ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 р. Справа № 520/4902/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області та Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 30.05.24 по справі № 520/4902/24

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області

до Північно-східного офісу Держаудитслужби

про визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Вимогу Північно-Східного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень № 202008-17/795-2024 від 13.02.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 р. задоволено частково позов Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області . Визнано протиправним та скасовано пункт 6 (щодо виявлених порушень) та пункт 1 (щодо забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів на суму 60995,04 грн) Вимоги Північно-Східного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень № 202008-17/795-2024 від 13.02.2024. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов., м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ 40478572) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2,м. Харків,61050, код ЄДРПОУ 26281249) судовий збір у сумі 346 (триста сорок шість) грн 06 коп.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу ,вважає , що є підстави для скасування вищевказаного рішення суду згідно ч. 1 ст. 317 КАСУ, а саме підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Стосовно п. 1 оскаржуваної вимоги зазначає, що особові справи суддів перебувають у відповідних судах м. Харкова та Харківської області, а до безпосередніх повноважень апаратів судів належить ведення кадрового діловодства суду, в тому числі винесення будь-яких наказів у відношенні суддів зазначеного суду. Нарахування будь-яких виплат здійснюється територіальним управлінням лише на підставі відповідних наказів місцевих судів міста Харкова та Харківської області, які є первинними документами бухгалтерського обліку господарських операцій. Територіальне управління самостійно без наказу суду не має можливості зняти даний коефіцієнт. Згідно пояснень судів ( копії листів додаються) накази не виносилися з огляду на рішення Ради суддів України від 09.09.2021 № 35 та Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018, у яких, зокрема йдеться про те, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не належать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до суддівської винагороди. Стосовно п. 2 оскаржуваної вимоги щодо нарахування та виплати надбавки за доступ до державної таємниці судді Золочівського районного суду Харківської області вказує , що зазначена надбавка нараховувалась на підставі Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведеного), затвердженого Рішенням ВРП від 24.01.2017 №54/0/15-17. У розділі 2 пункту IV чітко зазначено, що розмір суддівської винагороди, що підлягає виплаті в суді, до якого суддю відряджено, визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів», але не може бути меншим за розмір суддівської винагороди, що виплачувалась (підлягала сплаті) судді в суді, з якого його було відряджено. Якщо взяти за увагу рішення Ради суддів України від 09.09.2021 № 35 та Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018, у яких, зокрема йдеться про те, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не належать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до суддівської винагороди. Стосовно п. 4 вимоги вказує , що Територіальне управління зазначає, що нарахування та виплата за березень-грудень 2022 року індексації заробітної плати працівникам 23-х районних судів м. Харкова та Харківської області здійснювалась на підставі п.2 Порядку проведення індексацій грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 10.07.2003 №1078, де чітко визначено що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, зокрема гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством. У територіального управління були відсутні правові підстави щодо припинення нарахування та виплати індексації заробітної плати працівникам 23-х районних судів м. Харкова та Харківської області. Стосовно п. 5 Вимоги вказує , що Територіальне управління зазначає, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто, роботодавець не має права сплачувати працівникам на період простою менше двох третин тарифної ставки. При цьому, законом не встановлено обмеження щодо можливості оплати в більшому розмірі. Роботодавцем можуть бути встановлені більші розміри виплат. Так, протягом березня-грудня 2022 року та січня-травня 2023 року працівникам місцевих районних судів м. Харкова та Харківської області, які були виведені на простій, згідно наказів наданих місцевими судами до територіального управління було визначено, що простій слід оплачувати у розмірі не меншому ніж мінімальна заробітна плата. В програмному забезпеченні був застосований вид оплати, якому надається ім`я або код, в цьому випадку територіальне управління надало ім`я, як доплата до мінімальної заробітної плати, що не суперечить чинному законодавству та не стосується доплат до мінімальної заробітної плати. Стосовно п. 7 Вимоги Територіальне управління зазначає, що за період експлуатації на основний засіб було нараховано амортизацію 7075,00 грн. так як ніяких повідомлень, актів виведення з експлуатації, або інших документів, що підтверджують не використання майна від Фрунзенського районного суду м. Харкова не надходило. Враховуючи пояснення керівника апарату Фрунзенського районного суду м. Харкова, можна зробити висновок, що устаткування для автоматичного оброблення інформації модель Cisco не використовується з лютого 2023 р. Так як амортизація нараховується один раз на рік, на даний основний засіб за 2023 рік амортизація не була нарахована, отже це не призвело до завищення вартості активів. Вважає, що Північно-Східним офісом Держаудитслужби не зазначено, які саме заходи має вжити позивач для усунення виявлених порушень. У той же час, відповідно до листа Державної фінансової інспекції України № 25-18/205 від 04.03.2015, якиє є чинним, «Щодо підготовки вимог про усунення виявлених порушень», у вимозі у формі пропозиції (рекомендації) мають міститись способи усунення встановлених порушень. Ці способи мають відображати кінцеву мету вжитих заходів, а не можливі шляхи її досягнення. Також, вказує , що на сьогоднішній день кадрове діловодство відносно працівників апаратів судів здійснюється безпосередньо місцевими загальними судами Харківської області. Територіальне управління зазначає, що нарахування та виплата заробітної плати працівникам апаратів місцевих загальних судів м. Харкова та Харківської області, суддівської винагороди суддям здійснюється на підставі розпорядчих документів цих судів. Територіальне управління не має правових підстав самостійно, на власний розсуд здійснювати будь-які виплати без первинних розпорядчих документів судів. Просить суд скасувати рішення ХОАС від 30.05.2024 по справі № № 520/4902/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Територіального управління, визнати протиправною та скасувати Вимогу Північно-Східного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень № 202008-17/795-2024 від 13.02.2024

Північно-Східний офіс Держаудитслужби подав до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що судом першої інстанції при вивченні обставин справи та винесенні рішення в частині не задоволених позовних вимог правильно встановлено всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. Висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, повністю відповідають обставинам справи. Просить суд апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року по справі № 520/4902/24 в частині відмовлених у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Північно-Східний офіс Держаудитслужби, не погодившись рішенням у частині задоволених позовних вимог , подав апеляційну скаргу , вважає його незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Вважає, що суд необґрунтовано та безпідставно прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування пункту 6 (щодо виявлених порушень) та пункту 1 (щодо забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів на суму 60995,04 грн) Вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених порушень № 202008-17/795-2024 від 13.02.2024, оскільки в ході ревізії були встановлені порушення, які підтверджуються висновками акту ревізії та первинними документами, поясненнями посадових осіб тощо, які є додатками до акту ревізії та були досліджені в ході проведення ревізії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області та враховуючи вищезазначене, вважає вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби від № 202008-17/795-2024 від 13.02.2024 про усунення виявлених порушень законною, обґрунтованою та правомірною, оскільки зазначена вимога не порушує прав позивача, відповідає Конституції України, Закону України „Про. основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 по справі № 520/4902/24 у відповідності до ст. 317 КАС України таким, що підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в повному обсязі.

Територіальне управління подало до суду відзив на апеляційну скаргу , з доводами, викладеними в апеляційній скарзі Північно-східного офісу Держаудитслужби не погоджується, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу .

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що на виконання п.8.16 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на III квартал 2023 року посадовими особами Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач) проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - позивач, Територіальне управління) за період з 01.01.2021 по 30.06.2023.

Під час ревізії відповідачем виявлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 28.12.2023 №202008-22/04, який підписано Територіальним управлінням 02.01.2024 із запереченнями.

Письмові заперечення позивача від 09.01.2024 Висновком Північно-Східного офісу Держаудитслужби № 202008-17/496-2024 від 30.01.2024 відхилені.

Територіальному управлінню відповідачем направлено Вимогу про усунення виявлених порушень № 202008-17/795-2024 від 13.02.2024, відповідно до якої під час ревізії встановлено порушення законодавства, які наразі не усунуті:

1. У порушення частини 4 статті 135 Закону №1402-VII за період з 01.04.2022 по 01.12.2022 44-м суддям зайво нараховано регіональний коефіцієнт до посадового окладу в сумі 2 864,34 тис. грн, що призвело до зайвої виплати надбавки за перебування на адміністративній посаді в суді в сумі 32 118,27 грн, надбавки за вислугу років в сумі 1 486 230,21 грн, надбавки за звання в сумі 65 152,90 грн, судової винагороди під час знаходження у відпустці в сумі 535 222,44 грн та допомоги на оздоровлення в сумі 220710,00 грн. Всього зайво виплачено суддівської винагороди на загальну суму 5 203 769,02 грн та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 884640,73 грн.

2. У порушення статті 30 Закону України Про державну таємницю від 21.01.1994 №3855-XII, статті 1 постанови Кабінету Міністрів України Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці від 15.06.1994 № 414 та частини 10 ст. 135 Закону № 1402-VIII, 6-ти працівникам та 5 суддям Орджонікідзевського районного суду м. Харкова та одному судді Золочівського районного суду Харківської області зайво нарахована та виплачена надбавка за доступ до державної таємниці в сумі 380 192,42 грн (в т.ч. в 2021 році - 37 821,00 та за 2022 рік - 342 371,42 грн) та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 67 035,29 грн (в т.ч. у 2021 році - 6 429,57 грн та у 2022 році - 60 605,72 грн).

3. У порушення вимог додатку 6 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів від 23.03.2021 №609 водію Куп`янського районного суду Харківської області за період з 15.03.2022 по 01.05.2022, під час знаходження його на простої зайво нарахована та виплачена доплата за класність в сумі 3 062,65 грн та, як наслідок, до зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 673,78 гривень.

4. У порушення п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.07.2003 №1078 за березень-грудень 2022 року працівникам 23-х районних судів м. Харкова та Харківської області, які не здійснювали правосуддя у зв`язку з передачею судових справ згідно з розпорядженнями Верховного суду до районних судів м. Полтава та з виведенням інших працівників на простій, було зайво нарахована та виплачена індексація на заробітну плату та суддівську винагороду в загальній сумі 787 921,79 грн та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 153 382,35 гривень.

5. У порушення статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 3-1 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР та статті 3-1 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року №1774-VIII працівникам 22-х районних судів м. Харкова та Харківської області, які за наказами голови суду були виведені на простій, за березень-грудень 2022 року та січень-травень 2023 року було зайво нараховано 1 196 316,57 грн (в т.ч. в 2022 році в сумі 1 155 671,72 грн та січень-травень 2023 року в сумі 40 644,85 грн) та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 256 749,21 грн (в т.ч. в 2022 році в сумі 248 236,66 грн та січень-травень 2023 року в сумі 8 512,55 грн).

6. Під час ревізії стану розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів встановлено, що до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2022 року ДП ІСС було включено надання послуг з супроводження програмного забезпечення для автоматизації документообігу та послуг з централізованого адміністрування мереж, інформаційних ресурсів та послуг технічної підтримки Харківському районному суду Харківської області та Московському районному суду м. Харкова, які згідно з розпорядженням Верховного суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану не здійснювали правосуддя під час воєнного стану в зв`язку зі зміною територіальної підсудності судових справ. У звітах про отримані послуги, які є невід`ємною частиною договорів, укладених між ТУДСА та ДП ІСС, в травні 2022 року не зазначені Харківський районний суд Харківської області та Московський районний суд м. Харкова. Таким чином, до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2022 року було зайво включено вартість вищезазначених послуг по Харківському районному суду Харківської області та Московському районному суду м. Харкова на загальну суму 60 995,04 грн з ПДВ.

7. Під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у Харківському районному суді Харківської області та Фрунзенському районному суді м. Харкова встановлено наявність 5-ти одиниць технічних пристроїв, які судами не використовуються, знаходяться у заводському пакуванні з усіма супровідними документами на загальну суму 142 654,04 гривень. Однак, за даними бухгалтерського обліку ТУДСА на зазначені ТМЦ нараховувалась амортизація, що призвело заниження вартості активів у формі № 1-дс Баланс за І півріччя 2023 року на загальну суму 56 991,16 грн, чим недотримано вимоги ч. 1 ст. 3 Закону України № 996-XIV та п. 1.2 глави 1 Порядку № 44.

У вимозі Північно-східний офіс Держаудитслужби вимагає:

1. Забезпечити відшкодування втрат фінансових ресурсів, заподіяних внаслідок оплати послуг ТОВ ICC в сумі 60 995,04 грн, що фактично не надані, відповідно до норм статей 216-229 ГКУ, статей 22, 610-625 ЦКУ.

2. Вжити заходів щодо усунення фінансових порушень в частині виплати заробітної плати та суддівської винагороди з урахуванням єдиного соціального внеску в загальній сумі 8 933 743,81 гривень.

3. Привести у відповідність дані бухгалтерської звітності, а саме у формі № 1-дс Баланс, в частині визначення первинної вартості активів, яка була занижена внаслідок нарахування амортизації на загальну суму 56 991,16 гривень.

Позивач вважає спірну вимогу такою, що порушує його права та інтереси, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості спірного індивідуального акту в частині пункту 6 вимоги (щодо констатації порушень) та пункту 1 вимоги щодо забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів та скасування вимоги в цій частині Відмовляючи у іншій частині позовних вимог суд виходив з огляду на помилкове тлумачення позивачем приписів законодавства, якими був мотивований позов.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Щодо першого пункту виявлених порушень відповідачем зазначено, що до базового розміру посадового окладу додатково застосовуються регіональні коефіцієнти у розмірі 1,1 та 1,25, якщо суддя здійснює правосуддя у суді. Відповідно до рішення Ради суддів України від 14.03.2022 № 10 (розділу II) суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них причин (закінчення строку повноважень, тимчасове зупинення роботи суду, тимчасове зупинення відправлення правосуддя тощо) суддівська винагорода виплачується у розмірі посадового окладу та доплат, визначених частиною другою статті 135 Закону України Про судоустрій та статус суддів. Відповідач вважає, що регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою, і обов`язковою умовою його додаткового застосування є здійснення суддею правосуддя.

Під час ревізії встановлено, що у 2022 році регіональний коефіцієнт виплачувався суддям 7-ми районних судів м. Харкова (Орджонікідзевський, Ленінський, Фрунзенський, Червонозаводський, Комінтернівський, Київський, Дзержинський), тоді як усі працівники судів, крім суддів, були виведені на простій на підставі відповідних наказів голів суду.

Відповідач також зазначає, що в Московському районному суді м. Харків та Жовтневому районному суді м. Харків, де на підставі наказів голів суду усі працівники та судді були виведені на простій, на підставі наказів оплата суддівської винагороди суддям проводилась без застосування регіонального коефіцієнту.

Згідно з розпорядженнями Верхового Суду Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану у 5-ти районних судах м. Харкова, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, було змінено територіальну підсудність судових справ, а саме: розпорядженням від 10.03.2022 №4/0/9-22 територіальну підсудність судових справ Комінтернівського та Червонозаводського районних судів м. Харкова було змінено на Ленінський районний суд м. Полтави; розпорядженням від 14.03.2022 №7/0/9-22 територіальну підсудність судових справ Ленінського та Орджонікідзевського районних судів м. Харкова було змінено на Київський районний суд м. Полтави; розпорядженням від 08.03.2022 №2/0/9-22 територіальну підсудність судових справ Фрунзенського районного суду м. Харкова було змінено на Октябрський районний суд м. Полтави.

Проведеною ревізією правильності застосування регіонального коефіцієнту до посадового окладу суддям встановлено, що за період з 01.04.2022 по 01.12.2022 по Орджонікідзевському, Комінтернівському, Червонозаводському, Ленінському та Фрунзенському районним судам м. Харкова 44-м суддям до посадового окладу застосовувався регіональний коефіцієнт, тоді як судді вищевказаних судів не здійснювали правосуддя у зв`язку з передачею судових справ згідно з розпорядженнями Верховного Суду до районних судів м. Полтава.

Відповідач вважає, що в порушення частини 4 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-УІ1І за період з 01.04.2022 по 01.12.2022 рік 44-м суддям зайво нараховано та виплачено регіональний коефіцієнт в сумі 2 864 335,20 грн, що призвело до зайвої виплати доплати за перебування на адміністративній посаді в суді в сумі 32 118,27 грн, доплати за вислугу років в сумі 1 486 230,21 грн, доплати за звання в сумі 65 152,90 грн, судової винагороди під час знаходження у відпустці в сумі 535 222,44 грн та допомоги на оздоровлення в сумі 220 710,00 грн. Всього зайво виплачено суддівської винагороди на загальну суму 5 203 769,02 грн та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 884 640,73 грн.

Позивач зазначає, що посадові оклади з урахуванням коефіцієнтів затверджені у штатному розписі на відповідний рік. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 24 Закону України Про судоустрій України від 07.02.2002 № 3018-III наказом територіального управління № 02-4/78 від 06.12.2005 ведення кадрового діловодства відносно суддів місцевих судів передано до відповідних судів з 01.01.2006. Виходячи з вищенаведеного позивач вважає, що оскільки особові справи суддів перебувають у відповідних судах м. Харкова та Харківської області, а до безпосередніх повноважень апаратів судів належить ведення кадрового діловодства суду, в тому числі винесення будь-яких наказів у відношенні суддів зазначеного суду, а нарахування будь-яких виплат здійснюється територіальним управлінням лише на підставі відповідних наказів місцевих судів міста Харкова та Харківської області, які є первинними документами бухгалтерського обліку господарських операцій, тому територіальне управління самостійно без наказу суду не має можливості зняти даний коефіцієнт.

До суду позивачем надано копії пояснень вищевказаних судів, відповідно до яких накази не виносилися з огляду на рішення Ради суддів України від 09.09.2021 № 35 та Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018, у яких йдеться про те, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до суддівської винагороди.

Вищевикладені обставини не є спірними.

Надаючи правову оцінку аргументам позивача та відповідача, суд зазначає, що суддівська винагорода за Законом №1402-VІІІ визначається нормами його статті 135, якою встановлено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. До того ж, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою вказаної статті Закону №1402-VІІІ, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Отже, статтею 135 Закону №1402-VIII передбачена можливість застосування до базового розміру посадового окладу судді регіональних коефіцієнтів, визначених частиною четвертою цієї статті, які є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2019 року в справі №804/3609/18, передбачений частиною четвертою статті 135 Закону №1402-VІІІ регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою. Водночас застосування регіонального коефіцієнту залежить від розташування суду, в якому суддя здійснює судочинство, тобто від кількості населення відповідного населеного пункту і факту здійснення суддею судочинства. Нарахування регіонального коефіцієнту судді, який не має повноваження на здійснення правосуддя, Законом №1402-VІІІ не передбачено.

Відповідну правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2020 року в справі №280/602/19, у якій зробив висновки про те, що регіональний коефіцієнт застосовується до базового розміру посадового окладу та не є доплатою. Розмір регіонального коефіцієнту встановлюється у різних розмірах, проте обов`язковою умовою є здійснення суддею правосуддя. Застосування регіонального коефіцієнту залежить від розташування суду, в якому суддя здійснює судочинство, тобто від кількості населення відповідного населеного пункту і факту здійснення суддею правосуддя.

Тобто, оскільки умовою нарахування регіонального коефіцієнту є фактичне здійснення правосуддя суддею, а судді вищевказаних судів на час виникнення спірних правовідносин правосуддя не здійснювали у зв`язку зі зміною територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану, то, здійснюючи, зокрема, нарахування та виплату таким суддям суддівської винагороди із застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнту, позивач діяв з порушенням вимог Закону України Про судоустрій та статус суддів.

Таку правову позицію також підтримав Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року в справах №280/1688/19, №280/3954/19 та від 30 серпня 2021 року в справі №280/1067/19, у яких виклав висновки про те, що з дати припинення здійснення правосуддя суддею регіональний коефіцієнт перестає виплачуватися, оскільки умовою його виплати є здійснення суддею правосуддя.

Пославшись на правову позицію, викладену, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі №804/3609/18 та від 21 квітня 2021 року в справі №280/3954/19, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2022 року в справі №640/13975/20 та від 11 серпня 2022 року у справі № 520/7193/19 зробив висновки про те, що посадовий оклад судді складається з базового розміру посадового окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту. Застосування регіонального коефіцієнту до посадового окладу безпосередньо пов`язується законодавцем із розташуванням суду, в якому суддя здійснює судочинство (тобто від кількості населення відповідного населеного пункту), а також із фактом здійснення суддею правосуддя у відповідному суді. Таким чином, застосування регіонального коефіцієнту до посадового окладу судді, який не здійснює правосуддя, не передбачено Законом №1402-VIII.

Суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018, на яке посилається позивач, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): положення частини третьої статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі Закон №2453-VI) у редакції Закону України Про забезпечення права на справедливий суд від 12 лютого 2015 року №192-VIII (далі Закон №192-VIII). Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2012 року 8 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2013 року 10 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2014 року 12 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2015 року 15 мінімальних заробітних плат; положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу, для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VІІІ, зі змінами, а саме: частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду; частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації; частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Конституційний Суд України у Рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 зазначив, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII для цілей застосування окремих положень Закону №1402-VІІІ суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.

Разом із тим, Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 не надано офіційного тлумачення норм Закону №1402-VІІІ з приводу застосування регіонального коефіцієнту до базового розміру посадового окладу судді у випадку нездійснення ним правосуддя.

На вказане також звернув увагу Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2020 року в справі №280/602/19, від 21 квітня 2021 року в справах №280/1688/19, №280/3954/19 та від 30 серпня 2021 року в справі №280/1067/19.

Враховуючи висновки щодо застосування норми права, а саме частини четвертої статті 135 Закону №1402-VІІІ, викладені Верховним Судом у вищенаведених постановах, і те, що судді у вищевказаних судах фактично не здійснювали правосуддя, хоч і з незалежних від них причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до базового розміру посадового окладу суддів у зазначений період регіонального коефіцієнту, відповідно спірна вимоги в цій частині є законна та не підлягаю скасуванню.

Щодо доводів апелянта (позивача) з посиланням на те, що територіальне управління самостійно без наказу суду не має можливості зняти даний коефіцієнт, колегія суддів зазначає , що пунктом 4.3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області чітко передбачено повноваження позивача щодо виконання функцій розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення місцевих загальних судів Харківської області, що у межах спірних правовідносин свідчить про виключну відповідальність позивача за нарахування та виплату регіонального коефіцієнту без належних на те підстав.

Стосовно другого пункту виявлених порушень відповідач вказав, що ревізією дотримання законодавства щодо виплати надбавки за здійснення діяльності, пов`язаної з державною таємницею встановлено, що протягом перевіряємого періоду окремим працівникам Орджонікідзевського районного суду м. Харкова в порядку передбаченому ст.20 Закону України Про державну таємницю 21.01.1994 №3855-ХІІ Управлінням Служби безпеки України в Харківській області було надано спеціальний дозвіл на роботу з таємними документами від 18.02.2022 №ХА2- 2022-18 з терміном дії до 25.08.2023 та дозвіл від 18.08.2023 №ХА2-2023-66 з терміном дії до 27.08.2026. Номенклатура посад працівників Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, перебування яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці на 21 червня 2023 року складає в кількості 14 осіб (форма №4), що погоджено начальником УСБУ 26.06.2023 року та затверджено головою суду 28.06.2023. Згідно з листом від 20.12.2023 №76н/т Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ...надати документи режимно-секретного органу суду про роботу суддів та інших працівників суду з документами що передбачають доступ до державної таємниці за перевіряємий період не надається можливості, оскільки відповідно до акту №2ДСК від 24.02.2022 року вищевказані документи знищені.

Відповідачем вказано, що питання законності виплати надбавки за доступ до державної таємниці регулюється Законом №3855-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці від 15.06.1994 №414 (далі - Постанова №414), їх дія поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, громадян України, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці та компенсація виплачується громадянам у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю.

Учасниками справи не заперечувалось, що протягом перевіряємого періоду працівникам Орджонікідзевського районного суду м. Харкова нараховувалась та виплачувалась надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці на підставі наказу голови суду.

Проте, як зазначає відповідач, протягом квітня-листопада 2022 року 6 працівникам та 5 суддям Орджонікідзевського районного суду м. Харкова нараховувалась та виплачувалась надбавка за доступ до державної таємниці, тоді як судді не здійснювали правосуддя у зв`язку з передачею судових справ згідно з розпорядженнями Верховного Суду до районних судів м. Полтава, а решта працівників згідно з наказами голови суду були виведені на простій.

Доводи позивача щодо цієї частини оскаржуваної вимоги аналогічні зазначеним щодо п.1 виявлених порушень та фактично зводяться до того, що Територіальне управління здійснює нарахування та виплату даної доплати суддям тільки на підставі наказів, наданих місцевими загальними судами, при цьому жодного наказу щодо призупинення цих виплат від зазначених судів до територіального управління не надходило. Доводів щодо виплати вказаного виду доплати працівникам апарату суду ні в позові , ні в апеляційній скарзі не наведено позивачем.

Статтею 1 Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року №3855-XII (далі - Закон №3855-XII) визначено, що державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Відповідно до ч.1 статті 22 Закону №3855-XII залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років.

Частиною 2 статті 22 Закону № 3855-ХІІ вказано, що допуск до державної таємниці із ступенями секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно" надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.

Згідно ч. 4 статті 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов`язаних з державною таємницею. Керівникам центральних органів виконавчої влади, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України, допуск до державної таємниці надається розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю (ч. 7 статті 22 Закону №3855-ХІІ).

Статтею 30 Закону №3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 затверджено Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414).

Пунктом 2 Положення № 414 визначено, що особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Відповідно до п.5 Положення №414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з п.6 Положення №414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Враховуючи наведені правові норми, необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Невиплата надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 січня 2021 року по справі №240/229/20.

Крім того, робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі №806/2056/18.

Частина 2 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч.10 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Стаття 34 КЗпП України визначає, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до ч.113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

З урахуванням того, що судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова не здійснювали правосуддя у зв`язку з передачею судових справ згідно з розпорядженнями Верховного Суду до районних судів м. Полтава, а решта працівників згідно з наказами голови суду були виведені на простій, тобто, не виконували роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивачем всупереч вищенаведеним нормам права нараховувалась та виплачувалась надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, відтак, висновки відповідача в акті ревізії в цій частині є такими, що відповідають вимогам закону.

Під час ревізії відповідачем також встановлено, що протягом перевіряємого періоду в штаті Золочівського районного суду Харківської області працював суддя Квітка О.О., який на підставі рішень Вищої ради правосуддя від 22.10.2020 № 2927/0/15-20 та від 21.09.2021 №2010/0/15-21 був відряджений з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області до Золочівського районного суду Харківської області.

На підставі наказів голови Золочівського районного суду від 18.11.2022 №02-08-06 та від 27.10.2021 №02-08/03 судді ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці в розмірі 10%, тоді як в Золочівському районному суді Харківської області не розглядаються справи, які потребують доступ до державної таємниці, відсутній режимно-секретний орган суду та дозвіл Управління служби безпеки України.

У означеному контексті суд враховує приписи Розділу VI "Фінансове забезпечення відрядження судді" Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 54/0/15-17, відповідно до якого суддям, які направляються у відрядження як тимчасове переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, виплачується суддівська винагорода та відшкодовуються витрати в порядку і розмірі, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Розмір суддівської винагороди, що підлягає виплаті в суді, до якого суддю відряджено, визначається Законом України Про судоустрій і статус суддів, але не може бути меншим за розмір суддівської винагороди, що виплачувалась (підлягала сплаті) судді в суді, з якого його було відряджено. Зазначені виплати здійснюються судом, до якого відряджений суддя.

Вирішуючи питання правозастосування у цьому випадку, суд враховує приписи ст.19 Закону "України "Про правотворчу діяльність", яка визначає, що юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Частина 2 цієї статті встановлює ієрархію нормативно-правових актів в Україні, а саме пункт 7 визначає, що нормативно-правові акти інших державних органів приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 8-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України.

Тобто, приписи Закону №3855-XII та Положення № 414 мають вищу юридичну силу, ніж Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 54/0/15-17, та підлягають застосуванню під час виплати суддівської винагороди судді, який відряджений до іншого суду, утім, не виконує роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для скасування вимоги відповідача у цій частині.

Щодо пункту 3 Вимоги судом встановлено, що ревізією дотримання законодавства щодо виплати надбавки за класність водіям встановлено, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України Щодо виплати доплати за ненормований робочий день та надбавки за класність водієві в разі простою від 19.09.2013 №805/13/155-13 якщо водій у робочий час знаходився на роботі, але не виїжджав, тобто не керував автотранспортним засобом, надбавка за класність за ці години не виплачується, оскільки при виконанні інших видів робіт кваліфікація II чи І класу водія не потребується.

Крім того, відповідно до вимог додатку 6 до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів від 23.03.2021 №609 Водіям вантажних і легкових автомобілів, автобусів установлюється щомісячна надбавка за класність у таких розмірах: водіям 2-го класу - 10 відсотків, водіям 1-го класу - 25 відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований час.

Відповідач вважає, що водію Куп`янського районного суду Харківської області за період з 15.03.2022 по 01.05.2023, під час знаходження його на простої зайво нараховано та виплачено доплату за класність в сумі 3 062,65 грн та, як наслідок, до зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 673,78 гривень.

Позивач стосовно цього пункту вимоги вказав, що нарахування та виплата заробітної плати працівникам апаратів місцевих загальних судів м. Харкова та Харківської області здійснюється на підставі розпорядчих документів цих судів. Жодного наказу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області стосовно призупинення доплат за класність водію не надходило.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що ним усунуто порушення вимог додатку 6 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів від 23.03.2021 № 609 та відшкодовано зайво нараховану та виплачену водію Куп`янського міськрайонного суду Харківської області за період 15.03.2022 по 01.05.2022 доплату за класність та ЄСВ у сумі 3736,43 грн.

З урахуванням вищенаведених обставин та норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність з боку відповідача порушень закону при прийнятті спірної вимоги у цій частині.

Стосовно порушень, наведених у пункті 4 спірної вимоги.

Ревізією дотримання законодавства щодо виплати індексації на заробітну плату встановлено, що в порушення п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2003 №1078 за березень-грудень 2022 року працівникам та суддям 23-х районних судів м. Харкова та Харківської області, які не здійснювали правосуддя у зв`язку з передачею судових справ згідно з розпорядженнями Верховного Суду до районних судів м. Полтава, та працівники, які виведені на простій, було зайво нараховано та виплачено індексацію на заробітну плату та суддівську винагороду в загальній сумі 787 921,79 грн та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 153 382,35 гривень.

Апелянт (позивач) вказує , що у територіального управління були відсутні правові підстави щодо припинення нарахування та виплати індексації заробітної плати працівникам 23-х районних судів м. Харкова та Харківської області з посиланням на п.3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2003 №1078.

Так, згідно з п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2003 №1078, індексації підлягають грошові доходи населення, що не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств у грошовому вираженні, що включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами), доплати надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до приписів статей 34 та 113 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Оплата часу простою, не з вини працівника, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до статті 12 Закону України Про оплату праці оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Таким чином, враховуючи, що оплата часу (періоду) простою не належить до постійних виплат, які підлягають індексації, виплати за час простою не індексуються.

Доводи позивача (апелянта) з посиланням на приписи п.3 Порядку є неприйнятими, оскільки перелік видів доходів, що не відносяться до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не є вичерпним, про що свідчить формулювання норми права п.3 Порядку із зазначенням слова "зокрема".

Щодо постійного характеру оплати простою працівників колегія суддів зазначає, що вказане твердження не є єдино визначальним для віднесення такого виду виплати до доходів, що підлягають індексації за п.2 Порядку, адже ключовим у означеному контексті є саме формулювання "оплата праці за виконану роботу", у той час як під час простою робота працівниками не виконується, а тому оплата часу простою індексації не підлягає, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо порушень , викладених у пункті 5 вимоги .

Ревізією дотримання законодавства щодо виплати доплати до мінімальної заробітної плати встановлено, що працівникам 22-х районних судів м. Харкова та Харківської області, які згідно з наказами голови суду були виведені на простій, за березень-грудень 2022 року та січень-травень 2023 року зайво нараховано та виплачено доплату до мінімальної заробітної плати в загальній суму 1 196 316,57 грн та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 256 749,21 гривень.

Апелянтом (позивачем) вказано, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто, роботодавець не має права сплачувати працівникам на період простою менше двох третин тарифної ставки. При цьому законом не встановлено обмеження щодо можливості оплати в більшому розмірі. На думку позивача, роботодавцем можуть бути встановлені більші розміри виплат, а тому протягом березня-грудня 2022 року та січня-травня 2023 року працівникам місцевих районних судів м. Харкова та Харківської області, які були виведені на простій, відповідно до наказів, наданих місцевими судами до територіального управління, було визначено, що простій слід оплачувати у розмірі не меншому ніж мінімальна заробітна плата. При цьому у програмному забезпеченні був застосований вид оплати, якому надається ім`я або код - доплата до мінімальної заробітної плати, що на думку позивача, не суперечить чинному законодавству та не стосується доплат до мінімальної заробітної плати.

Стосовно таких аргументів позивача колегія суддів зазначає наступне.

До суду позивачем не надано доказів, які підтверджують вказані обставини, а саме наказів місцевих судів.

Крім того, як вже вказано судом вище, пунктом 4.3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області чітко передбачено повноваження позивача щодо виконання функцій розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення місцевих загальних судів Харківської області, що у межах спірних правовідносин свідчить про виключну відповідальність позивача за нарахування та виплату оплати під час простою.

Водночас, згiдно зi ст. 1 Закону України Про оплату працi заробiтна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працiвниковi за виконану ним роботу. За статтею 3-1 Закону розмiр заробiтної плати працiвника за повнiстю виконану мiсячну (годинну) норму працi не може бути нижчим за розмiр мiнiмальної заробiтної плати.

Тобто, якщо працiвник виконав мiсячну норму працi, йому мають нарахувати заробiтну плату, не нижчу вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

За ст. 34 КЗпП простiй - це зупинення роботи, викликане вiдсутнiстю органiзацiйних або технiчних умов, потрiбних для виконання роботи, невiдворотною силою або iншими обставинами. Тобто впродовж цього перiоду працiвник не виконує трудових обов`язкiв.

Гарантiї працiвникам на час простою визначенi ст. 113 КЗпП, згiдно iз якими час простою не з вини працiвника оплачується з розрахунку, не нижчого вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу).

Законодавством не передбачено проведення будь-яких доплат до названих вище гарантiй працiвникам за час простою.

Відповідно до статті 12 Закону України Про оплату праці оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Згідно з п. 2.2.12. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 оплата простоїв не з вини працівника відноситься до фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час.

Тобто, оплата праці під час простою не може вважатися виконанням місячної норми праці, оскільки роботу працівники фактично не виконують, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування позивачем доплати до мінімальної заробітної плати не відповідає вищенаведеним нормам права, а спірна вимоги в цій частині є законною та обґрунтованою.

Щодо порушень , наведених у пункті 6 вимоги.

Так, не є спірними обставини про те, що у 2022 році між ТУДСА в Харківській області (далі - Замовник) та Державним підприємством Інформаційні судові системи (далі - Виконавець, ДП ICC) укладено договори:

- від 04.04.2022 № 16т-22 щодо закупівлі послуг з супроводження програмного забезпечення для автоматизації документообігу суду в місцевих загальних судах м. Харкова та Харківської області. Ціна договору становить 979 970,08 грн, у тому числі ПДВ 163 328,35 гривень. Відповідно до Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період січень-грудень 2022 року Виконавцем надано послуг на загальну суму 961 269,54 грн, а Замовником сплачено відповідні кошти;

- від 04.04.2022 № 15т-22 щодо закупівлі послуг з централізованого адміністрування мереж, інформаційних ресурсів та послуги технічної підтримки місцевих загальних судів м. Харкова та Харківської області. Ціна договору становить 1 608 587,04 грн, у тому числі ПДВ 268 097,84 гривень. Відповідно до Актів здач і-прийняття робіт (надання послуг) за період січень- грудень 2022 року Виконавцем надано послуг на загальну суму 1 572 986,21 грн, а Замовником сплачено відповідні кошти.

Відповідно до п.4.1. вищезазначених договорів усі розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України. Замовник оплату Послуг здійснює на підставі Актів приймання-передачі шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця. Акти приймання-передачі є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п.5.8. вищезазначених договорів протягом 5 календарних днів Виконавець надсилає замовнику в паперовому та електронному вигляді Звіт про отримані послуги згідно з Додатком 5 до Договору, який є невід`ємною частиною. В звітах зазначено, місце надання послуг та перелік здійснених заходів.

Під час ревізії відповідачем встановлено, що до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2022 року ДП ІСС було включено надання вищезазначених послуг Харківському районному суду Харківської області та Московському районному суду м. Харкова, які згідно з розпорядженням Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стан не здійснювали правосуддя під час воєнного стану в зв`язку зі зміною територіальної підсудності судових справ.

Наказом від 08.04.2022 № 05-05/11 Про встановлення простою у зв`язку з введенням воєнного стану встановлено початок простою працівників апарату Харківського районного суду Харківської області з 11 квітня 2022 року до моменту закінчення воєнного стану або відновлення здійснення судочинства Харківським районним судом Харківської області.

Вищезазначеним наказом дозволено керівнику апарату та заступнику керівника апарату дистанційно виконувати роботу визначену посадовими інструкціями, поза межами суду з 11 квітня 2022 року.

Наказом від 08.04.2022 № 01-06/27 Про тимчасове зупинення відправлення правосуддя та встановлення простою працівникам апарату суду у зв`язку з введенням воєнного стану тимчасово зупинено здійснення правосуддя Московським районним судом м. Харкова з 11 квітня 2022 та встановлено простій працівникам апарату Московському районному суду м. Харкова з 11 квітня 2022 року до моменту закінчення воєнного стану або окремого наказу.

Вищезазначеним наказом дозволено 4-м працівникам дистанційно виконувати роботу, визначену посадовими інструкціями, поза межами суду, з 11 квітня 2022 року.

Відповідач вказує , що з 11 квітня 2022 року в приміщенні Московського районного суду м. Харкова та Харківського районного суду Харківської області працівники не знаходились та фактично послугами ДП ІСС не мали змоги користуватися. У звітах про отримані послуги в травні 2022 року не зазначені Харківський районний суд Харківської області та Московський районний суд м. Харкова; звіти складено та підписано керівником регіональної служби підтримки в Харківської області ДП ІСС Чаплигіним Д.В. та затверджено головним інженером ДП ІСС ОСОБА_2 .

Відповідач наполягає, що до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2022 року позивачем зайво включено вартість вищезазначених послуг по Харківському районному суду Харківської області та Московському районному суду м. Харкова на загальну суму 60 995,04 грн з ПДВ, а саме:

- акт від 20.07.2022 № ТС-1089 (договір від 04.04.2022 № 16т-22) на суму 23 136,06 грн з ПДВ (Харківський районний суд Харківської області - 7 726,56 грн з ПДВ, Московському районному суду м. Харкова - 15 409,50 грн з ПДВ);

- акт від 20.07.2022 № ІС-1090 (договір від 04.04.2022 № І5т-22) на суму 37 858,98 грн з ПДВ (Харківський районний суд Харківської області - 12 643,44 грн з ПДВ, Московському районному суду м. Харкова - 25 215,54 грн з ПДВ).

Позивач (апелянт), обґрунтовуючи правомірність своїх дій в цій частині, звертає увагу, що відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, на підставі розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану, Харківському районному суду Харківської області та Московському районному суду м. Харкова було змінено підсудності судових справ до судів м. Полтава. Зміна підсудності передбачає також передачу судових справ. Враховуючи майже найбільшу кількість справ серед судів Харківської області, що знаходилась на розгляді в судах на момент оголошення простою, деякі працівники апарату суду, що мали змогу працювати в приміщенні суду та мали доступ до системи Д-3, здійснювали у травні формування даних для передачі справ та потім проводили звірку даних щодо кількості, нумерації, дати переданих справ та суддів, за якими закріплена була ця справа. Дана робота потребувала багато часу.

Позивач наголошує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, мета складання яких зафіксувати факт господарської операції. До таких документів належать, у тому числі, і акти наданих послуг. Звіт про отримані послуги є доповненням до такого акту. Сам звіт не є підставою для визнання недійсним актів наданих послуг.

Територіальне управління здійснювало оплату коштів за послуги ДП ІСС за травень 2022 року на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за надання послуг з централізованого адміністрування мереж, інформаційних ресурсів та послуг технічної підтримки від 20.07.2023 №ІС-1090, та за послуги з супроводження програмного забезпечення для автоматизації документообігу суду від 20.07.2023 № ІС-1089. Факт надання зазначених послуг за травень 2022 року Харківському районному суду Харківської області та Московському районному суду м. Харкова підтверджується також листами в.о. генерального директора Державного підприємства Інформаційні судові системи до директора департаменту розвитку сегмента великих підприємств АТ Укртелеком від 27.04.2022 № 1159/5/09-20-22, щодо поновлення зв`язку для Харківського районного суду Харківської області та Московського районного суду м. Харкова.

Позивачем надано до суду лист в.о. генерального директора Державного підприємства Інформаційні судові системи до начальника територіального управління від 02.06.2022 №1634/2/09-20-22 щодо відновлення надання послуг ДП ІСС зокрема для Московського районного суду м. Харкова та Харківського районного суду Харківської області з 27.04.2022.

Також, позивачем надано лист генерального директора Державного підприємства Інформаційні судові системи від 22.02.2024 №1035/2/02-00-24 на лист позивача щодо виявлених під час ревізії порушень, в якому зазначено, що про дату відновлення постачання послуг позивача проінформовано листом від 02.06.2022 № 1634/2/09-20-22. В зв`язку з поновленням надання послуг, Підприємством були понесені затрати на супроводження програмного забезпечення та централізоване адміністрування в даних судах. Послуги надавались відповідно до умов Договорів між Територіальним управлінням та Підприємством від 04.04.2022 №№15т-22 та 16т-22 Про закупівлю послуг з інформатизації. Акти містять підписи обох сторін, що підтверджують передачу й приймання наданих послуг від Виконавця Замовнику. Кошти по вищевказаних актах Територіальним управлінням були сплачені повністю, жодних зауважень з боку Замовника щодо кількості та якості Послуг, які надавались Підприємством у травні 2022 на виконання умов Договору, не висувались, дефектні акти не складались.

Щодо звіту про отримані послуги за травень 2022, ДП "ІСС" повідомлено, що Звіт готується керівниками регіональної служби підтримки на місцях. Зважаючи на те, що на початку 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, велися активні бойові дії, робота здійснювалась дистанційно і є вірогідність допущення помилки в Звіті в частині переліку місцевих загальних судів Харківської області, що в травні 2022 отримували послуги.

Оцінюючи аргументи учасників справи в цій частині позовних вимог, судом першої інстанції вірно встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено отримання послуг по Харківському районному суду Харківської області та Московському районному суду м. Харкова на загальну суму 60 995,04 грн з ПДВ у травні 2022 року, обґрунтовано необхідність їх отримання.

При цьому , невнесення вказаних послуг до Звіту за умов введення воєнного стану та ситуації в м.Харків у травні 2022 року, як про те зазначено у листі ДП "ІСС" не може слугувати єдиною самостійною підставою для висновків про безумовне порушення позивачем розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині та скасування п.6 вимоги (в частині констатації порушень) та п.1 вимоги щодо забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів, доводи апеляційної скарги Північно-східний офіс Держаудитслужби не спростовують висновків суду в цій частині та є безпідставними.

Стосовно пункту 7 вимоги суд зазначає, що під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у Харківському районному суді Харківської області та Фрунзенському районному суді м. Харкова встановлено наявність 5-ти одиниць технічних пристроїв, які судами не використовуються, знаходяться у заводському пакуванні з усіма супровідними документами на загальну суму 142 654,04 грн, а саме:

-сканер Fujitsu ScanSnap SV600 (книжк) (РА03641-В301) в кількості 1 шт. на суму 39 300,00 грн, придбано у ТОВ АЛЬТАІР І К на підставі договору від 16.11.2018 №60т-18;

-стаціонарний персональний комп`ютер Альтаір і К в складі в кількості 2 шт. за ціною 22 725,00 грн на суму 45 450,00 грн, придбано у ТОВ АЛЬТАІР І К на підставі договору від 15.10.2019 №40т-19;

-технічний засіб фіксування судового процесу (судового засідання) в кількості 1 шт. на суму 50 456,04 грн, отримано від ДСА України на підставі авізо від 06.12.2018 №7/12;

- устаткування для автоматичного оброблення інформації модель Cisco в кількості 1 шт. на суму 7 448,00 грн, отримано від ДСА України на підставі авізо від 26.06.2013 №33/06.

За даними бухгалтерського обліку ТУДСА на зазначені ТМЦ нараховувалась амортизація, що призвело до заниження вартості активів у формі № 1-дс Баланс за І півріччя 2023 року на загальну суму 56 991,16 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до актів, наданих Харківським районним судом Харківської області, введено в експлуатацію основні засоби, а саме: сканер FujitsuScanSnap SV 600 (книжк.) (РА03641-В301) інв. №101404092, на суму 39300,00 грн, (акт №1 від 14.12.2018 ); комп`ютери Альтаір і К у складі, інв. №101406461, 101406462, на суму 45450,00 грн (акт №1 від 14.11.2019); в яких зазначено, що були проведені роботи з їх підключення; технiчний засiб фiксування судового процесу (судового засiдання) інв. №101403919, на суму 50456,04 грн (акт №1 від 06.12.2018), в якому отримувач ОСОБА_3 , засвідчила доставку, підключення (монтаж) товару.

За період експлуатації вищеперерахованих основних засобів нараховувалась амортизація: сканер FujitsuScanSnap SV 600 (книжк.) (РА03641-В301) інв. №101404092 - 15720,00 грн; комп`ютери Альтаір і К у складі, інв. №101406461, 101406462 14013,76 грн; технiчний засiб фiксування судового процесу (судового засiдання) інв. № 101403919 - 20182,40 грн.

Позивач зазначає, що повідомлень, актів виведення з експлуатації, або інших документів, що підтверджують невикористання майна, від Харківського районного суду Харківської області не надходило.

Відповідно до листа керівника апарату Харківського районного суду Харківської області від 19.12.2023 №01-16/133/2023 вищеперераховані основні засоби не використовуються з 24 лютого 2022 року у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення та зміною чисельності працівників суду, з метою збереження запаковані в коробки та занесені до підвального приміщення суду та будуть використовуватись за призначенням.

На підставі авізо №33/06 від 26.06.2013 від ДСА України для використання в роботі було передане устаткування для автоматичного оброблення інформації модель Cisco в кількості 1 шт. на суму 7448,00 грн., інв. №101400006/104. Як зазначає позивач, у 2013 році для проведення в обліку акт введення в експлуатацію не був передбачений, а тому судом він не надавався, а відразу матеріальні цінності оприбутковувались на рахунок 104. За період експлуатації на основний засіб було нараховано амортизацію 7075,00 грн. Повідомлень, актів виведення з експлуатації, або інших документів, що підтверджують не використання майна, від Фрунзенського районного суду м. Харкова не надходило.

Згідно листа керівника апарату Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.12.2023 устаткування для автоматичного оброблення інформації модель Cisco не використовується з лютого 2023 року у зв`язку з тим, що дані маршрутизатором не шифруються.

Позивач зазначає, так як амортизація нараховується один раз на рік, на даний основний засіб за 2023 рік амортизація не була нарахована, що не призвело до завищення вартості активів.

Згідно з п. 5 Розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечується виявлення матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються.

Згідно з п. 5.2 та п.5.3 Типового положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом ДСАУ 15.07.2015 №104 до повноважень територіальних управлінь відноситься вживати заходи щодо контролю за наявністю матеріальних цінностей, які обліковуються у місцевих загальних судах.

Згідно з п. 4.25 даного Положення територіальні управління здійснюють відповідно до законодавства ефективне використання та збереження об`єктів державної власності в місцевих загальних судах та територіальних управліннях.

Згідно з 4.28 п.4 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, затвердженого наказом ДСАУ від 10.05.2023 №229 до повноважень територіального управління належить ефективне використання та збереження об`єктів державної власності в судах у відповідному регіоні.

Як встановлено судом, вищевказані ТМЦ введені в експлуатацію та використовувались судами, при цьому у зв`язку з настанням певних обставин пристрої не використовуються.

Як зазначає позивач, жодної інформації про несправність пристроїв чи виведення їх з експлуатації до ТУ ДСА в Харківській області не надходило.

При цьому, під час проведення інвентаризації позивач мав би виявити матеріальні та нематеріальні активи, що не використовуються, та виключно з урахуванням цього здійснити амортизаційні нарахування.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що висновки відповідача про необхідність коригування позивачем даних бухгалтерської звітності щодо первинної вартості таких активів є правомірними.

Стосовно доводів та аргументів як позову так і апеляційної скарги про те, що Північно-східним офісом Держаудитслужби не вказано, які саме заходи має вжити позивач для усунення виявлених порушень, колегія суддів зазначає, що у вимозі про усунення виявлених порушень від 13.02.2024 №202008-17/795-2024 визначено порядок усунення, при цьому, щодо усунення фінансових порушень, встановлених при виплаті заробітної плати та суддівської винагороди Офіс не обмежує позивача у виборі шляху усунення порушення, оскільки саме позивач є компетентним органом для вибору способу усунення виявлених порушень, встановлених при виплаті заробітної плати та суддівської винагороди.

Відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування, як зазначає суд першої інстанції, оскільки вказане не позбавляє підконтрольного суб`єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання роз`яснень, якщо самостійно встановити відповідний спосіб не вдається.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі№820/3534/16,від 28 квітня 2020 року у справі № 826/8741/16.

Доказів звернення позивача до відповідача за роз`ясненням або з метою повідомлення про усунення виявлених порушень до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом апеляційної інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 по справі № 520/4902/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко