ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 359/1365/22

провадження № 61-1214св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдаша Олександра Володимировича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року у складі судді Семенюти О. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення житлового будинку.

2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3220880905:06:001:0041, яка знаходиться в селі Чубинське Бориспільського району Київської області.

3. ОСОБА_2 є власницею сусідньої земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок по АДРЕСА_1 . Цей будинок розташований на межі земельної ділянки позивача, що суперечить вимогам пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування та забудова території» в частині незабезпечення відстані для догляду за будівлею і здійснення її поточного ремонту не менше

1,0 метра. Крім того, стіна цього будинку перебуває в аварійному стані та створює загрозу для життя та здоров`я позивача.

4. Згідно з відповіддю Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області дозвільна документація на будівництво на земельній ділянці відповідачки не видавалася, а тому будинок є самочинно побудованим.

5. З огляду на вказане ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 самочинно побудованого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220880905:06:001:0136 та розташований на межі суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3220880905:06:001:0041.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 21 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що недотримання відстані 1 метр до межі сусідньої земельної ділянки не є істотним порушенням будівельних норм, не порушує право позивачки на користування її земельною ділянкою. Знесення житлового будинку буде невиправданим втручанням держави у право відповідачки на мирне володіння її майном. Можливим способом захисту у спірних правовідносинах може бути зобов`язання відповідача укріпити стіну будинку, а не знесення його в цілому. Крім того, в будинку відповідачки функціонує приватний ліцей «Ліга М», в якому також знаходиться підвальне приміщення для укриття, а тому знесення будинку суперечитиме суспільним інтересам мешканців Пристоличної територіальної громади.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

8. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдаша О. В. на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

10. Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

12. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 10 листопада 2021 року у справі

№ 323/266/18, від 01 лютого 2023 року у справі № 727/718/19, від 07 березня

2023 року у справі № 308/5533/17, від 15 березня 2023 року у справі

№ 645/3628/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 501/1256/17, від 21 червня

2023 року у справі № 359/6328/18, від 04 жовтня 2023 року у справі № 446/1/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, якщо вони збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту або з істотним порушенням будівельних норм і правил; істотним порушенням будівельних норм і правил є недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини; особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; якщо проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

15. Водночас судами попередніх інстанцій установлено, що спірний будинок відповідачки збудовано без дозвільних документів, що підтверджується відповіддю на запит Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області у відповіді №010-170/03 від 05 лютого 2021 року. Проте при визначенні самочинності будівництва суди неправильно застосували норму частини першої статті 376 ЦК України.

16. Апеляційний суд, вказавши на висновки експертиз, згідно яких спірна будівля є аварійною та не відповідає вимогам пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» без жодних обґрунтувань, погодився з судом першої інстанції, який стверджував про відсутність істотного порушення архітектурних, санітарних, екологічних та протипожежних вимог.

17. Крім того ОСОБА_2 відмовляється усувати порушення шляхом перебудови будівлі, яка розташована по межі земельних ділянок, а згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 376 ЦК України якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійсню) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

18. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо можливості перебудови та неможливість постановлення рішення про знесення об`єкту самочинного будівництва не відповідає обставинам справи, нормі частини сьомої статті 376 ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду.

19. Також зазначала, що відповідно до акту оцінки об`єкта щодо можливості його використання для укриття населення від 19 липня 2022 року визнання будинку придатним для укриття здійснювалось без визначення технічного стану споруди. Судовою експертизою встановлено, що приміщення школи є аварійним, а комісія без визначення технічного стану будівлі визнала аварійний будинок придатним для використання в якості укриття.

20. На засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток історичного середовища, благоустрою та навколишнього природного середовища Пристоличної сільської ради від 14 вересня 2021 року, яка і виражає суспільні інтереси, виявлено порушення встановленої законодавством відстані від об`єкта будівництва до меж суміжної земельної ділянки та встановлено, що виправлення цього порушення можливе лише шляхом демонтажу частини будівлі.

21. Водночас суди, приймаючи рішення у справі не навели жодних мотивів для висновку про порушення справедливого балансу інтересів позивача та відповідача і про покладення на відповідача такого тягаря, який буде надмірним, не надали оцінки наявним доказам та не встановили обставини щодо відповідності чи невідповідності спірної будівлі встановленим законодавчо ознакам самочинності, які є істотними для правильного вирішення спору, що призвело до порушення норм права всупереч та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У квітні 2024 року на адресу Верховного Суду та у системі «Електронний суд» надійшли аналогічні за змістом відзиви на касаційну скаргу, подані представником ОСОБА_2 - адвокатом Федаш М. М., у яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки рішення судів попередніх інстанцій ухвалено на підставі належним чином оцінених доказів, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,1125 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3220880905:06:001:0041.

24. ОСОБА_2 є власницею суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3220880905:06:001:0136, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок загальною площею 671,1 кв. м, житловою площею 363,2 кв. м, який 19 жовтня 2021 року зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .

25. Згідно з висновком експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 20 липня

2020 року № 1-20/07, складеного судовим експертом Лисниченком С. В., відстань від будівлі, що будується на земельній ділянці з кадастровим номером 3220880905:06:001:0136 до межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220880905:06:001:0041, не відповідає вимогам пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині не забезпечення відстані для догляду за будівлею і здійснення її поточного ремонту не менше ніж 1,0 м; усунення порушень можливе, шляхом демонтажу частини будівлі зі сторони межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220880905:06:001:0041.

26. Відповідно до листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 05 лютого 2021 року в Реєстрі будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного характеру та декларативного характеру на об`єкт будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

27. Згідно з довідкою Управління гуманітарного розвитку та охорони здоров`я Пристоличної сільської ради від 25 серпня 2022 року № 01-17/2021 за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться ТОВ «Бориспільський приватний ліцей «Ліга М», має ліцензію на проведення освітньої діяльності у сфері повної загальної середньої освіти за рівнем: початкової, базової середньої та профільної середньої освіти з загальним ліцензованим обсягом 220 осіб; в період дії воєнного стану заклад пройшов перевірку на наявність найпростішого укриття та має можливість організувати безпечне навчання в очній формі.

28. Відповідно до висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20 травня 2023 року № 23/04, складеного на замовлення представника ОСОБА_1 - Гайдаша О. В. , стіна будинку АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3220880905:06:001:0136 на межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220880905:06:001:0041, є аварійною; будинок є аварійним; проведення будівельних робіт для відновлення будинку (стіна будинку як елемент будинку) не уявляється можливим.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

29. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

30. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

32. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

34. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

35. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

36. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

38. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

39. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

40. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

41. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що спірна будівля побудована з істотним порушенням будівельних норм і правил, без відповідних дозвільних документів, є самочинним будівництвом, у зв`язку із чим порушуються її права, як сусіднього землекористувача.

42. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

43. Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

44. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

45. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

46. Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

47. У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10 квітня 2020 року у справі

№ 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що «…правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.».

48. Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

49. Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

50. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), а також у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).

51. Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

52. Європейській суд з прав людини у рішенні від 21 квітня 2016 року у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга

№ 46577/15) роз`яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

53. Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.

54. Отже, позивачка зобов`язана довести факт самочинності будівництва, порушення її прав, як власника суміжної земельної ділянки, та обґрунтованості захисту її прав лише у такий спосіб, як знесення.

55. Судами попередніх інстанцій установлено і це не заперечувалося сторонами, що відстань між стіною будинку відповідачки та земельною ділянкою позивачки становить менше 1 м.

56. Проте згідно з пунктом 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

57. Аналогічні вимоги викладені у пункті 6.1.41 ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування та забудова території».

58. Таким чином судами попередніх інстанцій установлено порушення відповідачкою при будівництві спірної будівлі норм ДБН щодо збереження відстані від стіни будівлі до межі земельної ділянки позивачки, у зв`язку із чим доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

59. Водночас, суд першої інстанції встановив, що таке розташування житлового будинку не перешкоджає ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою, а саме: обробляти її, доглядати за зеленими насадженнями та використовувати земельну ділянку іншим способом за цільовим призначенням.

60. Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходив з того, що встановлені висновками експертів від 20 липня 2020 року № 1-20/07, від 20 травня 2023 року

№ 23/04 обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства не є достатньою підставою для задоволення вимог позивачки про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання пункту 1 частини 7 статті 376 ЦК України.

61. Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, підстави заявленого позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

62. Водночас викладені в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі висновки судів не суперечать правовим висновкам, сформульованим у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 10 листопада 2021 року у справі

№ 323/266/18, від 01 лютого 2023 року у справі № 727/718/19, від 07 березня

2023 року у справі № 308/5533/17, від 15 березня 2023 року у справі

№ 645/3628/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 501/1256/17, від 21 червня

2023 року у справі № 359/6328/18, від 04 жовтня 2023 року у справі № 446/1/22, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, оскільки ухвалені за різних фактичних обставин.

63. Наведені у касаційній скарзі доводи вже були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

64. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

65. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

66. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

67. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдаша Олександра Володимировича залишити без задоволення.

2. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 07 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович