ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/28369/23

Провадження № 22-ц/4820/1319/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Демчук В.М.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/28369/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 травня 2024 року (суддя Продан Б.Г., повне судове рішення складено 06 травня 2024 року) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) вказувало, що ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала Заяву №б/н від 13.02.2014 та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується підписом у заяві. Відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування і обслуговування картрахунку, який в подальшому було збільшено до 30000 грн. Позивач зазначав, що ним виконані взяті зобов`язання за Договором, тоді як відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку із чим станом на 25.09.2023 виникла заборгованість у розмірі 34482,19 грн, з яких: 27875,31 - заборгованість за тілом кредиту; 6606,88 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 34482,19 грн заборгованості за кредитним договором №б/н від 13.02.2014 станом на 25.09.2023 та судові витрати.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 травня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 27875,31 грн заборгованості за кредитним договором та 2169,47 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, АТ КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, Банк посилається на те, що 23.10.2021 відповідачка підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, відповідно до якої сторонами погоджено, зокрема, процентну ставку за кредитним договором. Крім того, в пункті 2.1.1.3 вказаної Заяви, особисте підписання якої відповідачка не заперечувала, остання надала право та доручила Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків без додаткових розпоряджень для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед Банком, що випливають з цього договору.

Представник позивача вважає, що у суду не було підстав для відмови у задоволенні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 23.10.2021 по 30.09.2022, адже сторонами при укладенні договору були досягнуті усі істотні умови договору.

Крім того, Банк вважає помилковим посилання суду першої інстанції, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, на заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 26 березня 2015 року, якої не існує.

Зважаючи на викладене, АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та постановити нове, яким позовні вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_1 6606,88 грн заборгованості за відсотками задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив.

Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Положеннями часини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Оскільки АТ КБ «Приватбанк» оскаржує судове рішення лише в частині відмови у стягненні відсотків, тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині задоволених позовних вимог Банку. Адже відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується

Перевіривши матеріали справи, колегія судді вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт укладення між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») і ОСОБА_1 кредитного договору 13 лютого 2014 року підтверджується письмовою анкетою - заявою позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаною уповноваженою Банком особою та відповідачем, відповідно до якої останній погоджується, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.

Також відповідачка засвідчила, що вона ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщені на офіційному сайті Приватбанку - www.privatbank.ua) та взяла на себе зобов`язання виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку (а.с.29).

Як слідує із довідки АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н було надано кредитні картки: № НОМЕР_1 терміном дії до 10/16, № НОМЕР_2 терміном дії до 09/18, № НОМЕР_3 терміном дії до 05/20, № НОМЕР_4 терміном дії до 09/22 (а.с.28).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 13.02.2014 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн, який 07.10.2014 зменшився до 450 грн, 22.10.2014 зменшився до 290 грн, 26.01.2015 зменшився до 210 грн, 20.03.2015 зменшився до 170 грн, 03.04.2015 зменшився до 90 грн, 20.07.2015 зменшився до 0,00 грн, 09.09.2016 збільшився до 1000 грн, 29.04.2018 зменшився до 780 грн, 27.03.2020 зменшився до 0,00 грн, 24.11.2021 збільшився до 700 грн, 30.11.2021 збільшився до 30000 грн, 30.11.2021 зменшився до 1500 грн, 04.11.2022 збільшився до 28470 грн, 24.01.2023 зменшився до 26920 грн, 01.03.2023 зменшився до 0,00 грн (а.с.27).

З виписки за договором №б/н за період з 13.02.2014 по 04.10.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , отримувала кредитні кошти та користувалась ними, періодично погашаючи заборгованість (а.с. 17-26).

За розрахунками Банку, доданими до позову, станом на 25.09.2023 відповідачка має кредитну заборгованість в розмірі 34482,19 грн, із них: 27875,31 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6606,88 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.6-16).

Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив із недоведеності узгодження сторонами кредитного договору такої істотної умови договору, як розмір відсотків за користування кредитними коштами, так і порядок їх нарахування та сплати, а Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять її підпису, а тому не можна їх розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.02.2014 шляхом підписання Анкети-Заяви.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частин 1, 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у договорі).

Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі за процентами за користування кредитом. Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини укладеного договору.

Оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України, подані учасниками справи докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не доведено узгодження між сторонами договору №б/н від 13.02.2014 такої істотної умови, як розмір відсотків за користування кредитними коштами, так і порядок їх нарахування та сплати, адже підписана відповідачкою ОСОБА_1 анкета-заява від 13.02.2014 не містить узгодженої сторонами договору розміру процентної ставки за користування кредитними коштами (а.с 29).

При цьому, матеріали справи не містять належних доказів, що саме з цією редакцією Витягу з Умов та правил надання банківських послуг та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що додані до матеріалів справи (а.с. 47-74) ознайомилась і погодилась відповідачка, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк.

А тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанк» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Згідно частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

І суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Оцінюючи аргументи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції тієї обставини, що сторони погодили умови кредитування шляхом підписання відповідачкою Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.10.2021, оскільки надана Банком Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг містить лише відмітку про підпис клієнта «підписано 23.10.2021 08:37», що не є доказом саме підписання ОСОБА_1 цього документу.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону).

Отже, за відсутності підпису відповідачки, у тому числі й шляхом накладення електронного цифрового підпису, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Також, відхиляються колегією суддів посилання в апеляційній скарзі на незаконність судового рішення в оскаржуваній частині з підстав не застосування судом положень статті 1048 ЦК України, адже Банком не заявлялися вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по простроченим відсотками саме на підставі статті 1048 ЦК України та у розмірі, що визначений положеннями частини 1 цієї статті, а відповідно до положень цивільного процесуального кодексу сторони користуються своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Твердження АТ КБ «Приватбанк», як на підставу апеляційного оскарження судового рішення в частині відмови у позові про застосування судом норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції, мотивуючи постановлене ним рішення в оскаржуваній частині, застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Зважаючи на вищенаведене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір на підставі наданих доказів, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню; повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку; правильно встановив обставини справи; в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку з переглядом судового рішення перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 25 липня 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І.Талалай