ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2024 р. м. Вінниця Cправа № 902/122/24

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури, вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код - 02909909, в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050, код - 20089290

до: Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, вул. Головна, 19, с. Яришівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24024

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027, код - 39767547

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державних реєстрацій

за участю представників:

прокурора: Кавун Олена Іванівна

позивача: ОСОБА_1

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: ОСОБА_2

третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

01.02.2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 53-466вих.24 від 29.01.2024 року) (вх. № 125/24 від 01.02.2024 року) Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 65-ОТГ від 04.02.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі із державної в комунальну власність Яришівської сільської ради земельних ділянок кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Яришівської сільської ради на земельну ділянку ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, припинивши право комунальної власності Яришівської сільської ради на вказану земельну ділянку;

- визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, цільове призначення - землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Яришівської сільської ради на земельну ділянку ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га, припинивши право комунальної власності Яришівської сільської ради на вказану земельну ділянку;

- визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га, цільове призначення - землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року відкрито провадження у справі № 902/122/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 05.03.2024 року. Також, даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 .

23.02.2024 року від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву № 9-2-0.6-1716/2-24 від 23.02.2024 року. В якості додатків до відзиву додано ряд документів.

27.02.2024 року до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 2-26/41 від 21.02.2024 року). Додатком до відзиву додано ряд документів.

05.03.2024 року до суду від Могилів-Подільської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 53-1016вих-24 від 29.02.2024 року.

05.03.2024 року від відповідача 2 до суду надійшло клопотання (б/н від 05.03.2024 року) (вх.канц. № 01-34/2366/24) про відкладення судового засідання, в зв`язку з перебуванням повноваженого представника у щорічній відпустці.

05.03.2024 року до суду від Могилів-Подільської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 53-1017вих-24 від 29.02.2024 року.

19.03.2024 року від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 19.03.2024 року) (вх.канц. № 01-34/3006/24 від 19.03.2024 року).

Ухвалою суду від 01.04.2024 року забезпечено участь представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

10.04.2024 року до суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло клопотання № 9-2-0.62-3155/2-24 від 09.04.2024 року про виключення управління зі складу відповідачів у справі.

Ухвалою суду від 12.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначити справу № 902/122/24 до судового розгляду по суті на 01.01.2024 року.

На стадії розгляду справи по суті оголошувалась перерва.

Ухвалою суду від 05.06.2024 року повідомлено учасників про дату розгляду справи № 902/122/24 по суті на 04.07.2024 року.

11.06.2024 року до суду від Вінницької обласної прокуратури надійшли письмові пояснення № 15/3-780вих-24 від 10.06.2024 року.

03.07.2024 року від Вінницької обласної державної адміністрації до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 03.07.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6923/24).

04.07.2024 року до суд від представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 04.07.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6948/24).

У судовому засіданні 04.07.2024 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 29.07.2024 року.

Ухвалою суд від 05.07.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 29.07.2024 року прийняли участь прокурор, представники позивача та відповідача 2. Представники відповідача 1 та третьої особи правом участі в судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Щодо обізнаності представників відповідача 1 (Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області) та третьої особи (Військова частина НОМЕР_1 ) суд зазначає наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Суд зазначає, що представника відповідача 14 та третю особу завчасно повідомлено про судове засідання та ухвалу суду від 05.07.2024 року доставлено до електронних кабінетів у системі ЄСІТС за адресами: відповідачу 1 - 04326879@ukr.net, третій особі - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, відповідача 1 та третю особу належним чином повідомлено про дату. час та місце розгляду справи.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Стислий виклад позицій сторін щодо предмету спору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що частина земельних ділянок, які розташовані у 30-ти (50-ти) метровій смузі уздовж державного кордону, можуть перебувати лише в державній власності, а повноваження щодо розпорядження такими земельними ділянками належать виключно Вінницькій обласній державній адміністрації (на даний час Вінницькій обласній військовій адміністрації), такі земельні ділянки не підлягають передачі до комунальної власності.

Таким чином, прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказу №65-ОТГ від 04.02.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" в частині передання земельних ділянок з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га та 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га сільськогосподарського призначення в комунальну власність Яришівської сільської ради здійснено у порушення статей 77, 117 та 122 Земельного кодексу України, відтак, на переконання прокурора, вказаний наказ підлягає визнанню недійсним.

Прокурор зазначив, що у зв`язку з тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913, які частково розташовані у 30-ти (50-ти) метровій смузі уздовж лінії державного кордону, сформовані, як землі сільськогосподарського призначення; на земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право комунальної власності за Яришівською сільською радою.

Вінницька обласна державна (військова) адміністрація позбавлена можливості розпорядитися земельними ділянками уздовж лінії державного кордону та відповідно до статті 77 Земельного кодексу України надати їх у постійне користування Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону

З огляду на викладене прокурор просить суд скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Яришівської сільської ради на земельні ділянки із кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913, припинивши право комунальної власності Яришівської сільської ради на вказані земельні ділянки та скасувати в Державному земельному кадастрі державні реєстрації вказаних земельних ділянок.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 (ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області) просить суд відмовити в задоволенні позову зазначаючи про неналежно обраний спосіб захисту та те що Головне управління є неналежним відповідачем у справі.

При цьому стверджує, що спірні земельні ділянки відносились до земель сільськогосподарського призначення.

04.02.2021 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №65-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га та 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 як землі запасу передані у власність Яришівській сільській раді (Яришівській сільській територіальній громаді).

На переконання відповідача 2 оскаржуваний позивачем наказ Головного управління від 04.02.2021 року № 65-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність" є ненормативним актом, який було прийнято стосовно конкретного випадку, підлягав одноразовому застосуванню та був виконаний в момент виникнення права власності на земельну ділянку - державної реєстрації права власності на земельну ділянку, із цього моменту оскаржуване рішення вичерпало свою дію, у зв`язку з чим не може бути скасоване, оскільки це рішення в силу закону скасоване та є нечинним після державної реєстрації права власності за Яришківською сільською радою, відтак у задоволенні позову прокурора слід відмовити, зокрема у зв`язку із обранням останнім неналежного способу захисту.

Також відповідач 2 зазначив, що лише з 01.01.2020 року законодавчо закріплено можливість набуття права постійного користування земельними ділянками уздовж лінії державного кордону шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми. Вказані зміни передбачали необхідність набуття права постійного користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Військова частина не набула право постійного користування земельними ділянками уздовж лінії державного кордону шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, тому вказані земельні ділянки не підпадають під ознаки земель оборони.

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області також зазначено, про відсутність проектно-технічної документації чи рішення компетентного органу, якими були б встановлені межі прикордонних зон та смуг у межах Вінницької області, прокурором не наведено де саме проходять межі прикордонної смуги та, яка частина земельних ділянок в межах прикордонної смуги є необхідна для обслуговування лінії інженерних споруд, що свідчить про недоведеність порушення прав позивача та інтересів держави.

У розумінні Закону України "Про землеустрій" схема накладення території 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону не є землевпорядною документацією, в основу якої покладені текстові та графічні матеріали на підставі яких можливо встановити точне місце розташування земельних ділянок; ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" не мало змоги визначити точну площу прикордонної смуги уздовж державного кордону; при формуванні спірних земельних ділянок вони були віднесені до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, а тому правові підстави для віднесення їх до земель оборони були відсутні. З урахуванням наведеного відповідач-2 вважає, що спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є законним та правомірним, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

При реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 прикордонна смуга у системі Державного земельного кадастру була відсутня, а тому підстав для відмови у реєстрації земельних ділянок в системі Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор не мав, інформація у Державному земельному кадастрі щодо спірних земельних ділянок є достовірною та повною, тому на переконання відповідача-2 вимоги прокурора є необгрунтованими.

Також останній зазначає, що за даними Державного земельного кадастру спірні земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, землі запасу, однак перебувають у комунальній власності та не надані у власність чи користування іншим особам, а тому третя особа вправі набути право постійного користування на необхідні земельні ділянки, звернувшись до Яришівської сільської ради у порядку визначеному статтею 123 Земельного кодексу України. Після надання земельних ділянок в постійне користування, буде змінено їх цільове призначення та передано їх у державну власність Вінницької обласної військової адміністрації відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

При цьому, шляхом моніторингу даних Державного земельного кадастру Головному управлінню стало відомо про надання відповідачем-1 дозволу третій особі на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 4,0000 га, для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонний служби України із земель, комунальної власності землі водного фонду за межами населеного пункту с.Кремінне, кадастровий номер відсутній. На підставі вказаного рішення на замовлення третьої особи було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у постійне користування та згідно проекту у Державний земельний кадастр внесена земельна ділянка в межах 30-ти (50-ти) метровій смузі уздовж лінії державного кордону, але земельні ділянки, які є предметом спору не входять у межі утвореної земельної ділянки, яка була необхідна військовій частині. Як зазначено у пояснювальній записці даного проекту ділянка, що утворюється межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 (т. 1, а.с. 77-93).

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 (Яришівська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області) заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні з підстав відсутності належних доказів щодо накладення спірних земельних ділянок на прикордонну смугу уздовж лінії державного кордону.

Також зазначає, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею - 6,5438га., кадастровий номер:0522683600:01:000:0964 та земельна ділянка площею 4,9300 га., кадастровий номср:0522683600:01:000:0962, для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які знаходяться за межами населеного пункту села Кремінне і межують з земельними ділянками кадастровий номер: 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, та земельної ділянки кадастровий номер: 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га, які є об`єктами спору, зареєстровані у державній власності за Вінницькою обласною військовою адміністрацією.

В зв`язку з чим, Військова частина НОМЕР_1 мала усі можливості для встановлення і отримання в постійне користування земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, потрібних для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій (т. 2, 85-90).

У поданій до суду відповіді на відзив відповідача 1 Могилів-Подільська окружна прокуратура підтримує заявлені позовні вимоги, вказуючи на те що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України", ст. 77 Земельного кодексу України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

При цьому, відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.02.2023 № 10-28-0.202-1248/2-23 на сьогодні лінію українсько-молдовського державного кордону в межах Могилів- Подільського району Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками.

Згідно схеми накладення ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», частина земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0866, що перебуває у комунальній власності Яришівської сільської ради, розташована в межах 50-ти метрової смуги вздовж державного кордону,площа території в межах 50-ти метрової смуги вздовж кордону становить 0,79 га, частина земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0913, що перебуває у комунальній власності Яришівської сільської ради, розташована в межах 50-ти метрової смуги вздовж державного кордону, площа території в межах 50-ти метрової смуги вздовж кордону становить 0,96 га.

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №71/9001-23-вих від 03.12.2023 та інформації начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.12.2023 №710/12391-23-вих, спірні земельні ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 входять до складу прикордонної смуги, розташованої уздовж державного кордону України на території Яришівської сільської ради.

Крім того, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №71/9407-23-вих від 15.12.2023 та інформації начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.12.2023 №710/12920-23-вих, перебувають в зоні 30-50 метрової смуги, необхідної для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, необхідних для забезпечення надійної охорони державного кордону України в межах ділянки відповідності.

Враховуючи вищевикладене, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то земельні ділянки з кадастровим номером 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 незаконно зареєстровані у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення, що у свою чергу вказує на їх приналежність до земель комунальної власності (т. 2, а.с. 146-151).

Також, у відповіді на відзив відповідача 2 прокурор зазначає, що до компетенції Держгеокадастру не належали повноваження щодо розпорядження земельними ділянками оборони.

Прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказу № 65-ОТГ від 04.02.2021 в частині передачі у комунальну власність земельних ділянок кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913, призвело до порушення ст. ст. 77, 117 та 122 Земельного кодексу України.

Як наслідок, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 65-ОТГ від 04.02.2021 в частині передання у комунальну власність вказаних земельних ділянок підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.02.2023 № 10-28-0.202-1248/2-23 на даний час лінію українсько-молдовського державного кордону в межах Могилів- Подільського району Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками.

Згідно схеми накладення ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», частина земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0866, що перебуває у комунальній власності Яришівської сільської ради, розташована в межах 50-ти метрової смуги вздовж державного кордону, площа території в межах 50-ти метрової смуги вздовж кордону становить 0,79 га, частина земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0913, що перебуває у комунальній власності Яришівської сільської ради, розташована в межах 50-ти метрової смуги вздовж державного кордону, площа території в межах 50-ти метрової смуги вздовж кордону становить 0,96 га.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №71/9001-23-вих від 03.12.2023 та інформації начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.12.2023 №710/12391-23-вих, спірні земельні ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 входять до складу прикордонної смуги, розташованої уздовж державного кордону України на території Яришівської сільської ради.

Крім того, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №71/9407-23-вих від 15.12.2023 та інформації начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.12.2023 №710/12920-23-вих, перебувають в зоні 30-50 метрової смуги, необхідної для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, необхідних для забезпечення надійної охорони державного кордону України в межах ділянки відповідності.

Оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то земельні ділянки з кадастровим номером 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 незаконно зареєстровані у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення, що у свою чергу вказує на їх приналежність до земель комунальної власності (т. 2, а.с. 152-159).

Третя особа (Військова частина НОМЕР_1 ) у письмових поясненнях зазначила, що в межах Могилів-Подільського та Тульчинського району Вінницької області охорону державного кордону забезпечує Військова частина НОМЕР_1 , спірні земельні ділянки входять до складу прикордонної смуги, розташованої уздовж державного кордону України на території Яришівської територіальної громади, тобто перебувають в зоні 30-50 метрової смуги, необхідної для облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, необхідних для забезпечення надійної охорони Державного кордону України в межах ділянки відповідальності та необхідні для використання Військовою частиною НОМЕР_1 для будівництва, облаштування та утримання інженерно - технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, просік, комунікацій (т. 2, а.с. 177-178).

У поданих до суду додаткових поясненнях позивач підтримав заявлені прокурором позовні вимоги, просив позов задовольнити та зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 04.02.2021 року № 65-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність» передано у комунальну власність Яришівської сільської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 56,5372 га, які розташовані на території Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, згідно з актом приймання-передачі.

У подальшому на підставі вказаного наказу та акту прийому-передачі, державним реєстратором Вендичанської селищної ради здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на вищезазначені земельні ділянки, зокрема, і на земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 за Яришівською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області.

Разом з тим за твердженням позивача частина земельних ділянок, які розташовані у 30-ти (50-ти) метровій смузі уздовж державного кордону, в силу положень статті 77 Земельного кодексу України є землями оборони, а тому можуть перебувати лише в державній власності, а також з урахуванням вимог статті 122 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження такими земельними ділянками належать виключно Вінницькій обласній державній адміністрації (на цей час Вінницькій обласній військовій адміністрації, згідно Указу Президента України №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" від 24.02.2022).

Позивач зазначає, що оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельних ділянок і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Вінницької обласної військової адміністрації.

Враховуючи вищевикладене на переконання позивача, вказані в позовній заяві частини земельних ділянок з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 підлягають поверненню у державну власність (т. 2, а.с.186-191).

Також у додаткових письмових поясненнях Вінницька обласна прокуратура зазначає, що ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виконано проектно-вишукувальні роботи щодо встановлення місця розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 на території Яришівської сільської ради по відношенню до 30-50 метрової смуги уздовж лінії державного кордону та установлено, що зазначені ділянки накладаються на 50 метрову смугу уздовж лінії державного кордону. Площі територій у межах 50-ти метрової смуги вздовж кордону становить 0,79 га та 0,96 га відповідно.

Розташування частин земельних ділянок з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 на лінії прикордонних інженерних споруд свідчить про її належність до земель оборони та виключає можливість її перебування у комунальній власності Яришівської сільської ради.

Прокурор вказує, що схема-накладення є належним доказом, так як в ній міститься інформація, що входить до предмета доказування.

При цьому, відповідачами не надано жодних доказів щодо недостовірності складеної ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" схеми накладення, а також доказів, які спростовували б наведену у ній інформацію.

Щодо тверджень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Яришівської сільської ради, з приводу того, що схема не відповідає вимогам Законів України "Про землеустрій" та "Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність" то прокурор зазначає, що дані закони не регулюють порядок виготовлення та зміст схеми накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 по відношенню до 30-50 метрової смуги уздовж лінії державного кордону (т. 3, а.с.7-13).

Із наявних матеріалів справи слідує, що 04.02.2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ № 65-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", пунктом 1 якого визначено передати Яришівській сільській раді (Яришівській сільській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 56,5372 га, які розташовані на території Яришівської сільської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області, згідно з актом приймання-передачі.

У пункті 2 цього наказу зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (т.1 а.с. 18-19).

Згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 04.02.2021 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало із державної власності, а Яришівська сільська рада (Яришівська сільська територіальна громада) прийняла у комунальну власність Яришівської сільської ради (Яришівської сільської територіальної громади) земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком, у тому числі земельні ділянки:

1) 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (№ 1 у додатку до акту приймання-передачі);

2) 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (№ 2 у додатку до акту приймання-передачі) (т.1 а.с. 20).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0505178162016 від 31.10.2016 року земельна ділянка з кадастровим номером 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (т.1 а.с. 131).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 363534453 від 29.01.2024 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2325017005226) 25.03.2021 року зареєстровано за Яришівською сільською радою на підставі акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, серія та номер б/н від 04.02.2021, наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» серія та номер 65-ОТГ від 04.02.2021, номер запису про речове право: право власності 41247301, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні (т. 1 а.с. 14).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0519911152020 від 27.07.2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення зареєстрована 27.07.2020 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (т. 1 а.с.136).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 363534700 від 29.01.2024 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2325050805226) 25.03.2021 року зареєстровано за Яришівською сільською радою на підставі акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, серія та номер б/н від 04.02.2021, наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» серія та номер 65-ОТГ від 04.02.2021, номер запису про речове право: право власності 41248062, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні (т. 1 а.с. 16).

Проект формування територій і встановлення меж Кремінської сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району, розроблений Вінницькою філією Інституту землеустрою Українською академією аграрних наук у 1992 році, територія сільської ради має спільні межі з двома сільськими радами Могилів-Подільського району. На півночі межує з Яришівською сільською радою, на сході - з Серебрійською сільською радою, на півдні і заході - межею являється ріка Дністер на кордоні з Республікою Молдова (т. 1 а.с. 26-35).

Судом встановлено, що Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виконано проектно-вишукувальні роботи та на підставі існуючих картографічних матеріалів визначено 30-ти та 50-ти метрову смугу уздовж державного кордону та її поширення (накладення) на окремі земельні ділянки та надано схеми накладання територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону та перелік земельних ділянок наданих у власність (користування) уздовж лінії державного кордону, що підтверджується листом ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою № 1514 від 14.11.2023 року та (т. 1 а.с. 21).

Згідно схеми накладення територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону, встановлено, що частина земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності Яришівської сільської ради розташовані в межах 30-ти (50-ти) метрової смуги вздовж державного кордону, зокрема земельні ділянки:

0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га (площа земельної ділянки, що входить у 30-ти/50-ти метрову смугу лінії державного кордону становить 0 га/0,79 га);

0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га (площа земельної ділянки, що входить у 30-ти/50-ти метрову смугу лінії державного кордону становить 0 га/0 га) (т. 1, а.с 24-25; т. 2 а.с. 237-239).

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-28-0202-1248/2-23 від 10.02.2023 року лінію державного кордону між Україною і Республікою Молдова у межах Могилів-Подільського та Тульчинського районів Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками (т.1 а.с. 43).

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебсайті Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_5 охороняє ділянку загальною протяжністю 190,703 м державного кордону в межах Могилів - Подільського та Тульчинського районів Вінницької області. 141,200 м - по річці Дністер з республікою Молдова; 49,503 м - на Центральній ділянці українсько - молдовського кордону.

Згідно листа № 710/12920-23-вих від 15.12.2023 року Військової частина № 2193 зазначено, що у межах Могилів-Подільського району Вінницької області охорону державного кордону забезпечує Військова частина НОМЕР_1 . Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913 входять до складу прикордонної смуги, розташованої уздовж державного кордону України на території Яришівської територіальної громади, тобто перебувають в зоні 30-50 метрової смуги, необхідної для облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, необхідних для забезпечення надійної охорони Державного кордону України в межах ділянки відповідальності (т. 1, а.с. 47-48).

У матеріалах справи відсутні належні докази скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866, 0522683600:01:000:0913 у Державному земельному кадастрі та припинення права власності Яришівської сільської ради на вказані земельні ділянки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи процесуальні питання, які стосуються вирішення справи, суд зазначає наступне.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача Вінницької обласної державної адміністрації.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної (військової) адміністрації прокурор зазначав, що спірні земельні ділянки розташовані в межах прикордонної смуги, тому в силу закону відносяться до земель оборони та можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Положеннями статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Законом України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (переважна більшість положень якого набрала чинності 27.05.2021), Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 у розділі X "Перехідні положення", відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зазначених у пунктах «а-є», зокрема земель оборони.

Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на базі обласних державних адміністрацій утворено військові адміністрації, зокрема і Вінницьку обласну військову адміністрацію та встановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Отже, прокурором правильно зазначено, що уповноваженим органом на захист інтересів держави у цьому спорі є Вінницька обласна державна (військова) адміністрація.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (Постанова Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19).

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом".

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

Судом взято до уваги, що зверненню прокурора до суду з позовом у цій справі передував обмін листами з Вінницькою обласною військовою адміністрацію щодо захисту порушених інтересів держави, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 52, 57).

Таким чином, Вінницькою обласною державною (військовою) адміністрацією не було самостійно вжито заходів щодо захисту інтересів держави. Такі дії обґрунтовано оцінені прокурором як бездіяльність компетентного органу.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку, що прокурором дотримано попереднього порядку звернення до суду та подано позов в інтересах держави в особі компетентного органу на реалізацію повноважень у спірних правовідносинах, що є підставою для підтвердження судом представництва прокурором.

Щодо статусу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як відповідача за вимогами про скасування винесеного даним органом наказу.

Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження наказу уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України та за встановлених судом обставин справи є належним і ефективним у спірних правовідносинах.

З урахуванням обставин, якими прокурор мотивує порушення прав та інтересів держави (наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права комунальної власності на спірні земельні ділянки), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно призведе до усунення порушення прав держави щодо реалізації прав власника по розпорядженню землями оборони.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21.

Тому, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є належним відповідач по даній справі, тому суд відхиляє клопотання про виключення останнього зі складу відповідачів (т. 2 а.с. 217-220), яке також не ґрунтується на положеннях ГПК України, котрі не передбачають прийняття судом відповідних процесуальних рішень.

Відносно нормативного врегулювання предмету спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

Враховуючи що з матеріалів позову прокурора установлено прагнення останнього відновити порушене право та інтерес держави, яке полягає у фактичному поверненні частини земельних ділянок до державної власності, котрі, на його переконання, належать до земель оборони, то прокурором заявлено негаторний позов.

Підставами для подачі відповідного позову стало прийняття оскаржуваного Наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 65-ОТГ від 04.02.2021 року щодо розпорядження, з позиції прокурора, землями оборони. А також необхідність використання частини спірних земельних ділянок у оборонних цілях.

Тому, задоволення позовних вимог залежить від встановлення наступних обставин:

- визначення правової природи земель оборони;

- визначення правової природи захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування, які створюються навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності;

- правового режиму передачі земельних ділянок у постійне користування військовим частинам;

- можливості збереження при цьому права комунальної власності на відповідні земельні ділянки;

- визначення меж та розташування державного кордону та прикордонної смуги;

- встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин повного або часткового розміщення чи накладення спірних земельних ділянок на землі оборони або прикордонної смуги;

- правових наслідків такого розташування чи накладання, які призводять саме до позбавлення права комунальної власності;

- змісту порушених прав та інтересів держави у спірних правовідносинах;

- ефективних способів захисту для поновлення прав та інтересів держави;

- можливостей поновлення прав та інтересів у інший, в тому числі позасудовий спосіб.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями частини 3 статті 19 ЗК України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно частини 1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Положеннями частини 1-4 статті 77 ЗК України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

На підставі ч. 3 ст. 77 ЗК України, навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 2 Закону України від 27.11.2003 року № 1345-IV «Про використання земель оборони», особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, уздовж державного кордону України відповідно до Закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.

Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Згідно із п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року «Про прикордонний режим», вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм установлено прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим.

Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (п. 2 Постанови № 1147).

Контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена в межах території району, міста, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється Державною прикордонною службою, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів (п. 2 Постанови № 1147).

Існування прикордонних смуг визначеної ширини передбачено нормами Закону України «Про використання земель оборони».

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні та є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 6, 27 Закону України від 03.04.2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України»).

Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів (ч. 2 ст. 10 Закону).

З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Договір між Україною та Республікою Молдова про державний кордон (далі - Договір) укладено 18.08.1999 та ратифіковано Законом України від 06.04.2000 № 1633-ІІІ.

Згідно зі статтею 1 Договору державний кордон між Україною і Республікою Молдова встановлюється відповідно до документів делімітації, які є невід`ємною частиною цього Договору: Протоколу-опису проходження лінії державного кордону між Україною і Республікою Молдова; Альбому топографічних карт державного кордону між Україною і Республікою Молдова, складених в результаті делімітації українсько-молдовського кордону, проведеної у 1995-1999 роках.

Відповідно до статті 7 Договору Україна та Республіка Молдова для позначення лінії державного кордону на місцевості створили Спільну демаркаційну комісію.

Статтею 5 Договору передбачено, що державний кордон на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками.

Судом встановлено, що 05 листопада 2018 року Вінницькою обласною державною адміністрацією за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 травня 2018 року № 0.22-5217/0/6-18 «Про зміну ширини прикордонної смуги в межах Вінницької області» прийнято розпорядження № 842 «Про зміну ширини прикордонної смуги», яким постановлено змінити ширину прикордонної смуги в межах області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках та вздовж берегів прикордонних річок (р. Дністер), озер та інших водойм, у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, встановивши її ширину до десяти кілометрів від лінії державного кордону в глиб території України, але не меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, відповідно до схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області, (знаходиться у публічному доступі на сайті Вінницької обласної військової адміністрації за посиланням: https://www.vin.gov.ua/oda/normatyvno-pravovi-dokumenty/77-rozporiadzhennia/431-rozporiadzhennia-2018-rik/14414-rozporyadzhennya-842-vid-05-lystopada-2018-roku).

Додатком до вказаного рішення є додаток до схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області із описом проходження умовної тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського, Ямпільського, Крижопільського, Піщанського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок перетину умовної межі прикордонної смуги та схема проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області (https://www.vin.gov.ua/images/doc/vin/ODA/rozp/rozp-2018/scheme842.png).

Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про прикордонний режим" № 1147 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 890 від 04.08.2021"Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань прикордонного режиму" визначено, що вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 890 від 04.08.2021"Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань прикордонного режиму" передбачено приведення у відповідність до положень цієї постанови усіх нормативно-правових актів, виданих місцевими органами державної виконавчої влади.

Указом Президента України від 18 серпня 2021 року № 367/2021 введено в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року «Про окремі питання реалізації державної політики у сфері захисту державного кордону», пунктом 2 якого визначено Кабінету Міністрів України забезпечити протягом шести місяців спільно з органами місцевого самоврядування проведення інвентаризації земельних ділянок шириною 30 - 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, із визначенням власників і користувачів земельних ділянок, кадастрових номерів (за наявності), цільового призначення та форми власності та вжити заходів щодо передачі в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України земельних ділянок шириною 30 - 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

02 листопада 2021 року Вінницькою обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 780 «Про зміну ширини прикордонної смуги» згідно якого визначено установити вздовж українсько-молдовського державного кордону України в межах Вінницької області на його сухопутних ділянках і вздовж берегів річки Дністер, річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки п`ять кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, згідно зі Схемою проходження тилової межі прикордонної смуги в Могилів-Подільському та Тульчинському контрольованих прикордонних районах.

Додатком до вказаного рішення є додаток до Схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області із описом проходження тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського та Тульчинського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок проходження тилової межі прикордонної смуги (т. 1 а.с. 39, 40).

Таким чином, Вінницька обласна державна адміністрація скористалася правом зміни ширини прикордонної смуги.

Першочергово, суд звертає увагу на різну правову природу земель оборони (ч. 1 ст. 77 ЗК України) та її відмінність від земель прикордонної смуги та створених навколо військових частин захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування (ч. 3 ст. 77 ЗК України).

На підставі ч. 3 ст. 77 ЗК України, навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

При цьому, законодавець не визначає віднесення відповідних земель (уздовж лінії державного кордону, захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування) виключно до державної власності зі статусом земель оборони.

Розмежування положень та правової природи земель обороти від земель з особливим режимом використання у оборонних цілях знаходить послідовне закріплення у нормах спеціального законодавства, а саме ст. ст. 1, 2, 3 Закону України «Про використання земель оборони».

Так, ст. ст. 1, 2 Закону визначено перелік земельних ділянок, які вважаються землями оборони: землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

При цьому, ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» встановлено особливий режим використання земельних ділянок, незалежно від режиму права власності, з метою:

- встановлення прикордонної смуги;

- інших земель, необхідних для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України;

- формування зон з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Таким спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють питання правового режиму зон з особливим режимом використання земель є Закон України «Про державний кордон України» та Постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 «Про прикордонний режим».

Відповідно до ст. 22 Закон України «Про державний кордон України», контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України.

До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Тобто, прямої вказівкою в законі визначено можливість встановлення контрольованих прикордонних районів у межах земель територіальних громад.

Отже, встановлення прикордонного режиму та прикордонної смуги не виключає можливості перебування таких земельних ділянок у комунальній власності

Відповідно розширення прикордонної смуги внаслідок прийняття нормативно правових актів, рішень обласних державних військових адміністрацій не впливає на правовий режим існуючого права власності, а лише встановлює чітко визначенні обмеження (обтяження) щодо порядку, форми і способів використання земельних ділянок, розміщених у межах прикордонної смуги, запроваджує заборони стосовно розпорядженнями ними або передачу у приватну власність.

Тому, розширення прикордонної смуги шляхом прийняття наведених вище рішень Вінницької обласної державної адміністрації не може автоматично змінювати правовий режим власності на земельні ділянки, котрі розташовані у межах даної прикордонної смуги, перетворювати комунальну власність у державну власність, призводити до наслідків позбавлення права комунальної власності, яке захищається на рівні з іншими режимами власності та є непорушним в силу положень ст. 321 ЦК України.

Суд виходить з того, що питання вилучення земельних ділянок врегульовано спеціальними нормами ст. ст. 140, 147, 148 ЗК України.

Наведені висновки відповідають загальним засадам земельного законодавства. якими передбачено, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень (ст. 110 ЗК України).

Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження (ст. 111 ЗК України).

Таким чином, визначені законом обмеження у прикордонній смузі, спеціальні режими використання земельних ділянок для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, тощо є нормативно визначеними обмеженнями на використання земельних ділянок, в тому числі комунальної власності.

Підсумовуючи суд доходить висновку, що при зверненні у позовній заяві помилково:

- прирівняні землі оборони до усіх земельних ділянок, розміщених у межах прикордонної смуги;

- ототожнено землі, на яких розміщені військові частини або прикордонні загони, із земельними ділянками, які можуть надаватися у постійне користування в порядку п. 27(1) Перехідних положень ЗК України.

Відповідні підстави позовних вимог ґрунтуються на висновках Постанови КГС ВС від 23 липня 2020 року у справі №910/19932/17, де колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони,

Однак, предметом спору у вказаній справі було визнання незаконним і скасування рішення Львівської обласної ради № 599 від 09.10.2012 та визнання недійсним договору від 25.10.2012 за № 44. якими передано земельні ділянки, розташовані у прикордонній смузі у користування.

Підставами для задоволення позову стала передача земельних ділянок, зокрема з метою полювання, а також без погодженням з органами Державної прикордонної служби України.

Тобто, у межах вказаної справи дійсно встановлено розміщення земельних ділянок у межах прикордонної смуги, а також порушення прикордонного режиму їх використання.

Однак, предметом спору не було позбавлення права комунальної власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок або необхідність передачі ділянок у постійне користування військовим частинам.

Крім того, висновки Постанови КГС ВС від 23 липня 2020 року у справі № 910/19932/17 здійснені на основі законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та не містять правових висновків щодо застосування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону» в частині змін до ч. 4 ст. 77 ЗК України стосовно надання в постійне користування земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми або п. 27(1) Перехідних Положень ЗК України.

Тому, з урахуванням наведеного розуміння положень ст. 77 ЗК України, суд вважає, що висновки Постанови КГС ВС від 23 липня 2020 року у справі №910/19932/17 здійснено у межах іншого предмету правовідносин та на основі іншого законодавства, тому не підлягають врахуванню під час винесення судового рішення по даній справі.

Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Суд погоджується з доводами прокурора, що відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

Так, у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19 викладено висновки, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.98 "Про прикордонний режим".

Однак, дана обставина не звільняє прокурора та позивача від доведення належними та допустимими доказами обставин розташування саме спірних земельних ділянок або їх частину у нормативно визначених межах державного кордону, прикордонної смуги або земель оборони.

Оскільки, у іншому випадку будь-яка земельна ділянка, яка розташована у межах п`ятикілометрової зони прикордонної смуги (або іншої ширини) залежно від рішення обласної військової державної адміністрації, переходила б у державну власність лише за фактом прийняття відповідного рішення або внесення змін до законодавства в частині такої ширини.

Щонайменше у двох Постановах Верховного Суду наведено, висновки відносно того, що загальні висновки Верховного Суду про відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не значить, що її немає, оскільки її розміри встановлені, зокрема, фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд, не позбавляють прокурора обов`язку надання доказів фактичного розташування прикордонних інженерних споруд стосовно спірної земельної ділянки (Постанова КЦС ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 717/940/18; Постанова КГС ВС від 03 липня 2024 року у cправі № 916/5130/23).

Тому, суд вважає релевантними до застосування зазначені останні висновки Верховного Суду, за відсутності однозначного правового висновку Великої Палати Верховного суду відносно правової природи земельних ділянок, визначених ч. 3 ст. 77 ЗУ України, а також застосування п. 27(1) Перехідних Положень ЗК України.

З урахуванням наведено судом оцінено долучені до справи письмові докази в обґрунтування предмету та підстав заявленого позову.

З приводу розподілу між сторонами обов`язку доказування суд виходив з наступного.

Відповідно до закріпленого у ст. ст. 2, 13, 74 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та, водночас, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас у ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлений стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.

Однак, суд переконаний, що з огляду на встановлений нормами ЗК України, Закону України «Про землеустрій» чіткий перелік документів, якими слід підтверджувати формування земельних ділянок, їх розташування, цільове призначення, площу, до спірних правовідносин підлягають застосування приписи ст. ст. 76-78 ГПК України.

Такі висновки суду ґрунтуються на неможливості винесення судових рішень на основі припущень або орієнтовних показників, сумнівних засобів доказування.

Також, оцінка засобів доказування здійснюється крізь призму впливу судового рішення на конституційні гарантії непорушності та захисту права власності, котрі стосуються і режиму комунальної власності на землю в силу ч. 4 ст. 13 Конституції України, адже держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Навіть держава реалізує право власності виключно відповідно до закону (ч. 1 ст. 14 Конституції України).

Відповідно до статті 77 ГПК України (допустимість доказів) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів означає, що в окремих випадках, передбачених нормами права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Саме такі висновки щодо оцінки доказів прокурора щодо обставин розташування земельних ділянок у межах прикордонної смуги наведено у Постанова КГС ВС від 03 липня 2024 року у cправі №916/5130/23.

Таким чином, саме на прокурора та позивача покладено обов`язок належними та допустимими засобами доказування обставин розташування частини спірних земельних ділянок у межах прикордонної смуги.

Підстави та обґрунтування заявленого позову зведені до посилання на Листи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.6-4797/2-22 від 20.12.2022 року (т. 1 а.с. 41, 42), Лист Вінницької обласної військової адміністрації №01.01-61/9528 від 15.12.2022 року (т. 1 а.с. 36-38), Лист ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №1514 від 14.11.2023 року (т. 1 а.с. 21-25), Схему накладення території 30-50 метрової смуги вздовж державного кордону на земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913, які розташовані на тcpиropiї Яришівської сільської ради (т. 2 а.с. 233-235).

Відповідно дост. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

В силу ч. 1 ст. 186 ЗК України, схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.

Положеннями ч. 5 ст. 186 ЗК України визначено підстави погодження технічної документація із землеустрою.

Тобто, згідно загальних норм ЗК України межі, конфігурація, розташування та площа земельних ділянок може визначатися проектом землеустрою, схемою землеустрою і техніко-економічним обгрунтуванням використання, технічною документацією.

Види документації із землеустрою встановлено ст. 25 Закону України «Про землеустрій», до яких віднесено:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

а-1) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

б-1) містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій);

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;

л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об`єктів;

м) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Отже, схема землеустрою розробляється одночасно з техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель, розширювальне тлумачення переліку документації із землеустрою не допускається.

При цьому, за правилами ГПК України до документів, що містять спеціальні знання та можуть прийматися до уваги судом віднесено висновки спеціалістів та експертів (ст. ст. 69, 71, 98 ГПК України).

Суд констатує, що до визначених переліків не віднесено листи органів влади, графічні схеми зображення земельних ділянок, орієнтовні розташування земель, схеми накладення територій на сформовані земельні ділянки.

Враховуючи норми ст.79-1, 186 ЗК України, ст. 1, 25 Закону України «Про землеустрій», надана схема накладання території прикордонної смуги на земельні ділянки не відповідає вимогам, які встановлюються до землевпорядної документації, затверджених в установленому порядку текстових та графічних матеріалів, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, тощо.

Суд першочергово оцінює не форму та назву наданих прокурором документів щодо схем розташування спірних земельних ділянок, зміст відповідних документів як доказів по справі.

Долучена Схема накладання не містить координат та відправних точок місць розташування прикордонної смуги та спірних земельних ділянок, їх площі, відстаней від державного кордону до місця розташування земельних ділянок, відомостей, зокрема щодо джерела вирахування координат, програмного забезпечення, сертифікатів відповідальних за виконання схеми осіб, документів та вихідних даних, на підставі яких було складено Схему, визначення похибки, тощо матеріали господарської справи не містять, як і не містять інших графічних матеріалів, зокрема, викопіювань з Публічної кадастрової карти, проєкту встановлення адміністративних меж, розмежування земельних ділянок та доказів, щодо встановлення прикордонних споруд, знаків тощо.

Відсутні також ясно видимі прикордонні знаки, як того вимагає ст. 5 Договору між Україною та Республікою Молдова про державний кордон від 18.08.1999.

Ані схема накладання, а ні Лист Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" №1514 від 14.11.2023 року не місять алгоритму розрахунку, використаних програмних засобів, переліку картографічних матеріалів, архівних документів, онлайн-карт місцевості, електронних джерел, які надавали б суду та інших сторонам по справі можливість перевірити достовірність відповідних доказів.

Більш того, у Листі Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" №1514 від 14.11.2023 року прямо зазначено, що прикордонна смуга шириною 30-50 метрів документально не встановлено, документів демаркації Державного кордону не виявлено, як площа накладання є орієнтовною, так і прикордонна смуга є умовною.

Ухвалою суду від 24.03.2024 року викликано у судове засідання для надання пояснень спеціаліста Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

У судовому засіданні 10.04.2024 року спеціаліст Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" пояснив, що відповідну схему та лист складено на замовлення Вінницької обласної прокуратури, а також підтверджено неможливість точного встановлення обставин накладання земельних ділянок за відсутності даних про демаркацію Державного кордону України.

Аналогічні відомості щодо орієнтовного місця розташування земельних ділянок містять лист інших державних установ.

Суд також констатує, що в описі до графічних схем земельних ділянок зазначено площу накладання у межах 50-ти метрової смуги 0,79 га на ділянку 0522683600:01:000:0866 та 0,96 га на ділянку 0522683600:01:000:0913.

Однак, ч. 4 ст. 77 ЗК України визначено прикордонну смугу у метрах, а не у площі, тобто надані докази не містять точних обчислень відстаней розташування земельних ділянок у межах прикордонної смуги.

Також, відсутня можливість їх самостійного обчислення по периметру, оскільки не вказано співвідношення масштабу у метровому визначенні, позначено лише берегову лінію р. Дністер, а не початок прикордонної смуги.

Таким чином, відповідні відомості та документи не відповідають вимогам щодо документації із землеустрою, є не точними, тому подані з недотриманням критеріїв належності, допустимості і достовірності доказів.

Отже, долучені до позову листи і схема, складені Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" носять інформативний характер, вказують лише орієнтовне, а не конкретне місце розташування ділянок, не можуть слугувати належним доказом у даній справі.

Допустимі докази на підтвердження розташування спірних частин земельних ділянок на землях оборони, відомостей про облаштування інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону; актів обстеження, у яких було б зазначено параметри спорудження таких об`єктів по облаштуванню лінії державного кордону в межах прикордонних знаків; викопіювань з проєкту встановлення адміністративних меж або Публічної кадастрової карти, які б підтверджували координати та ширину прикордонної смуги у місці розташування спірної земельної ділянки, до матеріалів справи позивачем або прокурором не надано.

Відтак, на підставі наданих доказів суд не може з достатньою достовірністю встановити чи дійсно спірні земельні ділянки або їх частини розташовані у межах прикордонної смуги.

Вирішення питання про дійсний розмір, конфігурацію та межі накладання земельних ділянок могло бути вирішено шляхом отримання висновку експерта до подачі позову; у спосіб призначення та проведення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 05.06.2024 року запропоновано учасникам справи у разі доцільності призначення земельно-технічної експертизи у письмових поясненнях висловити пропозиції: щодо кола питань, які можуть бути поставлені на вирішення судової експертизи; щодо експертної установи або судового експерта, яким може бути доручено проведення земельно-технічної експертизи у цій справі; щодо згоди учасника справи оплатити попередню вартість проведення судової земельно-технічної експертизи.

Однак, у поданих поясненнях (т. 3 а.с. 8-13) прокурор та позивач (т. 3 а.с. 14-16) заперечували проти призначення експертизи, відповідач зазначив про відсутність коштів на оплату вартості експертного дослідження (т. 3 а.с. 19, 20).

Таким чином, на виконання диспозитивних та змагальних прав, позивачем та прокурором не надано належних доказів на підтвердження обставин накладання спірних земельних ділянок комунальної власності на прикордонну смугу.

Суд також критично оцінює доводи прокурора відносно врахування подібних схем при розгляді інших судових справи, оскільки докази безпосередньо оцінюються судом який розглядає справи.

Оцінка доказів здійснюється у їх сукупності, наявність рішень інших судів щодо оцінки подібних доказів не підпадає під застосування ст. 75 ГПК України.

Крім того, у наведених постановах Верховного Суду зазначено:

- судом оглянуто на офіційному веб-сайті Публічної кадастрової карти України (https://map.land.gov.ua/) картографічне відображення земельних ділянок з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065 та 3220887000:03:002:0933 та встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220887000:03:002:0064, 3220887000:03:002:0061, 3220887000:03:002:0065 накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0933, яка віднесена до земель оборони та перебуває у державній власності (Постанова КГС ВС від 24 жовтня 2023 року у справі № 911/2093/21);

- дослідження викопіювання з топографічних матеріалів, а саме з матеріалів космічної зйомки місцевості станом на 2002 та 2016 роки із схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду в межах Обухівського району Київської області, а саме земельних ділянок із кадастровими номерами: 3223155400:03:033:0059, 3223155400:03:033:0102, 3223155400:03:033:0082, 3223155400:03:033:0061, 3223155400:03:033:0065, 3223155400:03:033:0103, 3223155400:03:033:0108, 3223155400:03:033:0109, 3223155400:03:033:0105, 3223155400:03:033:0101, 3223155400:03:033:0070, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0060, 3223155400:03:033:0066, 3223155400:03:033:0064, 3223155400:03:033:0063, 3223155400:03:033:0062, 3223155400:03:033:0067, 3223155400:03:033:0072, 3223155400:03:033:0107, 3223155400:03:033:0068, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0069, 3223155400:03:033:0071, 3223155400:03:033:0104, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0106, які повністю накладають на землі водного фонду, а саме на водну поверхню Канівського водосховища на річці Дніпро (Постанова КГС ВС від 21 лютого 2024 року у cправі № 911/1730/22);

- Постанова КЦС ВС від 06 грудня 2023 року у справі № 362/122/15-ц стосувалася оцінки перебігу строків позовної давності;

- Постанова КЦС ВС від 17 листопада 2021 року у справі № 372/2167/17 містить висновки щодо розташування земельних ділянок на острові, як наслідок у межах земельної ділянки водного фонду.

Отже, відповідні висновки є не релевантними до предмету спору в господарській справі, не містять висновків, що схема накладання може бути єдиним доказом у справах про визначення меж земельних ділянок.

Суду не надано інших належних доказів на підтвердження обставин позову, зокрема викопіювань, топографічних матеріалів, космічної зйомки місцевості, витягів з Публічної кадастрової карти, які можливо було б оцінити у сукупності з іншими доказами.

Зокрема, відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, після 01.01.2016 року це могли бути електронні документи з відомостями про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, з елементом «Державний кордон України» (Border), наведеним у додатку 40 до вимог до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа.

Подібної правової позиції дотримано КЦС ВС у постанові від 15.02.2023 року у справі №717/940/18 та КГС ВС у постанові від 03.07.2024 року у cправі № 916/5130/23.

Таким чином, не доведено та не ініційовано в судовому порядку проведення судового експертного дослідження спірного питання, як і не надано інших документів, що підтверджують належність земельних ділянок до земель оборони, їх розташування в межах прикордонної смуги.

Підсумовуючи суд вважає вимоги позову не обґрунтованими.

З приводу оцінки обраних прокурором способів захисту на предмет їх ефективності.

Спосіб судового захисту, обраний позивачем (прокурором і позивачами в цьому випадку) має бути належним та ефективним. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Наведені позиції висловлені Верховним Судом зокрема у постанові ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п. 98).

У Постанові від 25.01.2022 у справі №143/591/20 Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається, обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення, застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства, застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 86 Постанови ВП ВС від 18.01.23 року у справі №488/2807/17).

Відповідно до частини 1 статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У свою чергу, приписами частини 5 статті 122 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до підпункту «а» пункту 4 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року № 5245-VI у державній власності залишаються земельні ділянки, які належать до земель оборони.

За змістом пункту "в" частини 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

Суд звертає увагу на відповідний нормативний припис стосовно неможливості передачі земель оборони у приватну власність, водночас жодних застережень відносно можливості встановлення особливого режиму використання земель комунальної власності у оборонних цілях законодавство не містить.

Наведений висновок узгоджується з п. 27(1) Перехідних Положень ЗК України, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та протягом одного року з дня його припинення чи скасування регулювання земельних відносин для цілей забезпечення національної безпеки і оборони України здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) вилучення, встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій здійснюються без дотримання вимог абзаців четвертого та п`ятого частини сьомої статті 20, частини другої статті 149 цього Кодексу;

2) припинення права постійного користування земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення для потреб облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій здійснюється без дотримання вимог частини другої статті 150 цього Кодексу;

3) у разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників на земельних ділянках шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону України для потреб облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій відшкодування збитків не здійснюється.

Військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, надають у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням вимог цього пункту.

Таким чином, відповідним п. 27(1) Перехідних Положень ЗК України, на який посилається прокурор не передбачено припинення права комунальної власності на земельні ділянки, в тому числі які розташовані уздовж лінії державного кордону, у випадку необхідності будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд.

Відповідними нормами прямо визначено спрощений порядок встановлення та зміни, цільового призначення земельних ділянок комунальної власності, можливість передачі у постійне користування відповідних земельних ділянок органами місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавцем не визначено виключний режим державної власності на відповідні земельні ділянки.

Наведені норми Перехідних положень узгоджується із загальними положеннями ЗК України, які надають можливість набуття права постійного користування як земельними ділянками державної, так і комунальної власності (ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Відтак, вилучення земельних ділянок поширюється на землі приватної форми власності, зокрема з мотивів суспільної необхідності, та повинно здійснюватись з дотриманням положень ст. 147 ЗК України.

Відповідно, захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах, який полягає у необхідності облаштування оборонних споруд можливий у позасудовий спосіб шляхом звернення органів Державної прикордонної служби, Міністерства оборони України, військових частин до органів місцевого самоврядування з вимогами про передачу земельних ділянок комунальної власності у постійне користування без позбавлення права комунальної власності, як передбачено п. 27(1) Перехідних Положень ЗК України.

У такому випадку інтереси держави захищені нормативним обтяженням та забороною на вилучення, зміну цільового призначення, надання (передача) у власність або користування громадянам чи юридичним особам земельних ділянок, переданих (наданих) у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, крім випадків віднесення їх до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (абзац 6 передбачено п. 27(1) Перехідних Положень ЗК України).

Отже, обраний прокурором спосіб та форма захисту державних інтересів суперечить вимогам передбачено п. 27(1) Перехідних Положень ЗК України та виходить за межі достатніх способів судового захисту, направлений на втручання у право власності за наявності менш обтяжливих правових механізмів задоволення державних інтересів.

Крім того, суд звертає увагу що відповідні рішення з передачі земельних ділянок у постійне користування військовим частинам з метою забезпечення оборонних завдань систематично приймаються органом місцевого самоврядування, що підтверджено долученими до справи доказами (т. 1 а.с. 99-134; т. 2 а.с. 92-136).

Представник Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області неодноразово у судових засіданнях підтверджував готовність прийняття відповідних рішень за наявності звернень компетентних державних органів.

Суд повторно наголошує, що орган місцевого самоврядування в силу положень ч. 1 ст. 92 ЗК України та п. 27(1) Перехідних Положень ЗК України наділений достатнім обсягом повноважень з передачі необхідних для використання у оборонних цілях спірних земельних ділянок або їх частини у постійне користування військової частини.

Отже, вимоги щодо скасування реєстрації права власності та записів про формування земельної ділянки не відповідають змісту та обсягу прав та інтересів держави, які полягають у необхідності передачі частини спірних земельних ділянок у постійне користування.

Вимоги позову також стосуються скасування державної реєстрації визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, цільове призначення - землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення та земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га, цільове призначення - землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення.

Тобто, метою подачі позову є повне виключення є Державного земельного кадастру відомостей про відповідні земельні ділянки.

Суд враховує, що задоволення позову у такій редакції жодним чином не призведе до визнання за державою права власності на частину земельних ділянок або включення до державних реєстрів відомостей про зміну власника з комунальної на державну власність.

Крім того, скасування державної реєстрації на земельні ділянки змінить їх правових статус на «не сформовані земельні ділянки».

Згідно п 24 Перехідних положень ЗК України, земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Таким чином, подавши позов до органу місцевого самоврядування з метою припинення права комунальної власності на землю, у позові одночасно ставляться вимоги, які матимуть наслідком переходу відповідних земельних ділянок у комунальну власність на підставі прямої вказівки в законі (п 24 Перехідних положень ЗК України).

Отже, задоволення позову не відповідатиме меті та захисту інтересів держави, оскільки не спричинить вибуття земельних ділянок із комунальної власності.

Вимоги позову обґрунтовано посиланням на внесення змін до ч. 4 ст. 77 ЗК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону», який набрав чинності 01.01.2020 року та не має зворотної дії в часі.

Однак, формування земельних ділянок здійснено у 2013 році.

Відповідно до Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України), тому вимоги про скасування державної реєстрації сформованих земельних ділянок є протиправними.

При вирішенні спору суд також вважає за доцільне врахувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, які не можуть безпосередньо застосовуватись до врегулювання питань припинення права власності, як джерело права.

Зокрема, у позові обґрунтовується накладання прикордонної смуги на земельні ділянки 0522683600:01:000:0866 загальною площею площею 14,0092 га у межах 0,79 га (що становить 5,64%), а також на ділянку 0522683600:01:000:0913 загальною площею площею 14,3612 га у межах 0,96 га (що становить 6,69%).

Таким чином, доводячи накладення прикордонної смуги на не істотну частину земельних ділянок заявлено вимоги про повне припинення права комунальної власності на земельні ділянки.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.

Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів.

Застосування принципу пропорційності передбачає, що будь-які обмеження основоположних прав і свобод можливі тільки на підставі закону у передбачених конституцією (чи міжнародно-правовими документами) цілях та лише у межах, що є необхідними для нормального функціонування демократичного суспільства; такі обмеження мають застосовуватися тільки у випадках, якщо не існує менш обтяжливих заходів (засобів і способів) запобігання порушенням прав і свобод інших осіб та забезпечення публічних інтересів; наслідки заходів, які обмежують реалізацію прав і свобод, не повинні бути надмірними та суворо обумовлюватися метою, що переслідується (Постанова КЦС ВС від 07 квітня 2020 року, справа № 756/9379/15-ц, Постанова ВП ВС 26 червня 2019 року, справа №761/9584/15-ц, Рішення ЄСПЛ у справах "Nataliya Mikhaylenko v. Ukraine" від 30 травня 2013 року, "Tsezar and others v. Ukraine" від 13 лютого 2018 року, «Михайлюк та Петров проти України» від 10 грудня 2009 року, «Полторацький проти України» від 29 квітня 2003 року, «Гарнага проти України» від 16 травня 2013 року «Крослен проти Франції» від 24 квітня 1990 року «Олсон проти Швеції`від 24 березня 1988 року).

Отже, припинення права комунальної власності шляхом визначення накладення площ земельних ділянок на рівні 5-6% загальної площі не відповідає принципу пропорційності, принципу верховенства права.

Намагання припинити право власності з метою подальшої передачі у постійне користування військовим частинам, з урахуванням змісту ч. 3 ст. 77 ЗК України, п. 27(1) Перехідних положень ЗК України, ст. 3 Закону України «Про прикордонний режим», не відповідає критерію якості закону, який прямо не передбачає передачу відповідних ділянок у постійне користування виключно із земель комунальної власності.

Внесення змін до законодавства щодо меж прикордонної смуги не містило імперативних положень про припинення права власності на земельні ділянки, які не перебували у державні власності.

Тому, у даному випадку закон не є чітким, однозначним та передбачуваним для учасників земельних правовідносин.

Підсумовуючи наведені вище мотиви, які ґрунтуються на недоведеності належними доказами обставин накладення частини спірних земельних ділянок на прикордонну смугу, відсутності достатніх правових підстав для припинення права комунальної власності з метою захисту державних інтересів, можливості задовольнити такі інтереси у інший, менш обтяжливий для власника спосіб, обранні неефективних способів судового захисту, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

На підставі ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за прокурором.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код - 02909909), в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050, код - 20089290) до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (вул. Головна, 19, с. Яришівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24024) та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027, код - 39767547) про:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 65-ОТГ від 04.02.2021 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі із державної в комунальну власність Яришівської сільської ради земельних ділянок кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 та 0522683600:01:000:0913;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Яришівської сільської ради на земельну ділянку ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, припинивши право комунальної власності Яришівської сільської ради на вказану земельну ділянку;

- визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га, цільове призначення - землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Яришівської сільської ради на земельну ділянку ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га, припинивши право комунальної власності Яришівської сільської ради на вказану земельну ділянку;

- визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га, цільове призначення - землі запасу, категорії - землі сільськогосподарського призначення.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 15 140,00 грн - залишити за Вінницькою обласною прокуратурою.

3. Примірник рішення надіслати учасникам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: прокурору - mohyliv-podilskyi@vin.gp.gov.ua, позивачу - oda@vin.gov.ua, відповідачу 1 - 04326879@ukr.net, відповідачу 2 - vinnytsia@land.gov.ua, третій особі - mogiliv_podilskiy_zagin@dpsu.gov.ua.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 02 серпня 2024 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Могилів-Подільській окружній прокуратурі (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)

3 - Вінницькій обласній військовій адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)

4 - Яришівській сільській раді Могилів-Подільського району Вінницької області (вул. Головна, 19, с. Яришівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24024)

5 - Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027)

6 - Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )