Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21541/23
Час та місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
12:09 год., м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
09.02.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді Єщенка О.В.
суддів Крусяна А.В.
Яковлєва О.В.
За участю: секретаря Потомського А.Ю.
представника апелянта Золотухіна Р.М.
представника відповідача Коперсака М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.08.2021 року №159/34-00-04-02-02, від 22.08.2023 року №328/34-00-04-02-02.
В обґрунтування позову зазначено, що Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку даних поданого Акціонерним товариством розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» за 2020 рік, за результатами якої складено акт №204/34-00-04-02-02/00131713. Зазначеною перевіркою встановлено порушення частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частини 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», внаслідок чого позивачем занижено частину чистого прибутку, що сплачується до загального фонду державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010200 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що виплачується до державного бюджету відповідно до закону» на суму 119148191 грн.; завищено дивіденди, що сплачуються до загального фонду державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010500 «Дивіденди (дохід), нараховані на акції) частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність» на суму 66934512 грн.
За результатом адміністративного оскарження висновків перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2021 року №159/34-00-04-02-02, яким позивачу зменшено грошове зобов`язання за платежем «дивіденди (дохід), нараховані на акції) частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, код бюджетної класифікації 21010500» у розмірі 66934512 грн., та від 22.08.2023 року №328/34-00-04-02-02, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу), код бюджетної класифікації 21010100» у розмірі 119148191 грн.
Підставою для визначення грошових зобов`язань стало не прийняття Акціонерним товариством у визначений строк рішення про нарахування дивідендів, не проведення нарахування та сплати у визначений строк до державного бюджету частини чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків.
Оспорюючи правомірність та обґрунтованість висновків відповідача, позивач зазначає, що позивачем виконано свої зобов`язання по сплаті частини чистого прибутку у виді дивідендів до Державного бюджету України згідно встановленого Кабінетом Міністрів України нормативом. Застосування відповідачем положень Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» під час донарахування дивідендів (частини чистого прибутку) не можна визнати правомірним. Зауважує на тому, що такі дії суперечать положенням Конституції України та Закону України «Про управління об`єктами державної власності», оскільки Закон про державний бюджет не є законодавством про встановлення особливостей управління окремими об`єктами державної власності або їх видами і не являється іншим нормативно-правовим актом з питань управління об`єктами державної власності. Визначення Акціонерному товариству грошового зобов`язання без його волевиявлення є противоправним, таким що обмежує його корпоративні права, у тому числі на правомочність на участь в управлінні господарською організацією.
Окремо позивач зауважує на тому, що подані Акціонерним товариством розрахунки не прирівнюється до податкової звітності (декларації), а отже не можуть бути предметом камеральної перевірки. З посиланням на таке твердження, позивач стверджує, що, здійснюючи у відношенні платника спірного податкового контролю, відповідач вийшов за межі предмету камеральної перевірки, а встановлені порушення є достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за її наслідками.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до 1 травня року, що настає за звітним 2020 роком, не прийняло рішення про нарахування дивідендів, у позивача відповідно до приписів частини 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» виник обов`язок сплатити до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Щодо дотримання відповідачем порядку проведення податкового контролю суд першої інстанції зауважив на тому, що на момент проведення перевірки чинним законодавством визначено, що розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації. Тому, відповідач мав правові підстави для організації та проведення камеральної перевірки даних поданого позивачем «розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» за 2020 рік.
З посиланням на встановлені обставини та чинність і не визнання неконституційними окремих положень статті 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням статтей 62, 75, 76, 77, 78 Податкового кодексу України та обставинам справи і помилково не враховано, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності, перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами, своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків), сплата узгодженого податкового зобов`язання тощо. Інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплату податків є предметом документальних перевірок. Виходячи з обставин справи, апелянт наполягає на тому, що виявлення розбіжностей між сплатою сум дивідендів та частиною чистого прибутку, що міститься в розрахунку частини чистого прибутку (доходу), та додатково використаними контролюючим органом даними протоколу річних загальних зборів Акціонерного товариства, розміщеного на офіційному сайті підприємства, може бути предметом лише документальної податкової перевірки. Окрім цього, подані підприємством розрахунки не є податковою звітністю, у той час як відповідно до положень Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає лише податкова звітність. Отже, вихід контролюючого органу за межі предмету камеральної перевірки є достатньою та самостійною підставою для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Стосовно суті нарахування спірних зобов`язань, апелянт зазначає, що судом першої інстанції під час вирішення справи необґрунтовано не враховано, що законодавець, включивши до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» статтю 21, порушив вимоги частини 2 статті 8 та частини 2 статті 150 Конституції України, адже у такий спосіб обмежив корпоративні права підприємства, на чому вже було наголошено у рішенні Конституційного Суду України від 22.07.2020 року №8-р(І)/2020. При цьому, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Наведене безумовно підтверджує неправомірність визначення зобов`язань згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для скасування рішень відповідача в судовому порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків посилається на необґрунтованість доводів та вимог апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
У додаткових поясненнях Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» підтримує свою правову позицію.
Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 24.05.2021 року проведено річні Загальні збори Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі».
На порядок денний Загальних зборів Товариства були винесені, зокрема, наступні питання:
1)розгляд звіту Виконавчого органу Товариства про результати фінансово-господарської діяльності Товариства за 2020 рік та прийняття рішень за наслідками його розгляду.
2)розгляд звіту Наглядової ради Товариства за 2020 рік та прийняття рішень за наслідками його розгляду.
3)затвердження річного звіту Товариства за 2020 рік.
4)розподіл прибутку (покриття збитків) за підсумками роботи Товариства у 2020 році. Затвердження розміру дивідендів за підсумками роботи Товариства у 2020 році.
По четвертому питанню порядку денного Загальними зборами Товариства прийнято рішення, оформлене протоколом від 24.05.2021 року №1/2020, яким вирішено чистий прибуток, отриманий Товариством за результатами роботи у 2020 році, розподілити наступним чином:
-267738046,4 грн. спрямувати на виплату дивідендів;
-решту чистого прибутку залишити нерозподіленою.
Затвердити загальний розмір дивідендів за підсумками роботи Товариства у 2020 році на рівні 267738046,4 грн. та розмір дивідендів в розрахунку на одну просту іменну акцію товариства у розмірі 0,44 грн. (пункт 4.2 цього рішення)
Виплату дивідендів за результатами роботи Товариства у 2020 році здійснити безпосередньо акціонерам у відповідності до статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».
Згідно протоколу Лічильної комісії від 27.05.2021 року №4 рішення по четвертому питанню порядку денного Загальних зборів прийнято простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у Загальних зборах Товариства та є власниками голосуючих з цього питання акцій, а саме у кількості 587969918 голосів, що становить 100%, від кількості осіб, що прийняли участь у Загальних зборах.
Згідно платіжного доручення за №121 Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» 22.06.2021 року здійснено сплату до Державного бюджету дивідендів за 2020 рік, нарахованих на акції господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, на суму 66934512,04 грн.
30.06.2021 року Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, за №9373599979 за звітний період 2020 рік.
У розрахунку позивачем, у тому числі, визначено: чистий прибуток (дохід) у сумі 529547514 грн.; частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, у сумі 66934512 грн.
09.07.2021 року Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків в порядку статті 76 та відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних «Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» за 2020 рік АТ «ДТЕК Одеські електромережі», за результатами якої складено акт №204/34-00-04-02-02/00131713.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V, частини 2 статті 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-ІХ, в результаті чого позивачем:
занижено частину чистого прибутку, що сплачується до загального фонду державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону» на суму 119148191 грн.;
завищено дивідендів, що сплачуються до загального фонду державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21010500 «Дивіденти (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність» на суму 66934512 грн.
Під час перевірки встановлено, що державна частка у статутному капіталі АТ «ДТЕК Одеські електромережі» складає 25%. Розрахунок частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету за даними перевірки має складати: 119148191 грн. (529547514*25%*90%).
Доходячи такого висновку, контролюючий орган виходив з того, що основною умовою для визначення платежу, який повинного сплатити до бюджету господарське товариство, є прийняття у строк до 01 травня 2021 року рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
Контролюючий орган зауважив на тому, що у разі прийняття господарським товариством рішення про нарахування дивідендів у встановлений строк таке товариство сплачує до державного бюджету дивіденди на державну частку за кодом бюджетної класифікації 21010500 «Дивіденти (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність», у разі не прийняття такого рішення у встановлений законом строк частину чистого прибутку (доходу) за кодом бюджетної класифікації 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону».
При цьому, і відрахування до бюджету дивідендів на державну частку, і сплата до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за підсумками 2020 року здійснюються господарськими товариствами в один строк до 01 липня 2020 року.
Оскільки Акціонерним товариством прийнято рішення про виплату дивідендів 24.05.2021 року, тобто після встановленого законодавством терміну, а тому Товариство повинно нарахувати та сплатити до державного бюджету частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків на код бюджетної класифікації 21010100 «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону» у сумі 119148191 грн.
Не погоджуючись із висновками перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки, проте вони були залишені без задоволення, висновки акту перевірки без змін, а на підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
від 10.08.2021 року №158/34-00-04-02-02, яким за порушення частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частини 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) за кодом платежу 21010100 за основним платежем у розмірі 119148191 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 29787048 грн.;
від 10.08.2021 року №159/34-00-04-02-02, яким за порушення частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частини 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» позивачу зменшено суму грошового зобов`язання за платежем дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність, за кодом платежу 21010500 на суму 66934512 грн.
Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень відповідача, подавши скаргу до контролюючого органу вищого рівня.
Рішенням Державної податкової служби України від 06.07.2023 року №18045/6/99-00-06-01-02-06 скаргу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.08.2021 року №158/34-00-04-02-02 у частині застосованої санкції на суму 29787048 грн., в іншій частині це податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 10.08.2021 року №159/34-00-04-02-02 залишено без змін.
На підставі рішення ДПС України від 06.07.2023 року №18045/6/99-00-06-01-02-06 Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2023 року №328/34-00-04-02-02, яким за порушення частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частини 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» Акціонерному товариству «ДТЕК Одеські електромережі» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) за кодом платежу 21010100 на суму 119148191 грн.
Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, посилаючись на необґрунтованість та неправомірність податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
При цьому, апеляційний суд враховує, що оспорюваним у цій справі є, у тому числі, наявність у контролюючого органу правових підстав для проведення камеральної перевірки даних розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету унітарними підприємствами та об`єднаннями, поданим Акціонерним товариством за звітний податковий період 2020 року. Позивач наполягає на тому, що врахувавши дані протоколу річних загальних зборів Акціонерного товариства, контролюючий орган в порушення статті 75 Податкового кодексу України вийшов за межі предмету камеральної перевірки та не виконав застереження, передбачені у цій нормі Податкового кодексу України, щодо організації документальної перевірки з питання вивчення достовірності та повноти і сплати податків та зборів, дотримання платником вимог іншого законодавства. Додає, що правильність правової позиції позивача полягає і у тому, що поданий Акціонерним товариством розрахунок за формою, затвердженою наказом ДПА України від 16.05.2011 року №285, за своїми реквізитами не прирівнюється до податкової декларації (розрахунку), а отже не може бути предметом камеральної перевірки, як це передбачено підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Першочергово надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій частині, колегія суддів зважає на те, що відповідно до підпункту 19-1.1.51 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів відноситься контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, наділені правом проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Слід враховувати, що відповідно до пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку, а також інформація, наведена у скарзі покупця (споживача) щодо порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (підпункт 72.1.6 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України).
Статтею 83 Податкового кодексу України також передбачений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, утому числі: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
Разом з цим, за визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації.
Вірно аналізуючи приведені норми податкового законодавства, судом першої інстанції правильно визначено, що на момент виникнення спірних правовідносин розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку прирівнюється до податкової декларації, перевірка даних якого покладається на контролюючий орган (відповідача). Використання контролюючим органом інформації, у тому числі офіційно опублікованої Акціонерним товариством в порядку законодавства про акціонерні товариства, відбулось в межах інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та у розумінні вище приведених норм податкового законодавства межі предмету камеральної перевірки не порушило. На момент спірних правовідносин поданий позивачем розрахунок прирівнюється до податкової декларації, отже його дані можуть бути предметом камеральної перевірки та метою виконання контролюючим органом своїх функцій.
Переходячи до суті виявлених податкових правопорушень, колегія суддів враховує, що за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.49. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також: платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/ або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
Закон України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об`єктами державної власності.
У статті 2 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V передбачено, що законодавство про управління об`єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об`єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності.
Особливості управління та обмеження щодо розпорядження об`єктами державної власності врегульовано статтею 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V.
За правилами абзацу 1 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
На момент виникнення спірних правовідносин такий порядок врегулюваний постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 року №415, у пункті 1 якої затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2020 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, у розмірі 50 відсотків.
Слід звернути увагу на те, що Законом №2856-VI від 23.12.2010 року (із змінами, внесеними згідно із Законами №406-VII від 04.07.2013 року, №440-IX від 14.01.2020 року) частину 5 статті 11 доповнено шістьма абзацами, зокрема, такого змісту:
«Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.
Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 липня 2020 року №8-р(I)/2020 у справі №3-313/2019(7438/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-V зі змінами.
Визначено, що абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-V зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У своєму рішенні, з аналізу наведених положень Закону, Конституційний Суд України зауважив на тому, що нормативне регулювання, передбачене абзацом восьмим частини п`ятої статті 11 Закону, спрямоване на забезпечення отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, а встановлений оспорюваними положеннями Закону обов`язок спрямувати частину чистого прибутку на користь держави є імперативним та не потребує волевиявлення учасників господарської організації.
Конституційний Суд України визначив, що передбачений оспорюваними положеннями Закону механізм, який полягає в обов`язковому спрямуванні частини чистого прибутку до державного бюджету без волевиявлення учасників господарської організації, обмежує їх корпоративні права, зокрема таку складову, як правомочність на участь в управлінні господарською організацією. Вказане нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційним, оскільки, визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів. Водночас саме держава через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління здійснює управління суб`єктами господарювання державного сектора економіки та має вирішальний вплив на їх господарську діяльність.
Таким чином, Конституційний Суд України підсумував, що запроваджене абзацом восьмим частини п`ятої статті 11 Закону обмеження не можна вважати конституційно допустимим, адже таке нормативне регулювання не узгоджується з умовами, які уможливлюють втручання держави у право власності, зокрема із дотриманням засад справедливості, пропорційності.
Окремо, Конституційний Суд України зауважив на тому, що з урахуванням наведеного Конституційний Суд України зазначає, що на право власника частки у статутному капіталі господарської організації на участь в її управлінні, яке є складовою корпоративного права, поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Основного Закону України. Захищеність вказаного права на конституційному рівні означає, що втручання у таке право допускається у виняткових випадках з метою суспільної необхідності, виключно на підставі закону та з дотриманням засад справедливості, пропорційності.
В подальшому, у статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» 15.12.2020 року №1082-IX, який набрав чинності 01.01.2021 року, законодавець установив, що господарські товариства, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток) належать державі, та господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку на державну частку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Також, передбачив, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» 15.12.2020 року №1082-IX є ідентичними положенням статті 11, у тому числі абзацу восьмого, Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-V зі змінами і які визнані неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 липня 2020 року №8-р(I)/2020 у справі №3-313/2019(7438/19).
В контексті наведеного врахуванню підлягає й те, що за визначенням, наведеним у пункті 24 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.
Також, виходячи зі змісту положень статті 40 Бюджетного кодексу України, питання управління об`єктами державної власності не входить до сфери регулювання законом про Державний бюджет України. Поширення дії закону про Державний бюджет України на регулювання відносин у сфері управління об`єктами державної власності не передбачено і спеціальним законодавством, в даному випадку, Законом України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 року №185-V.
Одночасно апеляційний суд зауважує на тому, що Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішеннях визначав, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню положення статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» 15.12.2020 року №1082-IX як такі, що не встановлюють правове регулювання у сфері управління об`єктами державної власності, предметно віднесеного до регулювання спеціальним Законом «Про управління об`єктами державної власності».
Виходячи зі встановлених обставин справи та нормативного регулювання спірних правовідносин, слід виснувати про те, що застосування контролюючим органом положень частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) та зменшення суми грошового зобов`язання за платежем дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність, відбулось неправомірно, необґрунтовано, не розсудливо та непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.
На переконання апеляційного суду, встановлення в судовому порядку невідповідності рішень суб`єкта владних повноважень основним критеріям, які до них висуваються чинним законодавством, є безумовною підставою для визнання цих рішень неправомірними та задоволення адміністративного позову Акціонерного товариства у повному обсязі.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.08.2021 року №159/34-00-04-02-02, від 22.08.2023 року №328/34-00-04-02-02.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2024 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв
