Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2024 року Справа№200/4129/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

11 червня 2024 року засобами поштового зв`язку позивач ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.04.2024 №104750000095 про відмову в переведені на пенсію по втраті годувальника,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести позивача з 10 квітня 2024 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-УІ від 09.07.2003, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком держслужбовця, дружини ОСОБА_2 , обчисленої на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Позивач вважає, що має право на призначення пенсії по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» у зв`язку зі смертю дружини ОСОБА_2 , яка отримувала пенсію за віком як державний службовець.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало, просило відмовити в їх задоволенні з таких підстав.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 вказаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

В той же час законодавець визначив певні умови, при дотриманні яких, у громадян зберігається право на призначення пенсії відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Відповідно до пунктів 10 і 12 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 цього Закону та актами Кабінету Міністрів України або які станом на 01 травня 2016 року мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та актами Кабінету Міністрів України. Отже, Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачається можливість збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону виключно за умови першого призначення пенсії за віком як державному службовцю.

24 червня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24 червня 2024 року у відповідача витребувані докази.

В період з 22 липня по 5 серпня 2024 року суддя Циганенко А. перебував щорічній додатковій відпустці.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , яка отримувала пенсію за віком як державний службовець

10 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перехід на інший вид пенсії: у разі втрати годувальника згідно Закону про державну службу (так зазначено в заяві).

15 квітня 2024 року Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №104750000095 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено в переході на інший вид пенсії, оскільки Законом України «Про державну службу» не передбачено призначення пенсії у разі втрати годувальника.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Разом з тим, до 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців регулювалося статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (далі Закон №3723-XII).

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII).

Згідно зі статтею 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно доЗакону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII було визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з пунктами 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З аналізу підпункту 1 пункту 2, пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII висновується, що з 01 травня 2016 року право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мають:

а) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України,

б) особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, за якими зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

20 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 24 серпня 2023 року №3354-IX «Про правотворчу діяльність», відповідно до статті 64 якого дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, інших суб`єктів правовідносин, осіб, які перебувають на території, на яку поширюється його дія, і яких він стосується, крім випадків, передбачених нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, що на дату подання позивачем заяви про перехід на інший вид пенсії (пенсія у разі втрати годувальника) Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» таке право не було передбачено. Це, по-перше.

По-друге, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» мало тільки певне коло осіб:

а) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України,

б) особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, за якими зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За наведеного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд відхиляє аргументи позивача про можливість призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах статті 37 Закону №3723-XII і погоджується з доводами відповідача про те, що пред`явлені позовні вимоги є безпідставними.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають (стаття 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , засоби зв`язку: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄРДПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua) про:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.04.2024 №104750000095 про відмову в переведені на пенсію по втраті годувальника,

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 10 квітня 2024 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-УІ від 09.07.2003, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком держслужбовця, дружини ОСОБА_2 , обчисленої на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко