ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 953/5904/22

провадження № 61-8452св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від

07 грудня 2022 року у складі судді Власової Ю. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В.,

Мальованого Ю. М., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі -

АТ КБ «ПриватБанк») про скасування заборгованості та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Позов мотивований тим, що 08 січня 2021 року з належної позивачу банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» номер НОМЕР_1 здійснено перекази на картки третіх осіб і поповнено два мобільних телефони без його підтвердження. Також відбулось зняття готівкових коштів

з розрахункових рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у додатку «Приват для бізнесу». Сума переказів з особистої картки становила 110 106,00 грн, а з рахунка підприємства - 88 000,00 грн, разом - 198 106,00 грн. Вказані операції були проведені з 01:52 год до 06:39 год.

Позивач вказував, що вранці 08 січня 2021 року він встановив, що його

SIM-карта (+38 095 812 77 00) заблокована. Він звернувся до сервісного центру «VODAFONE», де йому повідомили, що було здійснено перевипуск його

SIM-карти третіми особами без його відома. Після відновлення номера йому зателефонували з банку та повідомили, що вночі було зроблено спроби переказу коштів, у зв`язку з чим персональний менеджер вирішив зв`язатись з ним за номером телефону ( НОМЕР_4 ) для підтвердження переказів та, почувши голос інший, ніж той, що належить йому, заблокував вказані операції.

За наслідками незаконних дій третіх осіб позивач звернувся до служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк» та до правоохоронних органів. За його зверненням відкрито кримінальне провадження № 42021222010000024 від

22 січня 2021 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, та розпочато досудове розслідування, в якому його визнано потерпілим.

Позивач зазначав, що за період з 01 січня 2021 року до 06 жовтня 2022 року банк незаконно списав його особисті кошти в розмірі 101 369,34 грн у рахунок погашення відсотків за використання кредитного ліміту за викраденими коштами. Такі дії банку є незаконними, а списані грошові кошти мають бути стягнені на його користь.

ОСОБА_1 просив скасувати нараховану банком за період з 01 січня

2021 року до дня постановлення рішення за належним йому картковим рахунком НОМЕР_2 за договором SAMDNWFC00051955741 від 13 червня 2019 року заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками за користування кредитом; стягнути з банку на його користь безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 101 369,34 грн та зарахувати їх на належну йому картку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2022 року позов задоволено частково.

Скасовано нараховану АТ КБ «ПриватБанк» за період з 08 січня 2021 року

до 07 грудня 2022 року за належним ОСОБА_1 картковим рахунком

№ НОМЕР_2 за договором від 13 червня 2019 року

№ SAMDNWFC00051955741 заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 101 369,34 грн та зараховано їх на належну

позивачу картку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що списання грошових коштів з рахунків позивача було несанкціонованим. Беззаперечних доказів того, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не надано, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2022 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції: скасовано нараховану АТ КБ «ПриватБанк» за період з 08 січня

2021 року до 07 грудня 2022 року за належним ОСОБА_1 картковим рахунком № НОМЕР_2 за договором від 13 червня 2019 року № SAMDNWFC00051955741 заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 199 770,36 грн несанкціонованих транзакцій та процентів, нарахованих на 199 770,36 грн несанкціонованих транзакцій.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня

2022 року залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що після спірних транзакцій від 08 січня 2021 року позивач продовжив активно користуватися рахунком, знімав кошти, розраховувався за товари і послуги,

а також поповнював рахунок, у зв`язку з чим розмір його заборгованості постійно змінювався та на 31 жовтня 2022 року становив 212 866,38 грн,

а тому зазначення судом першої інстанції про скасування всієї нарахованої заборгованості за період з 08 січня 2021 року до 07 грудня 2022 року

є неправильним. Апеляційний суд установив, що сума, яку банк незаконно списав з рахунка позивача, становить 199 770,36 грн.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 червня 2023 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Істамова І. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що власна недбалість та бездіяльність позивача щодо захисту власного мобільного фінансового номера телефону та SIM-карти, яка знаходилась у мобільному телефоні, сприяла доступу третіх осіб до фінансового номера телефону, заміні SIM-карти та в подальшому доступу до персональних даних позивача в системі «Приват24», банківських ідентифікаційних даних для здійснення шахрайських операцій за списання коштів. Суди, застосовуючи статтю 1212 ЦК України та задовольняючи вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів, не надали належної оцінки тому факту, що АТ КБ «ПриватБанк» не був ініціатором та набувачем грошових коштів позивача. Недоведення позивачем факту безпідставного набуття відповідачем майна позивача унеможливлює покладення на відповідача обов?язку з відшкодування його вартості відповідно до статті 1213 ЦК України. Оскільки вина банку у здійсненні несанкціонованого переказу коштів не встановлена, підстав для списання нарахованих відсотків немає. Вказує, що вимога про скасування заборгованості не є ефективним способом захисту.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень АТ КБ «ПриватБанк» вказало, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року

у справі № 201/9741/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 520/4210/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, від 01 липня 2020 року

у справі № 712/9107/18, від 25 січня 2023 року у справі № 235/2054/21

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім цього, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що суди не дослідили зібраних

у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу

Стрільчуку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Харкова.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 серпня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Коротуну В. М.

15 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» на підставі, зокрема, угоди від 13 червня 2019 року № SAMDNWFC00051955741.

08 січня 2021 року з картки ОСОБА_1 НОМЕР_5 несанкціоновано списано кошти у сумі 199 770,36 грн.

Кошти переказано через «Експрес-платіж» в сумі 83 729,35 грн на картку

№ НОМЕР_6 громадянина ОСОБА_2 ; в сумі 40 000,00 грн на картку № НОМЕР_7 громадянки ОСОБА_3 ; в сумі 20 000,00 грн на картку № НОМЕР_8 того ж клієнта; в сумі 20 000,00 грн на картку

№ НОМЕР_9 ОСОБА_4 ; в сумі 20 000,00 грн на картку

№ НОМЕР_10 того ж клієнта; в сумі 5 003,00 грн на поповнення рахунка мобільного телефона НОМЕР_4 заявника ОСОБА_1 ,

в сумі 5 003,00 грн на поповнення рахунка мобільного телефона НОМЕР_11 клієнта ОСОБА_5 , що підтверджується висновком банку від 23 вересня 2022 року, випискою з рахунка.

08 січня 2021 року близько першої години ночі на мобільний телефон

ОСОБА_1 здійснено кілька дзвінків, на які він не відповідав. Уранці він звернув увагу на те, що його мобільний номер НОМЕР_4 , який

є фінансовим в АТ КБ «ПриватБанк», не обслуговується. Він звернувся до мобільного оператора «VODAFONE», де йому підтвердили, що його номер телефону перезапущено. Він відновив номер, і йому зателефонували з банку та повідомили, що вночі було скоєно спробу переказу коштів. Співробітник банку намагався зв`язатись з ним за номером телефону для підтвердження переказів, але, почувши не його голос, оскільки раніше вони були знайомі, заблокував ці операції. Також на початку січня 2021 року він здавав мобільний телефон до центру послуг. В телефоні була SIM-карта, пароль доступу він повідомив співробітнику центру. Зазначене підтверджується заявою ОСОБА_1 до поліції від 19 січня 2021 року, протоколом допиту потерпілого від 20 січня 2021 року та висновком банку від 23 вересня

2022 року.

Блокування рахунка позивача відбулось 08 січня 2021 року о 08:24 год.

На підставі заяви ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 42021222010000024 від 22 січня 2021 року за фактом вчинення шахрайських дій. Досудове розслідування триває, ОСОБА_1 визнаний потерпілим.

У висновку банку, наданому на виконання постанови заступника начальника відділу Харківської обласної прокуратури про здійснення тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, від

31 серпня 2022 року встановлено, що ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди внаслідок несанкціонованого перевипуску SIM-карти його фінансового номера телефону НОМЕР_4 . Частину коштів шахраї переказали на картку, яку вони контролюють, - картку № НОМЕР_6 ОСОБА_2 . За інші кошти шахраї придбали криптовалюту. ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.

За період з 01 січня 2021 року до 06 жовтня 2022 року банк нарахував та списав з рахунка ОСОБА_1 101 369,34 грн на погашення відсотків за використання кредитного ліміту за рахунком НОМЕР_2 і додатковим рахунком за договором від

13 червня 2019 року № SAMDNWFC00051955741, що підтверджується довідкою від 06 жовтня 2022 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що в разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів

і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунка в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу

в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 1 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від

05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний

у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції

з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу

і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню

ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження

№ 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21), від 29 серпня 2022 року

у справі № 532/1349/19 (провадження № 61-6887св21).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частинах першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не вчиняв дій, спрямованих на списання чи переказ коштів з його карткового рахунка,

а відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.

На підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами,

з урахуванням встановлених обставин, суди попередніх інстанцій, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема, несанкціоноване списання коштів з рахунка позивача, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 коштів, які були безпідставно списані з рахунка позивача.

При цьому з урахуванням статті 16 ЦК України колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення вимог про скасування нарахованої банком з 01 січня

2021 року заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом, що утворилася внаслідок несанкціонованого списання коштів

з рахунка позивача.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 28 вересня

2022 року у справі № 679/87/21 (провадження № 61-20637св21), а тому аргументи касаційної скарги про те, що вимога про скасування заборгованості не є ефективним способом захисту, є безпідставними.

Доводи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених

у постановах, зазначених у касаційній скарзі, також є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої й апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать вказаним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2022 року в незміненій його частині та постанови Харківського апеляційного суду від 16 травня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2022 року

в незміненій його частині та постанову Харківського апеляційного суду від

16 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов