Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/500/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дімітрашко Світлани Петрівни
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 року, суддя в І інстанції Волков Р.В., повний текст якого складено 23.04.2024, в м. Одесі
у справі №916/500/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА"
до відповідача: Дімітрашко Світлани Петрівни
про стягнення 73 666,03 грн
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес позика" (далі - ТОВ „Бізнес позика", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Дімітрашко Світлани Петрівни (далі - Дімітрашко С.П. , відповідач) про стягнення 73 666,03 грн, з яких: 38 384,35 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 35 281,68 грн - сума прострочених платежів по процентах.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за договором за Договором про надання кредиту № 065486-КС-006 від 31.08.2020 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/500/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до Дімітрашко Світлани Петрівни про стягнення 73 666,03 грн задоволено; стягнуто з Дімітрашко Світлани Петрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" 38 384,35 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 35 281,68 грн прострочених платежів по процентах, 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Судове рішення мотивовано тим, що між позивачем та відповдачем було укладено договір про надання кредиту, який був укладений у електронній формі та підписаний, зокрема, відповідачем одноразовим ідентифікатором. ТОВ „Бізнес позика" було належним чином виконані взяті на себе зобов`язання з видачі відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 45 000,00 грн, що підтверджується довідками «Fondy» від 31.08.2020 та банківською випискою. Натомість, в порушення зобов`язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору відповідач не повернув у повному обсязі кредитні кошти та не сплатила проценти за їх користуванням.
08.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Дімітрашко Світлани Петрівни , в якій остання просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/500/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ. Договір міг бути укладений в електронній формі, шляхом його підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Проте, належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували, що ФОП Дімітрашко С.П. підписала кредитний договір №065486-КС-006 31.08.2020 року з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором позивачем до матеріалів позову долучено не було.
Вказує, що долучена позивачем Анкета Клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/ від 25.01.2024р.), яка являє собою таблицю із зазначенням в ній даними, зокрема, містить фінансовий номер телефону Позичальника - НОМЕР_1 . Однак вказана анкета не підписана зі сторони ФОП Дімітрашко С.П. шляхом накладення електронного цифрового підпису. Будь-які належні та достовірні докази, які свідчать про те, що вказана анкета заповнена саме Відповідачем, в матеріалах справи відсутні. Відтак, надана позивачем Анкета Клієнта не може бути належним та достовірним доказом внесення/зазначення своїх персональних даних саме Відповідачем, та, як наслідок, належним доказом приналежності їй номера телефону, зазначеного ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у цій заяві. Крім того, номер телефону НОМЕР_1 , на який надсилався одноразовий ідентифікатор, не є фінансовим номером телефону позичальника (відповідача).
На думку скаржника, сторонами не досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов кредитного договору, надана позивачем анкета клієнта не може бути належним та достовірним доказом внесення/зазначення своїх персональних даних саме відповідачем та як наслідок належним доказом приналежності їй номера телефону, зазначеного позивачем; не вбачається доведеним факт прийняття відповідачем пропозиції щодо укладення договору про надання кредиту, що свідчить про нікчемність укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору 31.08.2020р.
Жодних доказів, які підтверджують здійснення Відповідачем часткової оплати за договором, зокрема, квитанцій, чеків, платіжних доручень, платіжних інструкцій тощо позивачем суду надано не було.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду даної справи в розумінні вимог чинного ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 73 666,03 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дімітрашко Світлани Петрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/500/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Дімітрашко Світлани Петрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/500/24 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» як кредитодавцем та Фізичною особою-підприємцем Дімітрашко С.П. як позичальником шляхом обміну електронними повідомленнями укладено Договір про надання кредиту № 065486-КС-006 (далі - Договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 45 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 16 тижнів.
Процента ставка: в день 1,09425316, фіксована.
Загальний розмір наданого Кредиту: 45 000,00 грн.
Термін дії Договору до 21.12.2020.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 81 840,00 грн.
Пунктом 2 Договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 5 Договору кредиту Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Матеріали справи містять Анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/), в якій вказано дані позичальника -
Фізичної особи-підприємця Діміграшко Світлани Петрівни, такі як: РНОКПП НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_3 ; вид підприємницької діяльності - торгівля одягом/взуттям; опис підприємницької діяльності - торгівля одягом жіночик на ринку 7й кілометр, орендує приміщення; місце здійснення підприємницької діяльності -
АДРЕСА_1 ; прибуток за останній місяць - 110 000,00 грн; фінансовий номер телефону - НОМЕР_1 ; електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
номер банківського рахунку / банківської картки для перерахунку коштів - НОМЕР_4 (a.c. 37).
Згідно з довідкою «Fondy» Nє 260398096 від 31.08.2020 ТОВ «БІЗПОЗИКА»
перерахувало 20 000,00 грн Дімітрашко С.П. , ШПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. Nє
065486-КС-006 від 31.08.2020 (у відповідності з призначенням платежу) на картку
НОМЕР_5 , номер картки вказано не повністю (а.с. 34).
Згідно з довідкою «Fondy» Nє 260397834 від 31.08.2020 ТОВ «БІЗПОЗИКА»
перерахувало 25 000,00 грн Дімітрашко С.П. , ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. Nє
065486-КС-006 від 31.08.2020 (у відповідності з призначенням платежу) на картку
НОМЕР_5 номер картки вказано не повністю (а.с. 35).
За доводами позивача, вищевказані довідки були надані йому на підтвердження успішності проведених операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс», що надає посередницькі послуги ТОВ «БІЗПОЗИКА» з кредитування клієнтів за допомогою платіжної системи «Fondy». ТОВ «ФК «Елаєнс» надає посередницькі послуги на підставі Договору Nє41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) від 14.12.2017 р.
За інформацією АТ КБ "ПриватБанк" карту № НОМЕР_4 було випущено на
ім?я Дімітрашко Світлана Петрівна РНОКПП НОМЕР_2 (a.c. 108).
У відповідності з наданою АТ КБ "ПриватБанк" випискою по банківській картці Nє
НОМЕР_4 (а.с. 109-125) 31.08.2020 на картку відповідача було зараховано два платежі - 20 000,00 грн та 25 000,00 грн (зворот а.с. 125).
За твердженням позивача, свої зобов`язання за Договором він виконав належним чином та 31.08.2020 надав відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 45 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_4 , вказану ним в особистому кабінеті при заповнені анкетних даних.
Проте, відповідач свої договірні зобов`язання за Договором кредиту належним чином не виконав, лише часткового сплачував передбачені Договором платежі й відповідно порушив свої зобов`язання, встановлені Договором, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Позивачем зазначено, що станом на 25.01.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 065486-КС-006 про надання кредиту, в розмірі 73 666,03 грн, що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 38 384,35 грн;
- суми прострочених платежів по процентах - 35 281,68 грн.
Отже, предметом позову є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у загальному розмірі 73 666,03 грн, з яких: 38 384,35 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 35 281,68 грн - сума прострочених платежів по процентах..
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення заявлених ТОВ „Бізнес позика" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, з огляду на таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін; у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін- пароль", або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Щодо доводів апелянта про відсутність доказів укладення кредитного договору, судова колегія зазначає, що реалізація принципу змагальності в господарському процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, увійшла до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказала номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до підпункту 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (надалі - Правила т.1 а.с.34-41), після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в Особистому Кабінеті заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Після отримання Оферти заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (підпункти 3.1.2, 3.1.3 Правил).
ТОВ "БІЗПОЗИКА" 31.08.2020 року направлено Фізичній особі-підприємцю Клименко Ользі Валентинівні, пропозицію (оферту) укласти Договір №065786-КС-006 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.
31.08.2020 року Фізична особа-підприємець Дімітрашко С.П., прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №065786-КС-006 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ТС Одноразового ідентифікатора G3933, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання:
-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Слід дійти висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або СМС повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.
З аналізу вказаних правових норм випливає, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Щодо доданих позивачем до позовної заяви доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості позовних вимог, судова колегія зазначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").
Відповідно до статті 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги" (далі - Закон про електронні послуги).
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством.
Статтями 9-12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону).
Водночас, відповідно до частини 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
В частині другій та третій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронні послуги. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Проте, паперова копія електронного доказу, хоч і не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу лише у тому випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу (частина п`ята статті 96 Господарського процесуального кодексу України).
Відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.
У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (надалі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або СРЄ-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.
Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).
Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, від 13.10.2021 по справі № 923/1379/20, від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21.
В контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує, що в пункті 66 постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 вказано, що при розгляді справ суди мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.
Отже, за наведених обставин, з огляду на те, що ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду даної справи, якщо відповідач жодними належними та допустимими доказами у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України не довів відсутність цілісності кредитного договору, то будь-які протилежні за змістом твердження відповідача із зазначеного питання взагалі є безпідставними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства.
Натомість, на підтвердження укладення електронного кредитного договору разом з позовною заявою та в якості додатку до неї позивачем було надано до суду та відповідачу візуальну форму щодо укладення електронного кредитного договору, з чіткою хронологією укладення останнього.
Отже, окрім долученого позивачем до матеріалів справи цілісного кредитного договору, зазначена візуальна форма також є належним та допустимим доказом в розумінні вищезазначених положень чинного законодавства України. При цьому, в преамбулі візуальної форми, наданої позивачем до матеріалів справи, зазначаються, в тому числі і наступні відомості: - РНОКПП відповідача; - номер телефону відповідача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем було надано до суду належні та допустимі докази в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують факт укладення кредитного договору у відповідності до норм чинного законодавства України.
Судова колегія відхиляє доводи скаржника, що номер телефону НОМЕР_1 , на який надсилався одноразовий ідентифікатор, не є фінансовим номером телефону позичальника (відповідача), оскільки, як було вірно зазначено судом першої інстанції, вказаний номер є офіційним засобом зв?язку з відповідачем, а не фінансовим номером телефону, як зазначає відповідач. При цьому відповідач мав можливість надати позивачу інший номер телефону для обміну СМС-повідомленнями. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем для входу в особистий кабінет на сайті позивача був використаний телефон 0687977402, на який позивачем було надіслано одноразовий ідентифікатор для акцептування умов оферти та підписання кредитного договору у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Окрім викладеного, колегія суддів також зазначає, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2- 383/2010).
Відповідачем ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду даної справи не було надано будь-яких доказів на спростування тих обставин, що кредитний договір відповідачем не укладався, хоча саме відповідач в такому випадку повинен був довести факт неукладення кредитного договору і саме на нього у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України покладено тягар доказування відсутності укладення кредитного договору, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Як було зазначено вище, ТОВ „Бізнес позика" було належним чином виконані взяті на себе зобов`язання з видачі відповідачу кредитних коштів.
Так, на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 45 000,00 грн, що підтверджується довідками «Fondy» від 31.08.2020 (а. с. 34-35) та банківською випискою (а. с. 109-125).
Факт перерахування позивачем кредитних коштів у визначеному Договором розмірі відповідачем не спростовано.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідач сплатив кредит лише частково - на загальну суму 20 460,00 грн.
Доказів погашення відповідачем кредиту у повному обсязі у відповідності з умовами Договору матеріали справи не містять, наявність спірної заборгованості відповідачем не спростовано.
При цьому, здійснивши платежі з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору.
Зважаючи на вищезазначене, а також приймаючи до уваги правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, в якій Судом зазначено, зокрема, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами, що мало місце в даному випадку у відносинах між позивачем та відповідачем за кредитним договором, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що договір про надання кредиту № 065486-КС-006 є не укладеним.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги порушення відповідачем умов договору, відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 065486-КС-006, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „Бізнес позика" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 73 666,03 грн, з яких: 38 384,35 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 35 281,68 грн - сума прострочених платежів по процентах, оскільки є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/500/24.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Дімітрашко Світлани Петрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/500/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/500/24 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська
