Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/33101/23 пров. № А/857/13884/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіаль» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, головуючий суддя Костюкевич С.Ф., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіаль» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща», про визнання незаконним та скасування наказу,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТзОВ «Сіаль» звернулося в суд з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа - КНПП «Цуманська Пуща», в якому просило визнати незаконними та скасувати наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №300 від 15.08.2022 року «Про затвердження «Проект організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» та наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №286 від 02.05.2023 року «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що у Проекті організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» та у змінах до нього у підрозділі 3.2 «Функціональне зонування та режими території парку» розділу 3. «Стратегія розвитку парку на десять років» в частині «Господарська зона» зазначено ТзОВ «Сіаль», внаслідок чого зобов`язано товариство вести господарську діяльність відповідно до спеціального Закону України «Про природно-заповідний фонд України», чим порушено права товариства.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Сіаль» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позову, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, У 2006 році розроблено Проєкт створення національного природного парку «Ківерцівський».
22.02.2010 року Указом Президента України № 203/2010 (далі - Указ) утворено на території Ківерцівського району Волинської області Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща».
15.08.2022 року Наказом Міндовкілля №300 затверджено Проєкт організації території КНПП «Цуманська пуща», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.
02.05.2023 року Міндовкілля прийнято наказ №286 від «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».
На переконання позивача, при прийнятті оскарженого наказу Міндовкіллям допущено наступні порушення: не здійснено державну реєстрацію та не проведено правову експертизу; прийняття оскаржуваного наказу не належить до повноважень Міндовкілля; межі КНПП «Цуманська пуща» не встановлені, а отже неможливо затверджувати Проект організації території; віднесено територію заповідного урочища «Цуманська пуща» до різних функціональних зон.
ТзОВ «Сіаль» не погоджуючись із зазначеним наказом звернулось із позовом до суду оскільки вважає, що даним актом індивідуальної дії порушені його права.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем процедуру прийняття оскарженого наказу дотримано повністю, останню не порушено, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог щодо неналежного визначення кола заінтересованих осіб та не включення їх до розробки Проекту організації території (не погодження з ними цього проекту), та не врахування їх інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Закон України «Про природно заповідний фонд України» визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
Як встановлено статтею 3 вказаного Закону до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
Згідно зі статтею 5 Закону завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Статями 20, 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.
На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони; зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації; господарська зона - у її межах забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.
Також, відповідно до статті 53 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.
З матеріалів справи слідує, що у 2006 році розроблено Проєкт створення національного природного парку Ківерцівський.
Указом Президента України від 22.02.2010 року №203/2010 утворено на території Ківерцівського району Волинської області Ківерцівський національний природний парк Цуманська пуща.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.07.2005 року №245 затверджено Положення про Проєкт організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів (далі - Положення № 273) яке визначає завдання, зміст, порядок розроблення, затвердження і впровадження Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів.
Підпунктом 1.3. Положення №273 передбачено, що проект організації території розробляється відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів з метою визначення і обґрунтування заходів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, щодо провадження діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, а також визначення та обґрунтування стратегії розвитку національного природного парку (далі - парк) на десять років.
Також, підпунктом 1.6. Положення № 273 визначено, що основними завданнями Проекту організації території є:
- визначення стратегії розвитку парку на десять років;
- проведення науково обґрунтованого функціонального зонування території парку та встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів;
- визначення відповідно до стратегії та на її виконання конкретних ефективних заходів з розвитку парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів на п`ять років.
15 серпня 2022 року Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України видано наказ за №300, яким було затверджено Проект організації території Ківерцівського національного природного парку " Цуманська пуща", яким Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» зобов`язано забезпечувати виконання природоохоронних заходів щодо наукової, рекреаційної, господарської та іншої діяльності, які передбачені Проєктом організації території. Також покладено контроль за виконанням цього наказу на заступника Міністра КРАСНОЛУЦЬКОГО Олександра.
Як передбачено статтею 1 Закону Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Натомість, о статті 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення. З метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.
Оскаржені накази прийнято з метою визначення стратегії розвитку парку, проведення науково-обґрунтованого функціонального зонування території парку та встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів.
Колегія суддів зазначає, що спірні накази не містять ознак нормативно-правового акту, а носять ознаки організаційно-розпорядчого характеру.. Накази не є актом про створення парку або про включення до нього певних територій, а направлений лише на впорядкування його роботи в межах, визначених спеціальним законом - Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Цим наказом не встановлюються, не змінюються та не припиняються загальні правила регулювання однотипних відносин, не передбачається і його неодноразове застосування. Також наказ не є й регуляторним актом, оскільки не спрямований на правове регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.
Наказом покладаються обов`язки, пов`язані з його виконанням, лише на осіб, що безпосередньо зазначені у самому рішенні, а саме Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» та заступник Міністра. Він є підставою для розробки проекту землеустрою.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що в результаті прийняття оскаржених наказів публічно-правових відносин між Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та ТзОВ «Сіаль» не виникло, а відтак і відсутній публічно-правовий спір, що, у свою чергу, означає відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між рішенням відповідача і порушеними правами, як їх ідентифікує позивач.
З огляду на викладене, це накази не породжують для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів.
Вказаний підхід щодо права на захист порушених прав висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № 9901/22/17, 12.06.2018 у справі № 800/587/17, 16.10.2018 у справі № 9901/415/18, 18.09.2019 у справі № 9901/284/19, 09.04.2019 у справі № 9901/611/18.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 14.06.2023 року у справі №1840/3226/18.
Оскільки відсутність порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не надає оцінки іншим доводам позивача по суті.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є безпідставні та необґрунтовані, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіаль» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі №140/33101/23 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич
