ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1765/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельний торговий будинок", м.Харків до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м.Харків про стягнення коштів 248 327,72 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «БУДІВЕЛЬНИЙ ТОРГОВИЙ БУДИНОК» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості за Договором №317 спільного тимчасового безоплатного користування майном від 30.08.2023 року в розмірі 248 327,72 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху; надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

28.05.2024 позивачем (під час перебування судді Жельне С.Ч. у відпусці з 28.05.2024 до 05.06.024) у заяві про усунення недоліків позовної заяви (вх.№13790) надано відповідь № 1157808 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвалою суду від 05.06.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.06.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові. В обгрунтування своїх заперечень вказує, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є неприбутковою установою, та утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Харківське КЕУ фінансується виключно з Держбюджету. Стаття 51 Бюджетного кодексу зазначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок нестачі бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період у Харківського КЕУ відсутнє відповідне фінансування. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Відповідальність особи може наступати за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання приписами ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідач вказує на те, що після початку повномасштабної воєнної агресії, введення воєнного стану, виконував покладені на нього обов`язки щодо забезпечення оборони Держави Україна шляхом забезпечення функціювання військових частин (організує постачання та зведення укріплень, наметових містечок, казарм, обладнання для проживання військовослужбовців) та установ Міністерства оборони України на території Харківської області. З урахуванням зазначеного, щодо виниклої тимчасової заборгованості за Договором спільного тимчасового безоплатного користування майном №317 від 30.08.2023 Відповідач наголошує, що вона виникла у зв`язку із затримкою бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію рф проти України, а не з його вини.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Згідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.08.2023 між Приватним акціонерним товариством «БУДІВЕЛЬНИЙ ТОРГОВИЙ БУДИНОК» (далі Позивач/Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (далі В/Ч А7402/Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі Відповідач/Сторона 3) було укладено Договір №317 (далі Договір №317) спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном.

Згідно п. 1.1. Договору №317 Позивач надає В/Ч А7402 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном (надалі - Майно)- нежитловими приміщеннями загальною площею 19 133,64 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м.Харків, вул. Зубарєва (біля будинку 32), а саме - житловий будинок літ. "В-10" незавершеного будівництва готовністю 93%.

Пунктом 2.1. Договору №317 обумовлено, що В/Ч А7402 вступає в спільне тимчасове використання Майна у термін, вказаний в Договорі та Актах передачі Майна.

Відповідно до п. 3.2. Договору №317 Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу всі витрати за комунальні послуги, за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані В/Ч НОМЕР_1 за час дії цього договору.

Пугктом 3.3. Договору №317, встановлено, що відшкодування за спожиті комунальні послуги В/Ч НОМЕР_1 сплачуються Відповідачем, на підставі договорів на відшкодування окремо за кожним видом комунальних послуг за відповідним пакетом документів до них.

Відповідно то п 8.2. Договору №317 Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу вартість комунальних послуг, що спожиті В/Ч НОМЕР_1 у процесі виконання цього Договору.

Пунктом 10.1. Договору №317 визначено що він розпочинає дію відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, з 01.04.2022 до 31.12.2023 включно, але не довше дії воєнного стану.

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна, В/Ч А7402 були прийняті нежитлові приміщенням загальною площею 19 133,64 кв.м. (далі Майно) за адресою: АДРЕСА_1 ) з 08.04.2022 року, що є днем фактичного початку отримання В/Ч А7402 комунальних послуг.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, для компенсації відповідних витрат сторонами були укладені договір про відшкодування витрат за спожите водопостачання та Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії,проте наразі Відповідачем не були компенсовані витрати за спожиту електричну енергію та водопостачання за період з 01.04.2022 року по 30.11.2023 року.

Вартість спожитої електричної енергії з розподілом електричної енергії/перетіканням реактивної енергії (42 546 кВт/год) на загальну суму 244 255,78 грн. з ПДВ підтверджується наступними документами: договором про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за період з 01.04.2022 року по 30.11.2023 року; актом №1 виконаних робіт (наданих послуг) ; актом фіксації показників лічильника електричної енергії за період з 01.04.2022 по 31.12.2023; Актами приймання-передачі електричної енергії та Актами про обсяги розподіленої електричної енергії.

Вартість за надані послуги з водопостачання (231,77 куб. метрів.) на загальну суму 4 071,94 грн.. з ПДВ підтверджується наступними документами: договором про відшкодування витрат за спожите водопостачання;актом №1 зняття показань лічильників за період з 01.04.2022 по 30.11.2023; актом наданих послуг; довідками по нарахуванню та сплаті абонента станом на 01.01.2023.

Позивач звертався до Відповідача листом № 28/12 від 28.12.2023р. з вимогою компенсувати витрати за фактичне споживання Користувачем електричної енергії на загальну суму 244 255,78 грн., але Відповідач заборгованість не сплатив, відповідь на зазначений лист не надав.

Позивач також звертався до Відповідача листом № 03/01 від 03.01.2024р. з вимогою підписати укладений між Позивачем та Користувачем договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії, Акт фіксації показників лічильника електричної енергії, Акт № 1 виконаних робіт (наданих послуг), а також Договір про відшкодування витрат за спожите водопостачання, Акт № 1 зняття показань лічильників та Акт наданих послуг, з наданням повного пакету документів згідно умов Договору, але Відповідач зазначені документи не підписав, відповідь на зазначений лист не надав.

Крім цього, Позивач також звертався до Відповідача листом № 01/01 від 11.03.2024р. з вимогою підписати укладений між Позивачем та Користувачем договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, Акт фіксації показників лічильника електричної енергії, а також Акт № 1 виконаних робіт (наданих послуг), Договір про відшкодування витрат за спожите водопостачання, Акт № 1 зняття показань лічильників та Акт наданих послуг, з наданням повного пакету документів згідно умов Договору, але Відповідач зазначені документи не підписав, відповідь на зазначений лист не надав.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати за спожиту військовою частиною електричну енергію з розподілом електричної енергії та послуги з водостачання у загальному розмірі 248 327,72 грн. за договором №317 від 30.08.2023.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача проти позову, оскільки за приписами ч. 1 ст. 617 ЦК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частиною 2 статті 617 ЦК України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Господарський суд зауважує, що ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові № 911/4249/16 від 17 квітня 2018 року, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок:

"п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

п.60. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

п.61. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи та не спростованих відповідачем.

Відповідно до положеньст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ХАРКІВСЬКОГО КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ (Код ЄДРПОУ 07923280, місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БУДІВЕЛЬНИЙ ТОРГОВИЙ БУДИНОК» (Код ЄДРПОУ 23916532, місцезнаходження: 61007, м. Харків, вул.Біблика, 18) заборгованність за Договором №317 спільного тимчасового безоплатного користування майном від 30.08.2023 року в розмірі 248 327 грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 724 грн. 92 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно дост. 241 ГПК Українита може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.254,256,257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "01" серпня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне