ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 367/3111/23

провадження № 61-3820св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року у складі судді Одарюка М. П. та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Київської області (далі - Відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 28 травня 1987 року він працював на посаді директора Ірпінського історико - краєзнавчого музею.

23 березня 2023 року він отримав повідомлення за підписом начальника Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради про те, що у зв`язку зі встановленням численних фактів систематичного порушення ним, як директором музею, Інструкції з організації обліку музейних предметів, Положення про Музейний фонд України, виявленням не облікованих та пошкоджених музейних експонатів на підставі пунктів 7, 11, 20, 21 контракту з керівником комунального закладу культури від 29 липня 2016 року, пункту 16 статті 21-5 Закону України «Про культуру», пункту 22 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті на роботу, зазначений контракт з ним припиняється з 07 квітня 2023 року .

Незважаючи на його заперечення стосовно такого рішення, наказом відповідача від 07 квітня 2023 року № 45-к його було звільнено з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Посилаючись на те, що наказ про звільнення ОСОБА_1 є незаконним, правових підстав для дострокового розірвання укладеного з ним контракту

від 29 липня 2016 року не існувало, оскільки додатковою угодою від 27 липня 2021 року № 4 строк дії контракту подовжено до 29 липня 2026 року; він сумлінно виконував свої обов`язки та ніяких численних, систематичних фактів порушення ним Інструкції з організації обліку музейних предметів, Положення про Музейний фонд України, як вказано в повідомленні та наказі про звільнення, він, як керівник музею, не вчиняв, позивач просив поновити його на посаді директора Ірпінського історико - краєзнавчого музею та стягнути з Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2023 року до дня його поновлення на роботі.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що ОСОБА_1 , як директор Ірпінського історико - краєзнавчого музею, не забезпечив належне виконання покладених на нього обов`язків щодо здійснення контролю за збереженням майна, ощадливим та раціональним використанням матеріальних цінностей, що призвело до того, що експозиційні та фондові приміщення Ірпінського історико - краєзнавчого музею перебувають в незадовільному стані, фондово-облікова документація ведеться незадовільно, діяльність директора музею не відповідає займаній посаді, що є порушенням обов`язків, передбачених контрактом, та самостійною підставою для розірвання контракту згідно з абзацом другим пункту 21 контракту.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У березні 2024 року ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини першої

статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги

ОСОБА_1 , суди не звернули увагу на його доводи про те, він не допускав систематичного невиконання обов`язків, визначених контрактом. Відповідач поклав на нього виконання завдань, зокрема підготовку презентацій, проведення виставок та екскурсій, що не входить до його обов`язків, а потім почав вимагати виконання зовсім іншої роботи.

Крім того, він не міг усунути виявлені комісією порушення, у зв`язку з проведенням інвентаризації на підставі наказу від 30 січня 2023 року № 15/о.

На порушення вимог статті 21 КЗпП України, пунктів 2.2.1, 4.3.7 Положення про відділ культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради відповідач не створив належних умов праці для працівників відділу. Зокрема, позивач не має робочого кабінету, а робоче місце головного зберігача фондів знаходиться у експозиційному залі.

На порушення пункту 16 статті 21-5 Закону України «Про культуру», укладений між позивачем та відповідачем контракт від 29 липня 2021 року не містить обов`язкових умов, а саме критеріїв оцінки праці керівника та особливостей порядку здійснення контролю за діяльністю закладу культури.

Суди не звернули увагу на доводи позивача про те, що його незаконно відсторонено від виконання обов`язків директора музею, а також щодо незаконного призначення членів комісії, які не працюють і не підпорядковуються відділу культури, не є фахівцями профільного музею, але проводили перевірку виконання ним трудових обов`язків.

З цього приводу він неодноразово звертався до начальника Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради та міського голови м. Ірпеня, однак відповіді на такі звернення не отримав.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив його доводи про те, що представник відповідача був неуповноваженим учасником судового процесу з огляду на обмеження його прав довіреністю, на підставі якої він діяв.

Крім того, апеляційний суд не врахував доводів позивача про те, що 21 березня 2023 року він заявив відвід судді Ірпінського міського суду Київської області, з тих підстав, що 19 липня 2023 року від знайомих йому стало відомо, що начальник Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради негативно висловлювалася стосовно нього та стверджувала, що вона вже вирішила питання в Ірпінському міському суді Київської області, суддя заінтересований у результаті розгляду справи і не буде ухвалювати справедливе судове рішення на користь позивача.

