2/543/41/24

543/245/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

29.07.2024 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Смілянського Є.А., при секретарях Гапон Т.В. та Онищенко О.Т., за участі прокурорів Гочаренка В.М. , Горбенка Г.В. та Пістун К.О. , адвоката Симоненка Т.В., представника позивача Ворони Л.О. та представника третьої особи ОСОБА_5 , розглянувши цивільну справу № 543/245/23 за позовною заявою керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Кінаша Івана ( по батькові відсутнє ) в інтересах держави в особі позивачів Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності

В С Т А Н О В И В :

Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Кінаш Іван звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі позивачів Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності, який мотивував наступним.

Рішенням шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 23.03.2021 року № 81 ОСОБА_8 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовно площею 0, 37 га за рахунок земель запасу комунальної власності сільського призначення, що обліковуються сільськогосподарськими землями - сіножаті в межах населеного пункту, не наданих у власність та користування, що знаходяться на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

На виконання договору № 100 від 19.04.2021 про проведення робіт Приватним підприємством «Проектант» (код ЄДРПОУ 32413222) на замовлення ОСОБА_8 виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - 01.01.03) на території Оржицької селищної ради с. Тарасівка, Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

Рішенням дев`ятої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №50 від 11.06.2021 затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_8 безоплатно в приватну власність земельну ділянку загальною площею 0, 5000 га для ведення особистого селянського господарства на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер № 5323684202:02:005:0002.

Державним реєстратором виконавчого комітету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області Слинько Ю.П. 23.06.2021 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002 за ОСОБА_8 (запис про право власності 58886980 від 23.06.2021).

У подальшому між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу № 941 від 06.12.2022 стосовно земельної ділянки площею 0, 5000 га з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Черненко О.О., яким також 06.12.2022 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 , індексний номер рішення 65679019.

Разом із цим, при передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, площею 0,5000 га, яка розташована в с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області допущено ряд порушень вимог земельного законодавства, зокрема ст. 84 ЗК України, яка забороняє передачу у приватну власність земель державної власності історико-культурного призначення.

Нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою земельної ділянки на якій знаходиться пам`ятка археології та не внесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян.

«Городище «Круча» часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст. ( далі «Городище «Круча» ), яке розташоване в с. Тарасівка, колишньої Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, нині - Оржицької об`єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області, на правому березі річки Сули, є пам`яткою археології місцевого значення, взята на облік рішенням виконкому Полтавської облради народних депутатів від 23.04.1982 №287 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту від 25.02.2020 №1062 (охоронний №2680-Пл).

Межі даної пам`ятки археології визначені планами та описами у складі пам`яткоохоронної документації у 1971 та 1974 роках. У складі цієї території перебувають землі, які незаконно передані у приватну власність в тому числі земельна ділянка кадастровим номером 5323684202:02:005:0002 площею 0, 5 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства частина якої, а саме 0, 32 га знаходиться у межах пам`ятки археології «Городище «Круча». Звернення до Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації та до комунального закладу « Центр охорони та досліджень пам`яток археології » Полтавської обласної ради з приводу відведення чи погодження відведення у приватну власність цієї ділянки не надходили.

Таким чином, Оржицька селищна рада Лубенського району Полтавської області в порушення ст. 122 ЗК України протиправно розпорядилася вказаною земельною ділянкою і тому частина земельної ділянки пам`ятки археології « Городище Круча « перебуває у приватній власності ОСОБА_7 , що є порушенням ЗК України та Закону України « Про охорону культурної спадщини ».

Прохав позов задовольнити та стягнути судові витрати.

Ухвалою судді від 22.06.2023 року справа прийнята до провадження.

Адвокат відповідачів надав відзив де зазначив, що відповідачі законно отримали у власність земельну ділянку. Межі пам`ятки « Городище Круча « не накладаються на межі земельної ділянки кадастровим номером 5323684202:02:005:0002. Землі на яких розташована пам`ятка « Городище Круча « не включено до державних земельних кадастрів. Позивач обрав невірний спосіб захисту, оскільки для вирішення даного питання необхідно спочатку звернутися до адміністративного суду про скасування рішень Оржицької селищної ради.

Прокурор надав відповідь на відзив де зазначив, що викладені у відзиві доводи є необґрунтованими та такими, що не відповідають законодавству мотивувавши обставинами, доказами та законодавством зазначеними у позові.

Юридичний департамент Полтавської обласної військової адміністрації надав письмові пояснення де позов підтримав повністю навівши мотиви аналогічні мотивів викладених у позові.

Представник третьої особи надав пояснення де підтримав вимоги позивача та надав письмові пояснення аналогічні мотивам викладених у позові.

Ухвалою суду від 25.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.06.2024 року поновлено провадження у справі.

Прокурор в судове засідання з`явився, позов підтримав та надав пояснення згідно мотивів викладених у позові.

Представники позивачів та третьої особи в судове засідання не з`явилися, заявили клопотання про розгляд справи без їх участі. Суд ухвалив провести розгляд справи по суті без участі представників позивачів та третьої особи.

Адвокат відповідачів в судове засідання з`явився, на позов заперечив з мотивів викладених у відзиві.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про її розгляд. Суд ухвалив провести розгляд справи по суті без участі відповідачів.

На підставі досліджених судом доказів встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Рішенням шостої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 23.03.2021 року № 81 ОСОБА_8 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовно площею 0, 37 га за рахунок земель запасу комунальної власності сільського призначення, що обліковуються сільськогосподарськими землями - сіножаті в межах населеного пункту, не наданих у власність та користування, що знаходяться на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

На виконання договору № 100 від 19.04.2021 про проведення робіт Приватним підприємством «Проектант» (код ЄДРПОУ 32413222) на замовлення ОСОБА_8 виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - 01.01.03) на території Оржицької селищної ради с. Тарасівка, Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

Рішенням дев`ятої сесії восьмого скликання Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області №50 від 11.06.2021 затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_8 безоплатно в приватну власність земельну ділянку загальною площею 0, 5000 га для ведення особистого селянського господарства на території Оржицької селищної ради в с. Тарасівна Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області, кадастровий номер № 5323684202:02:005:0002.

Державним реєстратором виконавчого комітету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області Слинько Ю.П. 23.06.2021 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002 за ОСОБА_8 (запис про право власності 58886980 від 23.06.2021).

У подальшому між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу № 941 від 06.12.2022 року земельної ділянки площею 0, 5000 га з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Черненко О.О., яким також 06.12.2022 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 , індексний номер рішення 65679019.

Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджується вказаним рішенням, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічною документацією із землеустрою.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323684202:02:005:0002, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 5 га, зареєстровано 06.12.2022 року за ОСОБА_7 .

Отже, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 придбали спірну земельну ділянку законним шляхом, тому є добросовісними набувачами нерухомого майна. Правочини щодо придбання земельної ділянки (рішення сільської ради, договір купівлі-продажу) в даний час ніким не оскаржені та не скасовані.

Спірна земельна ділянка не була загублена власником, не була викрадена у власника або особи, якій він передав майно у володіння та не вибула з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, тому не може бути витребувана від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ( рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

В сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач обгрунтовував свої вимоги фактом розташування спірної земельної ділянки у межах пам`ятки археології «Городище «Круча». Однак суд не вбачає підстав для такого висновку, оскільки позивачем не було надано суду докази на підтвердження місцезнаходження земельної ділянки 5323684202:02:005:0002, належної ОСОБА_7 , у межах вказаного об`єкту культурної спадщини.

Встановлено, що «Городище «Круча» часу Київської Русі Х-ХІІІ століть, яке розташоване в с. Тарасівка, Лубенського району Полтавської області (колишньої Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області) є пам`яткою археології місцевого значення, взято на облік рішенням виконкому Полтавської облради народних депутатів від 23 квітня 1982 №287 та занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту від 25 лютого 2020 №1062 (охоронний №2680-Пл).

Стаття 54-1 Земельного кодексу України визначає, що з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферної зони, історичного ареалу населеного місця, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення.

Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки. Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам`яток національного значення; органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам`яток місцевого значення. Порядок визначення меж та режимів використання території пам`ятки та затвердження науково-проектної документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ч. 1 статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини є: 1) науково-проектна (науково-дослідна) документація з визначення: меж і режимів використання території пам`ятки, режимів використання пам`ятки, меж і режимів використання охоронюваної археологічної території, меж і режимів використання зон охорони, меж і режимів використання території об`єкта всесвітньої спадщини, меж і режимів використання буферної зони, меж і режимів використання історичного ареалу населеного місця, меж історичного ареалу населеного місця; 2) план організації території історико-культурного заповідника; 3) план організації історико-культурної заповідної території.

Науково-проєктна документація у сфері охорони культурної спадщини визначає спеціальний режим використання території або об`єктів, у тому числі планувальні обмеження у використанні земель у сфері забудови, гранично допустиму висотність будівель та споруд.

Відомості про межі територій та обмеження у використанні земель (територій), визначені науково-проєктною документацією у сфері охорони культурної спадщини, затвердженою в установленому порядку, публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, що їх затвердив, та підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також до Державного земельного кадастру.

Разом з тим, суд зауважує, що позивачем не було долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження затвердження проєкту землеустрою меж території вказаної пам`ятки та зони її охорони, як і не доведено факту внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру.

Так, наявні в матеріалах справи планографічні матеріали та фотозображення містять лише загальний план розміщення пам`ятки, а також план самого комплексу, що унеможливлює встановлення фактичного місцезнаходження спірної земельної ділянки саме у межах вказаної пам`ятки архітектури.

Крім того, відсутність технічної можливості встановлення судом меж пам`ятки архітектури підтверджується листом Міністерства культури та інформаційної політики України № 2300/Г-4283/ПВТ/23-ЗВГ від 03 жовтня 2023 року згідно якого облікова документація, у тому числі облікова картка об`єкта культурної спадщини Тарасівка І, комплекс городища та селищ давньоруського часу, зокрема «Городища «Круча» Х-ХІІІ ст.», не погоджувалася МКІП, знаходиться на стадії доопрацювання і не є діючим документом, відповідно, не може ні розглядатися ні враховуватися як діючий документ.

Отже, на підставі наданих доказів судом встановлено, що науково-проєктна документація на об`єкт культурної спадщини відсутня.

Остання паспортизація об`єкта культурної спадщини відбулася в 1974 році, що підтверджується паспортом об`єкта від 29.11.1974 року. Згідно вказаного паспорту границі охоронної зони затверджені рішенням виконкому Полтавської обласної ради від 08.07.1975 року № 301. Відповідно схематичного генплану місця розташування пам`ятника межами охоронної зони є річка Сула, старе кладовище, житловий будинок та дорога. Визначити місце розташування земельної ділянки відповідача неможливо, оскільки генплан є схематичним та на ньому відсутні будь-які земельно-кадастрові позначення, зокрема неможливо визначити межі і режими використання охоронюваної археологічної території.

Відносно предмету позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.12.2022 року слід в доповнення до вищевказаних обставин зазначити, що прокурор на підтвердження зазначеної обставини ( правовідносин ) не надав суду сам договір купівлі-продажу. Крім того, з приводу зазначеної позовної вимоги прокурор обрав неефективний спосіб захисту, оскільки як зазначає Верховний Суд застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності

зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та постановах від 25.10.2022 у справі № 910/6567/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2609/21.

Таким чином, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року по справі № 466/8649/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 року у справі № 924/454/20, та постановах Верховного Суду від 25.10.2022 року у справі № 910/6567/20, від 07.12.2022 року у справі № 911/2851/19.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 653/1096/16-ц. Зокрема, у пункті 39 цієї постанови зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважала за доцільне частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: "визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 року по справі № 916/3698/20, від 14.06.2022 року по справі № 910/9381/20, від 30.07.2020 року по справі № 752/13695/18, від 09.09.2020 року по справі № 355/1177/17, від 12.01.2022 року по справі №703/1191/20 зазначено, що віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року по справі № 653/1096/16-ц зазначила, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Отже, негаторний позов може заявлятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, а саме при порушенні насамперед таких правомочностей власника як користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, для розмежування віндикаційного та негаторного позовів безумовно одним з таких критеріїв є наявність або відсутність володіння майном у власника, який відповідно пред`являє негаторний чи віндикаційний позов для захисту порушеного права. Якщо у власника наявне володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість вимога власника, позбавленого володіння (фізичного, юридичного), і пред`являє вимогу про відновлення володіння, має кваліфікуватися як віндикаційний позов.

Отже, у разі коли публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне (інша особа зареєструвала на своє ім`я право в державному реєстрі прав на нерухомість, як у справі, що розглядається, так і у справі № 748/1335/20) володіння, для захисту права власності має застосовуватися віндикаційний позов, тому задоволення вимоги про витребування земель історико-культурного значення, на яких розташовані пам`ятки археології, з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду, речово-правовому характеру віндикаційного позову, та призводить до ефективного захисту прав власника.

Крім того, висновки про те, що ефективним способом захисту права власності є вимога про витребування земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, у порядку, передбаченому статтею 387 Цивільного кодексу України, сформульовані також у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 748/1536/20 (провадження № 61-989св22).

Вказані висновки узгоджуються з висновками, які викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2023 року у справі № 927/1206/21.

Таким чином, суд, встановивши, що на спірну земельну ділянку зареєстроване право власності відповідача, приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки належним способом захисту свого права буде пред`явлення саме віндикаційного позову.

До встановлених обставин справи підлягають застосуванню наступні норми права, оскільки вони регулюють спірні правовідносини.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України, та набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно п.п. „а","б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України « Про охорону культурної спадщини «:

1. Територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки.

Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається:

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам`яток національного значення;

органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам`яток місцевого значення.

Порядок визначення меж та режимів використання території пам`ятки та затвердження науково-проектної документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ч. 1 ст. 33-4 Закону України « Про охорону культурної спадщини «:

1. Науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини є:

1) науково-проектна (науково-дослідна) документація з визначення:

меж і режимів використання території пам`ятки;

режимів використання пам`ятки;

меж і режимів використання охоронюваної археологічної території;

меж і режимів використання зон охорони;

меж і режимів використання території об`єкта всесвітньої спадщини;

меж і режимів використання буферної зони;

меж і режимів використання історичного ареалу населеного місця;

меж історичного ареалу населеного місця;

2) план організації території історико-культурного заповідника;

3) план організації історико-культурної заповідної території.

Науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини визначає спеціальний режим використання території або об`єктів, у тому числі планувальні обмеження у використанні земель у сфері забудови, гранично допустиму висотність будівель та споруд.

Відомості про межі територій та обмеження у використанні земель (територій), визначені науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, затвердженою в установленому порядку, публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, що їх затвердив, та підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також до Державного земельного кадастру.

Згідно абз.2 - 3 ч.2 ст. 33-4 Закону України « Про охорону культурної спадщини «:

Склад зазначених у науково-проектній документації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру має відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини містить просторові дані, метадані та інші елементи, що складають його проектні рішення, і розробляється у формі електронного документа, формат якого встановлюється Кабінетом Міністрів України при визначенні складу та змісту науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини. Науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини підписує кваліфікованим електронним підписом відповідальна посадова особа розробника документації. У разі якщо у процесі розроблення науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини проект зазнав змін, такі зміни також засвідчуються кваліфікованими електронними підписами відповідальних осіб, які його розробили. Проект землеустрою, що розроблявся у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, підписує сертифікований інженер-землевпорядник, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Відповідно ч. 3 ст. 33-4 Закону України « Про охорону культурної спадщини «:

3. Рішення про затвердження науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини має містити:

назву об`єкта дослідження;

місцезнаходження (місце розташування);

опис меж територій (якщо науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини їх визначає);

опис обмежень у використанні земель.

Невід`ємною складовою науково-проектної документації, якою встановлюються обмеження у використанні земель, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів. За відсутності зазначеного проекту землеустрою науково-проектна документація, що встановлює обмеження у використанні земель, не може бути затверджена. Протягом 10 робочих днів з дня затвердження науково-проектної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених науково-проектною документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру. Вимоги цього абзацу поширюються на облікову документацію.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України « Про охорону культурної спадщини «:

Землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Згідно статті 8 Закону України « Про охорону археологічної спадщини «:

Археологічні пам`ятки і предмети підлягають державному обліку незалежно від підпорядкування і форми власності.

Державний облік археологічної спадщини здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Державний облік археологічної спадщини включає її виявлення, фіксацію, визначення наукової та культурної цінності, картографування і паспортизацію, складання списку і зводу археологічних пам`яток, облік та інвентаризацію археологічних колекцій незалежно від відомчої належності і форми власності.

Порядок ведення державного обліку археологічної спадщини визначає Кабінет Міністрів України.

Отже, ОСОБА_7 добросовісно набув право власності на спірну

земельну ділянку на підставі цивільно-правовової угоди, яка відповідає вимогам ст.ст. 82, 132 Земельного Кодексу України та ст. 203 ЦК України, тобто із передбачених законом підстав.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню. Судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

На підставі встановлених фактів та обставин суд, -

У Х В А Л И В :

1.В задоволенні позову прокурора в інтересах Полтавської обласної військової адміністрації та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

2.Судові витрати віднести за рахунок позивача.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

4.Учасники справи:

- керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Іван Кінаш, ідентифікаційний код 02910060; місцезнаходження: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Старо-Троїцька, 13;

- позивач: Полтавська обласна військова адміністрація, ідентифікаційний код 00022591, місце знаходження: місто Полтава, вулиця Соборності, 45;

- позивач: Департамент культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації; ідентифікаційний код 02229741, місце знаходження: місто Полтава, вулиця Соборності, 45;

- відповідач: ОСОБА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає: по АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає: по АДРЕСА_1 ;

- третя особа: комунальний заклад « Центр охорони та досліджень пам`яток археології « Полтавської обласної ради «, ідентифікаційний код 21043367, місце знаходження: місто Полтава, вулиця Стрітенська, 37.

Суддя: Є.А.Смілянський

Повне рішення складене 07.08.2024 року.