ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 521/2212/23

провадження № 61-1108св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Професійна спілка робітників морського транспорту України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Пелих Юлії Сергіївни на постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, та касаційну скаргу представника державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - Харкавенка В`ячеслава Леонідовича на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2023 року у складі судді Михайлюка О. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) (далі - ДП «АМПУ») про поновлення на роботі на посаді інженера адміністрації комплексу з обслуговування портових операцій Херсонської філії ДП «АМПУ», стягнення з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2022 року по дату ухвалення рішення включно, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, допущення негайного виконання рішення в частині її поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 24 245,13 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що вона працювала в ДП «АМПУ» на посаді інженера адміністрації КзОПО комплексу з обслуговування портових операцій Херсонської філії ДП «АМПУ».

3. Наказом від 28 лютого 2022 року №27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» виведено філію з 01 березня

2022 року у простій.

4. Наказом від 10 травня 2022 року №28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 (зі змінами)» призупинено дію трудового договору.

5. Наказом від 28 грудня 2022 року №193-К її було звільнено за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, на підставі наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».

6. Посилаючись на те, що роботодавцем порушено порядок персонального попередження її про наступне вивільнення, не забезпечено їй можливості переведення на іншу роботу, не отримано згоду профспілкової організації, а також, зазначаючи, що призупинення трудових договорів знімає з роботодавця обов`язок забезпечувати працівників роботою і виключає можливість звільнення працівників за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера адміністрації КзОПО комплексу з обслуговування портових операцій Херсонської філії ДП «АМПУ» (адміністрація Херсонського морського порту).

Стягнено з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 30 грудня 2022 року по дату ухвалення рішення включно, тобто по 24 квітня 2023 року, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Здійснено розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів знищення виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, неможливості переведення позивача за її згодою на іншу роботу. Роботодавцем не дотримано вимог частини першої статті 47 КЗпП України, частини сьомої статті 49-2 КЗпП України про вивільнення працівників відповідно до пункту 6частини першої статті 41 цього Кодексу, а отже і звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено без достатніх на те правових підстав, тобто є незаконним, а тому позов в частині поновлення позивачки на роботі слід задовольнити.

9. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку із поновленням позивачки на роботі на її користь належить стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 30 грудня 2022 року по дату ухвалення рішення включно, розраховані у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 08 лютого 1995 року № 100.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ДП «АМПУ» задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішенні, яким у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надані відповідачем докази є підтвердженням унеможливленням виконання ОСОБА_1 своїх трудових функцій, однак не є підтвердженням факту повного знищення виробничих, організаційних та технічних умов, тобто настання таких обставин, що мають незворотний характер і свідчать про те, що згодом робота порту не може бути відновленою. Остаточні висновки щодо знищення майна відсутні.

12. Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до наказів Філії

від 28 лютого 2022 року №27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» і від 10 травня 2022 року №28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» трудові відносини з працівниками призупинені.

13. Підставою зупинення трудових відносин стали ті самі обставини, за існування яких припинено трудові відносини. Таким чином, при незмінних фактичних обставинах унеможливлення перебування на території порту через окупацію та за відсутності доказів про його знищення роботодавцем в період дії наказу про призупинення трудових відносин ОСОБА_1 звільнено, що свідчить про невідповідність наказу про звільнення вимогам закону.

14. Оскільки доказів того, що обставини, які обумовили звільнення

ОСОБА_1 , є відмінними від тих, що стали підставою для зупинення трудових відносин, відповідачем не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав вважати звільнення незаконним та необхідність поновлення позивачки на роботі.

15. Разом з тим, враховуючи, що трудові відносини з ОСОБА_1 на час видачі наказу про звільнення були зупинені з об`єктивних причин та на підставі закону і вона не працювала не з вини роботодавця, а всі компенсаційні збитки за таких обставин покладаються на державу, що здійснює збройну агресію проти України, суд вважав, що стягнення середнього заробітку при виниклих правовідносинах неможливе.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

16. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Пелих Ю. С. на постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року.

17. Також у січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ДП «АМПУ» - Харкавенка В. Л. на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзивів на касаційні скарги.

19. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

21. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі

№ 501/2316/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 28 грудня 2022 року у справі № 460/2675/18, від 03 серпня 2023 року у справі № 683/1256/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

23. Зазначає, що звільнення позивача відбулося саме внаслідок протиправних винних дій відповідача, тому саме відповідач має виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу (в якості міри матеріальної відповідальності роботодавця за порушення конституційного права працівника на працю та стимулювання до дотримання норм законодавства в подальшому). Чинним законодавством України не передбачено підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від відповідальності за незаконне звільнення працівника.

24. Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано посилався на призупинення трудових договорів з працівниками Херсонської філії ДП «АМПУ» як на підставу у відмові в виплаті позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки дія цього наказу зупинилась у день звільнення позивачки - 29 грудня 2022 року, а правовідносини, пов`язані із незаконним звільненням, похідними від яких є вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розпочались 30 грудня 2022 року та тривають до ухвалення судового рішення про їх вирішення.

25. У касаційній скарзі ДП «АМПУ», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

26. Підставою касаційного оскарження ДП «АМПУ» зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі

№ 523/11673/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки Херсонська філія ДП «АПМУ» створена з метою забезпечення функціонування морського порту Херсон, а морський порт Херсон закрито відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256, роботодавець не може забезпечити працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов та засобів виробництва.

28. Крім того, після деокупації частини території Херсонської області та

м. Херсон, наразі залишається небезпечним проведення обстеження всіх приміщень порту через постійні обстріли. Також на сьогодні не проведені розмінування та знешкодження вибухонебезпечних предметів на території порту. Об`єкти та гідротехнічні споруди Херсонської філії, які розташовані на лівому березі річки Дніпро (будівля цеху, затон №1, затон №2 тощо), і які призначені для базування та відстою плавзасобів, станом на сьогоднішній день залишаються окупованими військовими угрупованнями країни-агресора. Окрім того, ДП «АМПУ» було зареєстровано ряд кримінальних проваджень за фактом пошкодження та викрадення державного майна ДП «АМПУ».

29. Зазначає, що враховуючи відсутність власних плавзасобів та закриття морського порту Херсон для суден сторонніх суб`єктів господарської діяльності, Комплекс з обслуговування портових операцій на сьогоднішній день не може взагалі виконувати покладені на нього завдання та функції, а тому неможливо забезпечити роботою позивачку, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

30. Для застосування пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, яка викликана або знищенням майна, або відсутністю відповідних умов внаслідок бойових дій.

31. При цьому зазначені умови не обов`язково повинні виконуватися одночасно, достатньо лише однієї умови (знищення майна чи відсутність умов) для застосування пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України, а обов`язковою вимогою є саме те, що згадані умови виникли в наслідок бойових дій.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

32. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ДП «АМПУ» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

33. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Пелих Ю. С. на касаційну скаргу ДП «АМПУ», в якому вона просить касаційну скаргу відхилити, а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині залишити без змін. Зазначала, що Херсонська філія ДП «АМПУ» продовжує працювати з фактичним провадженням діяльності в місті Одеса. Пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України не містить умов, за якими трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв`язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.

34. Також у лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив третьої особи на касаційні скарги, в якому професійна спілка робітників морського транспорту України просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу ДП «АМПУ» залишити без задоволення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що виразилося в незастосуванні імперативної норми частини другої статті 235 КЗпП України, неправильному тлумаченні Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зокрема частини четвертої статті 13), та його застосуванні до правовідносин, де він не підлягає застосуванню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді інженера адміністрації КзОПО комплексу з обслуговування портових операцій Херсонської філії ДП «АМПУ» (адміністрація Херсонського морського порту).

36. 29 грудня 2022 року наказом №193-К від 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 звільнено за пунктом 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, на підставі наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».

37. Виданню наказу про звільнення передували зупинення трудових відносин через неможливість відновлення роботи порту та попередження ОСОБА_1 про майбутнє звільнення з 29 грудня 2022 року на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

38. Попереджаючи про звільнення, роботодавець також запропоновав ОСОБА_1 для подальшого працевлаштування ознайомитися з переліком вакантних посад ДП «АМПУ» та у разі прийняття пропозиції про переведення на вакантну посаду Філії, просив протягом трьох робочих днів з дня отримання даного повідомлення повідомити адміністрацію Філії у зручний спосіб: текстовим повідомленням на електронну скриньку або месенджером на номер телефону, та листом за адресою: АДРЕСА_1 ; у разі відмови про переведення на вакантну посаду повідомити протягом трьох робочих днів. Вказане повідомлення направлене месенджером (VIBER).

39. Крім того, повідомлення про заплановане вивільнення від 16 грудня

2022 року №7, копія наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками, Витяг з Переліку працівників до наказу

від 15 грудня 2022 року №53-ОП, перелік вакантних посад в ДП «АМПУ» направлялося 19 грудня 2022 року ОСОБА_1 за адресою: 73003, Херсонська обл., Херсонський р-н, Херсон, але докази вручення не надані.

40. Листом від 19 грудня 2022 року №439/26-01-07/Вих відповідач повідомив первинну профспілкову організацію Херсонського морського порту про заплановане звільнення працівників Херсонської філії ДП «АМПУ» та 19 грудня 2022 року направив до територіального органу Державної служби зайнятості України звітність за формою №4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці».

41. Відповідно до довідки від 15 березня 2023 року №28/09-07 ОСОБА_1 станом на дату звільнення з ініціативи роботодавця дійсно перебувала на обліку в Первинній профспілковій організації Херсонського морського торгового порту та є членом Професійної спілки робітників морського транспорту України.

42. Відповідно до пояснень третьої особи Професійної спілки робітників морського транспорту України роботодавцем не проведено консультацій з профспілковою стороною як того вимагають положення статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», частини сьомої статті 49-2 КЗпП України, пункту 2.20 Галузевої угоди у сфері морського транспорту.

43. Листом від 12 грудня 2022 року №28/09-25 первинна профспілкова організація Херсонського морського торгового порту витребувала від відповідача документальне підтвердження неможливості забезпечення працівників роботою, однак доказів, які саме бойові дії спричинили неможливість в подальшому забезпечити роботою, надано не було.

44. Судами також установлено, що на підтвердження унеможливлення забезпечення позивачку роботою відповідачем надані: відповідь на запит Управління поліції охорони в Херсонській області від 21 лютого 2023 року про те, що в м. Херсон та порту Херсон сталася дуже небезпечна ситуація, пов`язана з веденням бойових дій, які супроводжуються постійними обстрілами, руйнуванням об`єктів інфраструктури та іншими діями подібного характеру, тому знаходження людей на території Херсонської філії ДП «АМПУ» та морського порту Херсон є вкрай небезпечним для життя; лист АСК «Укррічфлот» від 05 жовтня 2023 року про неможливість відновлення господарської діяльності Херсонського річкового флоту; повідомлення від 12 грудня 2022 року та від 20 грудня 2022 року про пошкодження машинного відділення головної гідравлічної станції плавкрана «Захарій» на території порту; повідомлення від 20 грудня 2022 року про пошкодження т/х «Steel Cougar» на причалі Херсонського порту внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу; повідомлення від 16 лютого 2023 року про виявлення вибухонебезпечних предметів на території концесії та її перебування з дати деокупації міста Херсон під постійними обстрілами з боку збройних формувань, внаслідок чого відчувається пошкодження /знищення майна, переданого у концесію, вантажу та іншого майна, що перебуває на території морського порту Херсон; повідомлення від 28 лютого 2023 року про обстріл території концесії, пошкодження/ знищення майна, переданого у концесію, вантажу та іншого майна, що перебуває на території морського порту Херсон: складів: №5, 6, рефрижераторного складу, адміністративної будівлі БАВТ, дорожнього покриття, будівлі гаражу автотранспорту з прибудовою, будівлі рознарядки докерів, навісу для шнекових транспортерів між критими складами №5, 6, склад МТО, автонавантажувачів №34, 37, повітряної електролінії, прожекторних щоглів, електромереж та інших адміністративних та цивільних будівель та споруд, в якому також зазначено, що встановити точний обсяг пошкоджень буде можливо після закінчення обстрілів території порту, викрадення з території порту деяких плавзасобів та транспорту; заяви на адресу правоохоронних органів за фактом пошкодження будівель та споруд та викрадення майна Херсонської філії ДП «АМПУ»; звернення на адресу органів влади з метою сприяння поновлення безпечного режиму роботи порту, в тому числі шляхом розмінування території порту та території, прилеглої до адміністративної будівлі Філії; фотографії пошкоджень будівлі на території порту; акт огляду гідротехнічної споруди; лист СБУ від 14 квітня 2023 року про ускладнення обстановки в районі бойових дій та небезпечність здійснення будь-яких портових операцій на території ХМП.

45. Обставини закриття морських портів на підставі наказу «Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року №256 «Про закриття морських портів» не оспорюються.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

46. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Касаційні скарги ДП «АМПУ» та ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

48. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

49. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

51. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

52. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

53. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

54. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині, яка не скасована апеляційним судом, та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

55. Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

56. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

57. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

58. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

59. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ

від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

60. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

61. 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

62. Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

63. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

64. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

65. Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

66. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

67. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

68. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

69. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

70. При цьому на час призупинення дії трудового договору за працівником зберігається робоче місце, сам трудовий договір не припинений, разом з тим, заробітна плата та інші виплати не сплачуються, оскільки відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

71. Статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

72. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено статтею 41 Кодексу законів про працю України.

73. Крім підстав, передбачених статтею 41 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (пункт 6).

74. Розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина 4 статті 41 Кодексу законів про працю України).

75. Частиною сьомою статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;

- не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

76. Враховуючи зміст вказаних вище норм, послідовне та логічне їх тлумачення дають підстави стверджувати, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою (пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП) має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

77. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 27 вересня 2023 рокуу справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654св23).

78. Судами установлено, щовідповідно до наказів Філії від 28 лютого 2022 року №27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» і від 10 травня 2022 року №28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» трудові відносини з працівниками були зупинені.

79. При цьому апеляційним судом враховано, що підставою припинення трудових відносин стали ті самі обставини, за існування яких було призупинено трудові відносини.

80. У законодавстві відсутня заборона щодо припинення трудових відносин під час призупинення дії трудового договору. Тому, у працівника є можливість звільнитися за власним бажанням або ж роботодавець має право звільнити працівника за іншими підставами, передбаченими КЗпП України, зокрема за угодою сторін.

81. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що при незмінних фактичних обставинах унеможливлення перебування на території порту через окупацію та за відсутності доказів про його знищення роботодавцем в період дії наказу про зупинення трудових відносин ОСОБА_1 також було звільнено, що свідчить про невідповідність наказу про звільнення вимогам закону.

82. Водночас, апеляційний суд відхилив надані відповідачем докази на підтвердження унеможливлення забезпечення позивачки роботою, оскільки такі є підтвердженням унеможливленням виконання нею своїх трудових функцій, однак не є підтвердженням факту повного знищення виробничих, організаційних та технічних умов, тобто настання таких обставин, що мають незворотний характер і свідчать про те, що згодом робота порту не може бути відновленою.

83. Враховуючи вищевикладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність звільнення ОСОБА_1 та необхідність поновлення її на роботі.

84. Доводи касаційної скарги ДП «АМПУ»висновків судів попередніх інстанцій в цій частині не спростовують.

85. Також висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22, на яку посилався представник ДП «АМПУ»у своїй касаційній скарзі.

86. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд зазначав, що трудові відносини з ОСОБА_1 на час видачі наказу про звільнення були зупинені, тому вона не працювала не з вини роботодавця, а всі компенсаційні збитки за таких обставин покладаються на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

87. Колегія суддів суду касаційної інстанції також погоджується з вказаним висновком апеляційного суду виходячи з наступного.

88. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

89. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зазначено, що «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин…

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства».

90. Разом з тим, у справі було встановлено, що відповідно до наказів Філії

від 28 лютого 2022 року №27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» і від 10 травня 2022 року №28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» трудові відносини з ОСОБА_1 були призупинені.

91. Наказ про призупинення дії трудового договору позивачем не оскаржувався та був чинний на момент її звільнення.

92. З наведеного вбачається, що на момент звільнення, незважаючи на те, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ» були наявні, але враховуючи їх призупинення, не передбачали виконання працівником роботи за укладеним трудовим договором та виплату роботодавцем заробітної плати, що, незважаючи на встановлення факту незаконності звільнення, не свідчить про позбавлення працівника роботодавцем можливості виконання своєї трудової функції та отримання заробітної плати.

93. Разом з тим, ОСОБА_1 в силу приписів частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не позбавлена можливості отримати середній заробіток за час вимушеного прогулу у повному обсязі за рахунок держави, що здійснює збройну агресію проти України.

94. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц,

від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, від 28 грудня 2022 року у справі № 460/2675/18, від 03 серпня 2023 року у справі № 683/1256/22, на які посилалася ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

95. Отже, доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції в частині, яка не скасована апеляційним судом, та судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

96. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

97. Однакове застосування законузабезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

98. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

99. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, яка не скасована апеляційним судом, та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги представника державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - Харкавенка В`ячеслава Леонідовича та представника ОСОБА_1 - Пелих Юлії Сергіївни залишити без задоволення.

2. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2023 року в частині, яка не скасована апеляційним судом, та постанову Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович