Єдиний державний реєстр судових рішень
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34751/18-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2019 року Печерський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді - Підпалого В.В.,
при секретарі - Маленівській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторії Юріївни до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року Позивач звернулась до суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про стягнення заборгованості, в якому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на свою користь кошти за надані нотаріальні послуги у сумі 270 000 грн., шляхом внесення її до реєстру акцептових кредиторів ПАТ «Дельта -Банк».
Позовні вимоги мотивовано тим, у період із 14.01.2015 по 22.01.2015 приватним нотаріусом Ярощук В.Ю. було вчинено 108 виконавчих написів «про звернення стягнення на майно. У відповідності до актів виконаних робіт від 14.01.2015, № 1, від 19.01.2015, № 2 від 19.01.2015, № 3 від 19.01.2015, 22.01.2015, вартість послуг нотаріуса за 108 виконавчих написів становила 270 000 грн.
Після вчинення нотаріальних дій, як зазначається у позові, документи знаходились у нотаріуса, у зв`язку із тим, що банк не оплатив кошти за надані послуги.
Позивач зазначає, що 26.03.2015 нотаріусом було отримано лист від Банку в якому Уповноважена особа Фонду вимагав повернути Банку всі матеріали для вчинення виконавчих написів, при цьому, ні про яку оплату роботи не йшлося.
У зв`язку із вищезазначеною вимогою документи було передано представнику Банку Вуйку В.М. , який також ніяких коштів за роботу нотаріусу не передав.
22.05.2015 нотаріус був вимушений надіслати лист-претензію, з наданням копій актів, у якому просила оплатити виконану роботу.
У позові також зазначається, що 28.07.2015 на адресу нотаріуса надійшов лист, де зазначено, що заборгованість виникла у період до запровадження тимчасової адміністрації, не відноситься до поточної операційної та господарської діяльності банку, а вважається кредиторською вимогою до неплатоспроможного банку, на дату надання відповіді правових підстав для виконання даної вимоги не має.
Позивач наголошує, що оплата за договором за виконану роботу є нічим іншим, як «дебіторська заборгованість», - борг, який може виникнути внаслідок невиконання зобов`язань.
У взаємозв`язку з наведеним позивач зазначає, що виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 про початок процедури ліквідації Банку.
Як зазначається у позові, у терміни визначені законом, а саме 09.10.2015, позивачем на ім`я Уповноваженої особи Фонду було направлено заяву про включення позивача до списку кредиторів. Однак, у заяві зроблено помилку, переплутано цифри у ідентифікаційному коді особи, що було виправлено у заяві, яка була направлена 15.12.2015.
У позові також зазначається, що 29.03.2016 нотаріусом повторно направлено лист на ім`я Уповноваженої особи Фонду із проханням надати відомості про включення до реєстру кредиторів. Однак, відповіді не було отримано.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позов.
В призначене судове засідання позивач не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що період із 14.01.2015 по 22.01.2015 приватним нотаріусом Ярощук В.Ю. було вчинено 108 виконавчих написів «про звернення стягнення на майно. У відповідності до актів виконаних робіт від 14.01.2015, № 1, від 19.01.2015, № 2 від 19.01.2015, № 3 від 19.01.2015, 22.01.2015, вартість послуг нотаріуса за 108 виконавчих написів становила 270 000 грн.
Після вчинення нотаріальних дій, як зазначається у позові, документи знаходились у нотаріуса, у зв`язку із тим, що банк не оплатив кошти за надані послуги.
Позивач зазначає, що 26.03.2015 нотаріусом було отримано лист від Банку в якому Уповноважена особа Фонду вимагав повернути Банку всі матеріали для вчинення виконавчих написів, при цьому, ні про яку оплату роботи не йшлося.
У зв`язку із вищезазначеною вимогою документи було передано представнику Банку Вуйку В.М. , який також ніяких коштів за роботу нотаріусу не передав.
22.05.2015 нотаріус був вимушений надіслати лист-претензію, з наданням копій актів, у якому просила оплатити виконану роботу.
У позові також зазначається, що 28.07.2015 на адресу нотаріуса надійшов лист, де зазначено, що заборгованість виникла у період до запровадження тимчасової адміністрації, не відноситься до поточної операційної та господарської діяльності банку, а вважається кредиторською вимогою до неплатоспроможного банку, на дату надання відповіді правових підстав для виконання даної вимоги не має.
Позивач наголошує, що оплата за договором за виконану роботу є нічим іншим, як «дебіторська заборгованість», - борг, який може виникнути внаслідок невиконання зобов`язань.
У взаємозв`язку з наведеним позивач зазначає, що виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 про початок процедури ліквідації Банку.
Як зазначається у позові, у терміни визначені законом, а саме 09.10.2015, позивачем на ім`я Уповноваженої особи Фонду було направлено заяву про включення позивача до списку кредиторів. Однак, у заяві зроблено помилку, переплутано цифри у ідентифікаційному коді особи, що було виправлено у заяві, яка була направлена 15.12.2015.
У позові також зазначається, що 29.03.2016 нотаріусом повторно направлено лист на ім`я Уповноваженої особи Фонду із проханням надати відомості про включення до реєстру кредиторів. Однак, відповіді не було отримано.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України за № «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В ..
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015р. № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк».
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банка, зокрема, порядок та умови виплати коштів за договорами банківського вкладу у випадку виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 цього Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до підпункту 2 частини другої статті 46 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Отже, введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент віднесення банку до категорії неплатоспроможних) учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність (частина п`ята статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Така відповідальність не настає обов`язково, а може бути застосована до власників істотної участі лише в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних з вини таких власників.
Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки. Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Таким чином, особа, яка вимагає стягнення шкоди з власників істотної участі у банку та/або їх керівників, має довести факт заподіяння такої шкоди цими особами, розмір зазначеної шкоди, надати докази зв`язку між невиконанням зобов`язань та заподіяною шкодою.
Доводи позивача про те, що до даних правовідносин слід застосовувати положення частини п`ятої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у відповідній редакції спростовуються через недоведеність позивачем підстав, з якими пов`язується можливість застосування цієї норми закону.
Крім того, позивачем не доведено вимог позову, зокрема наявності вини відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між його діями/бездіяльністю та ліквідацією банку.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов до висновку, що вимоги Позивача не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторії Юріївни до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя Підпалий В.В.
