Справа № 211/3408/23

Провадження № 2/211/807/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 липня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

секретаряЗоріної С.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Кривого Рогуцивільну справуза первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 провизнання договорунедійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, в первісному позові позивач ОСОБА_3 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , НОМЕР_3 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 , 2882108331 заборгованість за основним зобов`язанням за Кредитним договором № 512-пк-2005 від 16.06.2005 року в сумі 9720 (дев`ять тисяч сімсот двадцять) доларів США 28 центів, що еквівалентно гривні становить 355457 (триста п`ятдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім ) гривень 03 копійки, проценти в сумі 8871 (вісім тисяч вісімсот сімдесят однин) долар США 21 цент, що еквівалентно 324407 (триста двадцять чотири тисячі чотириста сім) гривень 73 копійок, пеню в сумі 832177,41 грн., та комісію в сумі 22798,08 грн.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 17.08.2023 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Суд вважає можливим закрити справу відносно відповідача ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та продовжувати розгляд справи відносно відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

В обгрунтування первісного позову зазначено, що 16.06.2005 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_4 у письмовій формі укладено кредитний договір № 512-пк-2005.

Відповідно договору відповідач ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 12500,00 дол. США, з цільовим призначенням для покупки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,5 кв.м.

Відповідач має плачувати кошти до 16.06.2025 року, сплачувати проценти та комісію щомісяця, а також в разі прострочення пеню 1 % від прострочення суми за кожен день прострочення.

В період з 20.07.2005 року - 26.02.2015 року відповідач виконував свої зобов`язання перед банком, але з 20.03.2015 року перестав сплачувати ануітентний платіж та комісію .

06.11.2019 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Есаймент" укладений договір відступлення права вимоги за договором від 16.06.2005 року укладеним між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_4 у письмовій формі укладено кредитний договір № 512-пк-2005.

26.10.2022 року між ТОВ "Фінансова компанія "Есаймент" та ТОВ "Фінансова компанія "Айквітас" укладений договір про відступлення права вимоги № 26/10-22/1ДВ, тому право вимоги за договором від 16.06.2005 року укладеним між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_4 у письмовій формі укладено кредитний договір № 512-пк-2005, перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Айквітас".

28.11.2022 року ТОВ "Фінансова компанія "Айквітас" та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги № 28/11-22/1ДВ, відповідно до умов якого до ОСОБА_3 перейшло право вимоги за договором від 16.06.2005 року укладеним між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_4 у письмовій формі укладено кредитний договір № 512-пк-2005.

Отже, заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 за договором від 16.06.2005 року № 512-пк-2005 становить в сумі 9720 (дев`ять тисяч сімсот двадцять) доларів США 28 центів, що еквівалентно гривні становить 355457 (триста п`ятдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім ) гривень 03 копійки, проценти в сумі 8871 (вісім тисяч вісімсот сімдесят однин) долар США 21 цент, що еквівалентно 324407 (триста двадцять чотири тисячі чотириста сім) гривень 73 копійок, пеню в сумі 832177,41 грн., та комісію в сумі 22798,08 грн.

Оскільки ОСОБА_4 під час оформлення кредиту був одружений з ОСОБА_5 , то вимоги про повернення боргу ставляться і до неї.

Крім того, 16.06.2005 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 512/2-пп-2005, згідно якого вона зобов`язується відповідати в повному обсязі за виконання договору № 512-пк-2005.

Ухвалою суду від 15.06.2023 року відкрито провадження по справі у спрощеному провадженні.

19.07.2023 року відповідачем ОСОБА_4 надано відзив на позов, згідно якого, відповідач не заперечує, що ним отримано кредит згідно договору № 512-пк-2005 в сумі 12500 дол. США. Але вказує, що з сумою заборгованості він не згоден, крім того просив застосувати строк позовної давності, не стягувати комісію так як вона незаконна, просив зменшити розмір пені, так як він значно перевищує суму заборгованості, більше того відповідачеві не повідомлялося, що будуть змінюватися кредитор, а тому позивач не набув права звертатися до суду.

24.07.2023 року відповідачем ОСОБА_4 подано зустрічний позов до ОСОБА_3 провизнання договорунедійсним, просив визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги № 28/11-22/1ДВ від 28.11.2022 року за кредитним договором № 512-пк-2005 від 16.06.2005 року та іпотечним договором № 512-пз-2004 від 16.06.2005 року укладений між ТОВ Фінансова компанія "АЙКВІТАС" та гр. ОСОБА_3 , та стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

В обгрунтування позову заначено, що відступлення права вимоги між ТОВ Фінансова компанія "АЙКВІТАС" та гр. ОСОБА_3 позбавило всіх прав відповідача як споживача клієнта банку який отримував фінансові послуги.

07.08.2023 року позивачем ОСОБА_3 надано до суду письмові пояснення по справі, згідно яких позивач заперечує проти застосування строку позовної давності так як 29.05.2023 року відповідачем здійснено добровільно платіж 500,00 грн., від побальших платежів відповідач відмовився, що й стало причиною звернення до суду. Комісія передбачена договором, тому підлягає стягненню, пеня нарахована відповідано вимог закону та договору.

23.11.2023 року судом прийнято зустрічний позов та призначено підготовче судове засідання.

23.11.2023 року судом прийнято ухвалу про витребування доказів по справі.

29.12.2023 року ОСОБА_3 надано відзив на зустрічний позов, згідно якого ОСОБА_3 вказує, що договір відступлення права вимоги законний, так як не є договором факторингу, а по суті є договором відступлення права вимоги.

21.02.2024 року судом прийнято ухвалу про витребування доказів по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги за первісним позовом підтримав, пояснив відповідано змісту позовних вимог, проти задоволення зустрічного позову заперечував з наведених у відзиві підстав.

В судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення первісного позову з підстав наведених у відзиві та просила задовольнити зустрічний позов, пояснила по змісту зустрічної позовної заяви.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються первісні позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків

У судовому засіданні встановлено, що 16.06.2005 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_4 у письмовій формі укладено кредитний договір № 512-пк-2005.

Відповідно договору відповідач ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 12500,00 дол. США, з цільовим призначенням для покупки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,5 кв.м.

Відповідач має плачувати кошти до 16.06.2025 року, сплачувати проценти та комісію щомісяця, а також в разі прострочення пеню 1 % від прострочення суми за кожен день прострочення.

В період з 20.07.2005 року - 26.02.2015 року відповідач виконував свої зобов`язання перед банком, але з 20.03.2015 року перестав сплачувати ануітентний платіж та комісію.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимули суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист пре установленого строку.

Згідно з вимогами ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, застосування якої заявлено стороною у спорі та є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до вимог ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до вимог ст.264 ЦК України, Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. 2. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. 3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналогічна правовапозиція ВерховногоСуду зазначенау постановівід 05лютого 2020року усправі № 663/2294/17.

29.05.2023 року відповідачем здійснено добровільно платіж 500,00 грн. за кредитним договором № 512-пк-2005, ст. 213, а тому підстав для застосування строку позовної давності немає.

06.11.2019 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Есаймент" укладений договір відступлення права вимоги за договором від 16.06.2005 року укладеним між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_4 у письмовій формі укладено кредитний договір № 512-пк-2005.

26.10.2022 року між ТОВ "Фінансова компанія "Есаймент" та ТОВ "Фінансова компанія "Айквітас" укладений договір про відступлення права вимоги № 26/10-22/1ДВ, тому право вимоги за договором від 16.06.2005 року укладеним між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_4 у письмовій формі укладено кредитний договір № 512-пк-2005, перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Айквітас".

28.11.2022 року ТОВ "Фінансова компанія "Айквітас" та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги № 28/11-22/1ДВ, відповідно до умов якого до ОСОБА_3 перейшло право вимоги за договором від 16.06.2005 року укладеним між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_4 у письмовій формі укладено кредитний договір № 512-пк-2005.

Позиція закріплена в Постанові від 16.03.2021 року № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду, щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним договором можливе не тільки на користь фінансових утсанов, а й фізичних осіб, в разі, якщо попередній кредитор банк був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

ПАТ ""Банк "Фінанси та Кредит" з 18.12.2015 року перебуває в стадії ліквідації.

З наведених обставин договір про відступлення права вимоги № 28/11-22/1ДВ, від 28.11.2022 року укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Айквітас" та ОСОБА_3 , відповідно до умов якого до ОСОБА_3 перейшло право вимоги за договором від 16.06.2005 року укладеним між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_4 у письмовій формі укладено кредитний договір № 512-пк-2005 є законним, а отже ОСОБА_3 є належним позивачем, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки ОСОБА_4 під час оформлення кредиту був одружений з ОСОБА_5 , то вимоги про повернення боргу ставляться і до неї.

Крім того, 16.06.2005 року між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 512/2-пп-2005, згідно якого вона зобов`язується відповідати в повному обсязі за виконання договору № 512-пк-2005.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає за порушення зобов`язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В силу частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (в редакції чинній на час укладення кредитного договору) без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 627 ЦК України передбачає свободу договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 за договором від 16.06.2005 року № 512-пк-2005 становить в сумі 9720 (дев`ять тисяч сімсот двадцять) доларів США 28 центів, що еквівалентно гривні становить 355457 (триста п`ятдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім ) гривень 03 копійки, проценти в сумі 8871 (вісім тисяч вісімсот сімдесят однин) долар США 21 цент, що еквівалентно 324407 (триста двадцять чотири тисячі чотириста сім) гривень 73 копійок, є обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню, а вимоги в цій частині задоволенню.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина другастатті 549ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549 ЦК України).

Устатті 61 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 1521/5041/12-ц, яка відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України враховується судом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: що «проценти за користування кредитом, проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно п.5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Аналізуючи вищезазначене, згідно ЗУ «Про захист прав споживачів» чи ЗУ «Про споживче кредитування», що стосується пені в сумі 832177,41 грн., суд вважає її занадто завищеною, такою ще не відповідає вимогам закону, тому зменшує до 355457 (триста п`ятдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім ) гривень 03 копійки.

Щодо стягнення заборгованості по комісії , суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку про те, що вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином з урахуванням встановлених вище обставин, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів у рівних частинах необхідно стягнути судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.12,13,128,133,141,223,247,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 , 2882108331 заборгованість за основним зобов`язанням за Кредитним договором № 512-пк-2005 від 16.06.2005 року в сумі 9720 (дев`ять тисяч сімсот двадцять) доларів США 28 центів, що еквівалентно гривні становить 355457 (триста п`ятдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім ) гривень 03 копійки, проценти в сумі 8871 (вісім тисяч вісімсот сімдесят однин) долар США 21 цент, що еквівалентно 324407 (триста двадцять чотири тисячі чотириста сім) гривень 73 копійок, пеню в сумі 355457 (триста п`ятдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім ) гривень 03 копійки.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 , НОМЕР_5 судовий збір в розмірі 7350 (сім тисяч триста п`ятдесят) гривень 18 коп., тобто з кожного по 2450 (дві тисячі чотириста п`ятдесят) гривень 06 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 провизнання договорунедійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.07.2024 року.

Суддя: Н. О. Сарат