Зазначене підтверджується також і тим, що суддя Одарюк М. П. безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про витребування доказів, а саме: штатного розпису і посадових інструкцій працівників музею, довідки про заробітну плату ОСОБА_1 .

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Відділу культури, національностей та релігій у якому заявник просив, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що посилання позивача на заінтересованість судді Одарюка М. П. є безпідставними та надуманими, не підтверджені будь-якими доказами.

Суд першої інстанції детально розглянув клопотання позивача про витребування доказів та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, оскільки ОСОБА_1 не зміг пояснити суду, яким чином докази, які він просив витребувати у відповідача стосуються предмету доказування.

У травні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу у якій він просив, оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фомін А. І., з підстави визначеної пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Ірпінського міського суду Київської області матеріали цивільної справи № 367/3111/23; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У квітні 2024 року матеріали справи № 367/3111/23 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що за результатами конкурсу та на підставі наказу від 29 липня 2016 року № 113 Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради Київської області Зборовського А. І. призначено на посаду директора Ірпінського історико - краєзнавчого музею на умовах укладеного з ним контракту від 29 липня 2016 року, на термін з 29 липня 2016 року до 29 липня 2021 року.

Згідно з пунктом 1 контракту від 29 липня 2016 року керівник зобов`язався здійснювати керівництво закладом. Забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за закладом майна, що перебуває у власності територіальної громади міста та коштів, а Відділ культури, національностей та релігій зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника.

Керівник зобов`язаний, зокрема: дотримуватися положень чинного законодавства України та визначених нормативно - правовими актами фінансових та бюджетних правових норм; здійснювати контроль за збереженням майна; ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей; виконувати вимоги, надані органом управління закладу культури в межах своєї компетенції (пункт 7 контракту від 29 липня 2016 року).

Керівник має право зокрема, самостійно приймати управлінські рішення в межах своєї компетенції (пункт 10 контракту від 29 липня 2016 року).

Орган управління закладу культури має право: здійснювати у межах своїх повноважень контроль за виконанням керівником умов цього контракту; вимагати від керівника достроковий звіт про його дії, якщо останній допустив невиконання (неналежне виконання) своїх обов`язків щодо управління закладом культури та розпорядження його майном; проводити перевірки діяльності закладу культури з питань, що відносяться до його компетенції, запитувати інформацію від керівника щодо окремих напрямків діяльності закладу культури; звільнити керівника у разі закінчення контракту; достроково за ініціативою керівника, а також у випадках, передбачених чинним законодавством та цим контрактом (пункт 11 контракту від 29 липня 2016 року).

У випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством та цим контрактом (пункт 16 контракту від 29 липня 2016 року).

Згідно з пунктом 20 контракту від 29 липня 2016 року цей контракт припиняється після закінчення терміну дії контракту; за згодою сторін; з ініціативи органу управління закладу культури до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 КЗпП України; інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

У разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом, контракт може бути розірваний з ініціативи органу управління закладу культури або уповноваженого ним органу (абзац другий пункту 21 контракту від 29 липня 2016 року).

Згідно з додатковою угодою від 27 липня 2021 року № 4 до контракту з керівником комунального закладу культури від 29 липня 2016 року пункт 25 контракту викладено в наступній редакції: «Цей контракт діє з 29 липня 2016 року по 29 липня 2026 року». Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами, оформлена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, та є невід`ємною частиною контракту від 29 липня 2016 року.

Наказом Відділу культури національностей та релігії Ірпінської міської ради Київської області від 27 липня 2021 року № 106 продовжено ОСОБА_1 , директору Ірпінського історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, строк дії контракту від 29 липня 2016 року до 29 липня 2026 року, із збереженням умов, на новий строк.

Наказом Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради «Про перевірку роботи Ірпінського історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради» від 21 вересня 2022 року № 47/о створено та затверджено комісію щодо діяльності роботи Ірпінського Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради.

Комісію зобов`язано у період з 23 вересня до 07 жовтня 2023 року здійснити обстеження стану експозиційних і фондових приміщень Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, визначити цінності наявних музейних експонатів, перевірити належність ведення фондово-облікової документації.

Із зазначеним наказом позивач був ознайомлений під підпис.

Актом № 1 обстеження стану експозиційних та фондових приміщень Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 07 жовтня 2022 року встановлено, що експозиційні та фондові приміщення Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради перебувають в незадовільному стані. Зберігання експонатів та музейних предметів в експозиційних та фондових приміщеннях музею не відповідає вимогам пунктів 1, 2, 3 розділу ІІ Інструкції з організації обліку музейних предметів, затвердженої наказом Міністерства культури України від 21 липня 2016 року № 580 (далі - Інструкція).

Актом № 2 перевірки ведення фондово-облікової документації Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 07 жовтня 2022 року встановлено, що ведення фондово-облікової документації, стан фондосховищ, зберігання експонатів у фондосховищах Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради не відповідає Закону України «Про музеї та музейну справу» і вимогам діючої Інструкції.

Згідно з висновком комісії від 07 жовтня 2022 року щодо діяльності роботи Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради та його працівників, що відповідають за експозиційну та фондову роботу, експозиційні та фондові приміщення Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради перебувають в незадовільному стані. Зберігання експонатів та музейних предметів в експозиційних та фондових приміщеннях музею не відповідає вимогам Інструкції. Фондово-облікова документація Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ведеться незадовільно. Ведення фондово-облікової документації, стан фондосховищ, зберігання експонатів у фондосховищах Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради не відповідає вимогам Інструкції.

Серед музейних предметів Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради є твори, які мають велику історико-культурну цінність: археологія періоду Київської Русі та Гетьманщини, етнографія, іконопис, роботи художників.

Діяльність директора Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради Анатолія Зборовського А. І. відповідно до Закону України «Про музеї та музейну справу», Інструкції (зокрема пункти І, II, VII) та головного зберігача фондів Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ОСОБА_3 відповідно до посадової Інструкції, Закону України «Про музеї та музейну справу», Інструкції (пункти І, II, III, IV, V, VI, VII) за своїми професійними якостями не відповідають займаним посадам.

Комісія рекомендувала терміново провести звірення наявності музейних предметів Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради.

Із висновками комісії ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.

Наказом від 07 жовтня 2023 року № 52/о Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради «Про усунення недоліків роботи Ірпінського історико краєзнавчого музею Ірпінської міської ради» директору Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради Зборовському А. І. та головному зберігачу фондів історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради Юхименко Л. надано строк до 23 січня 2023 року для усунення недоліків стану експозиційних та фондових приміщень і ведення фондово-облікової документації Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради.

Із зазначеним наказом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ознайомлені під підпис 12 жовтня 2022 року.

Наказом Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради від 25 січня 2023 року № 12/о «Про комісію по перевірці усунення недоліків роботи Ірпінського історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради» створено комісію та призначено проведення перевірки усунення недоліків експозиційних і фондових приміщень, ведення фондово-облікової документації Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради на 27 січня 2023 року.

З указаним наказом позивач був ознайомлений 26 січня 2023 року під підпис.

Згідно з актом перевірки усунення недоліків роботи Історико- краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 27 січня 2023 року експозиційні та фондові приміщення Історико- краєзнавчого музею Ірпінської міської ради перебувають в незадовільному стані.

Зберігання експонатів та музейних предметів в експозиційних та фондових приміщеннях музею не відповідає вимогам Інструкції. Фондово-облікова документація Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради ведеться незадовільно.

Ведення фондово-облікової документації, стан фондосховищ, зберігання експонатів у фондосховищах Історико- краєзнавчого музею Ірпінської міської ради не відповідає Закону України «Про музеї та музейну справу» і вимогам Інструкції.

Із зазначеним актом позивач ознайомлений 27 січня 2023 року, зазначивши «не відповідає дійсності».

Згідно з висновком комісії з перевірки усунення недоліків роботи Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 27 січня 2023 року недоліки в роботі музею, вказані в акті обстеження стану експозиційних та фондових приміщень Історико- краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 07 жовтня 2022 року № 1 та акті перевірки ведення фондово-облікової документації Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 07 жовтня 2022 року № 2, усунено в частині прибирання вітрин та павутиння в залах і фондосховищах, частково експозиційні площі звільненні від зайвих предметів (прибрані мольберти і картини). Всі інші недоліки, зазначені у актах не усунено.

Експозиційні та фондові приміщення Історико - краєзнавчого музею Ірпінської ради перебувають в незадовільному стані. Зберігання експонатів та музейних предметів в експозиційних та фондових приміщеннях музею не відповідає вимогам Інструкції. Фондово-облікова документація Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ведеться незадовільно. Ведення фондово-облікової документації, стан фондосховищ, експонатів у фондосховищах Історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради не відповідає вимогам Інструкції.

Комісія вважала необхідним терміново здійснити звіряння наявності музейних предметів Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради та усунути порушення. Усунути грубі порушенні у веденні облікової документації.

Позивач ознайомлений із зазначеним висновком комісії 27 січня 2023 року, зазначивши «не відповідає дійсності».

Наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 30 січня 2023 року № 15/о призначено інвентаризацію в Історико-краєзнавчому музеї Ірпінської міської ради. З наказом позивач був ознайомлений під підпис 30 січня 2023 року.

Наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 30 січня 2023 року № 14/о зобов`язано ОСОБА_1 до 31 січня 2023 року включно надати пояснення про причини невиконання наказу начальнику Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 07 жовтня 2022 року № 52/о «Про усунення недоліків роботи Ірпінського історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради».

Із наказом позивач ознайомлений під підпис 30 січня 2023 року.

У доповідній записці від 31 січня 2023 року № 10 ОСОБА_1 зазначив, що він в міру можливостей дотримується належних умов безпечного зберігання музейних предметів, розробляється топографічний опис на місця зберігання та розробляється чіткий поділ фондосховищ на тематичні колекції, приведення книг музейних надходжень до належного вигляду, це дуже копітка та дорога робота, оскільки книга № 1 потребує реставрації, а книга № 2 потребує прошивки і зміцнення корінця, виконується розділення музейних предметів основного та науково - допоміжного фонду на окремі групи.

Наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 31 січня 2023 року № 15 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. З указаним наказом позивач ознайомлений під підпис 31 січня 2023 року, зазначивши, що «у висновку перевірки не все вірно».

Зазначений наказ позивач не оскаржував.

Наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 06 лютого 2023 року № 18/о строк здійснення інвентаризації Історико- краєзнавчого музею Ірпінської міської ради продовжено до 10 лютого 2023 року.

Згідно з актом інвентаризаційної комісії про виявлення порушень під час проведення інвентаризації Історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради від 13 лютого 2023 року комісією встановлено: не виявлених музейних предметів (недостача) - 7 шт. на суму 390,00 грн; не виявлених матеріальних активів (недостача) - 1 шт. на суму 1 108,00 грн; пошкоджених музейних предметів - 15 шт.; пошкоджених матеріальних активів - 3 шт.; предмети, що не взяті на облік (лишки) - 365 шт. (не оцінено), предмети, що підлягають списанню - 50 шт. на суму 4 770 грн.

З вказаним актом позивач ознайомлений під підпис, зазначивши «не все відповідає дійсності».

Листом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 22 березня 2023 року № 01-09/85 повідомлено ОСОБА_1 , що у зв`язку з виявленням численних систематичних фактів порушення Інструкції та Положення про Музейний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 року № 1147 (далі - Положення № 1147) (неналежне ведення фондово-облікової документації, неналежне утримання фондосховищ неналежне зберігання експонатів у фондосховищах), виявленням необлікованих та пошкоджених музейних експонатів, відповідно до пункту 4 Положення № 1147, пункту 6 poзділу 1 глави ІІ Інструкції, на підставі пунктів 7, 11, 20, 21 контракту з керівником комунального закладу культури від 29 липня 2016 року, пункту 16 статті 21-5 Закону України «Про культуру», пункту 22 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, зазначений контракт з ним припиняється з 07 квітня 2023 року.

А також зазначено, що йому необхідно з`явитися до Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради 07 квітня 2023 року для отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення.

Наказом Відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради від 07 квітня 2023 року № 45 ОСОБА_1 звільнено 07 квітня 2023 року з займаної посади у зв`язку з систематичним невиконанням керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом, на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

З наказом позивач ознайомлений 07 квітня 2023 року, зазначивши «не згодний».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (частина перша статті 21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.

Вирішуючи позовні вимоги про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання» (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року в справі № 757/62834/19-ц (провадження № 61-10812св20).

Згідно з пунктами 16, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня

1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством. При розірванні контракту з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18)).

Суди встановили, що згідно з абзацом другим пункту 21 контракту від 29 липня 2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем, контракт може бути розірвано з ініціативи органу управління закладу культури або уповноваженого ним органу у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що він як директор Ірпінського історико - краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, на порушення пункту 7, укладеного між ним та відповідачем контракту від 29 липня 2016 року, допустив систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього контрактом, зокрема: не забезпечив належного контролю за збереженням майна, ощадливим та раціональним використанням матеріальних цінностей, що призвело до того, що експозиційні та фондові приміщення Ірпінського історико - краєзнавчого музею перебувають в незадовільному стані, фондово-облікова документація ведеться незадовільно, його діяльність не відповідає займаній посаді, що відповідно до абзацу другого пункту 21 контракту від 29 липня 2016 року є підставою для розірвання контракту та звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Установивши, що позивач погодився з умовами контракту у тому числі і з підвищеною відповідальністю за порушення його умов, проте не забезпечив належного виконання покладених на нього обов`язків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 9 липня 1998 року № 12-рп/1998) зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що він не допускав систематичного невиконання обов`язків, визначених контрактом, оскільки відповідач поклав на нього виконання завдань, зокрема підготовку презентацій, проведення виставок та екскурсій, що не входить до його обов`язків, а потім почав вимагати виконання зовсім іншої роботи, оскільки з врахуванням особливостей контрактної форми трудового договору наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у такому випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу про звільнення (постанова Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15 (провадження № 61-32076св18)).

Посилання заявника на те, що він не міг усунути виявлені комісією порушення, у зв`язку з проведенням інвентаризації на підставі наказу від 30 січня 2023 року № 15/о є необґрунтованими, оскільки як встановили суди, у позивача було понад три місяці для усунення недоліків у роботі Ірпінського історико-краєзнавчого музею Ірпінської міської ради, допущених ним під час виконання безпосередніх обов`язків. Проте, у цей строк позивач недоліки, визначені в актах від 07 жовтня 2022 року № 1 та № 2 не усунув.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи заявника про те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив його клопотання про витребування доказів, зокрема штатного розпису і посадових інструкцій працівників музею, довідки про заробітну плату ОСОБА_1 помісячно за 5 років. Оскільки у судовому засіданні 20 липня 2023 року суд розглянув таке клопотання, з`ясував думку учасників справи щодо зазначеного клопотання та дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з тих підстав, що клопотання не відповідає вимогам частини другої статті 84 ЦПК України, зокрема позивач не обґрунтував неможливості самостійно надати такі докази, обставини, які можуть підтвердити ці докази.

При цьому, суд роз`яснив позивачу його право звернутися повторно з таким клопотання з дотриманням вимог зазначеної статті процесуального закону.

Посилання у касаційній скарзі на те, що представник відповідача був неуповноваженим учасником судового процесу з огляду на обмеження його прав довіреністю, на підставі якої він діяв, є безпідставними.

Відповідно до частин першої другої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Перевіряючи аналогічні аргументи позивача, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач має право, у виданій ним довіреності обмежити коло повноважень представника на власний розсуд.

Обмеження права представника на повне або часткове визнання позову та укладення мирової угоди, не дає підстав для висновку про відсутність у представника належних повноважень на ведення справи у суді.

Перевіряючи зазначену заявником підставу для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а саме що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 36 ЦПК України визначено перелік підстав відводу (самовідводу) судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.

Згідно з частиною третьою статті 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу (абзац другий частини третьої статті 40 ЦПК України).

20 липня 2023 року в судовому засіданні у суді першої інстанції позивач заявив відвід судді Одарюка М. П. від участі в розгляді цивільної справи № 367/3111/23, яку обґрунтовував тим, що 19 липня 2023 року від знайомих з Відділу культури, національностей та релігії Ірпінської міської ради йому стало відомо, що начальник відділу культури негативно висловлювалась стосовно нього, стверджувала, що вона вже вирішила питання в Ірпінському міському суді і суддя заінтересований у результаті розгляду справи не на користь позивача, що ставить під сумнів об`єктивність та неупередженість судді при розгляді справи.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заявленого ОСОБА_1 відводу у порядку, передбаченому частиною третьою статті 40 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави для відводу судді, передбачені статтями 36, 37 ЦПК України відсутні. Об`єктивних відомостей, які б свідчили про наявність обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Одарюка М. П. не встановлено.

Зважаючи на наведене, посилання заявника на те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, є необґрунтованими, суд розглянув заяву про відвід з дотриманням норм процесуального права та постановив обґрунтовану ухвалу.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).

Отже, доводи касаційної скарги про те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, відхиляються колегією суддів, оскільки з матеріалів справи убачається, що питання відводу головуючому судді суду першої інстанції вирішувалось у визначеному ЦПК України порядку та було відмовлено.

Отже підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, не знайшла свого підтвердження.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, фактично зводяться до переоцінки доказів, та незгоди з висновками судів з їх оцінкою, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, що переглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у особи, яка звернулась до суду із касаційною скаргою, іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень по суті спору та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь цієї особи.

Зважаючи на те, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги ОСОБА_1 цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпіенського міського суду Київської області від 11 жовтня 223 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник