Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/19073/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного суду міста Одеси, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В :
До Одеського окружного адміністративного суду 19.06.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Суворовського районного суду міста Одеси, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап;
2. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі 50 відсотків відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу в.о. керівника апарату Суворовського районного суду Казилу Т.М. «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » від 14.07.2023 № 70-о/с ап.
24.06.2024 ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку статті 262 КАС України.
05.07.2024 до суду надійшла заява позивача (вхід.№27574/24) про зміну позовних вимог, яку обґрунтовано тим, що після ознайомлення з відзивом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на позовну заяву, позивач вважає необхідним частково змінити предмет позову, а саме:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап в частині встановлення з 22 січня 2024 року, замість раніше встановленої, надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу працівникам Суворовського районного суду м. Одеси, стаж яких на 22.01.2024р. складає понад 15 років, а саме: консультанту суду ОСОБА_1 . Решту позовних вимог залишити без змін.
10.07.2024 суд ухвалив заяву позивача ОСОБА_1 про зміну позовних вимог (вхід.№ЕС/27574 від 05.07.2024) задовольнити; прийняти до розгляду заяву про зміну позовних вимог.
01.07.2024 до суду (вх.№ЕС/26598/24) від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що 01 січня 2024 року набрав чинності Закон України №3460-ІХ «Про Державний бюджет на 2024 рік», абзацом другим пункту 12розділу «;Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Застосування норм Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» стосовно перерахування надбавки за вислугу років відповідає нормам законодавства України, оскільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Згідно з положеннями статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Звертає увагу, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» щодо встановлення на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу є чинними, неконституційним не визнавались та не скасовувались, а відтак підстави для їх незастосування відсутні.
Розглянувши наявні по суті справи докази на обґрунтування заявлених вимог, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.12-15) та наказу в.о. керівника апарату Суворовського районного суду м. Одеси від 05.06.2023 №56-о/с-ап (а.с.18), ОСОБА_1 12.06.2023 прийнята на посаду консультанта Суворовського районного суду м. Одеси. Присвоєно 9 ранг державного службовця.
Відповідно до розрахунку стажу державної служби (а.с.19), стаж роботи в державних органах ОСОБА_1 станом на 12.06.2023 становить 18 років 1 місяць.
Матеріали справи містять наказ в.о. керівника апарату Суворовського районного суду м. Одеси від 14.07.2023 №70-о/с-ап «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 » (а.с.20), яким наказано встановити консультанту Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 з 12.06.2023 надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої станом на 12.06.2023 становить 18 років 1 місяць.
Керівник апарату Суворовського районного суду м. Одеси прийняв наказ від 21.03.2024 №22-о/с-ап «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» (а.с.21-22), яким наказано, окрім іншого, відповідно до пункту 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», встановити з 22 січня 2024 року, замість раніше встановленої, надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу працівникам Суворовського районного суду м. Одеси, стаж яких на 22.01.2024 складає понад 15 років, у т.ч. консультанту суду ОСОБА_1 .
Вважаючи спірний наказ в частині, що стосується позивача, протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України «Про державну службу» та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Частиною 1 статті 50 Закону України «Про державну службу» визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Згідно з ст. ст. 46, 50 Закону України «Про державну службу», стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки та передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: - посадового окладу; - надбавки за вислугу років; - надбавки за ранг державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; - премії (у разі встановлення).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону «Про державну службу», надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Однак, Верховною Радою України 9 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки, а вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.
Вирішуючи спір, суд враховує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.
Для безумовного дотримання конституційних імперативних норм щодо обов`язку кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України (ст. 68 Основного Закону України) надважливо, щоб система законодавства відповідала усім критеріям «якості закону», зокрема, правове регулювання було чітким та послідовним, не допускало неоднозначного тлумачення правових норм, а також існування суперечливих або конфліктуючих між собою положень.
Логіка полягає у тому, що якщо норми, які регулюють співіснування людей, мають забезпечувати чіткі орієнтири правомірності поведінки і правовий порядок, то вони не повинні суперечити одна одній, мають взаємно узгоджуватись; позначаючи сукупність узгоджених між собою елементів як «систему»; норми права повинні створювати здатний належним чином функціонувати порядок людського співіснування.
Водночас, відступ від цього критерію призводить до виникнення колізій у законодавстві, що зумовлює настання негативних наслідків, зокрема, появу значної кількості юридичних спорів; перешкоду для формування єдиної та сталої судової практики; необхідність відступу від раніше сформульованих правових висновків Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду; врешті це стає однією з вагомих причин зниження довіри до суб`єктів владних повноважень, судів та держави в цілому.
Крім того, поява колізій у законодавстві створює для особи ситуацію правової невизначеності, при якій виникають справедливі запитання: чи потрібно знати і дотримуватися всіх (без винятку) законів; якщо знати і дотримуватися одного чинного закону або норми закону, чи це означає презумпцію правомірності поведінки особи та неможливість її притягнення до відповідальності або настання інших негативних наслідків.
Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб`єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.
Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: 1) Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. ч. 1-3 ст. 8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9); 3) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
У свою чергу Кодекс адміністративного судочинства України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: 1) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (ч. ч. 1-2 ст. 6); 2) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.
Тлумачення норм судами є квазірегулюванням, яке виступає додатковим інструментом зміцнення верховенства права в Україні. Особливо помічним цей інструмент є тоді, коли, зокрема, існує необхідність у подоланні колізій та заповнення правовим регулюванням прогалин в законодавстві; квазірегулювання сприяє розвитку доктрини права та є індикатором для законодавця, що ті чи ті відносини повинні бути врегульовані, що суспільні відносини змінилися, ускладнилися і потребують нагального законодавчого регулювання і що законодавець вже запізнюється у їх унормуванні
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом
За умов спірних правовідносин, спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про державну службу», а не Закон України Про затвердження бюджету України на відповідний рік.
У рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У свою чергу, роз`яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст. 3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
З огляду на вищевикладене, в спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а не п. 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством, а відтак спірний наказ, в частині, що стосується позивача, суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд вважає належним та достатнім способом захисту порушеного права у даній справі покладання обов`язку на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату, починаючи 22 січня 2024 року, надбавки за вислугу років на державній службі консультанту Суворовського районного суду м.Одеси Мазур Ларисі Арсентіївні відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу в.о. керівника апарату Суворовського районного суду м. Одеси від 14.07.2023 №70-о/с-ап «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 », з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського районного суду міста Одеси, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям» від 21 березня 2024 року № 22-о/с-ап в частині встановлення з 22 січня 2024 року, замість раніше встановленої, надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу консультанту Суворовського районного суду міста Одеси суду ОСОБА_1 .
Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату, починаючи 22 січня 2024 року, надбавки за вислугу років на державній службі консультанту Суворовського районного суду м.Одеси Мазур Ларисі Арсентіївні відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу в.о. керівника апарату Суворовського районного суду м. Одеси від 14.07.2023 №70-о/с-ап «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 », з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідачі:
Суворовський районний суд міста Одеси (65603, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 68, код ЄДРПОУ 05482067);
- Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, буд. 2, код ЄДРПОУ 26302945).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
