Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 420/9011/20
провадження № К/9901/42089/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу від 05 травня 2020 року №120-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Нана Дмитра Миколайовича - представника ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року (у складі: головуючого судді - Юхтенко Л.Р.), постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року (провадження №854/6683/21) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року (провадження №854/6776/21; у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів: Кравця О.О., Зуєвої Л.Є.), у справі №420/9011/20,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (далі - відповідач-1), Державної екологічної інспекції в Одеській області (далі - відповідач-2), за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України №120-о від 05.05.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити на роботі ОСОБА_1 в Державній екологічній інспекції в Одеській області на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області;
- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Також позивач просила допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.
2. Позов ґрунтувався на незгоді позивача з наказом про звільнення. Позивач, зокрема, зазначала, що вона з початку 2020 року по 05 травня декілька разів перебувала в стані тимчасової непрацездатності, та перебувала на службі 68 календарних днів. На думку позивача, такі фактичні обставини справи не відповідають законодавчій підставі для звільнення згідно частини другої статті 87 Закону України «По державну службу».Крім того, позивач зауважувала, що з 05.05.2020 по 10.09.2020 у зв`язку зі значним погіршенням стану здоров`я вона перебувала в стані тимчасової непрацездатності, утім наказ про її звільнення був виданий 05.05.2020, тобто під час тимчасової непрацездатності. Також позивач звертала увагу, що в порушення вимог Закону, наказ про звільнення ОСОБА_1 не був доведений до її відома, копія не була вручена, а трудова книжка не була їй видана в день її звільнення, тощо.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 позовну заяву задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України №120-о від 05.05.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області з 05 травня 2020 року.
Стягнуто з Державної екологічної інспекції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 116 067,88 (сто шістнадцять тисяч шістдесят сім гривень 88 копійок) з 05 травня 2020 року по 08 квітня 2021 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , на роботі та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення 9 672,34 грн. (дев`ять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 34 копійки) за один місяць.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на те, що зміст частини другої статі 87 Закону України «Про державну службу» не містить прямого посилання на робочий рік, не можна застосовувати поняття «протягом року» саме у розумінні «робочого року», а отже - слід було застосовувати саме у розумінні календарного року. В свою чергу, судом першої інстанції було встановлено, що у 2020 році ОСОБА_1 не перебувала на роботі через тимчасову непрацездатність у сукупності 68 календарні дні, що не перевищує 150 календарних днів.
5. Водночас, суд першої інстанції відхилив посилання позивача на те, що її було звільнено у день перебування в стані тимчасової непрацездатності і зазначив, що це не впливає на зміст обставин щодо підстав звільнення, та за умови правомірного звільнення дата звільнення може бути перенесена на дату припинення стану тимчасової непрацездатності, що й гарантовано частиною другою статті 87 Закону України «Про державну службу».
6. Додатковим рішенням заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 573,33 грн. (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят три гривні 33 копійки).
Стягнуто з відповідача-2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2 786,67 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 67 копійок). Відмовлено в задоволенні заяви в іншій частині.
7. Задовольняючи частково указану заяву представника позивача, суд першої інстанції виходив з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а також не віднесенням цієї справи до категорії складних.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021 (провадження №854/6776/21) апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2021задоволено, указане рішення скасовано, та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
9. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення законодавства обумовлюють здійснення розрахунку саме зважаючи на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності у період перебування у трудових відносинах (проходження служби), а не кількість календарних днів тимчасової непрацездатності, які припадають на робочі дні.
10. Щодо висновків суду першої інстанції, що зміст частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу» не містить прямого посилання на робочий рік, не можна застосовувати поняття «протягом року» саме у розумінні «робочого року», а отже вказану норму слід застосовувати саме у розумінні календарного року, суд апеляційної інстанції зазначав, що Верховним Судом, зокрема у постановах від 12.01.2021 у справі № 420/6311/18 та від 17.02.2021 у справі № 826/6746/17, було сформульовано правову позицію, згідно якої робочий рік - це період часу, який за тривалістю рівний календарному року (12 місяців), але на відміну від календарного року обчислюється для кожного державного службовця не з 1 січня, а з дати призначення державного службовця на посаду в державному органі; отже, дні тимчасової непрацездатності у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службі протягом більш як 150 календарних днів протягом року (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади), слід розраховувати протягом робочого року державного службовця, тобто з дати призначення державного службовця на посаду в державному органі. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що указані висновки відповідають роз`ясненню Національного агентства України з питань державної служби від 20.09.2017 №7891/13-17 «Щодо надання роз`яснень окремих положень Закону України «Про державну службу».
11. Враховуючи фактичне перебування позивача 05.05.2020 на робочому місці, суд апеляційної інстанції критично оцінив посилання позивача на перебування в цей день у стані тимчасової непрацездатності. Доводи позивача, що вона була викликана керівництвом з лікарняного лише для отримання ЕЦП, суд апеляційної інстанції також оцінив критично, оскільки жодних доказів перебування позивача на лікарняному 04.05.2020 до суду не надано. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що нормами законодавства заборонено звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, крім звільнення за нез`явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, а тому вважав, що відповідачем було вчинено дії щодо звільнення позивача саме у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю.
12. Іншою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021 (провадження №854/6683/21) апеляційну адвоката Кострич М.П. в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 задоволено частково, указане додаткове рішення скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
13. Суд апеляційної інстанції виходив із скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та прийняття нового судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Отже, апеляційний суд вважав, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача судових витрат, у тому числі понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
14. Не погоджуючись із додатковим рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено в задоволенні заяви про розподіл судових витрат, а також із постановами суду апеляційної інстанції, адвокат Нан Д.М. - представник позивача, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021, залишивши без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справ №420/9011/20 та скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021, ухваливши нове судове рішення про задоволення в повному обсязі заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.
15. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції по суті спору представник позивача зазначив пункт 2 частини четвертої статі 328 КАС України та вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, який викладено в постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №420/6311/18, від 17.02.2021 у справі №826/6746/17, щодо правового висновку про термін «робочій рік».
16. Поряд з цим, представник позивача повторно зазначає про незаконне винесення оскаржуваного наказу відповідача про звільнення позивача під час її перебування в стані тимчасової непрацездатності.
17. Підставами касаційного оскарження додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021 скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021 - залишити без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
19. Касаційна скарга адвоката Нана Д.М. - представника ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 19 листопада 2021 року.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
21. Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2021 відкрито касаційне провадження за указаною касаційною скаргою представника позивача у цій справі.
22. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державної екологічної інспекції в Одеській області № 58-0 від 05.05.2017 ОСОБА_1 була призначена на посаду заступника начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області з 05 травня 2017 року.
24. Протягом 2020 року позивач перебувала в стані тимчасової непрацездатності на підставі листків непрацездатності: 08.01.2020 - 17.10.2020 року - 10 календарних днів; 20.01.2020 24.01.2020 року 5 календарних днів; 27.01.2020 - 07.02.2020 року - 12 календарних днів; 10.02.2020 - 26.02.2020 року - 17 календарних днів; 27.02.2020 -06.03.2020 року - 9 календарних днів; 11.03.2020 - 13.03.2020 року - 3 календарні дні; 16.03.2020 - 27.03.2020 року - 12 календарних днів. Протягом 2019 року позивач також перебувала в стані тимчасової непрацездатності, що підтверджено відповідними листками непрацездатності.
25. Наказом Державної екологічної інспекції України від 05.05.2020 № 120-О «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з посади заступника начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області 05 травня 2020 року у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу». Підстава видачі наказу - лист Державної екологічної інспекції в Одеській області від 05.05.2020 №123.
26. У вказаному листі зазначено, що з 01.01.2019 по 31.12.2019 термін непрацездатності ОСОБА_1 становить 234 календарних днів, що свідчить про виникнення обставин для припинення подальшого перебування ОСОБА_1 на державній службі. У період з 08.01.2020 по 05.05.2020 термін непрацездатності ОСОБА_1 у 2020 році становив 68 календарних днів. З урахуванням викладено Державна екологічна інспекція в Одеській області просила прийняти відповідне рішення щодо подальшого перебування заступника начальника Державної екологічної інспекції в Одеські області ОСОБА_1 на займаній посаді.
27. Судовим розглядом також було встановлено, що протягом робочого року (з 05.05.2019 по 04.05.2020) термін непрацездатності позивача склав 227 календарних днів, що підтверджено відповідними листками непрацездатності, а саме: серія АДЖ №391144 (з 02.05.2019 по 17.05.2019), серія АДЖ №391209 (з 20.05.2019 по 31.05.2019), серія АДН №103764 (03.06.2019 по 14.06.2019), серія АДН №206012 (з 18.06.2019 по 21.06.2019), серія АДЖ №391606 (з 24.06.2019 по 27.06.2019), серія АДХ №138806 (з 19.08.2019 по 01.09.2019), серія АДЖ №391845 (з 05.09.2019 по 30.09.2019), серія АДЖ №391932 (з 01.10.2019 по 25.10.2019), серія АДЧ №368452 (28.10.2019 по 18.11.2019), серія АДН №103389 (з 19.11.2019 по 29.11.2019), серія АДН №237637 (з 02.12.2019 по 17.12.2019), серія АДЮ №012939 (з 08.01.2020 по 17.01.2020), серія АДЮ №025063 (з 20.01.2020 по 24.01.2020), серія АДН №468148 (з 27.01.2020 по 07.02.2020), серія АДН №192050 (з 10.02.2020 по 26.02.2020), серія АДН №192092 (з 27.02.2020 по 06.03.2020), серія АДН №468653 (з 11.03.2020 по 13.03.2020), серія АДН №21040 (з 16.03.2020 по 27.03.2020).
28. Державною екологічною інспекцією в Одеській області було видано наказ від 05.05.2020 № 95-О «Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 05.05.2020 № 120-О «Про звільнення ОСОБА_1 ».
29. У період з 05.05.2020 по 10.09.2020 позивач також перебувала в стані тимчасової непрацездатності, що підтверджено листами непрацездатності Серія АДН №192389, серія АДШ №335151, серія АДН №192408, серія АДН №469304, серія АДЮ №723046, серія АДЦ №392106, серія АДЮ №232338, серія АДН №192464, серія АДН №192485.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
32. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
33. Колегія суддів зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
34. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
35. Підставою, яку визначив представник позивача у змісті касаційної скарги, є, зокрема, пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
36. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції посилався на висновки Верховного Суду, які викладені у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 12.01.2021 у справі №420/6311/18 та від 17.02.2021 у справі №826/6746/17, щодо правовідносин, які виникають при звільненні державного службовця на підставі частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
37. Представник позивача зауважує, що чинним законодавством про державну службу не визначено поняття «робочий рік» або «календарний рік», натомість застосовано поняття «протягом року», що створює для позивача певну правову невизначеність. Водночас скаржник указує, що позивач не заперечує факту того, що на момент прийняття Закону №889-VIII діяв Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України), який містив термін «робочий рік». На переконання скаржника, у випадку застосування терміну «робочий рік», на якому наполягав відповідач, логічним було б сконструювати положення частини другої статті 87 Закону №889-VIII із застосування саме терміну «робочий рік» або словосполучення «протягом останніх 12 місяців»; натомість, законодавець при прийнятті Закону №889-VIII свідомо не використав термін «робочий рік», який застосовується у КЗпП України, а використав лише поняття «протягом року».
38. Скаржник додатково зазначає, що у статті 87 Закону №889-VIII прямо не зазначено про застосування терміну робочого року, на відміну від статті 75 КЗпП України, в якій прямо застосовано термін «робочий рік». Тому, на думку сторони позивача, не можна застосовувати поняття «протягом року» саме у розумінні «робочого року», а отже слід застосовувати саме у розумінні календарного року.
39. Представник позивача також звертає увагу, що єдиною підставою для формування висновку щодо застосування частини другої статті 87 Закону №889-VIII в указаних вище постановах Верховного Суду, які були враховані судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, стало посилання на роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.09.2017 №7891/13-17 «Щодо надання роз`яснення окремих положень Закону України «Про державну службу». Сторона позивача вважає, що указаний лист має виключно рекомендаційний характер та не встановлює нормативно-правові норми.
40. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
41. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
42. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом №889-VIII.
43. Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
44. Дійсно, в положеннях КЗпП України згадується поняття «робочий рік». Так, частиною першої статті 75 КЗпП України визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
45. Водночас, згідно з частиною другою статті 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
46. Враховуючи наведене, вірними є висновки, що робочий рік - це період часу, який за тривалістю рівний календарному року (12 місяців), але на відміну від календарного року обчислюється для кожного державного службовця не з 1 січня, а з дати призначення державного службовця на посаду в державному органі.
47. Дні тимчасової непрацездатності у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службі протягом більш як 150 календарних днів протягом року (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади), слід розраховувати протягом робочого року державного службовця, тобто саме з дати призначення державного службовця на посаду в державному органі.
48. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.01.2021 у справі №420/6311/18, від 17.02.2021 у справі №826/6746/17, які правомірно були враховані судом апеляційної інстанції, і від яких колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступу, виходячи із заявлених скаржником доводів.
49. Доводи скаржника про те, що такі висновки узгоджуються зі змістом листа Національного агентства України з питань державної служби від 20.09.2017 №7891/13-17 «Щодо надання роз`яснення окремих положень Закону України «Про державну службу», не є підставою для ухвалення Верховним Судом, як судом права, протилежних цьому роз`ясненню висновків, виходячи лише з того, що воно за своїм змістом носить рекомендаційний характер.
50. Окрім того, доводи представника позивача також зводяться до незгоди із тим, як законодавець врегулював поняття «протягом року» у частині другій статті 87 Закону №889-VIII, що з урахуванням положень трудового законодавства (стаття 75 КЗпП України), не заслуговують на увагу, та відхиляються колегією суддів.
51. Судовим розглядом в суді апеляційної інстанції було встановлено, що з 05.05.2019 по 04.05.2020 термін непрацездатності позивача склав 227 календарних днів.
52. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 було призначено на посаду державної служби з 05 травня 2017 року, то правомірно було враховано відсутність позивача на роботі внаслідок тимчасової непрацездатності саме за період з 05.05.2019 по 04.05.2020, а наказ Державної екологічної інспекції України №120-о від 05.05.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » - прийнято відповідачем-1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
53. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувані судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо інших доводів і вимог касаційної скарги.
54. Аналізуючи норми ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №№ 755/9215 /15-ц (провадження №14-382цс19) дійшла, зокрема висновків, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
55. Враховуючи відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції по суті спору, якою скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову, то Верховним Судом не надається оцінка повноти дотримання норм процесуального права судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення, яке є невід`ємною частиною основного рішення по суті спору.
56. Отже, надання оцінки релевантності до застосування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у додаткові постанові від 19.02.2020 у справі №№ 755/9215 /15-ц (провадження №14-382цс19), не матиме юридичного змісту.
Висновки за результатом розгляду справи
57. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
58. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
59. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
60. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
61. Колегія суддів вважає, що в Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.
62. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу адвоката Нана Дмитра Миколайовича - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Залишити без змін постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року (провадження №854/6683/21), якою скасовано додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року (провадження №854/6776/21) у справі №420/9011/20.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду
