ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/651/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офіс Генерального прокурора - Савицької О.В.,

Малинської міської ради - не з`явився,

Головного управління

Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився,

Сільськогосподарського

виробничого кооперативу «Зоря Полісся» - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Дібрівська Зоря Полісся» - Реуса Д. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівська Зоря Полісся»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 (у складі колегії суддів: Петухов М. Г. (головуючий), Мельник О. В., Олексюк Г. Є.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 (суддя Шніт А. В.)

у справі № 906/651/22

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря Полісся», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівська Зоря Полісся»

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря Полісся» (далі - СВК «Зоря Полісся») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівська Зоря Полісся» (далі - ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся») про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовано незаконним набуттям СВК «Зоря Полісся» права приватної власності на спірні земельні ділянки з подальшим їх неправомірним переходом у власність ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся».

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння СВК «Зоря Полісся» на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Малинської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1823483200:08:000:0220 площею 41,7202 га. Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся» на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Малинської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823483200:06:000:0240 площею 6,2699 га; 1823483200:06:000:0241 площею 22,2445 га; 1823483200:06:000:0242 площею 9,9870 га; 1823483200:06:000:0243 площею 9,1074 га; 1823483200:06:000:0244 площею 11,8248 га; 1823483200:06:000:0245 площею 35,0378 га; 1823483200:06:000:0246 площею 40,3380 га; 1823483200:06:000:0247 площею 19,7049 га; 1823483200:06:000:0248 площею 15,0262 га; 1823483200:06:000:0249 площею 6,9426 га; 1823483200:06:000:0250 площею 40,1644 га; 1823483200:06:000:0251 площею 15,9719 га; 1823483200:06:000:0252 площею 2,1743 га; 1823483200:07:000:0198 площею 5,7689 га; 1823483200:07:000:0199 площею 5,6809 га; 1823483200:07:000:0200 площею 28,6925 га; 1823483200:07:000:0201 площею 1,8676 га; 1823483200:07:000:0202 площею 25,5335 га; 1823483200:08:000:0209 площею 6,4032 га; 1823483200:08:000:0210 площею 27,0775 га; 1823483200:08:000:0211 площею 4,9800 га; 1823483200:08:000:0212 площею 2,6031 га; 1823483200:08:000:0213 площею 12,4164 га; 1823483200:08:000:0214 площею 3,0274 га; 1823483200:08:000:0215 площею 35,0123 га; 1823483200:08:000:0216 площею 27,2123 га; 1823483200:08:000:0217 площею 3,8703 га; 1823483200:08:000:0218 площею 2,5231 га; 1823483200:08:000:0219 площею 24,2601 га; 1823483200:09:000:0018 площею 25,4709 га; 1823483200:09:000:0019 площею 4,0337 га; 1823483200:09:000:0037 площею 4,7026 га; 1823483200:09:000:0038 площею 6,7471 га; 1823483200:09:000:0039 площею 8,8135 га; 1823483200:09:000:0040 площею 2,9827 га, 1823483200:09:000:0041 площею 4,5736 га.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у травні 2024 року ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 906/651/22 за касаційною скаргою ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.07.2024.

Малинська міська рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, а оскаржувані судові рішення прийняті судами при повному дослідження та встановлені всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Керівник Коростенської окружної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника поза його волею, а тому оскаржувані судові рішення про задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими; просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

СВК «Зоря Полісся», Малинська міська рада, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Українській міській раді ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що Українська міська рада не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Української міської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Офісу Генерального прокурора, ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії ІІ-ЖТ № 000110 від 17.05.1996 Колективному сільськогосподарському підприємству «Зоря Полісся» (далі - КСП «Зоря Полісся») передано у колективну власність для сільськогосподарського використання 2 191,7 га земель на території Дібрівської сільської ради Малинського району.

Відповідно до документації по визначенню земель колективної та державної власності КСП «Зоря Полісся», розробленої Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук у 1995 році, до земель колективної власності включено за експлікацією угідь всього 2 191,7га, з них: сільськогосподарських угідь 1 883,8га, у тому числі: ріллі - 1 398,1 га, сад - 7,1 га, сіножаті - 135,4 га, пасовища - 343,2 га. Також до земель колективної власності включено 307,9 га земель загального користування з них: 26,7 га лісових площ; 2,6 га деревинно-чагарникових насаджень; 27,3 га боліт; 19,0 га під водою; 28,3 га під шляхами; 26,1 га під вулицями; 177,9 га інших угідь.

28.04.2001 розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації № 203 «Про скасування реєстрації колективних сільськогосподарських підприємств» скасовано реєстрацію КСП «Зоря Полісся» у зв`язку з його ліквідацією.

04.06.2004 розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації № 272 «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови районної державної адміністрації та про видачу дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай)» надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі «Нові Технології» на розробку проекту землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) реформованого КСП «Зоря Полісся».

Згідно з актом обстеження земельних угідь реформованого КСП «Зоря Полісся» Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області від 17.02.2005, розробником встановлено, що: із 1 883,8 га сільськогосподарських угідь переданих в колективну власність 13 осіб у 2001 році отримали державні акти про право приватної власності на землю площею 63,21 га, з них 48,69 га ріллі та 14,52 га пасовищ; в результаті природного заліснення і наявності заболоченої місцевості угіддя площею 392,61 га, у тому числі: 58,09 га сіножатей, 78,64 га пасовищ та 255,88 га ріллі, не придатні для використання в сільськогосподарському виробництві; 136,1 га угідь, у тому числі 55,89 га сіножатей та 80,21 га пасовищ після осушення були розорані та підлягають включенню в розпаювання як рілля; 191,25 га, у тому числі, 21,42 га сіножатей та 169,83 га пасовищ підлягають передачі до земель запасу для організації громадських випасів; 7,1 га саду підлягає переведенню до земель спільної сумісної власності.

Рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП «Зоря Полісся», оформленим протоколом від 24.02.2005, затверджено зазначений вище акт обстеження угідь; вилучено з розпаювання і передано до земель запасу сільської ради 583,86 га сільськогосподарських угідь, у тому числі: чагарники 334,03 га, болота 58,58 га, випаси для худоби громадян 191,25 га; розорані 136,10 га включено у паювання як ріллю. До розпаювання прийнято загальну площу сільськогосподарських угідь 1 236,73 га, у тому числі: ріллі 1 229,63 га та 7,1 га багаторічних насаджень у спільній частковій власності.

Рішенням Дібрівської сільської ради від 06.12.2005 «Про погодження проектно-технічної документації щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП «Зоря Полісся»» погоджено розроблену технічну документацію щодо організації територій земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП «Зоря Полісся», якою передбачено, що площа сільськогосподарських угідь, яка підлягає розпаюванню складає 1 228,4 га, у тому числі: ріллі - 1 221,30 га, багаторічних насаджень (сад) у спільній частковій власності - 7,10 га; погоджено припинення права колективної власності на земельні ділянки загальною площею 592,19 га, у тому числі: ріллі 264,21 га, сіножаті 79,51 га, пасовища 248,47 га, з них: передано до земель запасу Дібрівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 583,86 га, у тому числі: чагарники 334,03 га, болота 58,58 га, ділянки сіножаті 21,42 га, пасовища 169,83 га для організації громадських випасів; віднесено до земель загального користування запроектовані під`їзні дороги площею 8,33 га, в тому числі 8,33 га ріллі.

Рішенням зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого КСП «Зоря Полісся» Дібрівської сільської ради, оформленим протоколом від 13.12.2005 № 1, затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Зоря Полісся» Дібрівської сільської ради, яким передбачено до розпаювання 1 228,4 га, в тому числі: 1221,3 га ріллі та 7,10 га багаторічних насаджень (сад) (спільна часткова власність); кількість громадян, які мають право на земельну частку (пай) складає 408 осіб. Вирішено припинити право колективної власності на земельні ділянки загальною площею 592,19 га, у тому числі: ріллі 264,21 га; сіножаті 79,51 га, пасовища 248,47 га, з них передано до земель запасу Дібрівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 583,86 га, у тому числі: 334,03 га чагарники; 58,58 га болота; 21,42 га сіножаття; 169,83 га пасовища для організації громадських випасів, та віднесено до земель загального користування запроектовані дороги площею 8,33 га (з ріллі).

16.12.2005 розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації № 454 «Про розгляд заяв громадян, клопотань підприємств, установ з питань надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок» погоджено проектно-технічну документацію щодо організації територій земельних часток (паїв) та складання державних актів на право на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП «Зоря Полісся» та припинено право колективної власності на загальну площу 592,19 га, в тому числі: рілля 264,21 га; сіножаті 79,51 га, пасовища 248,4 7га, з них передано до земель запасу Дібрівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 583,86 га, у тому числі: 334,03 га чагарники, 58,58га болота, 21,42 га сіножаття, 169,83 га пасовища для організації громадських випасів (згідно акта обстеження), та віднесено до земель загального користування запроектовані дороги площею 8,33 га (з ріллі).

Згідно з Установчим договором про створення та діяльність СВК «Зоря Полісся», затвердженим 04.03.2000 установчими зборами, та 15.03.2000 зареєстрованим Малинською районною державною адміністрацією, засновники погодили створити сільськогосподарський виробничий кооператив (Кооператив), що є юридичною особою згідно з чинним законодавством України. Кооператив набуває права власності на частину землі КСП (земельну ділянку) після одержання державного акту на право колективної власності на землю на ім`я Кооперативу. До списку, що додається до даного державного акту, заносяться імена лише тих членів Кооперативу, які передали свої земельні частки (паї) з метою формування земельної ділянки Кооперативу (пункт 5.1).

04.03.2000 установчими зборами затверджено Статут СВК «Зоря Полісся», який 15.03.2000 зареєстровано Малинською районною державною адміністрацією, відповідно до якого СВК «Зоря Полісся» створено за рішенням установчих зборів громадян відповідно до положень Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», іншого законодавства і є об`єднанням незалежних сільськогосподарських товаровиробників. Всі фізичні особи, імена яких перераховані у цьому Статуті, а також прийняті до складу кооперативу відповідно до статті 4 Статуту, є членами кооперативу.

Згідно Списку членів СВК «Зоря Полісся» їх кількість складала 56 осіб.

У пункті 6.2 Статуту встановлено, що майно кооперативу створюється шляхом внесення паю та додаткового паю кожним із членів кооперативу.

Кооператив набуває права власності на землю (земельну ділянку) відповідно до кількості переданих членами кооперативу земельних часток (паїв) у землях КСП після одержання державного акту на право колективної власності на землю на ім`я Кооперативу. До списку, що додається до даного державного акту, заносяться імена лише тих членів Кооперативу, які передали свої земельні частки (паї) з метою формування земельної ділянки Кооперативу (пункт 7.1 Статуту).

Рішенням уповноважених членів СВК «Зоря Полісся», оформленим протоколом засідання від 06.04.2000, зокрема, до пункту 2.1.1 Статуту внесено зміни про те, що сільськогосподарський виробничий кооператив є правонаступником КСП «Зоря Полісся».

Рішенням загальних зборів членів СВК «Зоря Полісся», оформленим протоколом від 10.11.2005 № 2, припинено діяльність Кооперативу у зв`язку з фінансовим станом.

Рішенням загальних зборів членів СВК «Зоря Полісся», оформленим протоколом № 1 від 12.03.2021, відмінено рішення про припинення Кооперативу та відновлено його діяльність.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.05.2022 № 301265081 у період з 02.08.2021 по 08.04.2021 за СВК «Зоря Полісся», на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ЖТ № 000110 від 17.05.1996, було зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 550,7671 га на території Дібрівського старостинського округу Малинської міської ради Житомирської області, а саме, на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823483200:06:000:0240 площею 6,2699 га, 1823483200:06:000:0241 площею 22,2445 га, 1823483200:06:000:0242 площею 9,9870 га, 1823483200:06:000:0243 площею 9,1074 га, 1823483200:06:000:0244 площею 11,8248 га, 1823483200:06:000:0245 площею 35,0378 га, 1823483200:06:000:0246 площею 40,3380 га, 1823483200:06:000:0247 площею 19,7049 га, 1823483200:06:000:0248 площею 15,0262 га, 1823483200:06:000:0249 площею 6,9426 га, 1823483200:06:000:0250 площею 40,1644 га, 1823483200:06:000:0251 площею 15,9719 га, 1823483200:06:000:0252 площею 2,1743 га, 1823483200:07:000:0198 площею 5,7689 га, 1823483200:07:000:0199 площею 5,6809 га, 1823483200:07:000:0200 площею 28,6925 га, 1823483200:07:000:0201 площею 1,8676 га, 1823483200:07:000:0202 площею 25,5335 га, 1823483200:08:000:0209 площею 6,4032 га, 1823483200:08:000:0210 площею 27,0775 га, 1823483200:08:000:0211 площею 4,9800 га, 1823483200:08:000:0212 площею 2,6031 га, 1823483200:08:000:0213 площею 12,4164 га, 1823483200:08:000:0214 площею 3,0274 га, 1823483200:08:000:0215 площею 35,0123 га, 1823483200:08:000:0216 площею 27,2123 га, 1823483200:08:000:0217 площею 3,8703 га, 1823483200:08:000:0218 площею 2,5231 га, 1823483200:08:000:0219 площею 24,2601 га, 1823483200:09:000:0018 площею 25,4709 га, 1823483200:09:000:0019 площею 4,0337 га, 1823483200:09:000:0037 площею 4,7026 га, 1823483200:09:000:0038 площею 6,7471 га, 1823483200:09:000:0039 площею 8,8135 га, 1823483200:09:000:0040 площею 2,9827 га, 1823483200:09:000:0041 площею 4,5736 га, 1823483200:08:000:0220 площею 41,7202 га.

Рішенням загальних зборів членів СВК «Зоря Полісся», оформленим протоколом № 5/09 від 20.09.2021, зокрема, вирішено створити нове підприємство ТОВ «Дібрівська зоря Полісся» шляхом виділу з СВК «Зоря Полісся».

Рішенням загальних зборів членів ТОВ «Дібрівська зоря Полісся», оформленим протоколом від 27.09.2021 № 1, постановлено відповідно до виділу з СВК «Зоря Полісся» створити товариство у формі ТОВ з найменуванням «Дібрівська зоря Полісся».

Рішенням загальних зборів членів СВК «Зоря Полісся», оформленим протоколом від 27.09.2021 № 6/09, затверджено розподільчий баланс, згідно з яким СВК «Зоря Полісся» передано ТОВ «Дібрівська зоря Полісся» земельні ділянки з кадастровими номерами: 1823483200:06:000:0240 площею 6,2699 га, 1823483200:06:000:0241 площею 22,2445 га, 1823483200:06:000:0242 площею 9,9870 га, 1823483200:06:000:0243 площею 9,1074 га, 1823483200:06:000:0244 площею 11,8248 га, 1823483200:06:000:0245 площею 35,0378 га, 1823483200:06:000:0246 площею 40,3380 га, 1823483200:06:000:0247 площею 19,7049 га, 1823483200:06:000:0248 площею 15,0262 га, 1823483200:06:000:0249 площею 6,9426 га, 1823483200:06:000:0250 площею 40,1644 га, 1823483200:06:000:0251 площею 15,9719 га, 1823483200:06:000:0252 площею 2,1743 га, 1823483200:07:000:0198 площею 5,7689 га, 1823483200:07:000:0199 площею 5,6809 га, 1823483200:07:000:0200 площею 28,6925 га, 1823483200:07:000:0201 площею 1,8676 га, 1823483200:07:000:0202 площею 25,5335 га, 1823483200:08:000:0209 площею 6,4032 га, 1823483200:08:000:0210 площею 27,0775 га, 1823483200:08:000:0211 площею 4,9800 га, 1823483200:08:000:0212 площею 2,6031 га, 1823483200:08:000:0213 площею 12,4164 га, 1823483200:08:000:0214 площею 3,0274 га, 1823483200:08:000:0215 площею 35,0123 га, 1823483200:08:000:0216 площею 27,2123 га, 1823483200:08:000:0217 площею 3,8703 га, 1823483200:08:000:0218 площею 2,5231 га, 1823483200:08:000:0219 площею 24,2601 га, 1823483200:09:000:0018 площею 25.4709 га, 1823483200:09:000:0019 площею 4,0337 га, 1823483200:09:000:0037 площею 4,7026 га, 1823483200:09:000:0038 площею 6,7471 га, 1823483200:09:000:0039 площею 8,8135 га, 1823483200:09:000:0040 площею 2,9827 га, 1823483200:09:000:0041 площею 4,5736 га.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.05.2022 № 301265130 за ТОВ «Дібрівська зоря Полісся» 01.11.2021 зареєстровано право приватної власності на зазначені вище 36 земельних ділянок.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1823483200:08:000:0220 площею 41,7202 га до розподільчого балансу не включалась, відповідно право власності на цю ділянку залишилось зареєстрованим за СВК «Зоря Полісся».

Звертаючи до суду з відповідними позовними вимогами, прокурор їх обґрунтував незаконним набуттям СВК «Зоря Полісся» права приватної власності на спірні земельні ділянки з подальшим їх неправомірним переходом за розподільчим балансом у власність до ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся».

Заперечуючи проти позову СВК «Зоря Полісся» послалось на те, що є правонаступником КСП «Зоря Полісся», тобто з моменту перетворення КСП у СВК до останнього в силу вимог закону перейшли всі права КСП стосовно наданих останньому земельних ділянок, а саме, щодо земельної ділянки право колективної власності КСП на яку підтверджується державним актом на право колективної власності на землю серії ІІ-ЖТ № 000110 від 17.05.1996, на підставі якого за СВК «Зоря Полісся» і були зареєстровані спірні земельні ділянки.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази встановив, що СВК «Зоря Полісся» не є правонаступником КСП «Зоря Полісся», тому до нього не перейшли права КСП стосовно наданих останньому земельних ділянок, та дійшов висновку про відсутність у СВК «Зоря Полісся» права на реєстрацію за собою права власності на 37 спірних земельних ділянок на підставі державного акту серії ІІ-ЖТ № 000110 від 17.05.1996 на право колективної власності КСП «Зоря Полісся» на землю, а відтак і права на подальшу передачу 36 спірних земельних за розподільчим балансом ТОВ «Дібрівська зоря Полісся». За таких обставин, ураховуючи характер спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та витребування спірних земельних ділянок у відповідачів.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного перегляду у справі № 906/651/22, що розглядається, є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся».

ТОВ «Дібрівська зоря Полісся», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 104, 328, 335, 391 Цивільного кодексу України, статті 140 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 74, 76, 79, 80, 162 ГПК України; на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 18.02.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій належним чином не надано оцінку ефективності способу захисту, не з`ясовано, які саме права Малинської міської ради є порушеними та не перевірено її правонаступництво.

Також, ТОВ «Дібрівська зоря Полісся» підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

У статті 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з статтею 3 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Відповідно до статі 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (стаття 23 Земельного кодексу України).

Землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання (стаття 60 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Статтею 7 цього ж Закону передбачено, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених (частини 2, 3 статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (частина 1). Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України (частина 3).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча КСП і визначався як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

За змістом статті 2 Закону України «Про підприємства в Україні» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) колективне підприємство визначено є одним із видів підприємств, які можуть діяти в Україні.

Відповідно до статті 34 цього ж Закону, ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду (частина 1). Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України (частина 4). При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (частина 7).

Частинами 1, 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Відповідно до наведених вище положень законодавства розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним актом (балансом) його зобов`язання та майно під їх забезпечення (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 906/987/21).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій висновок про наявність підстав для витребування спірних земельних ділянок із незаконного володіння відповідачів обґрунтували відсутністю у СВК «Зоря Полісся» права на реєстрацію за собою права власності на спірні земельні ділянки, оскільки воно не є правонаступником КСП «Зоря Полісся», а тому до нього не перейшли права КСП стосовно наданих останньому земельних ділянок.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СВК «Зоря Полісся» як юридичну особу було створено 04.02.2000, про що, зокрема, свідчить Статут Кооперативу, тоді як державну реєстрацію КСП «Зоря Полісся» скасовано у зв`язку з його ліквідацією лише 28.04.2001 розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації № 203.

При цьому суди попередніх інстанцій правомірно відхилили аргументи відповідачів, що СВК «Зоря Полісся» є правонаступником КСП «Зоря Полісся» відповідно до пункту 2.1 Статуту.

Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б засвідчували прийняття КСП «Зоря Полісся» рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення.

Твердження СВК «Зоря Полісся» про те, що воно створено на базі реорганізованого КСП «Зоря Полісся» і це підтверджується протоколом № 3 загальних зборів КСП «Зоря Полісся» від 04.03.2000, спростовується встановленим судом фактом, що на вирішення зборів було поставлено питання про утворення нового господарства (питання 2 порядку денного зазначеного протоколу), за результатом вирішення якого було прийнято рішення створити СВК « Зоря Полісся»; рішення з такого питання, з огляду на стилістичне оформлення протоколу, містить дописку «на базі реорганізованого КСП».

Разом з цим, судами попередніх інстанцій зазначено, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП «Зоря Полісся» шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП «Зоря Полісся» автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, кількість членів СВК «Зоря Полісся» на час створення складала 56 осіб, які не співпадають зі складом учасників КСП «Зоря Полісся» - 408 осіб.

Відтак, перетворення КСП «Зоря Полісся» у СВК «Зоря Полісся» не відбулось, оскільки склад членів (учасників) зазначених суб`єктів не співпадає, учасники КСП «Зоря Полісся» не стали автоматично учасниками (засновниками) СВК «Зоря Полісся», членами (засновниками) якого стали лише 56 осіб, що виключає правонаступництво СВК «Зоря Полісся».

Крім того, відповідно до пункту 6.2, 6.3 Статуту СВК «Зоря Полісся» майно кооперативу створюється шляхом внесення паю та додаткового паю кожним із членів кооперативу. Члени кооперативу мають право вносити свій пай та додатковий пай майном, майновими правами та/або грішми. Кожен член Кооперативу повинен внести свій внесок в повному обсязі на дату набуття ним членства у Кооперативі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи міститься список громадян Дібрівської сільської ради, яким необхідно виготовити державні акти на право власності на землю взамін сертифікатів на земельні частки (паї) із земель реформованого КСП «Зоря Полісся», в якому вказано 408 членів КСП із зазначенням серій і номерів сертифікатів на земельні ділянки, та який затверджений головою Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області 13.12.2005.

Згідно з пунктом 7.1 Статуту СВК «Зоря Полісся» кооператив набуває права власності на землю (земельну ділянку) відповідно до кількості переданих членами кооперативу земельних часток (паїв) у землях КСП після одержання державного акту на право колективної власності на землю на ім`я Кооперативу.

Тобто, факт набуття права власності на земельні ділянки у СВК «Зоря Полісся» безпосередньо залежить від отримання відповідного правовстановлюючого документу - Державного акту на право колективної власності на землю саме на ім`я останнього. Разом з цим, судами попередніх інстанцій не встановлено, а СВК «Зоря Полісся» не надано правовстановлюючого документу на посвідчення будь-якого речового права на спірні земельні ділянки.

За таких обставин спростовуються аргументи відповідачів, що спірні земельні ділянки, право власності на які СВК «Зоря Полісся» зареєструвало за собою на підставі державного акту серії ІІ-ЖТ № 000110 від 17.05.1996 на право колективної власності КСП «Зоря Полісся» на землю, є паями членів СВК «Зоря Полісся», про що зазначено в Статуті.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій також враховано, що відповідачами не надано доказів на підтвердження передачі загальними зборами членів КСП «Зоря Полісся» у встановлений законодавством спосіб будь-яких земельних ділянок на користь СВК «Зоря Полісся», чи доказів на підтвердження передачі відповідною радою народних депутатів у встановлений законодавством спосіб будь-яких земельних ділянок з земель КСП «Зоря Полісся» до СВК «Зоря Полісся».

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП «Зоря Полісся», оформленим протоколом від 24.02.2005, вилучено з розпаювання і передано до земель запасу сільської ради 583,86 га сільськогосподарських угідь, що також спростовує можливість реєстрації СВК «Зоря Полісся» права власності на такі земельні ділянки на підставі державного акту серії ІІ-ЖТ № 000110 від 17.05.1996 на право колективної власності КСП «Зоря Полісся» на землю.

Такі висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Як неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права чи інтересу відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна (віндикаційний позов). Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Отже, власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 07.11.2028 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

З огляду на викладене, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, що СВК «Зоря Полісся» є правонаступником КСП «Зоря Полісся», висновок про вибуття 36 спірних земельних ділянок з володіння власника поза його волею є обґрунтованим, а відтак правомірним є і задоволення позовних вимог про витребування таких земельних ділянок у скаржника на користь позивача.

Ураховуючи наведене, а також характер спірних правовідносин, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог відповідають наведеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Доводи скаржника про те, що Малинська міська рада є неналежним позивачем у справі, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено її правонаступництва щодо прав на спірні земельні ділянки, а також про те, що прокурором не доведено місце розташування 4 спірних земельних ділянок, не береться судом касаційної інстанції до уваги, з огляду на дослідження та встановлення зазначених обставин судами попередніх інстанцій. При цьому, такі доводи зводяться до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, які вже були дослідженні судами попередніх інстанцій, та до встановлення на їх підставі інших обставин справи, ніж були встановлені судами попередніх інстанцій, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, посилання скаржника на неправомірне витребування судами попередніх інстанцій земельних ділянок без зазначення їх точної адреси не свідчать про незаконність оскаржуваних судових рішень, оскільки судом витребувано спірні земельні ділянки, які є сформованими та мають кадастрові номери - унікальні для кожної земельної ділянки, які зазначені у оскаржуваних судових рішеннях.

З огляду на викладене та ураховуючи те, що судами попередніх інстанцій не встановлено законності набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки, суд касаційної інстанції вважає відсутнім порушення у цій справі прав відповідачів, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтував тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 18.02.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Так, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, відповідно до якого не кожен позов, поданий до суду, має бути задоволений; якщо позивач не довів порушення його прав чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити, не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов у справі, що розглядається, виходили із наявності порушених прав позивача.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про задоволення позовних вимог, не суперечать висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.09.2021, на який посилається скаржник у касаційній скарзі.

У справі № 359/3373/16-ц (постанова від 23.11.2021) предметом розгляду були позовні вимоги прокурора інтересах держави в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтва про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, обґрунтовані незаконним вилученням спірних земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення державної власності з подальшою незаконною зміною їх цільового призначення та передачею у приватну власність.

У справі № 927/1206/21 (постанова від 12.03.2024) предметом розгляду були позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій про визнання незаконним і скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності, визнання недійсними договорів оренди, обґрунтовані тим, що відповідно до статей 53, 54 Земельного кодексу України, статей 17, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» спірна земельна ділянка не може вибути із державної власності.

Водночас у справі, що розглядається, предметом розгляду є позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі міської ради та ГУ Держгеокадастру до юридичних осіб про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, обґрунтовані незаконним вибуттям спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення із володіння міської ради шляхом їх державної реєстрації за відповідачем з подальшою передачею у власність іншого відповідача.

Отже, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у справі № 906/651/22, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, на які посилається ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся» у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає безпідставним посилання ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся» на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 129/1033/13-ц щодо застосування судами стандартів доказування, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у наведеній вище постанові. Оцінка доказів у наведеній справі здійснена судом з урахуванням обставин справи та сукупності наданих сторонами доказів.

Що стосується твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування принципу змагальності сторін, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, то такі доводи зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів та встановленими обставинами, та фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у справі, що розглядається, ТОВ «Дібрівська Зоря Полісся» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Так, відповідно до пункту 4 частини 2статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Ураховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібрівська Зоря Полісся» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2024 у справі № 906/651/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко