УХВАЛА

про закриття касаційного провадження

01 серпня 2024 року

м. Київ

справа №380/17905/21

адміністративне провадження № К/990/29071/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року (суддя Гулкевич І.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року (колегія у складі суддів Довга О.І., Запотічний І.І., Хобор Р.Б.)

у справі № 380/17905/21

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

до Державного підприємства «Львіввугілля»

про стягнення заборгованості.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 19.10.2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач; ГУ ПФ України у Львівській області) звернулося до суду із позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля»; відповідач), у якому просило стягнути з відповідача заборгованість із відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з грудня 2017 року до вересня 2021 року у загальному розмірі 314 270 002,11 грн.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на Державному підприємстві "Львіввугілля" працювали особи, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до пунктів "а" та "б" - "з" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).

3. Позивач у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої "Прикінцевих положень" Закону, визначив відповідачу суми до відшкодування за період з грудня 2017 по вересень 2021, що підтверджено копіями цих розрахунків.

4. Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вручені відповідачу, що підтверджено відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

5. На підтвердження суми заборгованості відповідача за період з грудня 2017 по вересень 2021 у сумі 314 270 002,11 грн позивачем до матеріалів справи також надано: розрахунок суми заборгованості, копії карток особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2, копії актів звірення розрахунків.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

6. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач суму боргу в добровільному порядку не сплатив, а тому, вона підлягає примусовому стягненню.

7. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на пропуск строку позовної давності. Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що строк давності не застосовується щодо стягнення недоїмки, пенсії та штрафів. Відповідно до висновків Верховного Суду суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Оскільки суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за несвоєчасну сплату витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених на пільгових умовах з грудня 2017 по вересень 2018 року заявлено з пропуском строку позовної давності.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, позов задоволено.

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, виникає у позивача з 25-го числа кожного місяця, за який позивач просить стягнути заборгованість, за умови надіслання відповідачу розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на відповідний рік.

Оформлення позивачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з грудня 2017 по вересень 2021 у сумі 314 270 002,11 грн, направлення цих розрахунків та їх отримання відповідачем доведено під час розгляду справи.

Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" та "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не надавши на них заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

Отже, визначена в розрахунку сума до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підлягає сплаті відповідачем.

10. Відповідач не надав доказів погашення заборгованості.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. ДП «Львіввугілля» у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

12. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права, висловлених у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 812/1347/17, від 13.09.2019 у справі № 812/210/17, від 25.06.2020 у справі № 812/1654/16.

Витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що підлягають сплаті страхувальниками, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею. Заборгованість за період з грудня 2017 року до жовтня 2018 року у розмірі 67540278,95 грн заявлена поза межами строку давності, встановленого п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанції не встановили причину пропуску строків давності, а позивач не скористався правом заявити клопотання про поновлення строку.

13. Ухвалою від 14.11.2022 відкрито касаційне провадження. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права й наявність обставин, наведених у п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

14. У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає про те, що Верховний Суд України у постанові від 25.11.2015 у справі №803/2199/14 та Верховний Суд, зокрема у постановах від 20.03.2018 у справі №804/18891/14, від 26.06.2018 у справі № 804/8277/14, від 28.11.2019 у справі №460/3113/18, від 29.09.2020 у справі № 820/1957/18, від 25.02.2021 у справі №815/5186/16 висловлював правові висновки, відповідно до яких у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч. 15 ст.106 Закону № 1058-IV.

В даному випадку термін «недоїмка» вжито в широкому розумінні заборгованості, а саме в розумінні суми фінансових зобов`язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.

16. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

17. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

18. Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, передбачених у п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України - неврахування висновків щодо застосування норм права, висловлених у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 812/1347/17, від 13.09.2019 у справі №812/210/17, від 25.06.2020 у справі № 812/1654/16 та те, що заборгованість за період з грудня 2017 року до жовтня 2018 року у розмірі 67540278,95 грн заявлена поза межами строку давності, встановленими п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

20. Колегія суддів звертає увагу на те, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 812/1347/17, від 13.09.2019 у справі № 812/210/17, від 25.06.2020 у справі № 812/1654/16, стосуються правовідносин, які не є подібними, оскільки виникли щодо спрямування сум на погашення заборгованості в порядку календарної черговості їх виникнення.

21. Щодо застосування п. 102.1 ст. 102 ПК України, то встановлений статтею 102 ПК України строк давності у 1095 днів поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).

22. Щодо застосування строку звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості, то Верховний Суд України у постанові від 25.11.2015 у справі № 803/2199/14 та Верховний Суд, зокрема у постановах від 20.03.2018 у справі № 804/18891/14, від 26.06.2018 у справі № 804/8277/14, від 01.12.2021 у справі №140/1205/19 дійшов висновку про те, що строки звернення до суду не застосовуються до позовів про стягнення заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

23. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

24. Враховуючи те, що правові висновки Верховного Суду з питань, що є спірними у справі, вже сформовано, касаційне провадження відкрите у цій справі з підстави визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, слід закрити.

Керуючись статтями 339, 345, 355, 359 КАС України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 380/17905/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб