чином, відповідно до положень абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у редакції, чинній з 29 травня 2020 року, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, в тому числі строк, визначений пунктом 102.5 цієї статті, для подання платником податків заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.

Отже, з 18 березня 2020 р. по 30 червня 2023 р. строк давності, передбачений п. 102.5 ст. 102 ПК України, був зупинений, тому заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань від 07 лютого 2023 р. подані позивачем в межах 1095 днів, визначених п. 43.3 ст. 43 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для відмови у поверненні переплати з податку на прибуток відповідачем у спірному Рішенні вказано саме пропуск позивачем 1095 днів з дати сплати до бюджету авансових внесків (2016 рік).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить до висновку про те, що суд першої інстанції невірно визначив дату виникнення переплати, як лютий 2017 року, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що спірне рішення відповідача, яке оформлене листом від 09.02.2023 №750/6/32-00-04-02-02-02, не може вважатись правомірним з наведених вище підстав, тому позовна вимога про визнання його протиправним та скасування підлягає задоволенню.

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.03.2016 у справі № 826/4860/13-а (№ 21-4564а15), відповідно до якого правильним способом захисту позивача у справі цієї категорії є вимога про зобов`язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Пунктом 43.5 статті 43 ПК України визначено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку (п. 43.6 ст. 43 ПК України).

Відтак, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зобов`язується апеляційним судом за заявами Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» від 07 лютого 2023 р. підготувати висновки про повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на суму 11 785 034 (одинадцять мільйонів сімсот вісімдесят п`ять тисяч тридцять чотири) грн. шляхом перерахування на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та направити їх до територіального органу Казначейства Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області для виконання.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у поверненні надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 11 785 034,00 грн. (код бюджетної класифікації 11021000) шляхом перерахування їх на рахунок ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100), вказаної у листі від 09.02.2023 №750/6/32-00-04-02-02-02, колегія суддів звертає увагу, що за заявами позивача від 07.02.2023 було прийнято рішення від 09.02.2023 №750/6/32-00-04-02-02-02, правомірність якого є предметом спору у цій справі.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача стосовно не підготовки висновку про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 11 785 034,00 грн. (код бюджетної класифікації 11021000) шляхом перерахування їх на рахунок ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100) та не подання його до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, колегія суддів зазначає, що непідготовка зазначеного висновку стала наслідком відмови, викладеної у рішенні від 09.02.2023 №750/6/32-00-04-02-02-02, правомірність якого є предметом спору у цій справі, а не внаслідок допущеної бездіяльності, як помилково вважає позивач.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні зазначених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено три позовні вимоги немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність). Тому до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір на суму 8052 грн. (2684 грн. - прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2023 рік х 3), як це передбачено Законом України «Про судовий збір», а до суду апеляційної інстанції 12078 грн. (8052 грн. х 150 %).

За результатом перегляду справи в апеляційному порядку та задоволення однієї позовної вимоги відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача підлягають судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору на суму 2684 грн. до суду першої інстанції та 4026 грн. (2684 грн. х 150%) за подачу до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги. Всього на суму 6710 грн. Помилково та/або надміру сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його заявами, поданими до суду першої та апеляційної інстанцій, відповідно.

Колегія суддів додаткового вважає зазначити, що спірним рішенням відповідача позивачу було відмовлено у перерахуванні переплати з податку на прибуток з одного рахунку (код бюджетної класифікації 11021000) на інший (код бюджетної класифікації 14010100), що не має наслідком зміну майнового стану позивача на відміну від повернення грошових коштів на поточний рахунок, або єдиний рахунок, або у готівковій формі за чеком. З цих підстав колегія суддів вважає, що позовна вимога про скасування такого рішення має немайновий характер.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 р. в адміністративній справі №160/6261/23 скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оформлене листом від 09.02.2023 №750/6/32-00-04-02-02-02.

Зобов`язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків за заявами Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» від 07 лютого 2023 р. підготувати висновки про повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на суму 11785034 (одинадцять мільйонів сімсот вісімдесят п`ять тисяч тридцять чотири) грн. шляхом перерахування на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області для виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати зі сплати судового збору на загальну суму 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 07 серпня 2024 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2024 р.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяІ.В. Юрко

суддяО.О. Круговий